Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У час формування в Середземномор’ї античної культури на
теренах Правобережної України жили землеробсько-скотарські пле-
мена з високою на той час культурою. З IV тис. до Р. Х. ці племена
динамічно почали розвивати відтворювальну систему господарю-
вання (землеробство та скотарство), освоїли техніку виготовлення
міді тощо. Йдеться про трипільську культуру, яку в 1896 р. біля
с. Трипілля (Кагарлицький р-н Київської обл.) відкрив археолог
Вікентій Хвойка. Вона поширена по лісостеповій території від
середнього Дніпра до Бугу і Дністра на південному заході. На
26 Розділ 2
всій території трипільської культури населення становило щонай-
менше 1 млн. осіб.
Дослідник В. Хвойка висунув припущення, що слов’яни і
неолітична людність середнього Подніпров’я – це один етнос.
Сміливу гіпотезу він підкріпив археологічними розкопками поблизу
с. Трипілля. За типологічними ознаками ця культура споріднена з
культурами дунайського басейну, Балканського півострова, островів
Східного Середземномор’я і Малої Азії. Це дає змогу підвести
наукову основу для орієнтації і визначення ареалу її впливу на
розвиток культур зазначених регіонів.
Трипільська культура датується IV–III тис. до Р. Х. Українська
дослідниця Тетяна Пасек (1903–1968) виділила три етапи розвитку
трипільської культури: ранній (перша половина IV тис. до Р. Х.);
середній (друга половина IV тис. до Р. Х.); пізній (перша половина –
третя чверть ІІІ тис. до Р. Х.).
До загальних ознак трипільців дослідники зараховують: посе-
лення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житла
споруджувалися по колу, одне біля одного, середина залишалася
порожньою; хати будувалися каркасні; проміжки між стовпами за-
плітали лозою й обмазували ззовні та зсередини товстим шаром гли-
ни; стіни розписували яскравими фарбами, різнокольоровим орна-
ментом. Житло ділилося на кімнати, в яких, напевно___________, жили окремі
члени родини. Помешкання опалювали піччю, складеною з глиняних
вальків. За підрахунками, у такому будинку мешкало 20 осіб, а
поселення налічувало близько 500–600 осіб. Очолювала таку родину
жінка, оскільки, як засвідчують пам’ятки, це був час матріархату.
Більшість статуеток, знайдених в ареалі цього періоду, присвячено
жінці. Центр селища використовувався як загін для громадської
худоби. Це були скотарсько-хліборобські громади з колективною
власністю на худобу.
На ранньому етапі трипільські племена займають територію
Середнього Подністров’я і Південного Побужжя, відбувається
становлення їхнього господарства та економіки.
На середньому етапі культура поширюється на Верхнє По-
дніпров’я, на Київщині трипільці переходять на лівий берег Дніпра.
Цей етап характеризується розквітом господарства, культури, со-
ціально-економічними змінами.
Стародавня культура українських земель 27
На пізньому етапі трипільські племена освоюють Східну і За-
хідну Волинь, Північно-Західне Причорномор’я, у них розвиваються
патріархально-родові відносини. Таке поширення культури пояс-
нюється землеробським характером господарства племен і потребою
переселення на нові ділянки, коли виснажуються вже освоєні.
Кількість трипільських поселень перевищує тисячу. На кінець
ХХ ст. залишки цієї культури відкриті у 38 селах Київщини, 25 –
Поділля, 20 – Західної України. Поселення розташовані переважно
біля оброблюваних ділянок землі в річкових долинах, на пологих
схилах берегів, в місцях, зручних для випасання худоби, рибальства,
полювання. На ранньому етапі поселення, площею 1–2 га, не були
укріплені, в середньому періоді їхня площа збільшується до 50–
150 га, а на початку пізнього періоду, переважно в лісостеповому
межиріччі Південного Бугу, існували гігантські. Наприклад, площею
понад 250 га (Доброводи), 270 га (Майданецьке),* 450 га (Тальянки).
Розташовування поселень було гніздовим, тобто група серед-
ніх і дрібних розміщалась навколо одного великого селища – центру.
Домобудівництво трипільців на багато століть випередило
спорудження жител інших стародавніх племен України. В період
розквіту трипільської культури житла були переважно наземними, з
глини і дерева. Археологічні розкопки свідчать, що підлога в житлах
була вимощена дерев’яними тонкими колодами і поліплена глиною.
Перегородки розділяли житло на кілька приміщень, у яких
знаходилися глибокі печі, часто з димарями.
На Подніпров’ї та Уманщині стіни фарбували в білий, чер-
воний і зелений кольори, а на Подністров’ї в домобудівництві засто-
совували камінь, тут зустрічаються двоповерхові будинки. Розміри
будівель становили від 15–30 м2 в ранньому періоді, до 100–140 м2 –
в пізньому.
Основою господарської діяльності трипільців було земле-
робство і скотарство. Для обробітку ґрунту застосовували мотики з
кам’яними або роговими наконечниками. Вирощували пшеницю,
* Поселення біля с. Майданецьке (Черкаська обл.) нараховувало приблиз-
но 1500 будинків з населенням до 10 тис. жителів. Деякі вчені такі селища
називають протомістами. Втім трипільське суспільство не встигло розвинутись
у міську цивілізацію і зупинилось за крок до неї.
28 Розділ 2
ячмінь, жито, просо, горох, овес. Збирали врожай зернових серпами
з крем’яними лезами. Зерно зберігали у великих глиняних посудинах
і ямах-зерносховищах, а розмелювали на кам’яних зернотерках. На
трипільських поселеннях півдня України і Молдови знайдено кісточ-
ки слив, абрикосів, аличі, винограду і насіння яблук.
Серед домашніх тварин у трипільців переважала велика рогата
худоба і свині. Розводили кіз і овець. Биків використовували як тяг-
лову силу.
Не втратили свого значення полювання, рибальство і збираль-
ництво. Полювали головним чином на оленів, лосів, косуль, кабанів.
Про заняття населення рибальством свідчать знайдені на поселеннях
кістяні і мідні рибальські гачки, грузила тощо. У лісах збирали
ягоди, горіхи, мед, дикі фрукти.
Основні знаряддя праці (ножі, шкребла, леза до серпів, сверд-
ла, сокири та інші) виготовлені з кременю. Широко використовували
кістки і роги тварин для виготовлення шил, мотик, зброї, голок,
прикрас.
Найбільший мідний скарб знайдено у поселенні біля с. Карбун
уМолдові. Він нараховував 444 мідних предметів.
На високому рівні в трипільців було керамічне виробництво.
Витончене і розмальоване різними фарбами, воно і нині викликає
подив і захоплення. Глиняний посуд різноманітний за формою, орна-
ментом, призначенням. Відповідно до розвитку культури змінюється
форма посуду, орнаментальні мотиви, поєднання фарб. На ___________ранньому
етапі посуд орнаментований візерунками з врізаними лініями. На
середньому етапі з’являється кераміка, прикрашена розписом фарб
червоного, чорного, білого, оранжевого кольорів. Фарби на посуді,
вік якого перевищує 5 тис. років, не втрачають кольору. Композиції
розпису різноманітні: зображення звірів, рослин, людей, птахів
тощо. Трипільський орнамент передався в українське мистецтво і
відображений у вишивках, народній кераміці, великодніх писанках.
Орнамент трипільського посуду є ілюстрацією фольклору та
міфології перших землеробів і скотарів. Наприклад, спіральний
меандр – «безконечник» є символом беззупинного руху життя, сти-
лізовані зображення небесного змія-дракона символізували чоловіче
начало, бачимо тут символи сонця, неба і землі, рослин, тварин і
людей.
Стародавня культура українських земель 29
Різноманітна і цікава глиняна пластика трипільців. Більшу
частину її складають жіночі статуетки з випаленої глини, знайдені
майже на всіх поселеннях. Серед сотень різноманітних жіночих
скульптурок особливою є виявлена на Черкащині фігурка жінки-
матері, яка схилила голову над немовлям на руках. Чоловічі ста-
туетки з’являються на пізньому етапі розвитку, тобто тоді, коли в
суспільстві набирають ваги патріархально-родові відносини.
Крім домашніх вівтарів, трипільці мали окремі храми, що
споруджувались у центрі поселень на майдані й були родоплемін-
ними культовими центрами. В таких храмах відбувалися свята,
пов’язані із культами природи, що вмирає і воскресає, зберігався
спеціальний посуд та інші ритуальні предмети. Інколи в храмах або
поряд з ними, на майданах поселень знаходяться особливі жертовні
поховання людей, що здійснювались з метою збільшення родючості
землі, збереження домашнього достатку, захисту від злих сил. Не
виключено, що ці поховання належали жерцям, які відігравали
важливу роль у трипільському суспільстві.
Більшість померлих трипільці ховали за обрядом тілопокладання
на невеликих ґрунтових могильниках неподалік поселень. Поховання
(скорчені та випростані) супроводжуються великою кількістю кераміки.
Менш поширеною була кремація – спалення тіла і захоронення решток
у глиняних урнах. У пониззі Дністра пізньотрипільські племена спору-
джували кургани зі складними кам’яними конструкціями. Є поховання
озброєних чоловіків, які загинули в бою.
Структурними одиницями трипільського суспільства були ма-
ла і велика сім’я, община, рід, плем’я. Племінні групи об’єднували
кілька общинних селищ, поселень.
Якщо виникнення трипільської культури археологи простежу-
ють добре, то її зникнення дещо загадкове. Вона перестала існувати
в кінці ІІІ – на початку ІІ тис. до Р. Х. Більшість вчених вважають,
що причиною поступового зникнення культури було втручання на
територію трипільців інших племен-культур: ямної, катакомбної,
шнурової кераміки зі сходу та кулястих амфор із заходу.
Трипільська культура не зникла безслідно. На думку вчених,
трипільські племена Середнього Подніпров’я були одним з чинників
формування середньодніпровської культури, а племена Західного
Поділля і Волині –підкарпатської культури шнурової кераміки.
30 Розділ 2
Дата публикования: 2014-11-18; Прочитано: 628 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!