Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
У наш час слід обережно підійти до пошуків єдиного визна-
чення культури, оскільки це завжди викликає безліч суперечок, і
справа закінчується тим, що кожний напрям у дослідженні культури
практично користується лише своїм робочим визначенням. Амери-
канські антропологи А. Кребер (1876–1960) і К. Клакхон (1905–
1960) у спільній праці «Культура: критичний огляд концепцій і де-
фініцій» (1952) звернули увагу на великий і постійно збільшуваний
інтерес до цього поняття. Так, якщо за їхніми підрахунками з 1871 р.
до 1919 р. сформульовано всього лише сім визначень культури
(перше з них, як вони вважали, сформулював представник еволю-
ційної концепції Е. Тайлор), то з 1920 р. до 1950 р. у різних авторів
вони нарахували 157 визначень терміна «культура» і понад 100
спроб пояснити його теоретично. Сьогодні налічується понад 500
визначень та спроб теоретичного осмислення. У цьому немає нічого
дивного, оскільки культура є динамічним процесом, і визначення,
яке сьогодні є актуальним, завтра може не відповідати культурно-
історичному розвитку чи духу часу.
Дещо пізніше А. Кребер і К. Клакхон перевидали свою книгу,
де значно розширили перелік визначень культури і поділили їх на
окремі групи. На цьому тлі в сучасній культурологічній думці
виділяють такі групи:
* Концепція – система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, тлу-
мачення якихось явищ, основна ідея будь-якої теорії.
** Наукова школа – це професійна добровільна спілка людей, що сфор-
мувалася під егідою особистості – вченого-лідера. Займається активною до-
слідницькою роботою в новому актуальному напрямі й об’єднана ідеями, ме-
тодиками, науковими традиціями, успішним співробітництвом, пошуком нових
фактів. У науковій школі висувають гіпотези, концепції, теорії, проводять
дослідження і узагальнюють результати експериментів.
10 Розділ 1
· описові визначення, в яких культура постає як сукупність
усіх видів діяльності людини, звичаїв, вірувань тощо;
· визначення, пов’язані з традиціями чи спадщиною, які
розкривають основи життя кожної людини;
· визначення, в яких сформульовані правила поведінки лю-
дини;
· визначення, в яких культура є чинником прилаштування
суспільства до природного середовища з метою виживання;
· визначення, в яких культура – це сукупність форм поведін-
ки, характерних для деяких груп чи суспільств, які передаються з
покоління до покоління;
· визначення, в яких культура – це сукупність матеріальних
артефактів, які впливають на кожну окрему особу;
· визначення, в яких культура – це система ідей, символів,
цінностей, які виступають як образ життя кожної людини.
Іншу, дещо простішу, систематизацію визначень культури за-
пропонував культуролог та історик Л. Кертман (1917–1987) у праці
«Історія культур країн Європи та Америки» (1987). На його думку,
вся багатоманітність пропозицій розподіляється між антрополо-
гічним, соціологічним і філософським підходами до об’єкта ви-
значення. Антропологічний підхід ґрунтується на визначенні само-
достатності, унікальності, неповторності та рівноцінності всіх
конкретно-історичних форм культури.
Соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах
організації й формування життя певного суспільства. Переважно
йдеться про щось, що є «культуротворчою силою», що розвиває
життя суспільства організовано, а не хаотично.
Філософські визначення роблять наголос на аналізі певних рис,
характеристик, закономірностей у житті суспільства, які складають
фундамент культури і визначають причину та напрям її розвитку.
У широкому розумінні культура – це сукупність духовних і
матеріальних цінностей, властивих суспільству загалом або окремій
соціальній групі, нагромаджених, закріплених упродовж історії, які
передаються від покоління до покоління. В частині духовних
цінностей культура об’єднує науку, освіту, мистецтво, мораль, уклад
життя тощо.
Теоретичні основи культури 11
Серед інших визначень, які зустрічають у підручниках, до-
відниках, словниках, енциклопедіях і є авторськими та просто при-
вертають увагу, доречно виокремити такі: культура – це сукупність
штучних порядків і об’єктів, що їх створили люди, доповнюючи
природні; світ впорядкованих колективів людей, об’єднаних систе-
мою взаємовідносин; світ пізнання – інтелектуальних і образних
рефлексій буття, розподілу і використання соціальних благ. Куль-
тура – це історія відносин людини з Богом, історія пізнання людини
самої себе, Бога і буття.
Отже, розбіжності в формулюванні визначення «культура»
стосуються не об’єкта і суб’єкта, а предмета культури. Сьогодні, як
правило, вже не сперечаються щодо визначення терміна «культура»,
радше ведуть статистику таких визначень.
Стосовно сутності культури, то, зіставивши різні позиції,
можна прийти до висновку, що в основу покладено діяльний підхід,
оскільки творцем і носієм культури є людина. Вважається, що зро-
зуміти сутність культури можна лише через призму продуктивної
діяльності людини, суспільства, всього людства: створюючи мате-
ріальні блага для свого існування, людина, спочатку й не усвідом-
люючи цього, а потім цілком свідомо розкривала свій духовний світ,
тобто здібності та вміння, знання і світогляд, потенціал фізичний і
духовний, соціальні почуття й національний характер тощо.
Діяльний підхід дає змогу сформулювати сутність культури в
найузагальненішому значенні, тобто – це сукупність матеріальних і
духовних цінностей, створених внаслідок цілеспрямованої діяль-
ності людства впродовж його історії, а також взаємовідносини, що
склалися в процесі споживання, збереження, відтворення цих
цінностей, розподілу і обміну.
Перед тим як перейти до узагальнення, важливо дати відповідь
на запитання, що породжує діяльність? Культурологи, які починають
аналізувати сутність культури з цього питання, вважають, що це є
потреби людини. По-перше, людина має біологічні потреби, тобто в
їжі, продовженні роду, захисті від природи тощо. Ці потреби по-
роджують численні матеріальні потреби: в одязі, житлі, техніці
тощо. По-друге, людина, формуючись як особа суспільна, породжує
в собі і розвиває соціальні потреби. Важливу групу потреб скла-
дають потреби в пізнанні навколишнього світу і свого місця в ньому.
12 Розділ 1
Внутрішніми стимулювальними мотивами діяльності є сут-
нісні сили людини – взаємопов___________’язані і взаємозумовлені потреби і
здібності. Водночас, людина живе і в певних соціокультурних
умовах, тому культуру можна розглядати не тільки як індивіду-
ально-психологічний акт, але і як суспільний процес.
У культурі людина не тільки діє, створює, але і саморозви-
вається. Втім діяльність людини обмежена або регулюється «пра-
вилами гри» колективного існування, виробленою системою норм,
технологій, оцінок, критеріїв для тих чи інших соціально значущих
інтелектуальних і практичних дій. У постійній дискусії і супе-
речності з цими чинниками перебувають творці культури, але це
значно збагачує культуру.
На відміну від біологічних особливостей людини, норми куль-
тури не передаються генетично, а засвоюються, вивчаються тощо.
Загалом, мовивши про сутність культури, не слід вдаватись до
надмірної ідеалізації людської діяльності. Адже людина створює не
тільки те, що її духовно і матеріально збагачує, але й те, що несе
реальну загрозу її існуванню і культурі загалом.
Дата публикования: 2014-11-18; Прочитано: 434 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!