Вихідний матеріал. В колекції ВІР нараховується більше 1200 зразків рицини

В колекції ВІР нараховується більше 1200 зразків рицини. Найбільшого значення для селекції набули звичайний, персидський і китайський підвиди. Звичайний підвид відрізняється крупнозерністю, нерозтріскуванням коробочок, стійкістю до посухи, високими врожайністю і олійністю, але він вимогливий до тепла і пізньостиглий. Зразки персидського підвиду дуже продуктивні, дрібнозерні, дружньо дозрівають, не вимогливі до тепла, швидко ростуть у весняний період, стійкі до повітряної посухи, мають розлусні коробочки. Сорти гібридного походження ВНИИМК 165 покращений, Степова 6, Донська крупнолистна і інші, типові для цього підвиду, формують нерозтріскувані коробочки, сорти ВНИИМК 165 покращена, ВНИИМК 18, Кубанська 15 стійкі до фузаріозу.

Зразки китайського підвиду скоростиглі, мають нерозтріскувані коробочки, схильні до відмирання листя осінню, але не стійкі до посухи, зустрічаються форми низькорослі і схильні до жіночої одностатевості. Індійський підвид має значення в селекції на продуктивність, стійкість до посухи і ураження фузаріозом. Коробочки не розтріскуються. Занзібарський підвид високопродуктивний, має багато форм з скороченими міжвузолами, добре облиствлений. Широко використовуються при гібридизації карликові лінії типу ТСП 10Р. Смітньо-польовий підвид цінний в селекції на стійкість до хвороб і шкідників.

Природні форми рицини надзвичайно поліморфні, і багато з них не втрачають інтерес як вихідний матеріал. На початку селекції рицини основним вихідним матеріалом використовувалися зразки з інших країн, а також місцеві форми з Криму та Півдня України. Донором стійкості до фузаріозу використовувався сорт-популяція Сангвінеус дрібнонасіневий. Перспективне використання гаплоїдів і самозапилених ліній, особливо при селекції на гетерозис для створення гомозиготних форм. Тетраплоїдні форми рицини мають крупне насіння, малорозчленовані крупні листки, пізньостиглі, низькопродуктивні, утворюють насіння лише при штучному запиленні пилком тетраплоїдних рослин, не схрещуються з диплоїдами. Мутанти і анеуплоїди мало вивчені, хоча мають значення в селекції за багатьома ознаками.