Досягнення селекції. Видатні успіхи селекціонерів (В.С Пустовойта, Л.А

Видатні успіхи селекціонерів (В.С Пустовойта, Л.А. Жданова, В.І. Щербини, К.І. Прохорова, Г.В. Пустовойт і ін.), які створили високоолійні сорти-популяції, перебудували няшника. Ці сорти-популяції відрізняються високою екологічною пластичністю, груповим імунітетом до багатьох патогенів, високою олійністю і іншими цінними ознаками. Вони в значній мірі сприяли росту посівних площ соняшнику в світі і вирощуються до тепрішнього часу.

Оцінюючи ефективність селекції з еволюційно-генетичної позиції, А.В. Анащенко стверджує, що якщо всі досягнення в покращенні соняшника за 491 рік його вирощування в Європі прийняти за 100%, то 60% з них приходиться на роботи академіка В.С. Пустовойта.

Районовано біля 40 сортів і більше 10 гібридів соняшника, з них найбільш розповсюджені сорти ВНИИМК 8883 покращений, Передовик покращений, Армавірський 3497 покращений, ВНИИМК 1646 покращений, ВНИИМК 8931 покращений, Єнісей, Салют і ін.

Олійність зерна комерційних сортів становить 53 – 55% на абсолютно суху масу, врожай зернівок в умовах виробництва – 3 – 3,5 т/га, збір олії – 1,7 т/га.

Поряд з удосконаленням сортової селекції розвивається селекція соняшника на гетерозис. В Реєстр сортів рослин України внесені прості міжлінійні гібриди Почин Авант (ВНДІОК), Одеський 103, Одеський105, Одеський 106, Одеський 122, сортолінійні Одеський 91, Одеський 96 (СГІ). (ПРОДОВЖИТИ).

Опрацьовуються нові методи створення вихідного матеріалу, що дають змогу прискорити селекційний процес, зокрема культура пиляків, вивчається можливість одержання гаплоїдів при вирощуванні незапліднених насіневих зачатків. Одне з ефективних напрямків – культура верхівкових і бокових бруньок для розмноження окремих цінних рослин, що можна використовувати при віддаленій гібридизації, для обеззаражування матеріалу і т.д. Розпочаті роботи по одержанню протопластів у соняшника.

Важливою умовою наступних успіхів в селекції соняшника - вивчення, підбір, оцінка і використання різноманітного вихідного матеріалу. Провідну роль в селекційній роботі з соняшником в Україні відіграють Селекційно-генетичний інситут (м. Одеса), Інститут рослинництва (м. Харків).

До Державного реестру сортів рослин придатних для поширення в Україні внесено 75 сортів і гібридів соняшника (Helianthus annuus L.)

Питання для самоконтролю

1. Які види соняшника використовуються в селекції?

2. Як ураховуються особливості біології цвітіння соняшника при гібридизації?

3. Як селекційно вирішують проблему підвищення олійності і якості олії соняшника?

4. Які хвороби і шкідники найбільш небезпечні для соняшника і які шляхи створення стійких сортів і гібридів?

5. В чому сутність метода резервів, які опрацював В.С. Пустовойт?

6. Як створюються гетерозисні гібриди соняшника?

7. В чому переваги гетерозисних гібридів? Які їх недоліки?.

РИЦИНА

Рицина відноситься до сімейства молочайні – Euphorbiaceae Juss., роду Ricinus L., у якому виділяють один поліморфний вид R. сommunis L. – рицина звичайна (2n = 20). Г.М. Попова і В.А. Мошкін розділяють вид на шість підвидів і 25 різновидностей. Підвиди виділені на основі мінливості репродуктивних органів: форми і величини зерен, коробочок і суцвіть. До ознак різновидностей відносяться забарвлення стебла, коробочок, наявність воскового наліту.

Підвид звичайний. (subsp. communis G. Pop et Moshk., раніше називався кров’яно-червоний - subsp. sanguineus G. Pop). Рослини високорослі і середньої висоти, гілчасті і з однією гроною, з забарвленим стеблом, частіше без воскового наліту. Суцвіття – волоть, довжиною 15 – 20 см, пухке або середньої щільності (мал. 29). Коробочки крупні, видовжено-конічні, з шовом на стулках, не розлущуються. Насіння крупне яйцеподібне, червоне або коричневе, довжиною 1,3 – 2 см, з крупною карункулою. Листки довжиною 10 – 15 см, з 7 – 9 лопатями, Підвид продуктивний, теплолюбивий, посухостійкий. Багато форм схильні до пізньостиглості. Розповсюджений у Південно-Західній Азії, Африці, узбережжі Середземного моря, Південній Європі. Завезений в Америку і Австралію. Походить з районів Південно-Західної Азії. Має п’ять різновидностей6 звичайна (var. communis, сорт Донецька 39/44); рожева (var. roseus G. Pop et V. Moshk.); дрібнонасінева (var. microspermus V. Moshk., сорт Червона); зелена (var. viridis G. et V. Moshk.); коротковузлова (var. brevinodis V. Moshk.).

Підвид персидський (subsp. persicus G. Pop). Рослини високорослі (до 2 м) і середньої висоти, слабогілчасті або одногронові. Грона довгі, щільні (див. мал. 29); плодоніжки короткі. Коробочки дрібні (1,2 – 2 см), кулеподібні, без шва на стулках, розтріскуються (у нових сортів з шовом і не розтріскуються). Насінини дрібні, опуклі (0,8 – 1,4 см), сірі або коричньнювато-сірі, без карункули. Листки довжиною 15 – 25 см, зморшкуваті, сильно розчленовані. Підвид характеризується високою продуктивністю, меншою вимогливістю до тепла, стійкістю до повітряної посухи. Більшість сортів в Україні відносяться до цього підвиду. Розповсюджений в Передній і Центральній Азії, Африці, Америці, Австралії. Зформувався в помірному кліматі Передньої Азії. Має чотири різновидності: персидська (var. persicus) –стебло сизе, з восковим налітом, коробочки дрібні, без шову, розтріскуються (сорт Круглик 5); зеленостебла (var. virens G. Pop.) – стебло без воскового наліту, коробочка без шову, розтріскуються; нерозтріскувані (var. indehiscens V. Moshk.) – гібридного походження (сорти ВНИИМК165 покращена, Степова, Донська рання); фіолетовостебла (var. violaceocaulis V. Moshk.) – стебло фіолетове з восковим налітом, не розтьріскується (сорт Донська крупноволотева).

Підвид китайський (subsp. sinensis G. Pop et V. Moshk.). Переважають рослини низькорослі і середньої висоти (0,5 – 1,5 м), гілчасті, з дрібними листками. Волоті пухкі. Коробочки крупні, кулеподібні, з шовом, не розтріскуються; плодоніжки довгі (до 5 см). Насінини опуклі, крупні, темно-сірі, з карункулою. Підвид скоростиглий, схильний до скидання листків осінню, нестійкий до посухи, характеризується неміцним прикріпленням коробочок (що призводить до втрат при збиранні). Розповсюджений в Російській Федерації, Україні, країнах Східної Азії, Африки, Америки, в Австралії. Зформувався в умовах вологого мусонного клімату Східної Азії. В Україні використовується для гібридизації з іншими підвидами. Має три різновидності: китайська (var. sinensis, сорт Гібрид ранній); фіолетова (var. caesius G. Pop.); японська (var. japonicus G. Pop et V. Moshk.).

Підвид індійський (subsp. indicus G. Pop et V. Moshk.). Рослини середньої висоти і високі (до 3 м), гілчасті, з восковим налітом. Волоті довгі, пухкі. Коробочки крупні, без шипів або з довгими тонкими шипами, довгими плодоніжками (до 5 см), з шовом або без нього, розтріскуються рідкісно. Насіння видовжене (0,8 – 2 см), з вузькою карункулою. Листки крупні, з 7 – 9 лопатями. Підвид характеризується тривалим вегетаційним періодом, тепололюбивий, продуктивний, стійкий до грунтової і повітряної посухи. Розповсюджений в Індії, Пакистані, країнах Південно-Східної Азії, Африки, Америки. Зформувався на півострові Індостан. Має чотири різновидності: індійська (var. indicus); сіролистна дріпноплідна (var. griseofolius V. Moshk.); сиза крупноплідна (var. leucocarpus Muell. Arg.); фіолетова крупноплідна (var. inermis Jacq.). В Україні цього підвиду немає. Найбільше значення мають дрібнонасіневі різновидності.

Підвид занзібарський (subsp. zanzibarinus G. Pop.). Рослини мінлві за висотою (0,5 – 5 м), гілчасті, з товстим стеблом. Волоті короткі, пухкі (інколи довгі). Коробочки крупні, розтріскувані. Без шову і з короткими шипами. Насінини крупні, видовжені або кулеподібні, з широкою карункулою Листки крупні (20 – 30 см) з 9 – 11 лопатями. Підвид пізньостиглий, волого- і теплолюбивий, продуктивний, розвивається повільно. Зустрічаються форми з укороченими міжвузолами. Розповсюджений в Африці, Америці, Південній Азії. Зформувався в умовх східного узбережжя Африки. Має п’ять різновидностей: занзібарська (var. zanzibarinus); сиза (var. glaucus G. Pop et V. Moshk.) – вирощується в США, Бразилії, ПАР, Танзанії, Судані, Уганді, Індії; пурпурова (var. purpuranscens Muell. Arg.) – вирощується в Бразилії і Індії; довгоплідна (var. bailudensis P. Cout.); карликова (var. nanus V. Moshk.) - вирощується на поливі в США (сорти Лінн, Доон, Хейл, Кампінас і ін.), мають скорочені міжвузоли.

Підвид смітньо-польовий (subsp. ruderalis G. Pop et V. Moshk.). Рослини мінливі за висотою (0,5 – 4 м), гілчасті. Волоті пухкі, сереньої довжини, Коробочики дрібні, кулеподібні, розтріскуються, без шову (інколи розподаються на частки – третинки). Насіння і листки дрібні, середні. Підвид пізньостиглий, теплолюбивий, стійкий до посухи, малопродуктивний. Зустрічаються форми ранньостиглі, стійкі до пошкодження шкідниками. Розповсюджений в Африці, Азії, Південній Європі, Америці, Австралії. Створені сорти цього підвиду: Кінельська 1 і Саратовська 66. Має чотири різновидності: смітньо-польова (var. ruderalis); дикоросла (var. spontaneous G. Pop. Et V. Moshk.); єгипетська (var. aegyhtiacus V. Moshk.); мексиканська (var. mexicanus V. Moshk.).