Завдання і напрямки селекції. Можна виділити загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією

Можна виділити загальний комплекс завдань селекції ячменю, а також завдання, які мають особливо важливе значення на сучасному етапі селекційної роботи з цією культурою, і завдання, пов’язані з різними напрямками її селекції.

Необхідні сорти ячменю, які мають високу врожайність зерна, особливо придатні для інтенсивних технологій. Такі сорти повинні добре оплачувати збільшенням урожаю додаткові вкладення в агротехніку, в тому числі підвищені дози мінеральних добрив. Необхідні сорти придатні для вирощування на багатих органічними речовинами осушених торф’яниках. Необхідні сорти посухостійкі, а часто і жаростійкі для півдня України, холодостійкі для північних районів. Стійкі для кислих грунтів в зонах їх розповсюдження, солестійкі на засолених грунтах.

Дуже важливо мати сорти з оптимальним вегетаційним періодом. Для північних і східних районів з частими літніми посухами потрібні скоростиглі сорти. Які не істотно знижують урожай зерна при запізненні з посівом.

Сорти озимого ячменю повинні мати високу зимостійкість, перш за все морозостійкість. Морозостійкість збільшується при глибокому заляганні вузла кущення, але при цьому знижується продуктивна кущистість. Крім того, різний рівень морозостійкості визначається фізіолого-біохімічними особливостями протопласта. Великий інтерес для виробництва являють сорти-дворучки: в разі поганої перезимівлі поле може бути „відремонтоване” шляхом посіву того жд сорта. Це знімає проблему зберігання страхових фондів ярих сортів для пересіву або підсіву зріджених озимих посівів.

До особливостей, які визначають технологічність виробництва і збирання, відноситься стійкість до вилягання, осипання, обламування колосів і стебел в результаті ламкості вузлів, що часто спостерігаються в ячменю. У низькостеблих довгоколосих сортів не можна допускати надмірного проникнення колосів – верхівкова частина колоса може потрапляти в ріжучий апарат комбайна. Вустюки повинні добре відокремлюватися при обмолоті. Заслуговує на увагу селекція безостих і фуркатних форм ячменю, полову яких можна згодовувати сільськогосподарським тваринам.

Сорти ячменю повинні мати стійкість до найбільш шкодочинних хвороб і шкідників. Це завдання необхідно конкретизувати в відповідності з умовами регіона, загальним комплексом міроприємств по захисту рослин і можливості селекції Створення таких сортів призвело б до зменшення витрат на протруювання насіння і сприяло б захисту від зовнішнього середовища від забруднення. Селекція на стійкість до деяких комах (наприклад до шведської мухи) дуже важка, а підчас і неможлива.

Серед особливостей ячменю, селекція на які особливо важлива, необхідно назвати стійкість до вилягання, пластичність, тобто здатність утворювати стабільні врожаї в роки з різноманітними умовами погоди і в різних місцевостях; стійкість до найбільш шкодочинних хвороб: сажки, борошнистої роси, гельміноспоріозів, кореневих гнилей, карликової іржі.

Ячмінь коромового і круп’яного напрямку істотно відрізняється від пивоварного (мал.). При використанні для коромових цілей важливий вміст білка в зерні і незамінних амінокислот (лізина, триптофана, фенілаланіна) в білку. Висока плівчастість істотного значення немає. Ячмінь, що предназначений для виробництва крупи, окрім харчової цінності, повинен мати високі технологічні і позитивні вкусові якості. Зернівка повинна бути крупною, вирівняною за величиною, жовтою, з неглибокою борозенкою. Крупа з такого ячменю повинна швидко і рівномірно розварюватися з великим об’ємним виходом каші з приємним запахом і добрими вкусовими якостями.

Голозерний ячмінь містить більше білка в зерні, ніж плівчастий і його можна було б використовувати як коромовий і для виробництва круп. Крім того, зерно голозерного ячменю дає муку з досить гарними хлібопекарськими якостями і гарну сировину для сурогатів кофе. Але голозерний ячмінь має низку недоліків: обсипається, може проростати на пні у зволожену погоду, при обмолоті зародок його травмується і тому насіння в зв’язку з цим має низьку схожість. Необхідно проводити селекцію на подолання цих дефектів. Поки що голозерні форми ячменю в Україні відсутні. Створені форми, які сполучають голозерність з високою стійкістю до обсипання. Селекційна робота з голозерним ячменем проводиться в Німеччині, Франції і ін.

До сортів пивоварного ячменю висуваються жорстокі умови. Зерно таких сортів повинне бути крупним і вирівняним (маса 1000 зерен 40 г і більше, схід з решета 2,5 х 20 мм не менше 80%). У зв’язку з цим пивоварний ячмінь переважно двохрядний. Однак у США і Канаді є багаторядні сорти пивоварного ячменю. Пивоварний ячмінь повинен мати високу енергію проростання і здатністю до проростання (не менше 95%) і в той же час проростати дуже рівномірно. Істотним недоліком вважається надмірно швидке проростання окремих насінин (так звані „гусари”). Це знижує якість солода. Зерно пивоварного ячменю повинне бути жовтого забарвлення, ромбічної форми, мати тонкі плівки. Тонкоплівчастість можна визначити окомірно: зерна з тонкими плівками мають дрібно зморшкувату луску. Пивоварний ячмінь високої якості має плівчастість не більше 9%. Разом з тим плівки необхідні, оскільки вони мають відповідне значення в технології приготування пива. Дуже високий вміст білка (більше 13%) у зерні ячменю робить його малопридатним для пивоваріння: погіршується смак пива, і зменшується його вихід. Гарний пивоварний ячмінь містить 9 – 10% білка. Вихід пива тим більше, чим більше в зерні крохмалю, від кількості якого залежить екстрактивність солода, тобто здатність віддавати в розчин суху речовину. Вона повинна складати 78 – 84%.

Слід пам’ятати, що чіткої межі між пивоварним і кормовим ячменем немає: відомі сорти комбінованого використання, зокрема Носівський 9, Стяг, Віскор, але існують і типові сорти того або іншого напрямку використання.