Задача №1. Першокласники спочатку рівні у бажанні учитися

Першокласники спочатку рівні у бажанні учитися. І не як небудь, а на п'ятірки. І ось перша двійка - і кінець рівноправ'ю. Вона веде за собою і приниження, і покарання, і розчарування, і звинувачення в бездарності... Клас розколюється: відмінники та двійочники, добрі та середні, щасливі та нещасні, веселі та смутні, оптимісти та скептики. І відносини між цими групами далеко не гуманні. Двійочники попадають в особливу ситуацію: про них із докором говорить учитель, звинувачують товариші "Ви тягнете назад весь клас".

Як же ведуть себе "герої"? По різному. Одні внутрішньо не погоджуються зі своїм неприємним становищем. Перші двійки вони вважають випадковими: ручка була погана, папір розпливається, забув хвостик дописати... Другі замикаються у собі, стають в'ялими, байдужими. Віра у власні сили похитнулася. Треті ведуть себе агресивно. Не зумівши домогтися позитивних результатів у навчанні, вони намагаються проявити себе в колективі іншим шляхом: пустощами, витівками. Але саме головне - і одні, і другі, і треті всіма силами і довгий час намагаються вийти зі свого нового становища "неповноцінної особистості". Вони все сподіваються на диво.

Проаналізуйте ситуацію. Чи немає тут протиріччя між шкільною практикою та твердженням психолога? Які фактори визначають розвиток особистості? Яким має бути навчання й виховання, щоб забезпечити розвиток особистості?

У чому причина появи "неповноцінних особистостей"?