Активність суб'єкта в процесі відображення об'єкта

Розглядаючи діалектичний взаємозв'язок суб'єкта й об'єкта в процесі пізнання, треба мати на увазі, насамперед ступінь розвитку суспільства, характер відносин людей у ньому. Людина і характер відображення нею дійсності визначаються суспільством, його потребами на даному рівні розвитку, цілями, з якими суб'єкт вступає в практичну взаємодію з об'єктом.

Доцільність, цілеспрямованість пізнання складає не зовнішню його сторону, а істотний момент, без якого власне кажучи немає пізнання як духовної діяльності суб'єкта. Що, яку сторону осягти в предметі, як, у якому напрямку змінювати його - це визначається суб'єктом, його цілями і потребами. У залежності від зрілості суспільного розвитку ставляться і різні цілі. У кожну епоху усвідомлюються і панують певні цілі. Ці цілі і направляють пізнавальний процес, вони визначають вибір об'єкта пізнання і практичної діяльності, впливають на зміст пізнавального образа.

Здається парадоксальним, що суб'єктивні цілі приводять до об'єктивного у своєму змісті пізнання. Але це відбувається в силу того, що цілі людини визначаються об'єктивним змістом об'єкта дослідження.

Людина - активний початок у процесі пізнання, що у силу цього здобуває суб'єктивний характер. Але ця суб'єктивність не є або тільки злом, або тільки добром. Активність суб'єкта приводить при одних умовах до всебічного і глибокого відображення дійсності, а при інших вона ж є джерелом оман, мінливих теоретичних побудов, що спотворюють об'єкт. Ілюзорність, однобічність пізнавальних образів є результатом не тільки нерозвиненості людського суспільства, але і таких соціальних відносин людей у суспільстві, що штовхають на мінливе, суб'єктивістське відображення дійсності.