Кібернетика і свідомість

Знання механізму мислення, а також самого «апарата» мислення (людського мозку) має в наші дні особливе науково-технічне значення. Воно надає людині можливість моделювати певні розумові процеси в кібернетичних системах. Кібернетика - у перекладі з грецького означає мистецтво керування. Уперше це слово ужив Платон. Пізніше воно зустрічається у фізика Ампера; у 1834 р. він запропонував називати кібернетикою науку про керування людським суспільством. Однак «батьком кібернетики» вважають американського математика Н. Вінера.

Н. Вінер у 1948 р. сформулював основні ідеї, і принципи цієї науки. У наш час кібернетикою називають науку про загальні закони одержання, збереження, передачі і перетворення інформації в складних керуючих системах. Одна найважливіших задач кібернетики - створення систем, що моделюють процеси мислення.

При вивченні питання про співвідношення свідомості і кібернетики необхідно пам'ятати, що людський мозок - це вищий продукт розвитку матерії, а свідомість людини носить активний і творчий характер.

Мозок - система принципово іншого рівня складності в порівнянні з будь-якими технічними системами.

Понятійне мислення - це завжди усвідомлена частина психічної діяльності людини, так сказати, видима частина айсберга. Діяльність мозку являє собою інформаційно-регулятивний процес, що відбувається на різних рівнях: фізіологічне і психічне; усвідомлене і неусвідомлене; інтуїтивне і дискурсивне (розумове).

Діяльність навіть однієї нервової клітки неможливо відтворити за допомогою технічних засобів, тому що процеси в клітці носять ймовірний характер.

Видимо, варто погодитися з Н. Вінером, що писав у свій час: «Віддайте ж людині - людське, а обчислювальній машині - машинне. У цьому і повинна, очевидно, полягати розумна лінія поведінки при організації спільних дій людей і машин».