ЛЕКЦІЯ 7

ТЕМА 5. ОСНОВНІ ВИДИ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

Мета заняття:

Навчальна: дати студентам теоретичні знання про види і форми науково-дослідної роботи;

Розвиваюча: розвивати у студентів уміння працювати з законодавчими та нормативними документами;

Виховна: виховувати у студентів зацікавленість та бажання до вивчення навчальної дисципліни

План лекції:

1. Види і форми науково-дослідної роботи.

2. Організація та послідовність виконання науково-дослідної роботи студентів, магістрів і аспірантів.

3. Рецензія та рецензування робіт.

Питання для самостійної роботи:

1. Монографічна наукова праця: різновиди структурної побудови та типові методичні вимоги до написання.

2. Автореферат дисертації: типові вимоги до змісту, структури та оформлення.

3. Наукова публікація: основні види, поняття, функції.

Ключові понятт ята терміни: публікація, видання, наукове видання, монографія, тези доповідей, вихідні відомості, наукоовий хурнал, наукова стаття, реферат, доповідь.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Питання №1. Види і форми науково-дослідної роботи.

Розвиток студентських наукових досліджень безпосередньо впливає на якість навчального процесу, оскільки вони змінюють не лише вимоги до рівня знань студентів, а й сам процес навчання і його структуру у вищій школі, підвищуючи ступінь підготовленості майбутніх спеціалістів, їхній творчий практичний кругозір.

Розвиток науки у вищій школі передбачає підвищення якості підготовки спеціалістів, здатних, у свою чергу, після закінчення навчання самостійно вирішувати серйозні наукові завдання, йти у рівень з передовими ідеями теорії і практики управління народним господарством в умовах ринкової економіки. Тому саме у навчальному закладі важливо прищепити студентам смак до наукових досліджень, привчити їх уже на цьому етапі мислити самостійно.

Наукові роботи активно сприяють формуванню гармонійно розвинутої і цілісної особистості, здатної до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на користь держави. Студенти повинні зосередити свою увагу на формуванні навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

Тому одним з головних завдань вищої освіти України є формування висококваліфікованого фахівця, який повинен володіти не тільки певною сумою ґрунтовних знань з відповідних дисциплін, а й здатний до самостійної дослідницької діяльності заради постійного професійного самовдосконалення.

Науково-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу.

Результати наукової діяльності оформляють не лише у вигляді курсової або дипломної роботи, кандидатської або докторської дисертації чи автореферату дисертації. Вони узагальнюються також у статтях, рефератах, тезах доповідей, монографіях, методичних і практичних матеріалах, підручниках, навчальних посібниках.

Публікація (з лат. рublicatio – оголошую всенародно, оприлюднюю) – це:

1) надання гласності будь-якій інформації (ведення до загального відома за допомогою преси, радіомовлення або телебачення інформації);

Цим же словом називають:

2) надруковану, видану за формою і змістом роботу (розміщення в різних виданнях (підручниках, журналах, книгах, газетах) наукової роботи; або текст, надрукований у будь-якому виданні).

Види публікацій: Існує декілька видів публікації інформації.

1. Друкована публікація.

2. Депонування. Депонува́ння — процес організованого зберігання чого-небудь. Розрізняють депонування цінностей, і депонування документів, статей, наукових робіт.

3. Електронна публікація. Електронними публікаціями називається розповсюдження інформації за допомогою електронних носіїв, таких як дискети, компакт-диски CD-ROM або через „Інтернет"

Публікації можуть поширюватися вільно або за окрему плату. Існують в двох формах — публікації On-line і публікації Off-line. Деякі електронні публікації ненадаються на фізичних носіях і тому потрібно їх копіювати на вінчестер, магнітні стрічки або зберігати за допомогою інших систем збереження даних (On-line), інші забезпечуються на фізичних носіях і можуть зберігатися на полицях (Off-line).

Off-line публікація — електронний документ, який бібліографічно ідентифікований та здатний до розпізнавання.

On-line публікація (або ресурс) — електронний документ, який бібліографічно ідентифікований та здатний до розпізнавання ЕОМ, записаний на електронному носієві даних і доступний в цей час — On-line". Наприклад: — On-line монографія — словник в мережі Інтернет. — On-line серійне видання — електронний журнал в мережі Інтернет. — On-line ресурс — сайт організацій.

Електронні публікації можуть бути оригінальними електронними публікаціями чи бути повторною версією записаного або надрукованого документа. У більшості випадків електроні публікації будуть копією записаного або надрукованого документа.

4. Публікація грампластинок.

5. ЗМІ. Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомовлення» та низкою інших. Разом із тим, в Україні діє чинний Закон „Про пресу та інші засоби масової інформації" від 01.08.1990 року (див. документ ВР України №№ v15552400-90, v15552400-90), в якому зазначено, що під ЗМІ розуміються - газети, журнали, теле - і радіопрограми... Про інтернет-видання взагалі мова не йдеться.

6. Наукова публікація.

Наукові публікації

Публікації виконують кілька функцій:

• оприлюднюють результати наукової роботи;

• сприяють встановленню пріоритету автора при аналогічних за змістом наукових статтях;

• свідчать про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми (особливе значення мають індивідуальні публікації, роботи у співавторстві потребують додаткових роз'яснень; в тексті дисертації та автореферату здобувач повинен подавати посилання на власні публікації, включити їх до списку використаних джерел);

• слугують підтвердженню достовірності основних результатів і висновків дисертації, новизни і наукового рівня її (оскільки після виходу у світ публікація стає об'єктом вивчення й оцінки широкою науковою громадськістю);

• підтверджують факт апробації та впровадження результатів і висновків дисертації;

• відображають основний зміст дисертації (про це вказується у вступі до дисертації та автореферату, а також через включення публікацій здобувача до списку опублікованих праць за темою дисертації);

• відображають основний зміст, наукового рівня та новизни дослідження;

• фіксують завершення певного стану дослідження або роботи в цілому;

• забезпечують первинною науковою інформацією суспільство, сповіщають наукове співтовариство про появу нового наукового знання;

• передають індивідуальний результат у загальне надбання та ін.

Особливе значення мають наукові публікації, що вийшли друком у формі видань.

Науковими виданнями - вважається видання результатів теоретичних і (або) експериментальних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів та літературних текстів. Воно призначене для фахівців і для наукової роботи.

Класифікація наукових видань

Серед наукових видань розрізняють дві групи:

1) науково-дослідні;

2) джерелознавчі.

До першої групи наукових видань належать:

- монографія (науково-книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авторам);

- науковий реферат (автореферат) (наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня, тобто коротке викладення автором змісту наукового дослідження)

- інформативний реферат - коротке письмове викладення однієї наукової праці, що стисло висвітлює її зміст. Він акцентує увагу на нових повідомленнях;

- препринт (наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені);

- тези доповідей, а також матеріали наукової конференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень);

- збірник наукових праць (збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах та наукових товариствах).

До другої групи наукових видань належать:

- джерелознавчі видання, або документальні наукові видання, які містять пам’ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступні статті, допоміжні покажчики та інші елементи науково-довідкового апарату видання.

За обсягом розрізняють два види наукових неперіодичних видань:

- книга (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок);

- брошура (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок).

Статус наукового видання потребує суворого дотримання видавничого оформлення видання.

Звернемо увагу лише на основні.

Вихідні відомості – сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, бібліографічної обробки, статистичного обліку й інформування читача.

Елементами вихідних відомостей є:

- відомості про авторів або інших осіб, які брали участь у створенні видання; заголовок (назва) видання;

- надзаголовні дані;

- підзаголовні дані;

- нумерація;

- вихідні дані;

-шифр зберігання видання;

- індекс УДК;

- індекс ББК;

- авторський знак, макет анотованої каталожної картки;

- знак охорони авторського права;

- міжнародний стандартний номер ISBN;

- випускні дані.

Вихідні дані включають: місце випуску видання, назва видавництва або організації, що володіє правом видання, і рік випуску (як правило, наводять у нижній частині титульного аркуша).

У випускних даних зазначають: дату подання оригіналу на складання; дату підписання видання до друку; формат паперу і частку аркуша; вид і номер паперу; гарнітуру шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкованих аркушах, що приведені до формату паперового аркуша 60 х 90 см; обсяг видання в обліково-видавничих аркушах; номер замовлення поліграфічного підприємства; назву і повну поштову адресу видавництва і поліграфічного підприємства.

Випускні дані розміщують на останній сторінці видання або звороті титульного аркуша.

Науковий журнал – журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки.

За цільовим призначенням наукові журнали поділяють на:

- науково-теоретичні,

- науково-практичні

- науково-методичні.

Особливе значення наукові журнали мають для здобувача наукового ступеня доктора чи кандидата наук. Вони мають відповідати певним вимогам.

1. Статті мають публікуватись у провідних наукових фахових журналах та інших періодичних наукових фахових виданнях. їх перелік затверджує ВАК України при дотриманні таких вимог:

• наявність у складі редакційної колегії не менше п'яти докторів наук з відповідної галузі науки, серед яких обов’язково мають бути штатні працівники наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що видає журнал (періодичні видання);

• журнали підписуються до друку виключно за рекомендацією вченої ради наукової установи (організації чи вищого навчального закладу), що його видає, про що зазначається у вихідних даних;

• тираж не менше ніж 100 примірників;

• повне дотримання вимог до редакційного оформлення періодичного видання згідно з державними стандартами України;

• наявність журналу (періодичного видання) у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено ВАК України.

2. Публікація не більше однієї статті здобувача за темою дисертації в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання).

3. Не зараховуються праці, в яких немає повного опису наукових результатів, що засвідчує їх достовірність, або в яких повторюються результати, опубліковані раніше в інших наукових працях, що входять до списку основних.

Певні труднощі у авторів виникають при визначенні обсягу праць, що зумовлено недостатнім знанням основних одиниць обчислення наукової інформації, поширюваних засобами друку.

До них належать:

- Авторський аркуш;

- Друкований аркуш;

- Обліково-видавничий аркуш.

Найбільш вживаним в практиці є авторський аркуш – це одиниця обсягу друкованого твору, що дорівнює 40.000 друкованих знаків (літери, цифри, розділові знаки, кожен пробіл між словами тощо), один авторський аркуш дорівнює 24 сторінкам машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А4.

Обсяг оригіналу в авторських аркушах можна приблизно визначити, розділивши загальну кількість сторінок машинописного тексту на 24.

У авторських аркушах визначається обсяг рукопису у видавничому договорі.

Обліково-видавничий аркуш – це одиниця обліку друкованого твору, що дорівнює, як авторський аркуш, 40 000 друкованих знаків прозового тексту, 700 рядкам віршованого тексту або 3000 см² рекламного ілюстрованого тексту.

В обліково-видавничих аркушах враховуються ті частини видання, які не є результатом авторської праці (видавнича анотація, зміст, вихідні відомості на обкладинці, справі, випускні дані, порядкові номери сторінок, редакційна передмова, рисунок та ін.).

Кожний науковець систематично веде облік власних публікацій у картотеці списку або комп'ютерному банку даних за схемою: назва праці; характер роботи; вихідні дані; обсяг в авторських аркушах; термін та назва видання. Потрібно мати оригінали або копії власних публікацій.