Наприклад: „Всі метали мають ковкість. Мідь – метал. Отже, мідь має ковкісь”

4. Аналогія. Суттєвою особливістю цього методу пізнання вважають конструювання висновків про можливу подібність предметів за одними ознаками на підставі їх подібності за іншими ознаками.

Аналогія (грец. – відповідність, подібність, схожість) – метод пізнання, заснований на перенесенні однієї або кількох характеристик із відомого явища на невідоме.

Наприклад: якщо А і В мають спільні риси, водночас А має рису С, тоі В має рису С. Аналогія є своєрідним випадком індукції. Вона важлива при висуванні припущень, при отриманні нового знання.

Більшість відкриттів у політичній економії було зроблено за аналогією. Ф. Кене, наприклад, запропонував цікаву аналогію між кровообігом у людському організмі та рухом товарних і грошових потоків у соціальному організмі.

Це дало йому змогу сформулювати першу макроекономічну модель відтворення.

Вивчення механічної рівноваги підказало А. Курно ідею економічної рівноваги.

Усе це свідчить, що аналогія відіграє значну роль у народження нових ідей і формулювання гіпотез. Вона полегшує розуміння складних процесів, виступаючи основою наукового моделювання.

5. Моделювання – метод, котрий ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи

Моделювання(франц. – ліпити, формувати) – метод пізнання явищ і процесів, який ґрунтується на заміні, теоретичній або експериментальній, об’єкта досліджень (оригінала) подібним на нього (моделлю)

Моделі – це такі аналоги, які суттєво подібні до оригіналу, а розбіжність – несуттєва. Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (статичні, динамічні, аналітичні, алгоритмічні, математичні, концептуальні, графічні, фізичні, тощо).

Метод моделювання має таку структуру:

q постановка завдання;

q створення або вибір моделі;

q дослідження моделі;

q перенесення знань із моделі на оригінал.

Використання цього методу дає змогу пізнавати начебто недоступні процеси і явища, зриміше уявляти, „наближувати” їх до дослідника. Наука послуговується ним ще з часів Галілео Галілея й Ісаака Ньютон.”

Питання №2. Методи емпіричного й теоретичного рівня досліджень.

У науковому пізнанні розрізняють два рівні: емпіричний та теоретичний

Вони відрізняються:

– глибиною, повнотою, всебічністю осягнення об’єкта;

– цілями, методами досягнення та способами вираження знань;

– ступенем значимості в них чуттєвого та раціонального моментів.

На емпіричному рівні здійснюється спостереження об’єктів, фіксуються факти, проводяться експерименти, встановлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами. (Приклад: ще античні філософи здійснювали наукові пізнання на емпіричному рівні)

На теоретичному рівні створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв’язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності.

Тобто, розрізняють методи теоретичних і емпіричних досліджень. Такий розподіл методів завжди умовний, оскільки з розвитком пізнання один науковий метод може переходити з однієї категорії в іншу.

Загальні методи наукового пізнання поділяються на три великі групи: Емпіричні методи дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);

1. Методи, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання та ін.);

2. Методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, системний, гіпотетико-дедуктивний методи, прогнозування, структурно-діяльнісний підхід, дисперсний аналіз).

Розглянемо першу групу – емпіричні методи дослідження.

1. Перший із них – є спостереження, це активний пізнавальний процес, що спирається насамперед на роботу органів чуттів людини, таких як відчуття, сприйняття, уявлення предметів і явищ дійсності та його предметну матеріальну діяльність.

Спостереження – метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об’єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника.

Використання цього методу збагачує науку фактами безпосередньої дійсності, він використовується всіма науковими дисциплінами, починаючи ще з часів античного періоду.

Спостереження дає знання про зовнішні аспекти і властивості об’єкта. Пізнавальними результатами спостереження є опис мовними засобами предметів і явищ, а також схеми, таблиці, графіки, рисунки, діаграми.

Результати спостережень виражають за допомогою якісних і порівняльних понять. Якісні поняття („гарячий”, „жовтий”, „великий” тощо) характеризують різні властивості предметів, завдяки яким їх залучають до певного класу.

(Приклад: Зверніть увагу на картинку, відносно якого предмета чи явища можна провести спостереження?)

Для того щоб бути плідним методом пізнання, спостереження має задовольнити низку вимог, найважливішими з яких є:

q задуманість заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чіткого поставленого завдання);

q планомірність (спостереження виконується за планом, складеним відповідно до завдання);

q цілеспрямування (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

q активність (спостерігач активно шукає потрібні об’єкти, риси явища);

q систематичність (спостереження ведеться безперервно або за певною системою, повторюваність – пов’язано з тим, що одне спостереження не дасть істинних знань).

Варто пам’ятати, що спостереження як засіб пізнання дає первинну інформацію про світ.

2. Порівняння – один із найбільш поширених методів пізнання, який дає змогу встановити подібність і розходження предметів та явищ дійсності.

У результаті порівняння встановлюється те загальне, яке властиве двом або кільком об’єктам, а виявлення загального, що повторюється в явищах, як відомо, є сходинкою до пізнання законів і закономірностей.

Порівняння– метод пізнання дійсності, покликаний встановлювати спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об’єктами.

-

Приклад: – Чи можемо порівняти предмети на малюнках, за якими спільними рисами? – Назвіть відмінності цих предметів?

Методом порівняння навіть користуються діти, порівнюючи іграшки, речі.

Для того, щоб порівняння було плідним. Воно має задовольняти певним основним вимогам:

– по-перше, порівнювати слід лише ті явища, між якими може існувати визначена об’єктивна спільність;

– по-друге, для пізнання об’єктів їх порівняння має здійснюватись за найбільш важливими, суттєвими (у плані конкретного пізнавального завдання) рисами.

Приклад: – Визначте об’єктивну спільність того що зображено на картинах

– Порівняйте за найбільш важливими рисами.

Інформацію про об’єкт можна отримати двома шляхами: Це -

1. безпосередній результат порівняння (первинна інформація);

2. результат обробки первинних даних (вторинна або похідна інформація).

Широко використовують порівняння для систематизації й класифікації понять, адже це дає змогу співвіднести невідоме з відомим, пояснити нове через вже наявні поняття і категорії.

Але, роль порівняння в пізнанні не варто переоцінювати, оскільки воно, як правило, має поверховий характер, відображаючи лише перші етапи дослідження. Водночас порівняння є передумовою для проведення аналогії ( це теоретичний метод, який ми розглянемо далі ).

У ХІХ ст. Було сформовано порівняльно-історичний метод, який головну увагу звертав на історичні аспекти (походження, розвиток) схожих та неоднакових ознак.

Об’єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об’єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (наприклад: більше – менше, вище - нижче).

Порівняння ж об’єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики.

Такі порівняння називають вимірюванням – це є наступний метод.

3. Як сказав відомий вчений Д.І. Менделєєв: “Наука починається відтоді, як починаються вимірювання”. І це є важливим для точних наук.

Вимірювання, на відміну від порівняння, є більш точним пізнавальним засобом, що являє собою процедуру визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру (еталона).

При вимірюванні повинні бути такі основні елементи: об’єкт вимірювання; еталони; вимірювальні прилади; методи вимірювання. ПРИКЛАД: людина, машина

Цінність вимірювання в тому, що воно дає точну, кількісно визначену інформацію про навколишній світ. У розвитку емпіричного пізнання вимірювання є його вищим і досконалішим способом. Перехід від спостереження до вимірювання вимагає відповідних приладів та інструментарію, нових понять і припущень.

Окремим випадком спостереження є експеримент – метод наукового дослідження, який пов’язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створення штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості.

– (подать на аркуші)

Експеримент(лат. – проба, дослід) – метод пізнання об’єктивної дійсності завдяки науково організаційному досліду, ініціюванню процесів, явищ.

Експериментальне вивчення об’єктів порівняно зі спостереженням має ряд переваг:

q у процесі експерименту можна вивчити явище “у чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

q експеримент дає змогу досліджувати властивості об’єктів в екстремальних умовах;

q забезпечує достатню повторюваність для того, щоб відокремити суттєві риси та визначити зв’язки (тобто є можливість проводити дослід стільки разів, скільки це потрібно).

ПРИКЛАДИ: – спостереження за затемненням сонця.

– експеримент з пацюком – виробити певний рефлекс – щоб у відповідний час у нього виникала потреба в їжі.

Дослідження об’єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання.

Етапи експериментального дослідження

На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації

Використовують:

1. Метод опитування поділяється на два види (анкетування, інтерв’ювання).

Опитування – дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або писемній формі.

При створенні анкети або плану інтерв’ю важливо сформулювати питання так, щоб вони відповідали поставленій меті.

Анкета може включати декілька блоків питань, пов’язаних не лише за рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об’єкта дослідження.

Різновидом вибіркового опитування – є тестування.

Тестування проводиться з метою виявлення суттєвих ознак об’єкта, засобів його функціонування, використовується в лабораторних експериментах, коли масове опитування через анкетування неможливе.

Тестування інколи проводиться двічі:

- на початковому етапі дослідження, де воно виконує діагностичну функцію;

- і при завершенні дослідження, де воно виконує верифікаційну функцію.

Тести складають так, щоб однозначно виявити ті чи інші властивості опитуваних.

2. Лабораторні експерименти – це (спостереження за документними джерелами інформації, тестування).

3. Польові експерименти – це(відсторонене і приховане спостереження, а також “включене” – співучасть у дослідженні)

На другому етапі дослідження, методи, що використовують мають інше цільове призначення:

- обробку отриманих даних;

- встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу;

- інтерпретацію їхнього змісту.

Вибір і послідовність використання методів визначається послідовністю обробки даних.

На даному етапі широко використовуються методи статистичного аналізу:

1. Кореляційний аналіз – це процедура для вивчення співвідношення між незалежними змінними.

2. Факторний аналіз.

3. Метод імплікаційних шкал.

4. Контент – аналіз.

5. Метод експертних оцінок с.р.

Питання №3. Спеціальні методи економічних досліджень

Спеціальні методи наукового пізнання – мають специфічний характер і вивчаються, розробляються та вдосконалюються в конкретних, спеціальних науках. Вони ніколи не бувають довільними, оскільки визначаються характером досліджуваного об’єкта.

До спеціальні методи наукового пізнання належать такі методи як прогнозування, дисперсний аналіз, кластерний аналіз, кореляція та регресія, факторний аналіз, математичні моделі.

Метод прогнозування – полягає у передбачення майбутнього етапу процесу, явища, предмета на підставі його минулого і сучасного.

(Наприклад: Знаючи сейсмічно небезпечні зони, тектонічну структуру земної кори науковці можуть попередити землетрус, цунамі та інші явища що відбуваються в природних процесах)

Дисперсний аналіз – застосовується для оцінювання впливу різних факторів на результат експерименту, планування аналогічних експериментів.

Започаткований він англійським математиком Р. Фішером для оброблення результатів агрономічних дослідів, метою яких було з’ясування умов отримання максимального врожаю різних сортів сільськогосподарських культур.

Кластерний аналіз – передбачає розподіл певної сукупності об’єктів на групи „схожих” об’єктів, які називають кластерами (зламаний, потрощений), так, щоб об’єкти одного класу перебували „близько” один до одного, а об’єкти різних класів – на відносно віддалених відстанях.

Особливість теоретичного дослідження полягає у використанні абстрактних уявлень, ідей, положень, концепцій, які мають безпосереднє відношення до процесу практичного пізнання. Найчастіше у процесі теоретичного пізнання наука послуговується методом сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивним, системним методами.

Метод сходження від абстрактного до конкретного – це загальна форма руху наукового пізнання, закон відображення дійсності і мислення.

Наприклад: – Характер людини – це абстрактне поняття, а його проявлення це – конкретне; – любов до бога, віра – це абстрактне поняття, а конкретне поклоніння, розбудова храмів – конкретне; – поняття електроструму

Відповідно до цього методу процес пізнання розбивається на два відносно самостійні етапи.

1) На першому етапі відбувається перехід від конкретного в дійсності до його абстрактних визначень. Єдиний об’єкт розчленовується, описується за допомогою понять і суджень. Він перетворюється на сукупність зафіксованих мисленням абстракцій, визначень.

2) Другий етап процесу пізнання є сходження від абстрактного до конкретного. Сутність його полягає в русі думки від абстрактних визначень об’єкта до конкретного у пізнанні. На цьому етапі відновлюється вихідна цілісність об’єкта, він відтворюється у своїй багатогранності, але вже в мисленні.

Згідно з цим методом мислення бере свій початок від конкретного в дійсності до абстрактного у мисленні, а від нього до конкретного в мисленні.

Метод ідеалізації – це конструювання подумки об’єктів, яких не має в дійсності або які практично не здійснені (наприклад: абсолютно чорне тіло, лінія, площина, абсолютно тверде тіло, створюємо ідеал людини).

Мета ідеалізації:

q Позбавити реальні об’єкти деяких притаманних їм властивостей і наділити (подумки) ці об’єкти певними нереальними і гіпотетичними властивостями.

При цьому мета досягається завдяки:

q багатоступінчастому абстрагуванню (від поняття „товщини” до поняття “площина”);

q переходу думки до кінцевого випадку розвитку якоїсь властивості (абсолютно тверде тіло);

q простому абстрагуванню (рідина, це те що не стискається).

Формалізація

У деяких випадках використовується формальний підхід, сутність якого полягає в тому, що основні теоретичні положення тих чи інших процесів а до явищ надаються у вигляді формул з використанням спеціальної формальної символіки (часто математичної).

Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов (наприклад мовою математики).

Застосування символів та інших різноманітних символьних систем, дозволяє встановити певні закономірності між такими фактами, які начебто не пов’язані між собою.

Не дивно що у сучасних теорій спортивних ігор, гімнастики, педагогіки та ін. наук гуманітарного циклу вживають такі формальні підходи. Про це свідчить інтенсивний розвиток таких дисциплін, як спортивна метрологія, педагогічна кваліметрія тощо.

Переваги формалізації:

– вона забезпечує узагальненість підходу до вирішення проблем;

– символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;

– однозначність символіки (уникаємо багатозначності звичайної мови);

– дає змогу формувати знакові моделі об’єктів і замінювати вивчення реальних речей і процесів вивченням цих моделей.

У процесі проведення наукових теоретичних досліджень використовуються як логічний, так і хронологічний (історичний) методи.

гіпотетичний

Логічний метод містить у собі аксіоматичний

Гіпотетичний метод – це метод який ґрунтується на розробці гіпотези, наукового припущення, змістом якого є елементи новизни та оригінальності.

У становленні теорій як системи наукового знання найважливішу роль відіграє гіпотеза. Вона складає суть, методологічну основу, теоретичне передбачення, стрижень теоретичних досліджень.

Слід зауважити, що гіпотетичний підхід не завжди був універсальним методом наукових досліджень.

Наприклад: як відзначає С.І. Вавілов, Ісаак Ньютон скептично дивився на гіпотези і тому практично ніколи не користувався гіпотетичним методом.

Ґрунтом для аксіоматичного методу є очевидні положення (аксіоми), прийняті без доказу. За цим методом теорія розробляється на основі дедуктивного принципу. Більш широке поширення такий підхід має у теоретичних науках (наприклад: математиці)

Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії, за якою деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Логічний метод між ними існує єдність, основана на тому, що

Історичний метод любе логічне пізнання повинно розглядатися в історичному аспекті

Історичний метод– дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей (використаних у суспільних науках).

Систематичний метод – полягає у комплексному дослідженні великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого.

В останні часи все більшого значення набувають дослідження з питань прогнозування, економічного обґрунтування, організації виробництва, що відбиває комплексний характер складних систем. Оптимізація структури підприємств, інформаційні та інші клерувальні процеси займають головне місце саме в тих дослідженнях, які обумовлені використання ЕОМ.

Системний аналіз використовується для дослідження таких складних систем як економіка залізничного, або автомобільного транспорту та ін. Найбільш часто використовують цей підхід при вивченні динаміки системи, тобто розвиток цих систем у часі. Методи системного аналізу ефективно зарекомендували себе при плануванні та організації технології виробничих процесів підприємств.

Будь-яке наукове дослідження, як і наука загалом, спирається на теорію, факти і методи досліджень. Цим обумовлюється роль методології і методів наукових досліджень у пізнанні навколишньої дійсності

Запитання для самоконтролю

1. Що являє собою наукова діяльність?

2. З’ясуйте суть понять «метод», «методологія», «методологічне дослідження».

3. Чим відрізняється загальнонаукова і конкретнонаукова методологія?

4. Яка існує класифікація методів наукового пізнання?

5. Що являє собою діалектичний підхід в економічних дослідженнях?

6. Які існують методи наукового пізнання?

7. Назвіть загальні та спеціальні методи наукових досліджень.

8. Які основні групи загальних методів?

9. Які логічні закони і правила вам відомі?

10. Які методи емпіричного й теоретичного рівня досліджень?

Рекомендована література

1. Головій В.М., Кузькін Є.Ю. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій, Є.Ю. Кузькін. – Харків: ХІФ УДУФМТ, 2009. – (294 с.)

2. Головій В.М. та інш. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій та інші. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – (344 с.)

3. Лудченко А.А. Основы научных исследований. Учебное пособие / А.А. Лудченко, Я.А. Лудченко, Т.А. Примак; под ред. А.А. Лудченко. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – (114 с.)

4. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень. Підручник / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. – К.: Знання, 2005. – (309 с.)

5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. Підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – (295 с.)