Етапи контролю та методика їхнього здійснення. 4 страница. Перевірка правомірності видання центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів починається з вивчення нормативно-правових

Перевірка правомірності видання центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів починається з вивчення нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих та інших актів, виданих посадовими особами чи колегіальними органами об’єкта перевірки (ревізії) з питань виконання Державного бюджету України, для визначення їхньої відповідності Конституції України, актам чинного законодавства, положенням закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Перевірка правомірності видання Кабінетом Міністрів України або іншим центральним органом виконавчої влади нормативно-правових актів, які змінюють положення закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, видатки державного бюджету або регулюють питання використання інших коштів, контроль за використанням яких належить до повноважень Рахункової палати, здійснюється в такій послідовності:

1. В апараті Кабінету Міністрів України або в центральному органі виконавчої влади виявляються факти видання неправомірних актів, а також з’ясовуються обставини та причини видання таких актів, зокрема наявність фінансово-економічного обґрунтування Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України і відповідних правових служб, пропозицій щодо покриття проведених витрат, копії листів, клопотань тощо.

2. Визначається коло посадових осіб об’єкта перевірки, причет­них до підготовки та видання неправомірного нормативного,
адміністративного, розпорядчого чи іншого акта.

3. Суми, використання яких передбачалося нормативним документом, порівнюються з фактично перерахованими, та з’ясову­ються причини відхилень.

4. Перевіряється цільове використання виділених коштів та проводяться зустрічні перевірки на об’єктах використання цих коштів.

5. Проводиться аналіз впливу та наслідків прийнятого нормативного акта на виконання Державного бюджету України в цілому та окремих статей закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Проведення перевірки використання коштів Державного бюджету України та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів спрямоване на визначення законності, доцільності й ефективності використання коштів державного бюджету, коштів загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів, а також правильності відображення фінансових операцій у бухгалтерському обліку в цілому.

Основні напрями перевірки:

1. Перевірка наявності єдиного кошторису доходів і видатків та законності, обґрунтованості та своєчасності його складання
й затвердження.

2. Перевірка правомірності списання на витрати грошових коштів і матеріальних цінностей за кожною зі статей кошторису, наявності належно оформлених касових, банківських, інших бухгалтерських документів та їхньої достовірності.

3. Перевірка стану збереження грошових коштів і матеріальних цінностей та правильності ведення їхнього обліку.

4. Оцінка правильності встановлення і застосування посадових окладів (ставок) заробітної плати, доплат, надбавок та премій відповідно до чинних нормативних актів, а також цільового використання коштів, отриманих з державного бюджету на покриття заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат.

5. Перевірка ефективності використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів здійснюється на підставі вивчення правових та фінансово-економічних обґрунтувань потреб їхнього виділення та використання (бізнес-планів, листів, клопотань тощо) і порівняння отриманого й очікуваного результатів витрачання коштів.

6. Перевірка канцелярських і поштово-телеграфних витрат, виходячи з потреби максимальної ощадливості в їхньому вико-
ристанні.

7. Перевірка доцільності та законності витрат на придбання
і ремонт основних засобів об’єкта перевірки.

8. Перевірка дотримання встановлених лімітів на утримання службових легкових автомобілів, правильності застосування норм витрат паливно-мастильних матеріалів, заповнення марш-рутних листів, використання автотранспорту за призначенням.

9. Виявлення фактів нецільового використання отриманих з державного бюджету коштів: на приховане кредитування суб’єк­тів підприємницької діяльності та здійснення госпрозрахункової діяльності й залучення з цією метою бюджетних коштів на укладання різних угод, спрямування бюджетних коштів на депозитні рахунки замість витрачання їх на першочергові та невідкладні заходи. Перевірка законності формування та правильності використання спеціальних коштів, оцінка стану розрахункової дисципліни, зокрема дебіторської і кредиторської заборгованості.

10. Перевірка законності й обґрунтованості проведення розрахунків із застосуванням векселів Держказначейства України та цільового використання векселів з дотриманням при цьому інтересів бюджету.

До основних порушень фінансової дисципліни за матеріалами проведення перевірок використання коштів державного бюджету України та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів належать:

а) видання нормативних, адміністративних, розпорядчих чи інших актів, якими порушуються норми закону про Державний бюджет України на відповідний рік, інші акти чинного законодавства щодо використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів;

б) витрати бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів на утримання апарату міністерства понад затверджений кошторис у ме­жах загальних асигнувань за системою цього міністерства, у тому числі за рахунок коштів, виділених на утримання підвідомчих організацій;

в) приписки до фактично виконаних робіт з капітального ремонту приміщень і споруд унаслідок неправильного застосування розцінок і зайвого списання матеріалів;

г) витрачання коштів державного бюджету і позабюджетних фондів на придбання зайвого та непотрібного інвентарю.

Перевірка касового й фактичного виконання бюджету, фінансово-господарської діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яка стосується використання коштів державного бюджету, здійснюється за такими основними напрямами:

1) перевіряється виконання цими органами виконавчої влади завдань щодо забезпечення законного та ефективного використання коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів;

2) перевіряється фінансовий стан галузі, кількість збиткових підприємств і організацій, розрахунки з бюджетом, загальний розмір дебіторської та кредиторської заборгованості;

3) оцінюється розмір коштів, отриманих з державного бюджету на фінансування цільових комплексних науково-технічних програм, та перевіряється, чи не було фактів припинення робіт за окремими загальнодержавними програмами, визначаються причини припинен-ня робіт та обсяги витрачених на ці програми бюджетних коштів;

4) з’ясовується, чи отримувалися за рішенням Кабінету Мініст­рів України кредити та які їхні розміри, спрямування і викорис-тання, чи не було порушень порядку їхнього використання;

5) контроль правомірності спрямування за призначенням сум коштів, отриманих у зв’язку з державною реєстрацією та видачею суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення окремих видів діяльності;

6) перевіряється правильність і ефективність використання іно­земної валюти, її конвертації і витрачання;

7) обстеження стану контролю за збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за організаціями та підприємствами галузі;

8) контроль доцільності й ефективності використання коштів на капітальні вкладення, обґрунтованості витрачання коштів на капітальний та поточний ремонти;

9) виявлення фактів незаконного використання коштів держав­ного бюджету на створення підприємств, організацій, проведення благодійних заходів тощо;

10) перевірка законності й обґрунтованості проведення розрахунків шляхом взаємозаліків заборгованості та казначейськими векселями;

11) визначення правомірності укладення угод та проведення розрахунків у вільно конвертованій валюті;

12) контроль правильності витрачання коштів на утримання апарату управління.

Основні напрями перевірки використання підприємствами й установами коштів державного бюджету України:

1) перевірка витрачання бюджетних коштів за цільовим призначенням;

2) перевірка законності використання коштів, отриманих з держав­ного бюджету, та з’ясування, чи привело їхнє витрачання до очікуваного результату. З цією метою досліджуються правові, фінансово-економічні та інші обґрунтування (висновки, бізнес-плани, листи, клопотання тощо). Результат, який передбачалося досягти внаслідок використання коштів, порівнюється з досягнутим результатом;

3) виявлення фактів безгосподарності, марнотратства, непродуктивного витрачання бюджетних коштів і матеріальних цінностей та перерахування бюджетних коштів на депозитні рахунки та рахунки комерційних структур;

4) визначення кількості рахунків, відкритих в установах банків, та ретельна перевірка каси, касових і банківських операції щодо руху бюджетних коштів;

5) виявлення заборгованості внаслідок нестач, розтрат і крадіжок бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, яка обліковується за бухгалтерським обліком підприємства, та визначення причин її утворення й заходів, що вживалися до відшкодування цієї заборгованості.

Під час перевірки використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів України необхідно:

1) перевірити наявність нормативного документа (постанови, розпорядження) Кабінету Міністрів України, обґрунтувань виділення коштів, поданих міністерствами, іншими органами держав­ної виконавчої влади, висновків Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України щодо законності та економічної доцільності виділення коштів для фінансування видатків за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України;

2) визначити коло причетних до підготовки, прийняття та видання незаконних рішень посадових осіб об’єкта перевірки;

3) з’ясувати причини прийняття та підписання актів, які суперечать чинному законодавству, та визначити посадових осіб, відповідальних за прийняття цих рішень;

4) з’ясувати обставини та причини відхилень сум, які були передбачені нормативним документом Кабінету Міністрів України і фактично перераховані Головним управлінням Державного казначейства України;

5) перевірити цільове використання виділених коштів, наявність затверджених програм, титульних списків, кошторисів, угод тощо та провести зустрічні перевірки на об’єктах використання цих коштів;

6) перевірити, чи не використовувалися кошти на інші цілі (депозити тощо), чи не було фактів використання цільових коштів не за призначенням, визначити причини цього, розміри коштів та причетних до таких порушень посадових осіб;

7) перевірити, чи поверталися залишки невикористаних коштів резервного фонду після закінчення робіт до державного бюджету і як здійснювався контроль за надходженням та використанням цільових коштів.

Основні напрями контролю використання коштів загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів:

1) оцінка ефективності та економічної обґрунтованості проектів, що фінансуються із загальнодержавних цільових та позабюджетних фондів, та визначення їхньої пріоритетності;

2) перевірка наявності відповідних документів (угод, програм, кошторисів), які мають своєчасно оформлятися і затверджуватися;

3) аналіз структури видатків відповідно до вимог нормативних актів.

Перевіряючи бюджетні позички (кредити), які надані установам і організаціям, необхідно:

1) проаналізувати умови надання та обґрунтованість розмірів бюджетних позичок, а також перевірити пакет документів на їхнє отримання;

2) проаналізувати дотримання інтересів державного бюджету при укладанні угод, гарантії і можливості повернення, доцільність надання цих позичок;

3) перевірити відповідність рішень про надання позичок чинному законодавству з питань бюджету та вимогам закону України про Державний бюджет України на відповідний рік;

4) перевірити спрямування видатків на погашення та обслуговування бюджетних позичок, проаналізувати розмір витрат з виплати відсотків у порівнянні з рівнем інфляції, перевірити відображення цих операцій у бухгалтерському обліку;

5) перевірити цільове спрямування коштів, отриманих у формі бюджетних позичок, законність, доцільність і ефективність
їхнього використання;

6) перевірити дотримання термінів повернення бюджетних позичок, з’ясувати, чи існує прострочена заборгованість та які вживаються заходи щодо її погашення.

За результатами перевірок, що здійснюються Рахунковою палатою, складається довідка або акт, а за результатами ревізії — акт у трьох примірниках, який підписується всіма членами контрольно-ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером об’єкта перевірки, а за їхньої відсутності — особами, що їх заміщають. Один примірник довідки (акта) залишається керівнику об’єкта перевірки, а за його відсутності — посадовій особі, що його заміщає, під розписку.

У разі відмови керівника або іншої відповідальної посадової особи об’єкта перевірки (ревізії) від підписання довідки (акта) керівник контрольно-ревізійної групи засвідчує це спеціальним записом на довідці (акті) з обов’язковим зазначенням дати, часу
й обставин отримання відмови чи періоду, протягом якого від керівника об’єкта перевірки чи посадової особи, що його заміщає, не отримано письмової відповіді.

За наявності незгоди керівника об’єкта перевірки (ревізії) з фактами та їхнім обґрунтуванням, викладеним у довідці (акті), він протягом п’яти робочих днів подає конкретні, аргументовані письмові зауваження стосовно питань, з якими не погоджується. Зазначені зауваження мають бути розглянуті та перевірені перевіряльниками протягом п’яти робочих днів. Результати перевірки викладаються окремою довідкою і підписуються керівником контрольної групи. Зауваження і довідка про результати їхньої перевірки додаються до довідки (акта) перевірки чи акта ревізії і є їхніми невід’ємними частинами. Відмова від підписання довід­ки (акта) не припиняє її подальшого розгляду. Керівник, голов­ний бухгалтер, інша відповідальна посадова особа об’єкта перевірки не допускаються до ознайомлення з довідкою чи актом, не підписаних перевіряльниками.

У довідці перевірки, акті ревізії мають бути зазначені такі дані:

1. Підстава, мета, предмет перевірки, ревізії; висновки щодо законності, своєчасності, доцільності виділення коштів, їхнього цільового використання за конкретною програмою, ефективності використання коштів; об’єкти перевірки, ревізії; фактичні трудовитрати в людино-годинах; посадові особи Рахункової палати та залучені Рахунковою палатою особи, які брали участь у проведенні перевірки, ревізії.

2. Період, за який проводиться перевірка чи ревізія.

3. Перелік нормативних, адміністративних, розпорядчих актів та інших досліджених під час перевірки, ревізії відомчих документів, які не відповідають актам чинного законодавства.

4. Перелік вивчених об’єктів, дані яких порівнювалися з даними документів.

5. Перелік документів і матеріалів, у наданні яких перевіряльникам було відмовлено, із зазначенням причин відмови, інших фактів, що перешкоджали роботі, із зазначенням конкретних посадових осіб, які вдалися до таких дій, з посиланням на складені про це акти.

6. Перелік усіх фактів порушення чинного законодавства з питань виконання Державного бюджету України, загальнодер-
жавних цільових, позабюджетних фондів, обставини та причини
їхнього вчинення з посиланням на повну назву, дату прийняття, конкретні положення законів та інших нормативних актів, вимоги яких були порушені, обґрунтування причин скоєння цих правопорушень та встановлення конкретних посадових осіб об’єкта перевірки, ревізії, які до цього причетні.

7. Перелік усіх фактів нецільового та неефективного використання фінансових і матеріальних ресурсів державного бюджету з посиланням на оформлені довідки, акти, з обов’яз­ковим зазначенням розміру шкоди, завданої державному бюджету, із зазначенням конкретних посадових осіб, причетних до цього.

8. Перелік усіх фактів недостач, розкрадань, привласнення грошових коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей, підробок, інших зловживань, обставин та причин їхнього скоєння із зазначенням кола причетних до цього посадових осіб.

9. Розмір заподіяних збитків державному бюджету та причини їхнього виникнення.

10. Прізвища та посади конкретних осіб, винних у скоєнні право­порушень.

Оформлення результатів контрольних заходів, що проводяться Рахунковою палатою, ґрунтується на додержанні таких принципів: об’єктивності, достовірності, обґрунтованості, ясності та вичерпності опису виявлених фактів і даних.

Прийняття рішень за матеріалами перевірок і ревізій здійснюється насамперед шляхом розгляду звітів на засіданнях Колегії Рахункової палати.

Звіти складаються за підсумками проведених перевірок, ревізій і за їхню достовірність несуть персональну відповідальність відповідні посадові особи Рахункової палати. Постанови та вис­новки Колегії Рахункової палати, що приймаються та затверджуються за результатами розгляду звітів, направляються об’єк­там, які перевірялися, для відповідного реагування (вжиття заходів для усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, завданих державі, та притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України).

Постанови та висновки Колегії Рахункової палати мають бути розглянуті в установлений нею термін, але не пізніше 15 календарних днів з дня їхнього отримання. Про заходи реагування на отримані постанови й висновки Колегії Рахункової палати повідомляють негайно.

Про наслідки розгляду на Колегії Рахункової палати результатів перевірок, ревізій, про факти порушення закону, а також заподіяння шкоди державі, привласнення грошових або матеріальних ресурсів Рахункова палата інформує Верховну Раду України або її комітети.

У разі виявлення фактів порушення чинного законодавства Рахункова палата надсилає листи Президенту України, Кабінету Міністрів України, іншим органам виконавчої влади про необхідність притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні чинного законодавства України та заподіянні матеріальної шкоди інтересам держави.

Якщо під час проведення перевірок, ревізій виявлені факти привласнення коштів державного бюджету, інших матеріальних цінностей, факти корупції та інших зловживань, пов’язаних з використанням зазначених коштів, і за скоєння яких передбачено притягнення до кримінальної відповідальності, за рішенням Колегії Рахункової палати матеріали перевірок, ревізій передаються до Генеральної прокуратури України у визначеному порядку.

У разі виявлення істотних порушень фінансової дисципліни, невиконання посадовими особами об’єктів перевірок (ревізій) установлених законодавством України вимог щодо збереження, використання об’єктів державного майна, бюджетних коштів,
у зв’язку з чим державі або юридичним особам заподіяні мате-
ріальні збитки, Колегія Рахункової палати порушує питання перед керівником цього об’єкта або органами прокуратури про подання цивільних позовів на винних посадових осіб і сама вживає заходів, передбачених чинним законодавством.

Якщо вжитими заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, то посадові особи Рахункової палати, які проводили перевірки, ревізії, готують керівництву перевіреного об’єкта за підписом голови Рахункової палати вимогу про усунення виявлених порушень та вжиття заходів щодо притягнення посадових осіб, винних у невиконанні або неналежному виконанні законних вимог Рахункової палати, до відповідальності або вживають інших заходів впливу, передбачених чинним законодавством.

Департаменти, відповідальні за проведення перевірок і ревізій сис­тематично вивчають та узагальнюють матеріали перевірок, ревізій і на підставі цього вносять пропозиції до Колегії Рахункової палати, а в разі потреби — до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України щодо вдосконалення актів чинного законодавства, організації проведення переві­рок, ревізій, усунення причин і умов, що призвели до порушень чинного законодавства.

Рекомендована література за темою

1. Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. — К.: Ельга; Ніка-Центр, 2002.

2. Контроль і ревізія: Навч. посібник / Є. М. Романів, Р. Л. Хом’як, А. С. Мороз, В. В. Гресик. — Л.: Інтелект-Захід, 2001.

3. Крисюк В. І., Каленський М. М., Юрченко О. В. Ревізія і контроль в установах і організаціях бюджетної сфери: Навч. посібник. — К.: Вид-
во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2000.

4. Мельничук В. Г. Незалежний державний фінансовий контроль в
Україні та досвід зарубіжних країн // Фінансовий контроль. — 2002. — № 2.

5. Дікань Л.В. Контроль і ревізія.- К.: Вид. ЦНЛ. - 2007. -247 с.

6. Державний фінансовий контроль: Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Н.С.Вітвіцька, І.Ю.Чумакова, М.М. Коцупатрий, М.Т.Фенченко. – К:КНЕУ, 2003. -408с.

7. Гуцаленко Л.В., Дерій В.А., Коцупатрий М.М. Державний фінансовий контроль. Навчальний посібник. –К.: Центр учбової літератури, 2009.

8. Білуха М.Т., Микитенко Т.В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник. –К.: Українська академія оригінальних ідей. – 2006. -888с.

9. Дудко В.П. Державний фінансовий контроль: Навчальний посібник. –Чернівці: Прут, 2005. -484с.

10. Симоненко В.К. Основи єдиної системи державного фінансового контролю в Україні. –К.: Знання України, 2006. -280с.

11. Шевчук О.А. Державний фінансовий контроль бюджетних установ: Навчальний посібник/ Київський національний торговельно-економічний університет. –К.: КНТЕУ, 2007. -215с.

Тема 6. Податковий контроль платників
податків з розрахунків з бюджетом

1. Суть податкового контролю та його організація.

2. Нормативно-правова база, основні напрями та послідовність перевірки розрахунків платників податків з бюджетом.

3. Перевірка розрахунків за податком на додану вартість.

4. Контроль нарахування та сплати акцизного збору.

5. Контроль нарахування та сплати податку на прибуток.

6. Особливості податкового контролю в умовах спрощеної сис­теми оподаткування.

7. Перевірка розрахунків за прибутковим податком із громадян.

8. Контроль розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за іншими податками та зборами.

Податковий контроль здійснюється для визначення кола платників податків, забезпечення своєчасного надходження запланованих сум платежів до бюджету і державних цільових фондів, визначення правильності нарахування та сплати податків і обов’язкових платежів.

Податковий контроль здійснюється органами ДКРС, державної податкової служби (ДПС), а також іншими органами законодавчої та виконавчої влади: Верховною Радою України, Адмініст­рацією Президента України, Кабінетом Міністрів України, Мі­ністерством фінансів України. Але основне навантаження з конт­ролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати до бюджету податків і обов’язкових платежів лягає на державну податкову службу України.

Державна податкова служба України виконує свої функції
згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні». За структурою і підпорядкованістю органи ДПС є систе­мою органів державної виконавчої влади, яка діє при Міністерстві фінансів України і складається з Державної податкової адміністрації (ДПА) України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій (ДПІ) у районах, містах і районах у містах. Крім того, до складу органів державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи для боротьби з податковими правопорушеннями — податкова міліція.

Податкові органи здійснюють камеральні та документальні перевірки.

Камеральні перевірки здійснюються в момент отримання податкових декларацій та розрахунків і спрямовані на контроль:

— повноти та своєчасності подання податкової звітності та розрахунків;

— дотримання вимог щодо порядку заповнення поданих документів;

— узгодженості звітних даних;

— послідовності даних у податковій звітності та їхньої відпо­відності складеним розрахункам податків і платежів до бюджету;

— арифметичної точності підрахунків сум тощо.

Документальні перевірки проводяться безпосередньо на підприємствах для контролю правильності нарахування та своєчасності сплати податків і зборів. Документальні перевірки проводяться як планові, так і позапланові.

Планові документальні перевірки здійснюються відповідно до річних планів роботи податкового органу та квартальних графіків відносно підприємств, що допускають грубі порушення податкового законодавства, мають значні обсяги діяльності чи отримали значні суми прибутку. Документальні планові перевірки проводяться не рідше одного разу на два роки, але не частіше одного разу на рік.

Позапланові (зустрічні) документальні перевірки проводяться відносно підприємств, діяльність яких пов’язана з діяльністю під­приємства, на якому проводиться планова документальна перевірка.
Зазвичай органами ДПС ці перевірки можуть здійснюватись як
тематичні перевірки з окремих питань.

Документальна перевірка платників податків проводиться згід­но з програмою перевірки, яка містить перелік питань, що перевіряються.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати належним чином оформлене посвідчення на перевірку. За результатами перевірок складаються акти, які підписуються особами, що здійснювали перевірку, керівником та головним бух­галтером підприємства. На відміну від актів ревізій, що складаються органами ДКРС, при податковому контролі використовуються спеціальні бланки актів перевірки, які відрізняються за формою, структурою, реквізитами, послідовністю висвітлення наслідків перевірки. Так, за результатами документальної перевірки платників податків складається акт на бланку ДПА, у якому зазначаються факти виявлених перевіркою порушень і визначаються суми податкового зобов’язання платника податків та пені за несвоєчасну сплату податків до бюджету. Податковий інспектор безпосередньо в акті дає вказівки про внесення цих сум у відповідних розмірах до бюджету і на спеціальний рахунок ДПІ в десятиденний термін з дня складання акта. В акті
також зазначається про прийняття постанови про вилучення
документів, номери та серії складених протоколів про адміністра­тивні правопорушення з боку керівника й головного бухгалтера.

Рішення про застосування фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає начальник ДПІ або його заступник за встановленою формою у двох примірниках, перший з яких надсилається керівнику перевіреного підприємства, а другий залишається в податковому органі для внесення відповідних записів у картках особових рахунків платників податку та для здійснення контролю за виконанням рішень.

Платники податків можуть оскаржувати результати перевірки і звертатися до податкового органу за місцем реєстрації (або до вищого за підпорядкованістю податкового органу) протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення (або відповіді про повне чи
часткове незадоволення скарги) зі скаргою про необхідність перегляду цього рішення, яка подається письмово та може супроводжуватися документами й розрахунками. Крім того, результати перевірки можуть бути оскаржені в судовому порядку. Сума податкового зобо­в’язання, що оскаржується платником податків у відповідному порядку, вважається неузгодженою і тому виконанню не підлягає.

Нормативно-правова база охоплює закони України щодо організації податкової служби, системи оподаткування в цілому та за видами податків (див. перелік рекомендованої літератури за темою).

Основні напрями та послідовність перевірки розрахунків платників податків з бюджетом:

1) перевірка повноти реєстрації підприємства, що перевіряєть­ся, як платника за видами державних і місцевих податків і зборів, цільових державних позабюджетних фондів, виходячи з аналізу специфіки його підприємницької діяльності;

2) контроль правильності відображення в бухгалтерському обліку результатів попередніх перевірок податковими та іншими контролюючими органами;

3) контроль правильності визначення бази оподаткування;

4) перевірка правильності застосування ставок податків, зборів і платежів;

5) перевірка правильності розрахунку сум податків;

6) перевірка правомірності застосування пільг при розрахунку та сплаті податків;

7) контроль правильності, повноти та своєчасності перерахування (сплати) податків, зборів і платежів до бюджету;

8) перевірка правильності складання і своєчасності подання податкової звітності за видами податків, зборів, платежів;

9) перевірка правильності оформлення первинних документів, ведення бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом та організації аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 64;