Закони організації в статиці та динаміці

ВС формуються і функціонують на основі загальних та приватних законів.

Законом є віддзеркалення об'єктивних і стійких зв'язків, що виявляються в природі, суспільстві і людському мисленні. Вони можуть носити загальний, тобто всеприродній і специфічний, приватний характер; відображати чітко кількісні та якісні зв'язки; відноситися до законів функціонування і розвитку; законів динамічних і статичних. Закономірність – об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та їх причинами. Закономірності виявляються в результаті узагальнення фактів у певній області.

Умовно ці закони можна розподілити на три групи:

- закони матеріального світу (фізичні, хімічні, біологічні);

- закони суспільного життя (історичні, економічні, соціальні та інш.);

- філософські закони (заперечення заперечення; єдності і боротьби протилежностей; переходу кількості в якість).

Закони і закономірності організації відображають об'єктивні і достатньо стійкі зв'язки і взаємодії елементів системи у просторі та часі (процесах і явищах). Умовно вони підрозділяються на дві групи: динамічні та статичні закони.

Динамічні закони проявляють себе через однозначність причинно-наслідкових зв'язків, тоді як статичні закони представляють єдність необхідних і випадкових подій.

Вперше, загальні закони організації були сформульовані основоположником організаційної науки А.А. Богдановим у 1925р. у фундаментальній праці «Тектология: загальна організаційна наука».

Стислий зміст основних законів організації наведено в табл. 1.3

Таблиця 1.3