Застосування відеозапису в процесі розкриття і розслідування злочинів

Аналіз слідчої практики показує, що відеозапис знаходить застосування при розслідуванні злочинів. Незважаючи на це, кримінально-процесуальним законом не регламентовано застосування відеозапису в процесі розкриття, розслідування і судового розгляду. Однак це не повинно бути перешкодою для її використання. Відеозапис виник в результаті технічного розвитку кінозйомки і звукозапису, він містить в собі наочно-образну і вербальну форми фіксації доказової інформації. Переваги відеозапису перед протокольною формою фіксації очевидні. При доборі матеріалу, що заноситься до протоколу, великий вплив робить суб'єктивний чинник, оскільки кожна людина володіє властивим тільки їй способом сприйняття дійсності і стилем письмового викладання думок.

Відеозапис, забезпечуючи максимальну повноту фіксації, дозволяє зберегти емоційне фарбування промови і видимі прояви поведінки учасників слідчих дій. Матеріали відеозапису не вимагають лабораторного опрацювання і можуть бути відтворені відразу ж після зйомки, і у випадку потреби видеозапис можна повторити. Однак, слід зазначити, що в ряді випадків відеозапис уступає протоколюванню, тому що у відеофонографуванні міститься багато надлишкової інформації. Уникнути цих недоліків дозволяють прийоми здійснення відеозапису і використання його результатів.

У даній лекції ми не будемо розглядати технічні характеристики апаратури і принципи її роботи, оскільки вони вивчаються за курсом спеціальної техніки, а зупинимося на основних методичних рекомендаціях по застосуванню відеозапису на дізнанні і досудовому слідстві.

До початку відеозапису,з метою фіксації відповідних дій, потрібно:

- визначити об'єкти, предмети фіксації і розробити план (сценарій) відеозапису;

- запросити фахівця-оператора.

У плані проведення відеозапису необхідно відбити послідовність фіксації епізодів, виходячи з матеріалів справи (показань свідків, протоколів оглядів, фототаблиць і т.ін.), орієнтовні точки перебування оператора з камерою, масштаби зображення, місця розміщення всіх учасників слідчої дії.

У якості фахівця для проведення відеозапису можуть бути залучені особи, які мають навички роботи з відповідною апаратурою. Запрошення фахівця звільняє слідчого від технічної роботи і позитивно позначається на якості видеофільмів.

Одержана в ході слідчої дії видеофонограма, як і протокол слідчої дії, повинна складатися з трьох частин: вступної, основної і заключної. Вступна і заключна частини містять інформацію, що пояснює і засвідчуює фонограму, а основна частина відбиває хід і результати дії.

Вступну частину відеофільму доцільно починати з фіксації особи, що проводить дану слідчу дію, вона називає свою посаду, прізвище і повідомляє, яка дія проводиться і по якій кримінальній справі. Далі слідчий по черзі називає кожного учасника слідчої дії, що так само фіксується великим планом. Потім слідчий, знаходячись у кадрі, називає дату, час, місце видеозапису і ким вона проводиться. Тільки після цього можна приступити до фіксації самої слідчої дії.

Заключна частина являє собою посвідчення всіма учасниками слідчої дії достовірності зафіксованого. Отже, дана частина протоколу записується після перегляду відеофонограми всіма учасниками слідчої дії. Якщо відеозапис робився в несприятливих умовах, то перегляд і запис заключної частини може здійснюватисяь в помешканні після повернення з місця проведення слідчої дії.

Аналіз практики застосування відеозапису свідчить, що застосування даного способу фіксації особливо ефективно:

1. При огляді місця події в випадках, коли необхідно запам'ятати динаміку обстановки, що складно відбити в протоколі, при пожежах, транспортних катастрофах, коли через складні метеорологічні умови потрібна швидка фіксація всього комплексу інформації.

2. При обшуку, коли потрібна фіксація інформації про спосіб приховання цінностей і знарядь злочину, характеру схованок, використаних злочинцем. Складність відеозапису в даному випадку полягає в тому, що неможливо заздалегідь визначити точки зйомки даних об'єктів.

3. При проведенні допитів і очних ставок, особливо глухонімих.

4. При виході на місце події з метою перевірки показані і зіставлення їх із матеріалами справи або з показаннями інших осіб. У цих випадках фіксується маршрут руху і місце вчинення злочину. При виявленні в процесі перевірки показанІ на місці, предметів, що можуть надалі мати доказове значення.Рекомендується при їх фіксації звертати увагу на характерні ознаки.

5. При проведенні слідчого експерименту для фіксування дослідних дій із метою встановлення можливості:

- спостереження об'єкта у визначених умовах;

- вчинення яких-небудь дій;

- настання якогось явища;

- утворення слідів.

При фіксації експериментів основна задача – найбільш повно, точно і виразно запам'ятати весь хід дослідної дії.

6. При проведенні впізнання по фотозображенням об’єктів, коли відсутня можливість їх безпосереднього пред’явлення. Особливо це ефективно при проведенні впізнання, яке проводиться по динамічних ознаках. Пред'явлення для впізнання по видеофільму оформляється протоколом відповідно до вимог КПК України.

Відеозапис може застосовуватися не тільки при проведенні слідчих дій, але і при здійсненні експертних досліджень, переважно в області трасології і балістики.

Лекція по темі №12
“Криміналістичне вчення про сліди”

Питання лекції:

1. Загальні положення трасології. Класифікація слідів, їх криміналістичне значення.

2. Сліди людини (антропоскопія).

3. Сліди транспортних засобів та інших знарядь скоєння злочину, вивчаємих трасологією.

Література:

1. Белкін Р.С. “Криминалистика”. –М., 1999 р.

2. Біленчук П.Д. “Криміналістика”. –К., 1998 р.

3. Голдовский Ю.П. Следы ног. –М., 1980 г.

4. Грамович Г.Н. Основы криминалистической техники. –Минск., 1981. 208 с.

5. Железняк А.С. Исследование следов орудий взлома. –М., 1971 г.

6. Капитонов В.Е. Работа с микрообъектами на месте проишествия. –М., 1978.

7. Краткое пособие по дактилоскопии. –К., 1969 г.

8. Криминалистическая экспертиза. –Выпуск VI. М., 1968 г.

9. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах.

10. Миронов А.И. Идентификационные признаки зубов. –М., 1974 г.

11. Миронов А.И. Трассологическое исследование следов рельефа кожи человека. –М., 1968 г.

12. Ненашев С.И. Использование следов головы человека в раскрытии и расследовании преступлений. –Барнаул, 1987 г.

13. Обнаружение, фиксация, изъятие следов: Справочник. –М., 1969 г.

14. Пособие по дактилоскопии. Издание ГУРКМ НКВД СССР. –М., 1935 г.

15. Салтевский М.В. Запаховые следы в следственной практике. –Харьков, 1991 г.

16. Салтевский М.В. Следы человека и приемы исследования для получения информации о преступнике. –К., 1983 г.

17. Салтевський М.В. Залозові сліди у слідчій практиці. –К., 1992 р.

18. Трассологическое исследование микрочастиц. ВНИИ МВД СССР.–М., 1979 г.

19. Установление группы крови попотожировым следам рук.-М.,1978 г.

20. Шевченко Б.Н. Теоретические основы трассологической идентифи-кации в криминалистике. –М., 1975 г.

21. Шиканов В.Н., Таркаев Н.Н. Запаховые микроследы. –Иркутск, 1974 г.