Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на нього.

			конфлікт який виникає в суспільстві

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно стає соціально-політичним.

Конфлікти відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

Дуже небезпечним проявом злочинності є тероризм. Сучасний тероризм виступає у формі міжнародного тероризму

Причини виникнення тероризму як явища мають соціальних характер і пов’язані з існуванням занадто великих відмінностей між умовами життя людей, дотримання прав і свобод осбисості в різних кранах світу.

Тероризм у ХХ1 столітті:

· став соціально небезпечним для суспільства; багатогранним за цілями і видами проявів;

· перетворився на глобальну проблему;

· став одним із найнебезпечніших викликів міжнародній безпеці;

· отримав можливість використовувати у своїх злочинних цілях досягнення науки і техніки;

· у більшості випадків став проводитися за участю державних органів, отримав за участь державних органів, отримав «статус» міжнародного тероризму.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Застосування засобів масового ураження, удари по об'єктах техносфери і загроза їх здійснення не виходять за межі традиційного розуміння тероризму. Відрізняються вони від звичайних підривів авіалайнерів та інших об'єктів громадського користування хіба що масштабами збитків.

Окрім високої токсичності, бактеріологічна та хімічна зброя містить у собі ще ряд переваг, які приваблюють терористів.

▪це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; ▪крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами

Зростання конфліктності в сучасному світі та способи їх залагодження дають підстави для висновку, що в осяжний період ймовірною формою вирішення територіальних, соціальних, економічних, національно-етнічних, ідеологічних, релігійних, культурних та інших протиріч залишиться застосування військової сили.

Типологія – один з найважливіших засобів та прийомів теоретичного аналізу воєнного конфлікту. Сенс її полягає в тому, що, розглядаючи воєнний конфлікт багатосторонньо, у різних аспектах, вона дозволяє об’єктивно оцінити його, найповніше зрозуміти його специфіку. Водночас типологічний аналіз дає можливість окреслити загальні й істотні характеристики, ознаки, сторони воєнного конфлікту, визначити його місце і вплив на сучасний світ.

Типологічний і класифікаційний аналіз – поширені дослідницькі методи, що застосовуються вітчизняними і зарубіжними вченими для пізнання конфліктів. Головними розбіжностями в їхніх підходах є вибір різних критеріїв для аналізу. Типологічна процедура, як певне узагальнення, використовується у вигляді класифікації воєнних конфліктів.

Страйк застосовується як надзвичайний (коли всі інші можливості вичерпано) засіб вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв’язку з відмовою власника або вповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників (уповноваженого ними органу), профспілки, об’єднан­ня профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

працівники не припиняють роботу, а починають виконувати свої посадові обов’язки суворо за вимогами технологічних процесів, з урахуванням вимог охорони праці, екології

Надзвичайними формами прояву соціально-трудових конфлік­тів, крім страйків, виступають:

●саботаж;

●бойкот;

●колективне голодування;

●масове добровільне звільнення працівників;

●окупація підприємства;

●пікетування підприємств;

●фізичне насилля з боку конфліктерів, у т. ч. руйнування обладнання і т. п.;

●цькування, переслідування, репресії з боку адміністрації і деякі інші.