Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму

Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини було виявлено лише на прикінці ХІХ ст., з відкриттям французького вченого А.Беккереля. Пізніше П’єр і Марія Кюрі дослідили явище радіоактивності – спонтанного перетворення ядер атомів хімічних елементів у ядра інших, що супроводжується емісією частинок,або електромагнітним випромінюванням.

Іонізуюче випромінювання, проникаючи в організм людини, веде до зміни хімічної структури різноманітних з'єднань, що призводить до:

· порушення біологічних процесів;

· обміну речовин;

· функції кровотворних органів;

· змін у складі крові тощо.

Тривала дія іонізуючого випромінювання може спричинити променеву хворобу, яка характеризується ознаками:

· порушення сну;

· погіршення апетиту;

· сухість шкіри (перша стадія);

· розлади органів травлення;

· порушення обміну речовин;

· зміни серцево-судинної системи;

· руйнування кровоносних судин (друга стадія);

· крововиливи в судинах мозку та серцевому м'язі;

· випадіння волосся;

· катаракта;

· порушення діяльності статевих органів;

· генетичні порушення (третя стадія).

Допустимі дози іонізуючого випромінювання регламентуються Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97).