Облік інших складових капіталу банку

Усі елементи балансового капіталу банку обліковуються за рахунками класу 5 «Капітал банку» чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Крім відомого вже статутного капіталу (рахунки групи 500 «Статутний капітал банку») і емісійних різниць (група 501), у класі 5 «Капітал банку» виокремлено інші групи рахунків, призначені для обліку таких складників капіталу:

p 502 «Загальні резерви та фонди банку»:

· 5020 П «Загальні резерви»;

· 5021 П «Резервні фонди»;

· 5022 П «Інші фонди банку»;

p 503 «Результати минулих років»:

· 5030 П «Нерозподілені прибутки минулих років»;

· 5031 А «Непокриті збитки минулих років»;

p 504 «Результати звітного року, що очікують затвердження»:

· 5040 П «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»;

· 5041 А «Збиток минулого року, що очікує затвердження»;

p 510 «Результати переоцінки»:

· 5100 П «Результати переоцінки основних засобів»;

· 5101 П «Результати переоцінки нематеріальних активів»;

· 5102 П «Результати переоцінки цінних паперів у портфелі на продаж»;

· 5103 П «Результати переоцінки інвестицій в асоційовані та дочірні компанії»;

· 5104 П «Результати переоцінки за операціями хеджування».

Записи за рахунками груп 502, 503, 504 здійснюються в процесі формування інформації про фінансові результати за підсумками фінансового року і стосуються процедури відображення в обліку напрямів розподілу результату, затверджених зборами акціонерів.

Детальніше ці питання буде розглянуто в наступній темі, оскільки вони пов’язані з механізмом закриття залишків за рахун­ками класу 6 «Доходи» та класу 7 «Витрати».

Записи за рахунками групи 510 «Результати переоцінки» пов’язані з використанням в облікових процедурах правил обліку активів за справедливою, ринковою вартістю, що передбачено міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. До цих питань будемо повертатися щоразу, вивчаючи облікові процедури за операціями банку з цінними паперами, основними засобами.

Варто звернути увагу на один досить важливий момент. У системі бухгалтерського обліку оперують категорією «балансовий капітал», що означає відображення складників капіталу в системі рахунків класу 5 «Капітал банку». Водночас у нормативно-пра­вових активах з банківської діяльності використовують поняття регулятивного капіталу як важливого показника діяльності банків, основне призначення якого полягає в покритті негативних наслідків, різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі діяльності та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банку.

Регулятивний капітал, на відміну від балансового, є розрахунковою величиною і складається з основного (першого рівня) капіталу та додаткового (другого рівня) капіталу.

Основний капітал — більш сталий, не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Основний капітал (першого рівня) охоплює такі елементи:

· фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

· розкриті резерви, що створені за рахунок прибутку;

· дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

· емісійні різниці;

· резервні фонди, що створюються відповідно до законів України;

· загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

· прибуток минулих років;

· прибуток минулих років, що очікує на затвердження.

Додатковий капітал (другого рівня) складається з таких еле­ментів:

¨ резервів під стандартну заборгованість інших банків;

¨ резервів під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

¨ результатів переоцінки основних засобів;

¨ прибутку поточного року.

Економічний зміст усіх наведених понять, які є, безумовно, новими для вас, розкриється в повному обсязі перед тими, хто сумлінно вивчатиме облік у банках протягом усього курсу.