Українська національно-визвольна революція в середині ХVІІ ст

Козацько-селянські повстання кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст були придушені й не вирішили протиріч між українським народом та польською шляхтою. У сер. ХVІІ ст. ці протиріччя призвели до початку української національно-визвольної революції (4.1.).

4.1. Українська національно-визвольна революція –всенародне національно-визвольне повстання в Україні (1648-1676 рр.) проти політичної влади Речі Посполитої, внаслідок якого була відновлена українська державність.

Причини української національно-визвольної революції сер. ХVІІ ст.:

- посилення іноземного панування;

- обмеження козацького самоуправління; ліквідація його вищого виборного апарату; скорочення реєстру;

- посилення феодального тиску: збільшення розміру податків та панщини, гноблення з боку орендарів;

- релігійні переслідування з боку польських католиків.

Приводом для початку національно-визвольної революціїстала особиста образа, яка була нанесена польським шляхтичем колишньому Генеральному писарю Запорозької Січі Б.Хмельницькому і призвела до загибелі його сина.

Після невдалих спроб вирішити ситуацію легальними засобами у 1647 р. Б.Хмельницький втік на Запорозьку Січ та почав готувати повстання, розсилаючи призови до боротьби за національне визволення.

Періодизація національно-визвольної революції:

1) 1648-1651 рр.:

- 1648 р. - час піднесення народного руху і перемог повсталих під проводом Б.Хмельницького (найбільш значні – у квітні під Жовтими Водами, у травні під Корсунем, у вересні під Пилявцями), внаслідок чого повстанці контролювали територію від Полтави до Пилявців і від нижнього Дніпра до Чернігова; Б. Хмельницький був проголошений гетьманом;

- 1649 р. – битва під фортецею Зборів та підписання Зборівської мирної угоди (4.2.), що дало змогу зміцнити українську державу, не зважаючи на обмеження території та заведення реєстру. Суттєвим недоліком було й залишення кріпацького стану селян.

4.2. Зборівська мирна угода - козацько-польський мирний договір (1649 р.), згідно якого: - територія трьох воєводств (Київського, Брацлавського, Чернігівського) відходила під контроль Війська Запорозького на чолі з гетьманом; - Волинь і Поділля залишалися під владою польського короля; число реєстрових козаків встановлювалося у 40 тис. чол.; - проголошувалася амністія всім повстанцям; - католицька і православна шляхта зрівнювалися у правах.

- 1650-1651 рр. – зіткнення між повстанцями та польськими загонами, боротьба за вивід польських військ з України.

2) 1651- 1653 рр.:

- літо 1651 р. – поразка війська Хмельницького під Берестечком, підписання Білоцерківської мирної угоди (4.3.).

4.3. Білоцерківська мирна угода – козацько-польський мирний договір (1651 р.), згідно якого: - козацький реєстр зменшувався з 40 тис. до 20 тис. чол.; - козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство; - у Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація, а магнатам і шляхті поверталися їх маєтки; - гетьман позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами. Угода була анульована Б. Хмельницьким у 1652 р.

- 1652 р. – перемога козацько-селянського війська під Батогом, анулювання Білоцерківської мирної угоди, повернення завоювань згідно Зборівської мирної угоди.

- 1652-1653 р. – важке внутрішнє становище (економічна руйнація, спротив військовим мобілізаціям), несприятлива міжнародна ситуація (протидія Кримського ханства укріпленню української держави, невдалий похід військ Хмельницького на Молдавію, утворення антиукраїнської коаліції у складі Валахії, Трансільванії й Молдавії; ведення переговорів з Московським царством).

3) 1654-1657 рр.:

- після ухвали наприкінці 1653 р. Земським Собором рішення про включення України до Московського царства, на початку 1654 р. відбулася Переяславська Рада (4.4.).

4.4. Переяславська Рада – загальна військова рада, скликана гетьманом Б.Хмельницьким у січні 1654 р. у Переяславі, на якій було прийняте рішення про входження України до Московського царства (фактично на правах широкої автономії з правом на самоврядування в економічних, соціальних, культурних та, частково, політичних питаннях у передбачених межах.). Було отримано царську гарантію про збереження державних прав України.

- березень 1654 р. – підписання Березневих статей (4.5.) для остаточного врегулювання юридичних відносин між Україною й Московією;

4.5. Березневі статті – українсько-російський договір, підписаний у березні 1654 р., згідно якого Українська козацька держава одержала автономію в складі Московського царства; були забезпечені українські права у таких питаннях: - гетьмана й старшину обирає козацька рада; адміністрація, податкова служба й судочинство не підзвітні Москві; - реєстр козацького війська – 60 тис. чол. - право на дипломатичні зносини зі всіма державами, окрім Речі Посполитої та Порти; - царя представляє в Києві воєвода з загоном; - гетьман має сповіщати царя про зарубіжні посольства та про вибори гетьмана; Договір втрачав силу після смерті Б.Хмельницького, кожен наступний гетьман мав вкладати з царями нові договори.

- 1654 р. – вторгнення польських військ на територію Брацлавщини, Поділля та Волині; козацькі сили звільнили Поділля та Східну Галичину, при підтримці московського війська – частину Білорусії;

- 1655-1656 рр. – напад Швеції на польські землі та початок війни з Московським царством; у таких умовах Москва заключила перемир’я з Річчю Посполитою; поява перших протиріч між московською та козацькою державами через розміщення московських військ в українських містах, спроби втручання російських чиновників в українські справи та недопущення представників козацтва на польсько-московські перемовини;

- 1657 р. – смерть Б.Хмельницького.

4) 1657-1676 рр.

- 1657-1659 рр. – гетьманування І.Виговського: опора на старшинську верхівку та українську шляхту, поширення їх землеволодіння; розшарування козацтва; початок громадянської війни; розрив союзу з Московським царством; підписання Гадяцького договору (4.6.) з Польщею; війна з Московським царством, перемога під Конотопом; боротьба з внутрішньою опозицією, обрання гетьманом Ю. Хмельницького;

4.6. Гадяцький договір – трактат (підписаний у 1658 р. за гетьманування І.Виговського) про потрійну унію у вигляді воєнно-федеративного союзу Польщі, Великого князівства Литовського та Князівства Руського у складі Київського та Брацлавського воєводств, згідно якого: - магнати і шляхта отримали право повернути свої колишні маєтки в Україні; - владу в Князівстві Руському мала здійснювати рада з представників всіх прошарків населення (окрім селян), на якій мав обиратися гетьман; - гетьману належала вся виконавча влада, він мав бути підзвітним лише королю; - православні урівнювалися у правах з католиками; - передбачалося відкриття українських шкіл та колегіумів.

- 1659-1663 рр. – гетьманування Ю Хмельницького: наступ московських військ; підписання Переяславських статей (4.7.); 1660 р. – розірвання Ю. Хмельницьким союзу з Москвою та укладання нового українсько-польського договору; 1661-1662 рр. – внутрішня боротьба з прибічниками лівобережного гетьмана Я.Сомка;

4.7. Переяславські статті – українсько-московський договір (підписаний у 1659 р. за гетьманування Ю. Хмельницького), згідно якого: - встановлювався контроль царя над військовою діяльністю козацтва; - гетьманська влада контролювалася з боку царських воєвод; - без згоди царя козацька рада не могла переобрати гетьмана; - гетьман не міг призначати й звільняти старшину; - гетьман не мав права на самостійні зовнішні відносини.

- 1663-1676 рр. – початок Руїни (4.8.); підписання російсько-польських мирних договорів (1667 р. – Андрусівської угоди, 1686 р. – Трактату про вічний мир), за якими Лівобережжя відійшло під владу Московського царства, а Правобережжя – Речі Посполитої; невдалі спроби гетьмана П.Дорошенка об’єднати обидві частини України.

4.8. Руїна – період спустошення українських земель, розколу та розпаду української державності (1663-1687 рр.), що характеризувався економічним занепадом, міжусобицями між старшинськими угрупованнями та їх представниками на гетьманство, поділенням України на Лівобережну та Правобережну, втручанням в її внутрішні справи сусідніх держав з наступним розчленуванням між Московським царством та Річчю Посполитою.

Відмова П.Дорошенка від гетьманської булави у 1676 р. стала останньою крапкою української національно-визвольної революції.