Товарообігом підприємства

І етап

ІІ етап

ІІІ етап

ІV етап

V етап

Так Ні

VІ етап

Необхідна інформація може бути отримана в результаті:

- опитування та анкетування споживачів;

- проведення спеціальних досліджень, шляхом використання кон'юнктурних оглядів споживчого ринку в цілому та його окремих товарних і регіональних сегментів, що виконані на замовлення підприємства чи обнародувані в спеціальній пресі;

- систематизації та вивчення нормативної бази;

- публікації загального та спеціального характеру і т. ін.

II етап управління товарообігом – це аналіз стану реалізації товарів та оцінка можливостей подальшого росту обсягу товарообігу.

У ході проведення цієї роботи аналізують обсяг, склад та структуру реалізації товарів у минулих періодах, визначають тенденції розвитку і фактори, що впливають на даний показник, досліджують ритмічність та сезонність реалізації окремих груп товарів, оцінюють ступінь і причини невиконання раніше розроблених планів розвитку товарообігу, аналізують характер впливу факторів зовнішнього середовища в даний час та на перспективу.

Результатом проведення аналітичної роботи є вивчення можливостей підприємства щодо подальшого росту товарообігу та визначення основних протидфючих факторів.

III етап розробки стратегії управління товарообігом пов'язаний з визначенням цілей подальшого розвитку товарообігу підприємства.

Розробка плану і формування асортиментної структури товарообігу базується на наступній системі стратегічних цілей:

- досягнення обсягу і формування структури товарообігу з обліком можливостей даного сегменту споживчого ринку та очікуваних змін його кон'юнктури ("орієнтація на попит");

- досягнення обсягу і формування структури товарообігу, що забезпечили б максимальну ефективність використання наявного ресурсного потенціалу ("орієнтація на ресурсозабезпеченість");

- досягнення обсягів товарообігу і формування його структури, виходячи з необхідності одержання цільової суми прибутку ("орієнтація на прибуток").

Усі перераховані цілі управління товарообігом тісно взаємопов’язані, можуть бути реалізовані тільки на базі комплексного підходу.

Особливості ринку діяльності підприємства, стадія життєвого циклу підприємства і товарів, реалізованих ним, можуть обумовити пріоритетність реалізації окремих цілей управління товарообігом. Це має визначальне значення для вибору методики планування обсягів товарообігу підприємства на майбутній період.

Характеристика передумов і місця окремих стратегічних підходів до управління товарообігом

Назва стратегічного підходу	Місце в процесі управління товарообігом	Передумови пріоритетності релізації
1. Орієнтація на попит	Визначення максимального обсягу реалізації товарів на даному сегменті споживчого ринку	Діяльність підприємства на сегменті ринку із значним обсягом незадовільного попиту та попиту, що формується низьким ступенем конкурентної боротьби
2. Орієнтація на ресурсне забезпечення	Визначення обсягу товарообігу, який може бути досягнутий при наявному ресурсному потенціалі на ступіні ефективності його використання	Діяльність підприємства на перспективному сегменті споживчого ринку або в умовах погіршення кон'юнктури ринку і та зниження обсягів реалізації товарів
3. Орієнтация на прибуток	Визначення мінімальних обсягів товарообігу, виходячи з умов самоокупності та самофінансування діяльності підприємства	Жорсткі фінансові обмеження, великий обсяг умовно-постійних поточних витрат і позикового капіталу, гарантованність дивідендних виплат, великі інвестиційні та соціальні потреби.

IV етап управління товарообігом, на якому здійснюють обґрунтовування обсягу і структури товарообігу на плановий період. Планування обсягу та структури реалізації товарів є одним з відповідальних етапів у системі економічного управління товарообігом. Це пояснюється важливим значенням цих показників у системі планів економічного та фінансового розвитку підприємства.

При плануванні товарообігу, визначають з одного боку

· необхідний обсяг товарообігу, виходячи з цільової суми прибутку,

а з іншого боку

· можливий обсяг товарообігу та його структуру в умовах наявного ресурсного потенціалу підприємства.

Після проведення розрахунків щодо необхідного і можливого обсягу то-варообігу на плановий період, необхідно досягти збалансованості між цими показниками. Це і є основним завданням V етапу стратегії управління товарообігом.

Якщо необхідний обсяг товарообігу більше, ніж його можливий обсяг, необхідно провести роботу щодо пошуку та мобілізації резервів збільшення обсягів реалізації товарів за рахунок розробки або внесення відповідних змін у цінову, асортиментну та ресурсну політику підприємства, наприклад:

- обґрунтування цінової політики має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообігу, а як наслідок - максимальний прибуток;

- розробка асортиментної політики повинна бути спрямована на забезпечення відповідності між товарногрупповою структурою товарообігу та структурою попиту населення;

- формування ресурсної політики повинна передбачати залучення додаткових ресурсів, що забезпечать досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими витратами.

Якщо виконання цих заходів не забезпечить зростання товарообігу підприємства до необхідного обсягу, варто розглянути інші можливості підприємства щодо отримання прибутку (за рахунок неторгових видів діяльності).

План товарообігу підприємства приймається в цьому випадку в обсязі максимально можливого з урахуванням виявлених резервів щодо його зростання.

V етап - здійснюється контроль за виконанням поставлених планових завдань: порівнюють досягнуті результати з плановими показниками, вносять необхідні корективи в розроблені плани та політику підприємства з метою забезпечення умов для виконання розробленого плану товарообігу та отримання максимально можливого обсягу доходу та прибутку.

Література: Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства, с. 119-124

Питання ДЛЯ самоконтролю знань

1. Назвати стратегічну мету діяльності підприємства.

2. Охарактеризувати найважливіші завдання стратегії.

3. Дати характеристику принципам, на яких базується процес управління товарообігом.

4. Дати характеристику етапів схеми управління товарообігом.

5. Назвати шляхи отримання інформації на I етапі управління товарообігом.

6. Розкрити сутність основного завдання IV етапу управління товарообігом.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Економічні межі діяльності підприємства

в умовах ринку»

План

1. Визначення мінімальної межі діяльності підприємства.

2. Визначення максимальної межі діяльності підприємства.

3. Оптимізація обсягу товарообігу.

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки мають певну мінімальну та максимальну межу, які необхідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності та стратегії управління товарообігом.

Визначення мінімальної межі діяльності пов’язане з вимогами самоокупності та самофінансування діяльності господарюючого суб’єкта та базується на розрахунку „точки беззбитковості” („мертвої точки”).

Стосовно торговельного підприємства під „точкою беззбитковості” розуміють такий обсяг товарообігу підприємства, при якому сума одержаного валового прибутку (чистого торговельного доходу) дорівнює сумі поточних витрат, тобто досягається самоокупність діяльності.пидприемства

Визначення „точки беззбитковості” підприємства

Розрахунок „точки беззбитковості” (Тб) може бути проведений за наступною методикою:

де Рвп (або Рчтд) - рівень валового прибутку, або рівень чистого

торговельного доходу;

Рв(змін) – рівень умовно-змінних витрат підприємства,

В(пост) – сума постійних витрат підприємства, грош. один.

Базовою передумовою даної методики є умова беззбитковості, тобто дотримання рівності:

ВП (або ЧТД) = В операц. (адмін. витрати +витрати на збут + ін. операц. витрати)

Таким чином, точка беззбитковості – це такий обсяг реалізації товарів при якому підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.

Ця залежність показана за допомогою таких моделей

ВП =

В = Впост + Взмін = Впост + .

Перетворення даних моделей відносно обсягу товарообігу дозволяє обґрунтувати його значення в “точці беззбитковості”

Тб =

Приклад 1. Визначити обсяг товарообігу, який дасть змогу забезпечити беззбитковість підприємства, якщо планується отримати рівень валового прибутку у розмірі 24,0%, рівень умовно-змінних витрат – 15,0%, а суму витрат умовно-постійних – 32,0 тис.грн.

Тб =

Таким чином, для беззбиткової діяльності і отримання рівня валового прибутку у розмірі 24,0% даному підприємству необхідно реалізувати товарів на суму 355,6 тис.грн.

Приклад 2.Приватне підприємство “Лідія” у звітному році отримало чистий торгівельний дохід в сумі 22,0 тис.грн.., що на 3,0 тис.грн. менше витрат підприємства (без собівартості).

Такі дані говорять про те, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, так як ЧТД<В (без собів.)

Обсяг товарообігу звітного року складає 110,0 тис.грн., а рівень витрат умовно-змінних 12,0%.

Визначити розмір показників, які забезпечують беззбиткову діяльність підприємству.

- Визначаємо суму витрат підприємства (без собівартості)

22+3,0 = 25,0 тис.грн..

- Визначаємо рівень витрат підприємства (без собівартості)

- Визначаємо рівень чистого торговельного доходу підприємства

- Визначаємо суму витрат умовно-постійних

.

- Визначаємо товарообіг в “точці беззбитковості”

Отриманий результат свідчить про те, що даному підприємству для забезпечення беззбиткової роботи необхідно запрогнозувати обсяг товарообігу не нижче 147,5 тис.грн.

Також можна проаналізувати витрати підприємства і за результатами аналізу виявити резерви зниження витрат. Особливу увагу звернути на витрати умовно-постійні.

.

Отже, якщо на підприємстві є резерви зниження умовно-постійних витрат до суми 8,8 тис.грн.., то обсяг товарообігу в розмірі 110,0 тис.грн. забезпечить беззбиткову діяльність підприємству.

Визначення „точки беззбитковості” має суттєве значення при обґрунтуванні доцільності створення підприємства та його діяльності на певному регіональному чи товарному ринку, а також в процесі функціонування – для визначення критичного зниження обсягу товарообігу, яке обумовлює отримання збитків від торговельної діяльності.

Для власників підприємства мінімально допустимий обсяг діяльності торговельного підприємства (товарообігу) пов’язаний з визначенням „точки мінімальної рентабельності”. Досягнення цієї мінімальної межі діяльності підприємства є умовою отримання мінімального прибутку та задоволення його економічних інтересів.

Під „точкою мінімальної рентабельності” розуміють такий обсяг товарообігу підприємства, при якому сума валового прибутку (чистого торговельного доходу) не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розмір якого (після сплати податків) задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількісно мінімальний рівень рентабельності визначається рівнем депозитної ставки банків, що склався на певний час, позаяк власник підприємства незацікавлений у капіталізації прибутку (вкладення його в основні та оборотні активи підприємства), якщо одержуваний чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суму відсотків, яку він міг би отримати від зберігання своїх грошових коштів у банку або придбав би на них цінні папери інших підприємств.

Оскільки розмір капіталу, вкладеного власником у дане підприємство (К), а також мінімальний рівень рентабельності (МРР) можуть бути визначені кількісно і не залежати від обсягу товарообігу підприємства, сума мінімального чистого прибутку може бути розрахована так:

де Сп – частка прибутку, яка відраховується в бюджет (орієнтовано – ставка податку на прибуток).

Приклад 3. Визначити суму мінімального прибутку підприємства для задоволення економічних інтересів, якщо власниками було вкладено суму у розмірі 620,0 тис.грн.., необхідний мінімальний рівень рентабельності складає 4,0%

Таким чином, для того, щоб задовольнити інтереси власників капіталу сума прибутку має складати не менше 33,1 тис.грн..

Графічна ілюстрація „точки мінімальної рентабельності”

Розрахунок „точки мінімальної рентабельності”(Тмр) здійснюється за методикою:

.

Така методика розрахунку мінімальної точки рентабельності визначена, виходячи з того, що сума мінімального чистого прибутку залежить від таких показників як чистий торговельний дохід підприємства (або ВП), витрати підприємства (без собівартості реалізованих товарів), податок на прибуток.

ЧТД - В (без собів) – Податок = Пч

де Пч – чистий прибуток, що залишається у розпорядженні власників підприємства.

Приклад 4. На підставі даних у прикладі № 3 визначити товарообіг підприємства в точці мінімальної рентабельності, якщо рівень чистого торговельного доходу прогнозується у розмірі 26,0%, рівень умовно-змінних витрат 16,0%, сума витрат умовно-постійна 15,5 тис.грн.

.

Визначення максимальної межі діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки ґрунтується на використанні теорії рівноваги фірми. Згідно цієї теорії, збільшення обсягів діяльності є доцільним з економічної точки зору щодо обсягу діяльності, який забезпечує максимізацію отримання прибутку. Подальше зростання обсягу діяльності визначається економічно невиправданим, оскільки обумовлює зменшення прибутку, а отже, вступає в протиріччя з економічними цілями діяльності підприємства.

Умова максимізації прибутку підприємства є загальною для всіх типів ринкових ситуацій (чистої конкуренції, монополії, олігополії, монополістичної конкуренції) і полягає у визначені обсягу діяльності, при якому забезпечується рівність між граничним доходом та граничними витратами підприємства.

Водночас визначення обсягів максимального прибутку в умовах різних типів ринкових ситуацій має певні особливості.

В умовах досконалої конкуренції, яка є найбільш поширеним типом ринкової ситуації на споживчому ринку, рівноважна ринкова ціна є постійною величиною для кожного окремого підприємства та не залежить від його стратегії ціноутворення.

В цих умовах зростання доходу підприємства може бути забезпечене тільки шляхом зміни обсягу діяльності (товарообігу). Зростання товарообігу призводить до зміни сукупних поточних витрат підприємства. При цьому обсяг умовно-постійних витрат залишається незмінним, а обсяг змінних – зростає відповідно до зростання обсягу товарообігу, але нерівномірно з ним.

Максимальний рівень прибутку підприємства досягається при обсязі товарообігу, що забезпечує рівність граничного доходу та граничних витрат. Це пояснюється тим, що граничний прибуток дорівнює різниці між граничним доходом та граничними витратами, і поки вона позитивна, збільшення обсягу товарообігу на додаткову одиницю (1000 умов. грош. один)збільшує загальну масу прибутку. Коли граничний дохід стає менший за витрати, додаткова реалізація товарів (на 1000 ум. грош. один.) зменшує прибуток на величину їх різниці. Очевидно, що максимізація прибутку досягається, коли граничний прибуток дорівнює нулю, тобто ГД-ГВ = 0.

Оскільки в умовах досконалої конкуренції ринкова ціна торговельної послуги дорівнює граничному доходу підприємства, максимізація прибутку досягається в точці обсягу товарообігу, в якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні, тобто Цр = ГВ.

Таким чином, оптимальний обсяг товарообігу конкурентного підприємства в короткостроковому періоді являє собою такий обсяг товарообігу, при якому граничні витрати дорівнюють ринковій ціні торговельної послуги.

Ситуація максимізації прибутку, що досягнута в короткостроковому періоді, не може тривати довго. Це пояснюється тим, що високі прибутки приваблюють до галузі інших конкурентів. Крім того, всі діючи в галузі підприємства також збільшують обсяги продажу. В результаті суттєво зростає обсяг галузевої пропозиції, ціна торговельних послуг знижується. Якщо її рівень стане нижчим за довгострокові середні витрати, підприємства почнуть скорочувати обсяги товарообігу, а окремі з них будуть виходити з галузі. У результаті обсяг галузевої пропозиції почне знижуватись, а ціна торговельних послуг буде зростати. Коли ціна досягне мінімального рівня довгострокових середніх витрат, економічний прибуток всіх підприємств буде дорівнювати нулю. Коли економічний прибуток дорівнює нулю, підприємство отримує нормальний прибуток в розмірі неявних витрат, тобто реальний прибуток на інвестований капітал.

Звідси випливає, що в довгостроковому періоді конкурентне підприємство отримує не економічний, а нормальний прибуток. Забезпечуючий його обсяг товарообігу встановлюється в точці рівності довгострокових граничних середніх витрат та рівноважної ринкової ціни торговельної послуги, тобто ДГВ=ДСВ=Цтп.

При цьому обсязі діяльності підприємство повністю використовує економію від ефекту масштабу. Коли усі підприємства отримують нормальний прибуток, галузь перебуває в довгостроковій конкурентній рівновазі. При цьому ринкова ціна торговельної послуги дорівнює не тільки довгостроковим, але й короткостроковим граничним та мінімальним середнім витратам. Тому жодне з них не прагне покинути галузь та переключити свої ресурси на іншу справу, позаяк і в інших галузях економічний прибуток тяжіє до нуля.

Ситуація зменшення економічного прибутку в довгостроковому періоді до нуля носить назву парадоксу прибутку. В умовах досконалої конкуренції підприємства можуть отримувати прибуток лише протягом певного періоду. Він є тимчасовою винагородою, оскільки приводить до дії механізм, який, зрештою, зводить її до нуля.

Перебування підприємства в умовах довгострокової рівноваги можливе при виконанні наступних трьох умов:

Ÿ фірма не повинна мати збуджуючих мотивів для збільшення або зниження обсягу товарообігу, а це означає, що ГД = ГВ (тобто умова короткострокової рівноваги є умовою довгострокової рівноваги);

Ÿ кожне підприємство має бути задоволене обсягами своєї діяльності та ресурсним потенціалом (тобто величиною постійних витрат);

Ÿ не повинно існувати мотивів, що спонукають нові підприємства до входження до галузі, або старі – до виходу.

Література: Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства с. 44-66.

Питання ДЛЯ самоконтролю знань

1. Які межі діяльності підприємства ви знаєте?

2. Розкрийте сутність мінімальної межі діяльності підприємства.

3. Охарактеризуйте методику визначення „точки беззбитковості”.

4. Розкрийте сутність точки мінімальної рентабельності.

5. Назвіть методику визначення суми мінімального чистого прибутку.

6. Методика визначення товарообігу, для забезпечення мінімальної рентабельності підприємства.

7. Дайте визначення максимальній межі діяльності підприємства.

8. Розкрийте сутність максимального рівня прибутку підприємства.

9. Охарактеризуйте термін “парадокс прибутку”.

10. Дайте характеристику умов, які визначають довгострокову рівновагу підприємства.

Завдання для Індивідуальної роботи студентів

1. Визначити обсяг товарообігу, який дасть змогу забезпечити беззбитковість підприємства, якщо планується отримати рівень валового прибутку у розмірі 26,0%, рівень умовно-змінних витрат – 17,0%, а суму витрат умовно-постійних –

38,0 тис.грн.

2. Приватне підприємство “Родео” у звітному році отримало чистий торгівельний дохід в сумі 33,0 тис.грн.., що на 4,5 тис.грн. менше витрат підприємства (без собівартості). Такі дані говорять про те, що підприємство знаходиться в зоні збитковості, так як ЧТД<В (без собів.)

Обсяг товарообігу звітного року складає 165,0 тис.грн., а рівень витрат умовно-змінних 14,0%. Визначити розмір показників, які забезпечують беззбиткову діяльність підприємству.

3. Визначити суму мінімального прибутку підприємства для задоволення економічних інтересів, якщо власниками було вкладено суму у розмірі 930,0 тис.грн.., необхідний мінімальний рівень рентабельності складає 4,5%

4. На підставі даних завдання № 3 визначити товарообіг підприємства в точці мінімальної рентабельності, якщо рівень чистого торговельного доходу прогнозується у розмірі 25,0%, рівень умовно-змінних витрат 15,0%, сума витрат умовно-постійна 20,0 тис.грн.

5. На ПП “Контур” у наступному році у зв’язку з підвищенням витрат на постачання товарів передбачається підвищення рівня умовно-змінних витрат на 11,0%, з метою створення більш притягувального цінового образу підприємства передбачається зниження рівня торгової надбавки на 3,0%. Умовно-постійні витрати визначені у сумі 38,0 тис.грн., рівень умовно-змінних витрат звітного року – 10,0%. Середній розмір торгової надбавки у звітному році складав 25,0 %. Розрахувати та економічно обґрунтувати товарообіг підприємства, який дасть змогу забезпечити беззбитковість роботи підприємств.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Планування товарообігу підприємства»

План

1. Планування загального обсягу товарообігу підприємства.

2. Планування товарообігу щодо окремих кварталів.

3. Обґрунтування обсягу товарообігу підприємства на плановий період.

Прогноз загального обсягу товарообігу магазину розраховується як сума продажу окремих товарних груп. Базою для такого розрахунку служить маркетингове дослідження, засноване на глибокому вивчені соціально-економічних змін, що відбуваються в аналізі товарообігу за попередні роки, ретельному обліку перспектив розвитку усіх галузей народного господарства, змін у попиті населення на різні товари. При цьому враховують комплексний вплив багатьох факторів, основними з яких є наступні:

- склавшийся рівень споживання і реалізації товарів та його залежності від купівельних фондів населення. Аналіз цих даних дозволяє виявити тенденції в попиті населення на окремі товарні групи по тим товарам на які попит населення цілком задовольняється, фактичний продаж у певній мірі характеризує розмір платоспроможності попиту. Враховуються зміни, які відбуваються у структурі товарообігу під впливом росту матеріального добробуту населення. Наприклад, при зростанні продажу м’яса знижується споживання хлібу; при розрахунку реалізації цукру враховується ріст продажу кондитерських виробів. Чим вище рівень споживання окремих товарів та ступінь задоволення потреби в них населення, тим менше зміниться реалізація цих товарів у майбутньому навіть при значному збільшенні споживчих фондів;

- рівень виробництва окремих предметів споживання і відповідно зміни обсягу та структури товарних ресурсів;

- норми споживання продуктів харчування та найважливіших непродовольчих товарів у співставленні з фактичним рівнем споживання;

- зміни житлово-побутових умов населення, що обслуговується. У зв’язку з розширенням житлового будування різко зростає попит на меблі, будівельні матеріали і т.д.

Плановий обсяг та структура товарообігу підприємства є вихідними для планування та прогнозування всіх інших показників господарської діяльності підприємства – валового прибутку, витрат пидприємства, прибутку, потреби в ресурсах та капіталі. Тому планування роздрібного товарообігу, його обсягу та структури, є найбільш відповідальним етапом при плануванні фінансово-господарської діяльності торговельного підприємства в цілому.

Підвищення ефективності планування роздрібного товарообігу досягається шляхом постійного удосконалення діючих та розробки нових методів планування даного показника.

Плани товарообігу підприємства класифікують за різними ознаками в залежності від періоду планування, рівня управління, методів планування та кількості методів, що використовуються при плануванні даного показника.

Довгостроковий план розвитку роздрібного товарообігу є невід’ємною частиною перспективного плану розвитку торгівлі та країни в цілому. Головною особливістю довгострокового плану є те, що він носить стратегічний характер і формує концепцію економічної, соціальної та технічної політики підприємства на перспективу.

Поточні або річні плани забезпечують послідовну реалізацію завдань довгострокових та середньострокових планів з урахуванням існуючої кон’юнктури ринку. вони охоплюють більш широке коло завдань і є найбільш гнучкою та оперативною формою планового управління торговельною діяльністю підприємства.

При визначенні планового обсягу роздрібного товарообігу на рівні окремого торговельного підприємства головна увага приділяється задоволенню попиту споживачів району діяльності даного підприємства, ефективному використанню наявних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів та досягненню певних результатів фінансово-господарської діяльності. Це потребує розробки плану товарообігу торговельного підприємства у трьох варіантах:

Ÿ перший варіант – необхідний обсяг товарообігу, достатній для досягнення цільового обсягу прибутку підприємства;

Ÿ другий варіант – можливий обсяг товарообігу, який обумовлюється обсягом споживчого попиту району діяльності підприємства та конкурентним оточенням;

Ÿ третій варіант – ресурсозабезпеченний обсяг товарообігу, який може бути отриманий при наявному ресурсному потенціалі підприємства та його найбільш ефективному використанні.

Кожен варіант плану товарообігу може бути розрахований кількома методами, вибір яких залежить від тривалості планового періоду, наявності інформаційного забезпечення та досвіду проведення планових розрахунків.

Перелік та сутність методів планування, що можуть застосуватися при обґрунтовані кожного варіанту плану, наведено у таблиці.

Для визначення необхідного обсягу товарообігу використовують програмно-цільовий метод.

Розрахунок планового обсягу реалізації товарів, що забезпечує отримання цільової суми прибутку (необхідний обсяг товарообігу Тнеобх) здійснюэться за методикою:

,

де Пц – цільова сума прибутку;

В(пост) – сума постійних витрат підприємства;

Р_ЧТД – рівень чистого торгового доходу підприємства;

Р_В(змін) – рівень змінних витрат підприємства.

Характеристика методів планування товарообігу