Платіжний баланс України, стан, структура, динаміка

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.

Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу (далі - Концепція) була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв’язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави.

Дану Концепцію було затверджено Постановою Правління Національного банку України №101 від 20.05.1994 р.

Як зазначено у Концепції, розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу.

Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:

· дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);

· інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);

· статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо).

МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника “Платіжний баланс України”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан.

Уперше сторінку України з показниками грошово-кредитної статистики (починаючи з грудня 1992 р.) і статистики платіжного балансу (починаючи з 1 кварталу 1994 р.) було надруковано у липневому випуску збірника МВФ - “Міжнародна фінансова статистика” (“International Finansсial Statistics” — публікується англійською мовою і виходить щомісячно з січня 1948 р. – основне статистичне видання Міжнародного валютного фонду). Україна стала шостою серед країн-членів МВФ (які входили до складу СРСР) – після Латвії, Литви, Естонії, Молдови та Росії, котрі представлені у зазначеному збірнику.

Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.

Сучасний стан і динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України.

Cтан платіжного балансу, відбиваючи розвиток зовнішнього сектора економіки, водночас взаємопов'язаний з іншими макроекономічними процесами і є важливим джерелом визначення зовнішньоекономічної позиції країни та рівня її фінансової безпеки. Важливою умовою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни є оцінювання стану та впливу чинників на платіжний баланс України.

Так, у 2011 році зведене сальдо платіжного балансу було від'ємним - 2,5 млрд. дол. США. Cальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій було додатним - 6,6 млрд. дол. США, а дефіцит поточного рахунку становив 9,0 млрд. дол. США.

Головними чинниками такого дефіциту поточного рахунку були:

1) зростання вартісних обсягів імпорту енергоносіїв (на 8,8 млрд. дол. США порівняно з 2010 роком), що відбулося внаслідок як підвищення цін на нафту та природний газ, так і суттєвого зростання фізичних обсягів поставок газу;

2) розширення внутрішнього попиту, пов'язане з реалізацією низки інвестиційних проектів, спрямованих як на підготовку до ЄВРО-2012, так і на оновлення основних фондів вітчизняних підприємств (у результаті імпорт продукції машинобудування зріс на 7,3 млрд. дол. США порівняно з 2010 роком);

3) погіршення в другому півріччі зовнішньої кон'юнктури на світових товарних ринках;

4) збільшення виплат доходів за інвестиціями (на 2,6 млрд. дол. США).

Формування додатного сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій було забезпечено значним припливом інвестиційних та боргових ресурсів до реального сектору. Так, чистий приплив прямих іноземних інвестицій зріс до 7,0 млрд. дол. США порівняно з 5,8 млрд. дол. США в 2010 році. Чисті залучення реальним сектором за кредитами та облігаціями зросли до 5,2 млрд. дол. США, за торговими кредитами - до 4,2 млрд. дол. США. Водночас банківський сектор продовжив погашати свої зовнішні зобов'язання - за кредитами та облігаціями на 3,8 млрд. дол. США. Чисті залучення державного сектору були значно меншими, ніж у попередньому році (1,1 і 5,1 млрд. дол. США відповідно) через погіршення ситуації на світових фінансових ринках у другій половині року.

Дефіцит зведеного платіжного балансу (2,5 млрд. дол. США) був профінансований за рахунок резервних активів. За станом на 01.01.2012 обсяги міжнародних резервів становили 31,8 млрд. дол. США, що забезпечує фінансування імпорту майбутнього періоду протягом 3,5 місяця [5].

Дефіцит поточного рахунку вважається прийнятним, якщо він не наражає на небезпеку платоспроможність країни, тобто не веде до надмірного накопичення зовнішніх зобов'язань. Окремі економісти вважають, що рівень дефіциту поточного рахунку є прийнятним, якщо він не перевищує поріг в 5% від ВВП, його перевищення означатиме для України високу ймовірність настання нової кризи. Для утримання дефіциту поточного рахунку не вище прийнятного рівня необхідна виважена макроекономічна політика (зокрема, перехід до режиму більш гнучкого обмінного курсу, стабілізація фінансової системи, збалансований державний бюджет) та структурні реформи, спрямовані на стимулювання високотехнологічного експорту, запровадження енергозберігаючих технологій та заміщення споживчого імпорту вітчизняними товарами [2].

Надходження за фінансовим рахунком (особливо короткострокового характеру) не можуть бути надійним джерелом припливу валюти, так як існує ризик їх «розвороту».

Дефіцит зведеного платіжного балансу в ІІ кварталі 2012 року скоротився до 550 млн. дол. США – найнижчого рівня за плинний рік, що насамперед було зумовлено збільшенням припливу капіталу за фінансовим рахунком.

Дефіцит поточного рахунку становив 3.5 млрд. дол. США внаслідок продовження зростання високими темпами внутрішнього попиту на імпортні товари інвестиційного призначення, насамперед на продукцію машинобудування. Крім того суттєво посилився попит на споживчі товари.

Збільшення профіциту фінансового рахунку (до 3.0 млрд. дол. США) було забезпечено насамперед великими обсягами залучень боргових ресурсів реальним сектором, у тому числі за торговими кредитами. Водночас відбулося погашення урядом значних обсягів зовнішніх боргів.

Центральні банки по-різному реагують на приплив капіталу. Розглянемо вітчизняні обмеження на рух капіталу. Основними інструментами Національного банку України щодо контролю за цими операціями є видача індивідуальних ліцензій та реєстрація кредитів. Проаналізувавши вітчизняне законодавство, можна сказати, що в Україні діє більш жорстке регулювання експорту капіталу порівняно з досить ліберальним регулюванням його імпорту. Так, інвестиції в Україну не потребують індивідуальних ліцензій. Залучення кредитів за кордоном, згідно з Постановою НБУ "Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", № 270 від 17.06.2004р. вимагає лише реєстрації кредитного договору в Національному банку, яка повинна бути проведена ще до здійснення кредитної операції.

Значно ширше коло відносин охоплює регулювання експорту капіталу, оскільки воно стосується, перш за все, резидентів України. Сюди відносяться інвестиції українських резидентів за кордон, кредитування нерезидентів, відкриття українськими резидентами валютних рахунків за кордоном. Щодо всіх цих операцій мають видаватися індивідуальні ліцензії Національного банку України. При цьому існують різноманітні підстави для відмови у видачі ліцензії, в тому числі досить суб'єктивні [3].

Якщо звернутися до теоретичного підґрунтя проблеми вразливості платіжного балансу, то економічна думка напрацювала такі способи її вирішення:

1) зміна валютного курсу;

2) рестрикційна грошово-кредитна політика з використанням нестерилізованих інтервенцій для зниження надмірного внутрішнього попиту;

3) стерилізація притоку іноземного капіталу;

4) обмеження руху капіталу.

Влада може також вживати інші заходи економічної політики, такі як зміна податково-бюджетної політики.

Маніпулювання обмінним курсом призводить до зміни співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін, що призводить до вирівнювання сукупного попиту та пропозиції. Зрештою, це поступово нівелює дефіцит платіжного балансу.

Центральний банк, звісно, може уникнути девальвації, якщо вдасться до жорсткої грошово-кредитної політики, зменшуватиме сукупний попит та об'єм грошової маси, продаючи внутрішні облігації та золотовалютні резерви (тобто проводитиме нестерилізовані інтервенції). Проте зменшення пропозиції грошей призведе до зростання відсоткових ставок, падіння цін на внутрішньому ринку, зниження виробництва, зростання безробіття та нестабільності фінансової системи.

Зрештою, операції зі стерилізації ефективні лише в короткостроковому періоді і є достатньо коштовними з позицій державних фінансів.

Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовують облікову політику і таргетування грошової маси (тобто встановлення цільових орієнтирів її щорічного зростання).

Коригування обмінного курсу валюти стає, власне кажучи, єдиним способом виходу з ситуації. Як тільки інвестори запідозрять, що влада може пожертвувати валютним курсом, вони почнуть виводити капітал за кордон, чим спричинять суттєвий тиск на валютний ринок і, задіявши кризові механізми, призведуть знову ж таки до валютно-фінансової кризи [4].

Однією з найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок. Вплив стану платіжного балансу на кон'юнктуру валютного ринку виявляється в тому, що надходження валюти в країну за поточними і капітальними статтями балансу збільшує пропозицію, а валютні платежі за кордоном збільшують попит на валютному ринку.

Сальдо платіжного балансу істотно впливає на агрегат М2 (включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, переказні депозити в національній валюті, переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити).

Враховуючи очікувану несприятливу динаміку світових цін на основні групи товарів за наявної однобічної структури українського експорту, критичну залежність від імпорту по ряду важливих позицій, а також стан зовнішньої комерційної заборгованості державі необxідно здійснювати заходи, щодо забезпечення рівноваги платіжного балансу України.

Враховуючи всі вищезазначені чинники, можна виділити такі основні дії державної політики на скорочення відтоку капіталу з країни та боротьби з від'ємним сальдо платіжного балансу:

1) обмеження імпорту і підвищення експорту, що призведе до досягнення позитивного сальдо платіжного балансу. Застосування прямого контролю, митні та інші збори, заборона або обмеження на переливання закордон доходів по іноземних інвестиціях і грошових трансфертів приватних осіб, різке скорочення безвідплатної допомоги, вивозу короткострокового і довгострокового капіталу;

2) боротьба з корупцією в інвестиційній діяльності;

3) зменшення доларизації економіки, щоб не допустити глибоких потрясінь, пов'язаних з відтоком інвестицій;

4) контроль за вивозом капіталу в офшорні зони.

Також для попередження кризи платіжного балансу необхідно підтримувати обсяг валютних резервів на достатньому рівні. Достатнім вважається обсяг валютних резервів, здатний забезпечити оплату імпорту країни протягом 3-х місяців. Золотовалютні резерви Національного банку України на 01.05.2012 року становили 31,66 млрд дол., тобто зросли у порівнянні з минулим місяцем на 532 млн дол. завдяки збільшенню коштів на рахунках уряду та купівлі Нацбанком валюти на міжбанківському ринку.

Оскільки платіжний баланс України є відображенням макроекономічної, зовнішньої, торговельної, валютної та інших політик української влади, динаміка його показників стала очевидним результатом відсутності структурних змін. Таким чином, для забезпечення стабільного розвитку економіки України в майбутньому необхідні зміни в структурі українського експорту в напрямі збільшення частки високотехнологічних, наукоємних товарів, для чого потрібні зміни усього господарського комплексу країни на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки.

Питання для самоконтролю

1. Яким міжнародним стандартом регулюється складання платіжного балансу країн—членів МВФ?

2. Схарактеризуйте стандартні складові платіжного балансу.

4. Які міжнародні операції країни відображаються на поточному рахунку платіжного балансу?

5. Розкрийте зміст рахунку операцій з капіталом і фінансовими інструментами.

6. З яких елементів складаються офіційні резерви країни?

7. Розкрийте сутність концепції економічної рівноваги платіжного балансу.

8. Назвіть фактори, які зумовлюють середньострокову нерівновагу платіжного балансу.

9. Які фактори можуть спричинити довгострокове порушення платіжного балансу?

10. Дайте визначення базового балансу у структурі платіжного балансу.

11. Що таке баланс офіційних розрахунків країни?