Основні правила запису операцій у платіжному балансі

В основу організації платіжного балансу як статистичної системи покладено теоретичні принципи бухгалтерського обліку:

1) безперервність спостереження;

2) повнота охоплення даних;

3) достовірність даних;

4) подвійний запис операцій;

5) бухгалтерська рівновага.

Платіжний баланс організовано як складний бухгалтерський рахунок, що має дві сторони — дебет і кредит; кожна економічні операція відображається подвійно: за кредитом одного рахунку і дебетом іншого. Це правило має дуже просту економічну інтерпретацію: більшість економічних операцій — це обмін економічними цінностями. Платіжний баланс становить бухгалтерський рахунок такого типу, який не має сальдо. Це означає, що кредитові й дебетові обороти мають кількісно дорівнювати один одному.

Всі грошові надходження в країну внаслідок здійснених протягом звітного періоду операцій вважаються позитивними і записуються у кредиті платіжного балансу. Платежі резидентів даної країни, яких вимагає проведення операцій, вважаються негативними і записуються в дебеті платіжного балансу.

Зазначені принципи укладання платіжного балансу передбачають дотримання бухгалтерських правил відображення операцій на рахунках (табл. 7.1).

Таким чином, відповідно до правил, надання послуг іноземним туристам, продаж автомобілів за рубіж, грошові перекази сім'ям від родичів з-за кордону, купівля акцій вітчизняних корпорацій іноземцями можуть бути прикладами записів у кредиті, оскільки внаслідок їхнього здійснення відбуваються грошові надходження в дану країну.

Прикладами дебетових записів можуть бути імпорт споживчих товарів, перекази доходів іноземних компаній, надання позик нерезидентам, купівля ліцензій та ін. Наслідками цих операцій є відплив грошей з рахунків резидентів даної країни. Щодо реєстрації односторонніх операцій, наприклад списання боргів, дарів, надання безоплатних послуг, то другий запис із цих трансакцій робиться у спеціальній статті "трансфери".

Таблиця 7.1

Основні правила запису операцій у платіжному балансі

Теоретично, виходячи з принципу подвійного запису операцій, обсяги зустрічних потоків з дебету і кредиту мають збігатися, але на практиці цього майже ніколи не відбувається. Проблема полягає в тому, що дані про одні й ті самі операції надходять із різних джерел. Так, дані про обсяги та склад зовнішньоторговельних операцій надаються митницями, а дані про відповідні валютно-фінансові потоки акумулюються банківською статистичною звітністю. Митна й банківська статистика містять розбіжності через неповноту охоплення з різних причин. А контрабанда, надання незаконних послуг, неорганізовані товарні потоки, вивіз валюти туристами не потрапляють до жодного з джерел статистичної інформації. Розбіжність між дебетовим і кредитовим оборотом має назву чистих помилок та упущень. Підсумок цих розбіжностей заноситься в однойменну статтю платіжного балансу. На думку спеціалістів із проблем статистики міжнародних економічних операцій, ця стаття відображає і рух "гарячих грошей", тобто втечу короткострокових капіталів у періоди кризових потрясінь.