Спостереження та аналіз у вивченні архітектурного середовища міста

Композиційно – містобудівна оцінка містить ряд фактів, що дозволяють встановити цілісність міського середовища. Нероздільність функціональної і естетичної складових в сприйнятті і проектуванні архітектурно-містобудівних об'єктів вимагає проведення спеціального аналізу композиційних аспектів проектування. Мета такого аналізу - у визначенні принципів архітектурно-містобудівної композиції. При цьому середовище розглядається як єдине ціле, що сприймається людиною як задана об'єктивна реальність. В композиційно-містобудівній оцінці йдеться про духовне, емоційне сприйняття містобудівного середовища, «ефективність» якої спирається, в першу чергу, на естетичні характеристики.

Теорія композиції розглядає закономірність побудови об'єктів всіх масштабних рівнів - від окремих міських ансамблів до композиційних систем регіонального масштабу, виявляючи загальну закономірність їх формоутворення за законами єдності. Композиційний аналіз в містобудівному мистецтві має ряд особливостей. Ці особливості визначаються властивостями містобудівних утворень як об'єктів художньої творчості: єдністю функціональних і художніх сторін, взаємозв'язком об'єктів з природними умовами і компонентами; динамікою процесів формування об'єктів, двостадійністю їх формування - на стадіях проекту і - здійснення проекту. Названі особливості визначають зміст і орієнтацію композиційного аналізу.

Функціональна обумовленість композиційного рішення. Функціонально-практична оцінка містобудівного проектування є визначальним чинником в композиційно-просторовому рішенні об'єкту. Так, функціональне зонування і напрям основних комунікацій міста визначають планувальну структуру основних композиційних осей. Поверховість і тип забудови, прийнятий по функціональних вимогах, обмежують область композиційного пошуку. Технологія промислового виробництва впливає на композиційно-просторове рішення комплексу. Вузли концентрації діяльності (функціональні вузли) і зв'язку між ними (шляхи руху транспорту і пішоходів) утворюють функціональну структуру, граючу роль сполучаючого «каркаса» містобудівного об'єкту на всіх рівнях проектування.

Обумовленість композиційного рішення природними чинниками. Розуміння природного середовища як заданої цілісності, в яку «входить» архітектурний об'єкт, робить необхідним пізнання принципів формування цієї цілісності. Першим завданням на цьому етапі є оцінка образно-естетичних і структурних характеристик ландшафту. Друге завдання - це визначення ієрархічної ролі цих якостей в структурі об'єкту проектування.

Естетична оцінка ландшафту. Естетичне сприйняття природи пов'язано з реалізацією наших уявлень про ідеальний вид ландшафту. Гармонійність його структури представляється у вигляді ідеального співвідношення форм рельєфу, рослинності, водних поверхонь. Образ складається в свідомості людини з унікальних (властивому даному місцю) якостей, які впливають на людину залежно від особи сприймаючого, умов сприйняття і т.д. Можна говорити про безліч образних моделей міста в представленні різних людей і соціальних груп - відповідно їх естетичним смакам і установкам, культурним нормам, а також характеру повсякденних трудових і побутових процесів.

Образно-естетична оцінка ландшафту розробляється в двох напрямах. Перший напрям - це натурне обстеження, здійснюване за допомогою зарисовок і фотофіксацій. Цей аналіз відображає ступінь образно-емоційного впливу природного середовища, значення кожного елемента в композиційній структурі і характер його взаємозв'язку з іншими. Другий напрям - це аналітичне дослідження унікальних зон ландшафту - місць найбільшої естетичної виразності (виконується на картографічних матеріалах). Такими місцями, звичайно, є «брівки» рельєфу, поворотів річок, місця контрастів масивів зелених насаджень і узлісь і т.д. Естетична оцінка природного середовища є визначаючою у формуванні образного уявлення про об'єкт проектування.

Структурний аналіз ландшафту. Оцінка структурних особливостей ландшафту містить виявлення просторових структурних осей і вузлів, основних візуальних розкриттів і системи домінант. Цей аналіз здійснюється в ієрархічній послідовності у напрямі до головного домінуючого елемента ландшафту. При цьому аналіз проводиться відповідно трактуванню архітектури як просторової багаторівневої системи – «регіон - місто - архітектурний ансамбль». Проте, принцип виявлення структурної закономірності залишається єдиним: навколишнє середовище повинне розглядатися як цілісне утворення.

Аналіз композиційної структури проводиться по-різному для різних рівнів проектування. Так, наприклад, аналіз систем розселення відрізняється великим масштабним обхватом, ніж місто, і має велику складність. Слід зазначити розбіжність в змісті моніторингового аналізу при дослідженні об'єктів різного масштабного рівня в самому місті. Так, дослідження і аналіз ансамблю площі, вулиці, комплексу будинків суспільного центру в місті вимагає виявлення таких композиційних якостей міського середовища, як містобудівний «контекст». Формування нового міста вимагає аналізу природного ландшафту, в першу чергу, як початкової основи побудови містобудівної композиції. Проектування регіональної системи розселення визначає задачу дослідження природного ландшафту як найважливішої складової у вигляді територіальної системи.