Принципи та критерії моніторингу міського середовища

В основі теорії архітектурного моніторингу лежать принципи комплексного, системного і середовищних підходів, принципи історизму, цілісності, аналогії і порівняння, принципи єдності функціонального і естетичного, соціального і формального, впорядкованого і хаотичного відносно частин і цілого. Фактично, ці принцип узгодження візуально-просторової організації об'єкту, його структури і функції лежать в основі і архітектурного проектування в цілому. Середовищні архітектурно-містобудівні принципи архітектурного моніторингу витікають з визначення архітектурних якостей міського простору:

1. Принцип системності означає розгляд будь-якого архітектурного об'єкту, будь-якого рівня організації середовища як цілісної системи, що складається з не менше складних, але масштабно менших за розміром елементів, що знаходяться в певних відносинах один до одного. Характер зв'язку, існуючий між елементами, фіксується в понятті структури. Архітектурні об'єкти описують шляхом визначення їх функції, тектоніки і структури. Основними поняттями і визначеннями архітектурного середовища як системи є її якісні і кількісні характеристики.

2. Принцип історизму розглядає архітектурне середовище в історичному аспекті його формування

3. В дослідженнях застосовується принципи аналогії і порівняння з позицій системного підходу: від регіону до міста, від міських структур – до будівлі і інтер'єру досліджується ланцюжок взаємозв'язків «зовнішнього і «внутрішнього» просторів» архітектурного середовища, як в різних історичних епохах, так і в проектованому або досліджуваному об'єкті архітектурного середовища.

4. Основними критеріями архітектурного моніторингу, що дають оцінку якості досліджуваного середовища, є такі компоненти комплексних досліджень:

1) - врахування природного фактора;

2) - характер взаємодії архітектурної системи «природне середовище – соціальне середовище – архітектурне середовище» (відкритий або ізольований);

3) - внутрішня закінченість елементів системи і їх взаємозв'язок з цілим архітектурним об'єктом;

4) - цілісність різних рівнів архітектурного середовища;

5) - дія «людського чинника» на формування архітектурного середовища;

6) - цілісність архітектурних повідомлень: наявність ідеї, сюжету і інформативності архітектурних форм.

Таке комплексне рішення може включати виробничий, інженерно-технічний і матеріально-економічний потенціал, єдність функціонального (розподіл функціональних потоків і зв'язків, у тому числі, регулювання і управління) і інформаційного (у тому числі по видах діяльності) змісту, взаємообумовленість ієрархії і цілісності структури.

5. Критерії оцінки міського середовища включають якісні і кількісні характеристики архітектурного середовища, об'єднувані глобальним комплексним аналізом архітектурного середовища.