Принципи розміщення дільничних станцій на мережі залізниць

Розміщення дільничних станцій на мережі залізниць залежить від роду тяги і засобу тягового обслуговування поїздів. Зростання швидкостей руху при електрифікації залізниць і широке впровадження тепловозної тяги дозволили організувати рух поїздів без зміни локомотивів на великих відстанях і ввести тягове обслуговування поїздів на подовжених ділянках обертання локомотивів. При цьому деякі дільничні станції втратили основні функції дільничних і перетворилися фактично в проміжні з великою місцевою роботою.

Довжина ділянок обертання локомотивів визначається взаємним розташуванням станцій і вузлів, конфігурацією мережі і структурою вагонопотоків, а також необхідністю забезпечити технічне обслуговування ТО-2 локомотивів після певного пробігу, але не рідше ніж через 48 год. У багатьох випадках подовжена ділянка обертання досягає 600-1000 км і більш для електровозів і 500-800 км і більш для тепловозів.

Концентрація ремонту електровозів і тепловозів на існуючих лініях передбачається в меншому числі пунктів, і тому використовується тільки частина з існувавших раніше основних депо, оскільки подовжуються ділянки обертання локомотивів.

На подовженій ділянці обертання можуть працювати спільно локомотиви двох - трьох депо. На рис. 1.1 показана подовжена ділянка А-Д, щообслуговується локомотивами двох депо (А і В).

Рис. 1.1. Схема обертання локомотивів і роботи бригад на ділянках: 1 - ділянки обертання локомотивів основного потоку транзитних поїздів; 2 - ділянки роботи локомотивних бригад; 3 - основне депо; 4 - пункт обороту електровозів (тепловозів); 5 - станції зміни локомотивних бригад

Для зручності контролю технічного стана локомотивів бажано мати депо по кінцях ділянки обертання або в одному кінці - основне депо, a в іншому - пункт обороту, що виконує технічне обслуговування ТО-2, а побіжні дільничні станції можуть здійснювати тільки зміну локомотивних бригад (див. рис. 1.1, станції Б и Г). Ці станції, як правило, є також пунктами розформування і формування дільничних і збірних поїздів. На них організується при необхідності екіпірування локомотивів транзитних поїздів.

У систему тягового обслуговування поїздів на подовжених ділянках обертання локомотивів додатково до головного ходу включають і бічні напрямки (див. дільниця В-Е на рис. 1.1) якщо на головному ходу і бічному напрямку працюють локомотиви однієї серії. Таке вмикання особливо доцільно, якщо є транзитні поїздопотоки на бічний напрямок (у приведеному прикладі напрямки Д - Е і Д - Ж). У цих випадках утворюється зона або полігон тягового обслуговування поїздів локомотивами двох - трьох основних депо.

Введення подовжених ділянок обертання й обслуговування локомотивів змінними бригадами підвищує маршрутну швидкість транзитних поїздів, середньодобовий пробіг локомотивів, зменшує їх необхідну кількість і знижує експлуатаційні витрати.