Сутність, мета, завдання та особливості трудової підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів

В умовах Європи і світу, що характеризуються великою складністю, швидкими й не передбачуваними змінами, величезним прогресом знань, збільшенням джерел інформації та розвитком нових технологій, система трудової підготовки учнів загальноосвітньої школи в Україні переглядається і реформується. Це стало особливо потрібним в умовах безпрецедентного розвитку науки, техніки й економіки та їхнього безпосереднього впливу на повсякденне життя і обов’язки людей як громадян. Тому трудова підготовка школярів сьогодні не може бути аморфною. Вона повинна будуватися за певною системою, єдиною методикою, єдиними педагогічними вимогами, що враховують європейський шлях нашої країни. По-перше, необхідно уявити, яка діяльність повинна бути організована, за допомогою яких засобів, і визначити зміст власної діяльності. По-друге, створити умови для цієї діяльності, подумати, чи зможе держава на даному етапі її розвитку забезпечити ці умови. Тому розглянемо систему провідних загальних положень трудової підготовки школярів, що закладені в Державному стандарті освітньої галузі „Технологія”.

Під трудовою підготовкою розуміють інтегральний процес і результат виховання в підростаючого покоління любові та відповідального ставлення і готовності до праці, як вищої цінності людства й суспільства, розвитку потреби в творчій трудовій діяльності, здійснення політехнічної освіти при вивченні основ наук, трудового навчання і виховання, професійної орієнтації, профільного і професійного навчання, суспільно-корисної трудової діяльності, продуктивної праці, позакласної та позашкільної роботи, науково-технічної і прикладної художньої творчості та сільськогосподарського дослідництва, як основних компонентів цієї системи.

Мета трудової підготовки полягає у формуванні в учнів стійкої мотивації до трудового способу життя в різних сферах життєдіяльності людини, технічно, технологічно, економічно, екологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної творчої трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, вихованні трудової культури та розвитку інтелектуальних, психофізіологічних, фізичних і духовних якостей особистості школярів, забезпеченні умов для їх професійного самовизначення та самореалізації, здійсненні допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням із урахуванням індивідуальних можливостей.

Трудова підготовка дозволяє реалізувати всі загальноосвітні завдання сучасної школи через розкриття суті й змісту найпотужнішого пласту людської культури – виробництва. Ці завдання знайшли значне відображення у Державному стандарті освітньої галузі „Технологія”. Але трудова підготовка учнів здійснюється і в процесі реалізації всіх інших освітніх галузей, і в позаурочний час та в позашкільних навчально-виховних закладах. Тому на всіх своїх етапах і в усіх формах у відповідності з віком, специфікою функціональних можливостей, психологічного розвитку і соціального та ґендерного статусу учнів трудова підготовка повинна забезпечувати:

- виховання і самовиховання працелюбності, формування потреби в праці, усвідомленого, творчого ставлення до неї, прагнення і вміння постійно вдосконалюватись у своїй трудовій діяльності на основі загальнолюдських цінностей;

- формування політехнічного світогляду та відповідного рівня техніко-технологічної, економічної, екологічної освіти, спираючись на закони та закономірності розвитку природи, суспільства, виробництва і людини, засвоєння інформаційно-комунікаційних технологій та різних напрямів предметно-перетворювальної діяльності й підготовка до її здійснення через залучення до різних видів діяльності;

- розвиток професійно важливих якостей, загальних (інтелектуальних, психофізіологічних, творчих, фізичних та ін.) і спеціальних (математичних, технічних, художніх та ін.) здібностей та комплексу психофізіологічних якостей особистості, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства;

- створення умов для забезпечення активного, мобільного, свідомого, особистісно-орієнтованого професійного самовизначення та трудового становлення особистості;

- виховання активної життєвої позиції, самостійності, професійної адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно і творчо включатися в систему ринкових економічних відносин, підприємницьку діяльність;

- формування культури особистості у всіх її проявах (культури праці, естетичної, економічної, екологічної, гігієнічної, правової, побутової та ін.), навичок раціонального ведення домашнього господарства, відповідальності за результати власної діяльності;

- створення умов для реалізації особистісно-орієнтованого підходу до навчання, виховання і розвитку особистості.

Багатоаспектність завдань по-різному реалізується в тих чи інших компонентах трудової підготовки. При цьому в центрі педагогічної діяльності знаходиться особистість учня, яка постійно розвивається. Але він розглядається не як об’єкт цього процесу, який має певну сукупність рис і якостей, а як суб’єкт, який керується у своїй діяльності власними мотивами. Тому спрямованість всіх компонентів трудової підготовки акцентується на трудовому вихованні та самовихованні, що передбачає, перш за все, формування ціннісного ставлення до праці, до людей праці, навколишнього середовища, професіоналізму і високої дисципліни праці, людської гідності та особистої відповідальності, розвиток трудової активності, підприємливості та самостійності у поєднанні з правовою і соціальною відповідальністю.

Різноманітність педагогічних умов у школах різних типів (звичайна, малокомплектна, школа-інтернат, школа-комплекс, гімназія, ліцей, конфесійні недільні, сільськогосподарські школи тощо) та демократизація нашого суспільства вимагають в змісті освіти і трудової підготовки учнів більш повного врахування характерних особливостей та умов її функціонування: специфіку способу життя та побуту, особливості сучасного багатоукладного виробництва; соціальне, природне та предметне середовище, що оточує; малу наповненість більшості шкіл; низький рівень навчально-матеріальної бази трудового навчання; регіональні, національні, демографічні та інші характерні ознаки навчального закладу.