перевезень

6 6 9

Водій Вантажоодержувач Бухгалтерія

6 6 6

7 8 8

Черговий диспетчер 4

Начальник колони

(механік)

Мал. 1. Схема документообігу:

1 – план перевезень; 2 – договори на перевезення; 3 – замовлення (заявки);

4 – оперативний план перевезень; 5 – дані про готовність РС до випуску;

6 – подорожній листи зі змінними завданнями; 7 – картка обліку одержання та здачі подорожніх листів; 8 – товарно-транспортні накладні; 9 – рахунок за перевезення та інші послуги.

По закінченню доби старші диспетчери складають диспетчерську доповідь (форма 8), яку до 12 години надає керівництву АТП.

Форма 8

Диспетчерська доповідь

про виконання добового оперативного плану перевезень вантажів

по____________________за «___»______________20__ р.

(Назва АТП)

І. Виконання плану перевезень

№ п/п	Показники	За добу	З початку місяця
За планом	Факти-чно	За планом	Факти-чно	%
	Інвентарна кількість автомобілів
	Автомобіле-дні в роботі
	Коефіцієнт випуску автомобілів на лінію
	Перевезено вантажу, т
	Виконано тонно-кілометрів
	Загальний пробіг, км
	Пробіг з вантажем, км
	Коефіцієнт використання пробігу

ІІ. Зриви графіка, простої та повернення з лінії, пригоди та аварії на лінії, кількість випадків, номера автомобілів, час запізнення або простою, причини.

Лекція № 54

Тема: Графіки та розклади руху.

План

1. Графіки руху рухомого складу на різних маршрутах.

2. Розклад руху автомобілів.

1.

Ритмічна робота рухомого складу на лінії неможлива без чіткого оперативного планування, складання графіків та розкладів руху.

Графік будують в координатах «відстань – час»; по осі абсцис у відповідності з прийнятим масштабом відкладають час, а по осі ординат – відстань з позначенням вантажопунктів.

Графіки складають на базі схеми маршруту, відстаней між вантажопунктами, вантажного, холостого та нульового пробігів, а також даних про час в наряді, простою під навантаженням та розвантаженням і технічної швидкості руху рухомого складу.

Для побудови графіка руху на простому маятниковому маршруті слід виконати розрахунки необхідних показників згідно з методикою розрахунків техніко-експлуатаційних показників роботи рухомого складу:

1. Час їздки

2lїв

tї = ------- + tнр, год

vт

2. Час на маршруті

L01 + L02 – lхn

Тм = Тн - ------------------, год

vт

3. Кількість їздок

Тм

nї = -------,

tї

4. Денна продуктивність автомобіля в тоннах

Uрд = qн γс nї, т,

5. Необхідна кількість рухомого складу

Qдоб

Ам = --------,

Uрд

6. Необхідна кількість постів навантаження та розвантаження:

а) кількість постів навантаження

Ам tн

Nн = --------- ηн, (заокруглюється до цілого)

tї

б) кількість постів розвантаження

Ам tр

Nр = ---------- ηн,

tї

7. Час на маршруті уточнений

Тму = tї nї, год,

8. Час в наряді уточнений

L01 + L02 - lхn

Тну = Тму + --------------------, год,

vт

9. Час виїзду з АТП

tв = Тп.р. – t01, год,

10. Час повернення в АТП з урахуванням перерви на обід

tз = tв + Тну + tпер, год

11. Час руху автомобіля з пункту навантаження до пункту розвантаження

lїв

tрух = --------, год.

vт

Вибравши масштаб для відстаней та часу, будуємо графік руху автомобілів на маршруті.

2.

Для практичного користування водію видають розклад, який складається в відповідності з графіком і є його цифровим відображенням. Частіше цей вид графіка називають годинним графіком, в якому встановлено час прибуття та відправлення автомобілів на вантажопункти або контрольні точки маршруту.

Годинний графік розробляють і погоджують всі три сторони, що приймають участь в перевезенні вантажу: автотранспортне підприємство, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Переваги організації роботи по годинному графіку:

- розробка ущільненого за часом завдання на перевезення вантажу;

- організація ритмічної роботи навантажувально-розвантажувальних пунктів;

- можливості своєчасно підготуватись вантажовідправникам та вантажоодержувачам до навантаження та розвантаження вантажу;

- підвищена продуктивність роботи рухомого складу за рахунок ущільнення робочого дня та скорочення простоїв в очікуванні навантаження-розвантаження.

Годинні графіки видаються водіям, які зобов’язані їх суворо дотримуватись.

Лекція № 55

Тема: Технічні засоби диспетчерського зв’язку.

План

1. Види зв’язку між водіями та диспетчерською службою.

2. Навігаційні системи.

3. Пейджинговий зв’язок.

4. Мобільний зв’язок.

5. Стільниковий та супутниковий зв’язок.

1.

Важливе значення для управління перевезеннями вантажу має організація зв’язку диспетчерської групи з лінійними диспетчерами, вантажовідправниками та вантажоодержувачами, управлінським персоналом автотранспортних підприємств та з окремими автомобілями.

Для цього можна використовувати телефонний зв’язок мережі загального користування, пейджинговий та мобільний зв’язок, радіозв’язок, стільниковий та супутниковий зв’язок.

2.

Для визначення місцеперебування автомобілів в наш час в розвинутих країнах все більше широке застосування знаходять навігаційні системи: космічні (глобальні) та наземні.

В США використовують навігаційну систему GPS (Global Positioning System – глобальні позиційні системи), які визначають географічні координати та висоту автомобіля з точністю від 5 до 100 м. В Росії аналогічна система називається ГЛОНАСС. В Україні використовують як американську так і російську навігаційні глобальні системи.

Окрім задач управління транспортним процесом використання навігаційних систем з точки зору загальнодержавних інтересів передбачає такі основні цілі:

• інформаційне забезпечення безпеки перевезень (насамперед небезпечних вантажів) з автоматизованим встановленням місць ДТП та надзвичайних ситуацій і оперативною взаємодією з органами МВС, МНС та «Швидкої допомоги»;

• створення систем з автоматичним визначенням місцеперебування автотранспортних засобів, здатних в режимі реального часу вирішувати задачі управління транспортними потоками, автоматично приймати сигнали SOS від водіїв транспортного засобу з інформаційною співпрацею з оперативними службами МВС та МНС;

• забезпечення управління та передислокації автотранспортних засобів на лінії при виконанні заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій.

Навігаційні системи поділяються на дві групи: навігаційні системи водіїв та диспетчерські навігаційні системи.

Навігаційні системи водія (НСВ) призначені для надання водію за допомогою дисплея на приладній панелі інформації про місцеперебування рухомого складу, прокладання найкоротшої траси маршруту, контролю встановленого графіка руху. Всі НСВ використовують для визначення місцеперебування автомобіля систему GPS. За типом виконання НСВ можуть бути:

• картографічні – показують місцеперебування і трасу маршруту на мапі, зображеній на великому графічному дисплеї;

• маршрутні – вказують водію напрямок руху відповідно місцеперебуванню РС і виконуються у вигляді стандартної магнітоли.

Диспетчерські навігаційні системи (ДНС) призначені для передавання даних про місцеперебування автомобіля на диспетчерський пункт. в даному випадку додатково з’являються блоки передавання координат автомобіля в АТП і відповідне програмне забезпечення диспетчерського пункту. Передавання координат може здійснюватись за допомогою космічного, модемного, транкингового або стільникового зв’язку.

Наземні позиційнім системи не знайшли широкого застосування на комерційному транспорті. Найбільш перспективним на даний момент вважається розвиток систем визначення місцеперебування рухомого об’єкта за допомогою стільникових систем зв’язку (GSM).

3.

Пейджинговий зв’язок стоїть окремим видом серед інших засобів мобільного зв’язку. По-перше, він односторонній. По-друге, пейджер забезпечує приймання лише знаків, але не спроможний приймати голосові повідомлення. Цей зв’язок може використовуватись для одностороннього передавання стислої інформації на рухомий об’єкт через оператора пейджингового зв’язку або, застосовуючи комп’ютер, безпосередньо водію.

4.

Для внесення коректив в план роботи потрібний зв’язок з водієм, що знаходиться на маршруті, який може забезпечити в будь який момент часу контактувати один з іншим для обміну інформацією.

На базі засобів мобільного зв’язку можливе утворення інформаційної системи-моніторингу для постійного контролю роботи автомобілів, що дозволяє:

- визначити місцеперебування автомобіля в будь який момент часу при руху маршрутом з передачею даних в диспетчерський пункт;

- негайно передавати інформацію в диспетчерську про порушеннях в збереженні вантажу, а також про неполадках автомобіля;

- підтримувати стабільний інформаційний зв’язок водіїв з диспетчером, що допоможе здійснювати оптимізацію перевезень, повідомлення водіїв про зміни в маршруті, необхідності перевезення попутного вантажу, обслуговування нових клієнтів, попередження про дорожні умови, можливі небезпеки.

Для контакту між автомобілями в дорозі та управління процесами НРР на терміналах може використовуватись радіозв’язок. Для радіозв’язку використовують портативні (переносні), автомобільні та стаціонарні радіостанції

5.

Більш коштовною, але і найбільш якісний варіант телефонного мобільного зв’язку – стільниковий телефонний зв’язок. Послуги стільникового зв’язку надають телекомунікаційні компанії, що використовують стандарти:

• GSM (Global System for Mobil Communications), 900, 1800 та 1900 МГц – найбільш поширений стандарт в світі;

• NMT (Nordic Mobile Telephone), 450 МГц – найбільш застарілий аналоговий стандарт і в даний період поступово замінюється на цифровий стандарт CDMA 450;

• AMPS (Advanced Mobile Phone System), 800 МГц.

Головна перевага супутникового зв’язку – підтримання контакту з автомобілем в будь якій точці земної кулі.

Супутниковий зв’язок поділяється на телексний (текстові повідомлення) та телефонний.

Характеристика засобів мобільного зв’язку

Назва	Область застосування	Зона дії
Пейджинговий зв’язок	Передавання текстових повідомлень	Може діяти при використанні роумінгу в великих містах СНД
Радіозв’язок	Голосовий зв’язок між АТП, рухомими одним маршрутом, на терміналі та комп’ютерний між АТС і з АТП на невелику відстань	Дальність дії – 10–80 км в залежності від обладнання; може бути розширеним при наявності ретрансляторів та радіомережі
Радіальний зв’язок	Голосовий зв’язок між АТС та з АТП	Може діяти більш ніж в 120 містах країни
Стільниковий зв’язок	Голосовий, факсимільний та комп’ютерний зв’язок між АТС та з АТП	Може діяти при використанні роумінгу в більшості закордонних країн
Супутниковий зв’язок	Голосовий, факсимільний та комп’ютерний зв’язок між АТС та АТП	Будь яка точка земної кулі

Лекція № 56

Тема: Лінійне диспетчерське керівництво перевезеннями вантажів.

План

1. Види оперативного контролю та керівництва вантажними перевезеннями на лінії.

2. Лінійні диспетчерські пункти.

3. Координація роботи автомобілів на лінії.

1.

Диспетчерське керівництво перевезеннями є головною ланкою в питаннях організації та управління автотранспортним підприємством.

Організаційні форми та структура диспетчерської служби залежать від масштабів підприємства та прийнятої форми управління.

Незалежно від організаційної форми диспетчерської служби її основним завданням є оперативне керівництво і контроль за роботою рухомого складу на лінії з метою найкращого обслуговування підприємств та організацій перевезеннями, досягнення найбільш високих техніко-експлуатаційних показників роботи та забезпечення виконання змінно-добового завдання кожним водієм.

В процесі керівництва роботою рухомого складу на лінії працівники центральної диспетчерської підгрупи:

- підтримують оперативний зв’язок з пунктами навантаження-розвантаження, вантажовідправниками та вантажоодержувачами;

- слідкують за дотриманням встановлених маршрутів руху рухомим складом;

- контролюють хід виконання встановлених планів вивезення вантажів з кожного об’єкту;

- забезпечують першочергове виконання термінових та важливих перевезень, перекидаючи в разі необхідності рухомий склад з одного об’єкту роботи на інший;

- приймають потрібні міри для усунення виявлених при роботі на лінії зривів та недоліків (в разі простоїв рухомого складу в очікуванні навантаження-розвантаження, при поломках навантажувально-розвантажувальних механізмів і т. і.);

- направляють на лінію за викликом водіїв автомобілі технічної допомоги.

Керівництво роботою рухомого складу на лінії з боку центральної диспетчерської є недостатнім, особливо, коли на вантажоутворюючих пунктах працює велика кількість автомобілів.

2.

Для оптимізації оперативного керівництва і контролю перевезеннями вантажів на великих вантажоутворюючих пунктах (а в окремих випадках на великих вантажопоглинаючих) створюють лінійні диспетчерські пункти, які можуть обслуговувати також групу невеликих пунктів, розміщених в одному районі. Їх робота полягає в:

- контролю за забезпеченістю вантажоутворюючих пунктів вантажами та навантажувально-розвантажувальними механізмами;

- контролю за дотриманням вантажовідправниками встановлених норм простою рухомого складу під навантаженням і правильністю оформлення товарно-транспортної документації;

- контролю за своєчасністю прибуття рухомого складу на вантажоутворюючі пункти;

- перевірці подорожніх листів водіїв, що прибули на вантажопункт;

- нагляд за виконанням заданих маршрутів перевезень;

- перегляді заяв водіїв про неполадки в пунктах розвантаження та виїзд на місце для усунення таких неполадок;

- обліку виконання плану перевезення вантажів з даного вантажопункту по окремим пунктам доставки;

- переключення рухомого складу на інші об’єкти роботи за згодою центральної диспетчерської підгрупи в разі відсутності вантажів, простою рухомого складу понад норми часу з причини несправності навантажувальних механізмів та інших причин;

- складанні актів з зазначенням особливої відмітки в подорожні листи в разі простою рухомого складу понад встановлених норм часу;

- виконанні розпоряджень центральної диспетчерської підгрупи;

- інформації старшому диспетчеру диспетчерської групи наприкінці робочого дня про результати виконання плану перевезень вантажів з даного вантажопункту та про причини відхилень від встановленого плану.

3.

Координація роботи автомобілів на лінії здійснюється як центральною так і лінійною підгрупами диспетчерської групи служби експлуатації

Лекція № 57

Тема: Характеристика транспортно-експедиційних робіт.

План

1. Комплекс транспортно-експедиційної роботи.

2. Три основні транспортно-експедиційні операції.

3. Експедиційні роботи при відправленні, перевезенні та здачі вантажу.

1.

Транспортно-експедиційні операції потрібні для виконання ряду допоміжних робіт при перевезенні вантажу: приведення вантажу в транспортний стан, пакування, маркування, перегрупування за напрямками, приймання вантажу на складах, навантаження на рухомий склад, супроводження на шляху руху та забезпечення збереження товарів, розвантаження в пункті призначення, передавання вантажу на інший вид транспорту, здача одержувачу за ваговими та об’ємними показниками, оформлення товарно-транспортної документів, пов’язаних з прийманням та здачею вантажів і т. і. Таким чином, завданням транспортно-експедиційної роботи є звільнення вантажовласників від функцій по забезпеченню транспортного процесу.

Транспортно-експедиційна робота – комплекс операцій, пов’язаних з організацією та переміщенням вантажів, що включають всі проміжні роботи з моменту приймання вантажу на складі вантажовідправника до здачі його одержувачу.

Приймання даних робіт на договірних началах та за окрему плату автотранспортними підприємствами забезпечують комплексну організацію транспортного процесу, бо всі операції з моменту приймання вантажу у відправника та здачі його одержувачу зосереджуються в одній організації.

2.

Транспортно-експедиційні операції поділяються на чисто транспортні – перевезення вантажів; навантажувально-розвантажувальні – навантаження вантажів на рухомий склад у відправників та розвантаження його на складах одержувачів, експедиційні – що охоплюють значний комплекс робіт, пов’язаних з прийманням, супроводом, забезпеченням збереження вантажу в дорозі, оформленням платежів та документів за дорученням власника вантажу.

В залежності від місця виконання операцій та сфери транспортно-експедиційного обслуговування розрізняють такі види експедиційної роботи: комплексні – що охоплюють всі види транспортно-експедиційного обслуговування з моменту приймання вантажу до його здачі, та місцеві – що поділяються на операції по відправленню вантажу, на шляху перевезення та при прибутті вантажу до місця призначення.

3.

Зміст транспортно-експедиційного обслуговування при комплексній роботі включає в себе: приймання вантажу до перевезення на складі відправника, приведення його в транспортний стан, навантаження на транспортний засіб, доставка вантажу автотранспортом на вантажну автостанцію (станцію залізниці або порт), розвантаження з рухомого складу та навантаження на інші транспортні засоби (вагон, судно, літак) в пунктах відправлення, відправлення вантажу та оформлення документів, одержання вантажів з інших видів транспорту, перевантаження їх на рухомий склад автотранспорту, доставка вантажу одержувачу, оформлення документів на одержання вантажів та здійснення пов’язаних з цим платежів.

При місцевих операціях виконують такі роботи:

операції по відправленню - приймання вантажу до перевезення на складі відправника, приведення його в транспортний стан (пакування, маркування, пломбування, перегрупування за напрямками), навантаження на транспортний засіб, доставка на інші види транспорту та завантаження в вагони, судна, літаки, відправлення вантажу, оформлення товарно-транспортних документів, здійснення платежів за дорученням відправника:

операції по прибутті – контроль за прибуттям вантажів на адресу вантажовласника, інформація про прибуття вантажу, розкредитування його на станціях залізниці, причалах, аеропортах, викуп вантажу, розвантаження його з вагонів або суден, літаків, навантаження на автотранспорт та доставка вантажу одержувачам, оформлення документів:

операції на шляху перевезення – забезпечення збереження вантажів в дорозі, перевантаження їх з одного виду транспорту на інший, оформлення документів, здійснення необхідних платежів та інформація вантажовласника про здачу вантажу.

Додатково транспортно-експедиційні операції включають інформування вантажовласників про вибір виду транспорту, короткочасне та тривале зберігання вантажу, здійснення платежів, оформлення товарно-транспортних документів та інші роботи за домовленістю з вантажовласниками.

Лекція № 58

Тема: Транспортно-експедиційні послуги населенню.

План

1. Види транспортно-експедиційних послуг населенню.

2. Обов’язки транспортно-експедиційних агентств.

1.

Транспортно-експедиційні підприємства надають населенню такі види послуг:

- перевезення меблів та інших товарів торгівельної мережі додому; домашніх речей при перевезенні з однієї квартири до іншої, на дачі та з дач додому; палива та будівельних матеріалів; сільськогосподарських продуктів аграріїв з приміських районів, сільської місцевості, вокзалів, аеропортів, пристаней на сільськогосподарські базари; меблів, побутових приладів та іншого майна громадян до комісійних магазинів, в майстерні та ательє на ремонт та додому після ремонту, перевезення речей з пунктів прокату додому та в зворотному напрямку; домашніх речей в контейнерах, мілкими відправленнями та багажем зі станцій залізниць, пристаней та аеропортів, вантажних автостанцій додому, а також з дому до перелічених транспортних об’єктів для відправлення в інші міста країни;

- завезення сільськогосподарських продуктів громадян з базарів, колективних садів та городів додому, завезення насіння, торфу, добрив і т. і. до садів та городів; меблів, господарчих товарів, корму та інших вантажів до сільської місцевості;

- пакування та відправлення домашніх речей всіма видами транспорту або одним з них в міжміському сполученні, а також за межі країни, в тому числі товарів, придбаних за дорученням громадян без їх участі;

- пакування, розпакування, розбирання та збирання меблів та інших предметів, пов’язаних з перевезеннями;

- короткочасне зберігання багажу та ручної поклажі з подальшою доставкою додому, в готель і т. д.;

- попередній продаж квитків для міжміських перевезень різними видами транспорту в прямому або змішаному сполученні з доставкою їх за побажанням пасажирів додому, в готель, на роботу і т. п., а також інші послуги – бронювання місць в готелях тощо;

- доставка пасажирів та багажу до місця посадки на залізничний, водний, повітряний та автомобільний транспорт;

- транспортне обслуговування конференцій, нарад, спортивних змагань та інших колективних заходів, весіль, реєстрацій новонароджених;

- приймання замовлень на вантажні автомобілі, таксі та автобуси для виїзду до місць відпочинку;

- довідково-інформаційні послуги по транспортно-експедиційному обслуговувані.

2.

При наданні послуг транспортно-експедиційне агентство зобов’язане:

- виконати за бажанням замовника повний комплекс робіт;

- виконати тільки окремі операції з цього комплексу;

- надати лише автотранспорт для перевезення вантажів без виконання силами трансагентств експедиційних та навантажувально-розвантажувальних робіт.

Лекція № 59

Тема: Терміновість доставки та збереження вантажу.

План

1. Своєчасність перевезення вантажів.

2. Терміновість доставки.

3. Збереження вантажу в дорозі.

1.

Перевізний процес викликається потребами підприємств та організацій всіх галузей народного господарства в продуктах виробництва, які повинні бути доставлені їм в строк, встановлений відповідно з технологічним процесом та плануванням виробництва.

Під своєчасністю доставки вантажу мається на увазі виконання встановлених законодавством термінів в залежності від виду транспорту та відстані перевезення. На всіх видах транспорту, в тому числі і на автомобільному, встановлені нормативні терміни доставки вантажів в залежності від відстані перевезення.

Терміни доставки вантажів автомобільним транспортом

Відстань перевезення, км	Відправлення вагою, т
до 2,0 (дрібні)	більше 2,0 (поїзні)
До 200	2 доби	1 доба
Від 201 до 400	3 доби	2 доби
Більше 400	За кожні повні та неповні 250 км додається 1 доба

За невиконання термінів доставки автотранспортні підприємства несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафу, який стягується на користь вантажовласника.

Своєчасність доставки вантажів потрібна для ритмічної виробничої діяльності підприємств. Крім того, перебування великих товарних мас в дорозі приводе до вилучення значних матеріальних засобів з обороту. Тому в транспортному процесі величезну роль відіграє час перебування вантажу в дорозі.

2.

Терміновість доставки спричиняється виробничими потребами підприємств в найшвидшій доставці вантажів, а також необхідністю збереження якості окремих вантажів. Наприклад, тривале знаходження в дорозі свіжих фруктів приводить до їх псування; гаряча асфальтна маса, що невчасно доставлена до місця укладки, застигне і виявиться непридатною до використання і т. і.

Автотранспортні підприємства повинні доставити доручений їм вантаж у встановлений термін і повністю збереженим. Перевезення вантажів повинна виконуватись найкоротшим маршрутом, відкритим для руху автомобільного транспорту, за виключенням випадків, коли за дорожніми умовами більш раціональне перевезення зі збільшеним пробігом. Автотранспортні підприємства стягують з клієнтури вартість перевезення вантажів за встановленими тарифами.

На автомобільному транспорті (при перевезенні безпосередньо від відправника до одержувача без перевантажень в дорозі) затрати часу, що не залежать від відстані перевезення, визначаються тривалістю операцій навантаження та розвантаження вантажів, яка при добрій організації навантажувально-розвантажувальних робіт складає не більше 15% від загального часу перевезення в залежності від відстані. Таким чином, швидкість доставки вантажів на автомобільному транспорті в 3 – 10 разів вища, ніж на залізничному та водному, в основному за рахунок витрат часу, що не залежать від відстані перевезення.

3.

Транспортний процес супроводжується рядом послідовних операцій, спрямованих на збереження кількості, цінності і якості вантажів та встановлення чіткої відповідальності за дефекти та похибки, що можуть виникнути під час його виконання. Згідно з встановленими правилами перевезень вантажів підприємства та організації автомобільного транспорту загального користування приймають до перевезення:

- вантажі згідно затверджених планів та укладених договорів;

- позапланові вантажі;

- вантажі разового характеру (обсягом перевезень не більше 25 т на місяць);

- вантажі, надані населенням.

Вантажі, перевезення яких спричинене стихійним лихом або аварією, приймаються до перевезення по за планом і позачергово.

Автотранспортне підприємство несе повну відповідальність за цілісність та збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення.

Автотранспортне підприємство має право відмовитись від приймання вантажу до перевезення, якщо;

- вантаж наданий вантажовідправником в невідповідній тарі та упаковці;

- наданий вантаж не передбачений заявкою або прийнятий до виконання разовим замовленням, а при міжміських перевезеннях – з призначенням в інший пункт;

- вага наданого вантажу, перевезення якого повинна здійснюватись на одному автомобілі, перевищує вантажопідйомність рухомого складу, поданого під навантаження згідно замовлення чи заявки;

вантаж не може бути доставлений вразі явищ стихійного характеру, із-за дорожніх або кліматичних умов, що викликали часткове припинення або обмеження перевезення вантажів

автомобільними шляхами.

Лекція № 60

Тема: Транспортно-експедиційне обслуговування підприємств та організацій.

План

1. Структура еталонного транспортно-експедиційного обслуговування.

2. Взаємовідносини ТЕ організацій з підприємствами та організаціями.

1.

Еталонне транспортно-експедиційне обслуговування

Транспортне обслуговування Експедиційне обслуговування

Пере- Наванта- Складські Експеди- Операції, Організа-

везе- жувално- роботи ційні пов’язані ційні

ння розванта- послуги з перемі- послуги

жувальні щенням

роботи вантажів

Мал. 1. Структура еталонного транспортно-експедиційного обслуговування.

2.

Взаємовідносини транспортно-експедиційних організацій з обслуговуваними підприємствами, закладами та організаціями визначаються договорами, в яких встановлюються види, обсяг і характер транспортно-експедиційних робіт, взаємні обов’язки сторін, умови розрахунків та відповідальність за прийняті на себе обов’язки.

Договір, як правило, містить такі розділи: предмет договору (загальні положення про виконання транспортно-експедиційних операцій), номенклатура та обсяги роботи по окремим видам послуг, умови приймання та здачі вантажу, виконання транспортно-експедиційних операцій, взаємні обов’язки сторін, порядок розрахунків та вирішення спірних питань, що виникають при виконанні договору, юридичні адреси та заключні положення.

Окремо в договорі виділяються обсяги контейнерних перевезень, мілких, по вагонних та суднових відправлень, тарно-пакувальних і штучних вантажів, наливних, навалочних, відправлень багажем.

Приймання та здача вантажу, оформлення пов’язаних з цим документів здійснюється згідно затвердженого по даному вантажному пункту технологічному процесу переробки вантажів, який розробляє транспортно-експедиційне підприємство та узгоджує з вантажовласником і керівництвом залізничних станцій, пристаней, аеропортів.

Технологічний процес включає в себе: загальні положення, що характеризують цілі та умови роботи, підготовку документів, планування перевезень, диспетчеризацію, роботу автотранспорту, організацію перевезень вантажів, порядок вивезення дрібних відправлень, тарно-пакувальних, великовагових та інших вантажів, порядок приймання і здачі вантажу, організацію контейнерних перевезень, документообіг.

Окрім описуваної частини технологічного процесу, є ряд додатків: схема вантажного двору з вказаними під’їздами до платформ, ділянок, складів, схема документообігу, інструктивно-технологічна карта роботи диспетчера, агента-експедитора, товарного касира, таксувальника та інших посадових осіб, розрахунок потреби в рухомому складі автотранспорту по видам вантажів для виконання встановленого обсягу перевезень, графіків подачі автомобілів під навантаження, розрахунок потреби в навантажувальних механізмах, схеми обслуговування навантажувальних операцій працівниками агентств і т. і.

Лекція № 61

Тема: Тарифи на транспортно-експедиційні послуги.

План

1. Розмір тарифів на експедирування різних видів вантажів.

2. Тарифи на транспортно-експедиційні послуги населенню.

1.

Транспортно-експедиційні операції, що виконуються для державних підприємств, закладів, організацій, оплачуються згідно розділу V Прейскуранту № 13-01-02 «Єдиних тарифів на перевезення вантажів автомобільним транспортом».

Згідно Прейскуранту, оплата за експедирування вантажів водіями автотранспортних підприємств при перевезеннях вантажів (окрім перевезень в міжнародних сполученнях, а також централізованого ввозу та вивозу вантажів, здійснюваних автотранспортним підприємством на станції залізниць, в морські та річкові порти, пристані та аеропорти) стягується в процентному відношенні до вартості перевезень за єдиними тарифами в таких розмірах:

4% - по вантажам, що перевозяться в автомобілях зі спеціалізованими кузовами з пломбою відправника, в контейнерах (за виключенням залізничних, морських та річкових), а також при перевезенні цегли, керамічних виробів, дров, вугілля, лісоматеріалів, будівельних розчинів, бетону, асфальтної маси:

7% - по промисловим та продовольчим товарам в упаковці, що не потребує зважування та перерахунку; пильним вантажам – цемент, вапно, гіпс; нафтопродуктам, склу, балонам зі стисненим та зрідженим газом, шкіряній сировині;

12% - по промисловим та продовольчим товарам без упаковки та в дрібній упаковці, а також тих, що потребують зважування та перерахунку; вантажам з зазначеною цінністю; що перевозяться в одній їздці з оформленням приймання або здачі в різних пунктах; вибуховим та радіоактивним речовинам;

20% - по вантажам, охорону, приймання та здачу яких водії здійснювати не можуть; ці функції виконують спеціальні експедитори.

Тарифами передбачена оплата за виконання таких робіт:

- повідомлення одержувачів про прибуття вантажів;

- викуп прибулих вантажів;

- оплата платежів та зборів за оформлення та одержання транспортних документів, надання контейнерів;

- оплата вартості перевезень від імені замовника за користуванням брезентом та іншими засобами накриття вантажу, зважування на вагах автотранспортного підприємства і т. і.

2.

Оплата за транспортно-експедиційні послуги, що здійснюють транспортно-експедиційні та автотранспортні підприємства населенню, здійснюється згідно Прейскуранту № 13-03-02, який діє до цих пір з 1973 року.

Прейскурантом передбачена оплата за доставку населенню промислових товарів, меблів та інших предметів домашнього вжитку, сільськогосподарських продуктів, кормів, бджіл та худоби, контейнерів з домашніми речами, палива, будівельних і лісових матеріалів та ряду інших вантажів, а також за доставку населенню цих же вантажів, але без виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та експедирування Тарифами передбачена оплата за виконання пакувальних робіт і різноманітні додаткові послуги та складське зберігання: оформлення замовлень на перевезення, попередні замовлення на квитки на проїзд в різних видах транспорту, бронювання місць в готелях і т. п. Докладний перелік послуг та тарифи на них та правила користування містяться в Прейскуранті № 23-03-02.

Лекція № 62

Тема: Характеристика Єдиної транспортної системи України.

План

1. Особливості кожного виду транспорту ЄТС України.
2. Промисловий транспорт – як структура ЄТС України.

1.

Транспортна система – комплекс різноманітних видів транспорту, що знаходиться у взаємозалежності та взаємодії при виконанні перевезень. Поняття «Єдина транспортна система» (ЄТС) вказує на соціально-економічне поєднання всіх видів транспорту, характерне для України та інших держав, що виражаються в плановому та пропорційному їх розвитку.

В ЄТС, як уже повідомлялось, входять залізничний, водний, автомобільний, трубопровідний та повітряний транспорт.

Характерними особливостями залізничного транспорту є масовість перевезень вантажів і пасажирів на значні (більше 900 км) відстані, безперебійність і рівномірність перевезень у всі пори року та періоди доби, висока швидкість руху і доставки вантажів, достатньо низька собівартість.

Морський транспорт виконує перевезення вантажів і пасажирів між портами в більш чім 120 держав світу. На його долю припадає 45% експортних та імпортних перевезень в державі. Морський флот оснащений спеціалізованими суднами (контейнеровозами, ліхтеровозами, залізничними паромними суднами).

Річний транспорт використовується для перевезення масових навалочних, насипних та наливних вантажів на напрямках, що співпадають з розташуванням суднохідних річок і каналів. Він відрізняється сезонністю та короткочасністю навігації, що обмежує застосування цього найдешевшого виду перевезень.

Трубопровідний транспорт має велику економічність та надійність при транспортуванні вантажів (нафти, нафтопродуктів та газу) на дальні та надзвичайно дальні відстані.

Повітряний транспорт зайнятий за звичай перевезеннями пасажирів внутрішніми рейсами в країні, а також в міжнародному сполученні. Лінії повітряного транспорту зв’язують майже всі великі міста держави, а також більше 150 країн світу.

Ці види транспорту являють собою магістральний транспорт, що забезпечує транспортно-економічні зв’язки між підприємствами та регіонами країни в процесі виробництва.

2.

Окрім згаданих видів транспорту, існує промисловий транспорт, який здійснює переміщення предметів діяльності в сфері виробництва в межах території підприємства. Такий транспорт має розгалужені під’їзні шляхи, розвинений та різноманітний рухомий склад.

Таблиця 62.1- Об’єм перевезень та вантажообіг різними видами транспорту.

Види транспорту	Обсяг перевезень	Вантажообіг	Середня відстань перевезення, км
Млн. т	Питома вага в загальному обсязі, %	Млрд. ткм	Питомавага в загальному вантажообігу, %
Залізничний	3909,5	12.6	3638,3	54,3	930,6
Морський	237,4	0,8	933,0	14,0	3930,5
Річковий	619,1	2,0	264,3	4,0	426,9
Автомобільний	25603,8	82,5	475,1	7,1	18,6
Трубопровідний (нафта та нафтопродукти)	648,0	2,1	1370,3	20,5	2114,3
Повітряний	3,1	-	3,3	0,1	1064,5
Всього:	31018,9		6684,3		215,5

Лекція № 63

Тема: Координація роботи автотранспорту в рамках Єдиної транспортної системи України.

План

1. Недоліки транспортного процесу.

2. Методи вирішення проблем невизначеності в транспортному процесі.

3. Координація роботи автотранспорту в єдиному технологічному процесі

1.

Єдина транспортна система України (ЄТС) включає в себе комплекс транспортно-технологічних процесів, пов’язаних з виробничою та сервісною діяльністю підприємств, організацій та закладів громадського виробництва та сфери послуг.

Умови сучасного виробництва пред’являють високі вимоги до узгодження технологічних, транспортних, навантажувально-розвантажувальних і складських процесів, що входять до даного виробництва.

Особливість складних транспортно-технологічних систем (комплексів) виражена в більшій мірі їх невизначеністю, основними джерелами якої є:

- нерегулярність виробництва та споживання (поставок і попиту на продукцію);

- нестійкістю роботи елементів системи (неритмічність технологічного процесу, статистична невизначеність тривалості окремих транспортних і технологічних операцій);

- структурна ненадійність системи, що виражається в виході з ладу окремих її елементів і технічних засобів.

2.

Зменшення невизначеності транспортно-технологічних систем – є одною з найголовніших задач управління транспортним процесом. Цього можна досягти різними методами.

Структурні методи передбачають зміну структури об’єкту управління. Досягти цього можна за рахунок утворення запасів матеріалів на об’єктах споживання та буферних ємкостей для складування в місцях виробництва, організації перевезень із застосуванням між операційних компенсаторів (наприклад, такого використання оборотних причепів та напівпричепів або контейнерів, при якому процес завантаження не пов’язаний жорстко з ритмом роботи автомобілів).

Організаційні методи регламентують послідовність окремих операцій транспортних і технологічних процесів, а також їх комплексів (наприклад, організація транспортних і технологічних процесів та взаємодія різних видів транспорту на базі контактних графіків).

Інформаційні методи передбачають створення систем передавання інформації (засобів зв’язку) з метою підвищення інформованості керівного органу. Попереднє повідомлення про час прибуття рухомого складу, про зміни умов перевезень та інша інформація зменшують невизначеність функціонування систем.

При найбільш досконалій організації завжди зберігається частина невизначеності, що є слідком багатогранних випадкових факторів, які трапляються в великих системах. Для зменшення імовірності її виникнення та можливі втрати, застосовують статистичні методи, що дозволяють прогнозувати випадкові процеси на базі даних про їх передісторію.

3.

Єдиний технологічний процес включає в себе міжнародні автомобільні перевезення, регулювання яких забезпечується двосторонніми та багатосторонніми договорами. В зв’язку з розширенням міжнародної торгівлі все більше значення приймають багатосторонні договори, для реалізації яких створюються спеціальні міжнародні організації. Ці організації займаються регулюванням, організацією та розробкою норм і правил виконання міжнародних автомобільних перевезень (МАП).

До таких організацій відносяться:

- ФІА (FIA) – Міжнародна автомобільна федерація;

- Трансфігорут Європа (Transfigoroute Europe) – Міжнародна організація з перевезень швидкопсувних продуктів в умовах контрольованих температур;

- МСАТ (IRU) – Міжнародна спілка автомобільного транспорту;

- ЄКМТ (ECMT) – Європейська конференція міністрів транспорту;

- ЮНКТАД (UNKTAD) – Конференція ООН з торгівлі та розвитку;

- ФІАТА (FIATA) – Міжнародна федерація експедиційних асоціацій;

- КВТ ЄЕК ООН (ITC) – Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Основою правового регулювання міжнародних автомобільних

перевезень є:

а) двосторонні міжурядові угоди про міжнародне автомобільне сполучення;

б) міжнародні конвенції і угоди;

в) норми внутрішнього законодавства.

Лекція № 64

Тема: Технологія взаємодії транспортних підприємств.

План

1. Єдиний технологічний процес.

2. Зміст розробки типового ЄТП.

1.

Ефективність транспортного процесу в більшості залежить від технологічного погодження дій транспорту, виробничих підприємств, споживачів продукції галузей матеріального виробництва та постачальницько-збутових організацій.

Організація транспортного процесу, що базується на попередньо розробленій раціональній технології взаємодії транспортних підприємств, вантажовідправників та вантажоодержувачів, називається єдиним технологічним процесом.

Координація дій транспорту, промислових підприємств, постачальницько-збутових організацій та інших служб включає:

- узгодження ритму транспортного процесу з ритмом виробництва та споживання, що досягається комплексним вирішенням задачі оптимізації вибору транспортних засобів, визначення кількості накопичуваних вантажів на складах виробництва та їх запасів у споживачів;

- скорочення кількості перевалочних операцій в пунктах навантаження та розвантаження за рахунок прямого передавання вантажів;

- узгодження режиму роботи транспорту, складів підприємств та баз матеріально-технічного постачання;

- узгодження роботи транспортних і навантажувально-розвантажувальних засобів;

- попередню підготовку вантажів до перевезення: своєчасне комплектування партій вантажів з врахуванням умов накопичення, вантажопідйомності рухомого складу чи контейнерів, формування штучних вантажів в тару та пакети;

- маркування та визначення ваги вантажів і т. і.

2.

Реалізація прогресивних єдиних технологічних процесів здійснюється на основі забезпечення автотранспортних і транспортно-експедиційних підприємств та організацій, постачальників та споживачів типовою технологічною документацією, що дозволяє здійснювати високоефективне транспортне обслуговування. Типовий єдиний технологічний процес (ТЄТП) доставки вантажів автомобільним транспортом включає комплекс взаємопов’язаних операцій по підготовці виробництва до транспортного обслуговування та доставки вантажів, починаючи з видачі вантажу та документів на складі відправника закінчуючи прийманням вантажів і документів на складі одержувача.

Змістом розробки ТЄТП є:

- спільна підготовка оперативного плану доставки вантажів;

- підготовка вантажу до видачі та перевезенню;

- підготовка та оформлення документів;

- інформування одержувачів та узгодження процесу доставки вантажу;

- вибір найбільш ефективного рухомого складу;

- організація навантажувально-розвантажувальних робіт;

- вибір раціональних маршрутів перевезення вантажів;

- узгодження режиму роботи учасників єдиного технологічного процесу;

- організація подачі рухомого складу в пункти навантаження і подальшої роботи за графіком;

- методи повернення тари (контейнерів);

- нормування операцій ТЄТП;

- організація робіт методом бригадного підряду;

- ефективне стимулювання праці всіх учасників виробничого процесу;

- ефективні методи управління виробничими процесами.

Лекція № 65

Тема: Перевезення вантажів у змішаному сполученні

План

1. Вантажні термінали.

2. Централізоване управління перевезеннями вантажу.

1.

Транспортні вузли є елементами єдиної транспортної мережі і являють собою пункти перетину і розгалуження трас (шляхів сполучення) різних видів транспорту. Взаємодія різних видів транспорту в транспортних вузлах (залізничних станціях, портах, пристанях, аеропортах) задовольняє потреби підприємств, організацій та населення у відправленні та одержанні вантажів, а також в пропуску транзитних вантажопотоків.

Автомобільний транспорт приймає участь в перевезеннях вантажів в змішаному автомобільно-залізничному, автомобільно-водному, автомобільно-авіаційному сполученні.

Під перевезеннями в прямому змішаному сполученні мають на увазі такі, при яких доставка вантажу від відправників до одержувачів різними видами транспорту здійснюється за єдиним товарно-транспортним документом, передавання вантажу з одного виду транспорту на інший та виконання супровідних операцій виконується силами ті засобами транспортних організацій без участі вантажовідправників та вантажоодержувачів.

На транспортних вузлах створюються накопичувані вантажні склади, що називаються вантажними терміналами, які забезпечують безперебійну роботу всіх видів транспорту – учасників перевезень в змішаному сполученні.

До перевезень в прямому змішаному автомобільно-залізничному сполученні приймаються навалювальні, штучні і тарні вантажі та вантажі в контейнерах. Не приймаються до перевезення дрібні відправлення вагою одного місця до 10 кг, вибухові та сильнодіючі отруйні речовини, вантажі, що перевозяться наливом, та ліс, що сплавляється водними шляхами в плотах.

Залізничні та автостанції, при прийманні вантажу до перевезення, заповнюють спеціальний документ – дорожню відомість, яка складається з шести частин, розміщених на трьох листах: перший лист – дорожня відомість з талоном (супроводжує вантаж на всьому шляху руху); другий лист – копія дорожньої відомості та талону від неї (рухається з вантажем до пункту перевалки і залишається в транспортній організації, що здає вантаж); третій лист – корінець дорожньої відомості, що залишається в пункті відправлення, та квитанція про приймання вантажу до перевезення, що видається на руки відправнику.

Організація робіт та порядок їх виконання регулюється вузловою угодою, що складається між автотранспортним підприємством з управлінням залізниці терміном на 3 роки.

Передавання вантажу з одного виду транспорту на інший оформляється спеціальною передавальною відомістю, яку складає передавальна сторона в чотирьох екземплярах (по два для кожної сторони).

2.

При перевезеннях в змішаному сполученні широке застосування знаходить метод централізованих перевезень. Автотранспортні підприємства організовують централізовані завезення та вивезення вантажів з залізничних станцій, портів, аеропортів. Порядок виконання централізованих перевезень встановлений Правилами централізованого завезення (вивезення) вантажу.

Централізовані перевезення організовують на тих станціях залізниці, де за добу навантажується та розвантажується не менше 10 вагонів.

При централізованому завезенні (вивезенні) вантажів на залізничні станції транспортно-експедиційні операції можуть виконуватись підприємствами як автомобільного, так і залізничного транспорту. Взаємовідносини між автотранспортними підприємствами та залізничними станціями регулюються типовими договорами.

В пункті відправлення вантажу транспортно-експедиційні підприємства здійснюють: приймання вантажу на складі вантажовідправника; доставку вантажу автомобільним транспортом від складу вантажовідправника до станції залізниці, порту або пристані відправника; охорону та супровід вантажу в процесі перевезення; здачу вантажу за дорученням вантажовідправника станції залізниці, пристані, порту; оформлення товарних і транспортних документів, пов’язаних зі здачею вантажу залізничному або водному транспорту; оплату за дорученням вантажовідправника встановленої за тарифами вартості перевезення вантажу залізницею або водним транспортом, а також оплату інших зборів.

В пунктах призначення вантажу транспортно-експедиційні підприємства здійснюють: нагляд за прибуттям вантажу на станцію, в порт або на пристань призначення; інформування вантажоодержувача про прибуття на його адресу вантажу; викуп (розкредитування) вантажу; всі платежі, пов’язані з одержанням вантажу; приймання вантажу і оформлення документації; доставку вантажу автомобільним транспортом на склад вантажоодержувача; охорону та супровід вантажу в процесі перевезення; здачу вантажу вантажоодержувачу.

8. Рекомендована література

8.1. Босняк М.Г. Вантажні автомобільні перевезення. – К., - Слово, 2010. – 408 с.

8.2. Майборода М.Е., Беднарський В.В. Грузовые автомобильные перевозки. - Ростов на Дону. – Феникс. 2008. – 442 с.

8.3. Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В. Загальний курс транспорту. – К.,- Арістей, 2007. – 544 с.

8.4. Левковець П.Р., Зеркалов Д.В., Мельниченко О.І., Козаченко О.К. Управління автомобільним транспортом. – К., - Арістей, 2006. 416 с.

8.5. Савенко В.Я., Гайдукевич В.А. Транспорт і шляхи сполучення. – К., - А., 2007. – 256 с.

8.6. Роїна О.М. Автомобільний транспорт в Україні. Нормативна база. – КНТ.,2007. – 488 с.

8.7. Левковець П.Р., Мельниченко О.І., Зеркалов Д.В. Перевезення небезпечних вантажів. – К., - А., 2005. – 268 с.

8.8. Мірошніченко Л., Саприкін Г., Михайленко О., Кузнєцов В. Автомобільні перевезення: організація і облік. – Харків, - Фактор, 2007. – 608 с.

8.9. Ходош М.С. Грузовые автомобильные перевозки. – М., - Транспорт.,1986. – 210 с.

8.10. Пойченко В.В. и др. Современные грузовые транспортные средства. Справочник. – М. – «Доринформсервис». 2004. – 594 с.

8.11. Ширяев С.А., Гудков В.А., Миротин Л.Б. Транспортные и погрузочно-разгрузолчные средства. М. Горячая линия – Телеком. 2007. – 848 с.