Осн дод 4 страница

Потреба в зеленій масі визначається об’ємом споруд для її силосування (ям, траншей, веж і т. і.), продуктивністю сушильних агрегатів, споживанням її тваринами. Так, для отримання високоякісного сінажу потрібно безперервно подавати на місце його приготування зелену масу та безперервне її трамбування, додержання строків закладання в одну споруду не більше 4 діб, з денним нарощуванням втрамбованого шару по всій площині на 60-70 см.

Для досягнення найбільшої продуктивності праці і максимального використання технічних можливостей агрегатів і машин застосовують поточно-груповий метод організації збирально-транспортних робіт, в тому числі на збиранні і перевезенні зеленої маси і кормів.

Суть методу полягає в тому, що силосозбиральні комбайни працюють не поодиноко, а групами по 3-4 комбайни в кожній, а транспортні засоби закріплені за всією групою і обслуговують першого звільненого комбайна. Підвищення продуктивності на 18-20%.

Лекція № 46

Тема: Перевезення овочів, картоплі, фруктів та ягід.

План

1. Особливості перевезення овочів і картоплі.

2. Тара для перевезення фруктів та ягід.

3. Спеціалізований рухомий склад для перевезення овочів, фруктів та ягід.

1.

Аналізуючи технологічні процеси реалізації картоплі та овочів (столовий буряк, капуста, цибуля, огірки, помідори, баклажани і т. і.), видно, що більше 20 % втрат, пов’язаних з виробництвом та реалізацією, припадає на долю транспортних та навантажувально-розвантажувальних операцій.

Це пояснюється серйозними недоліками в організації збирання, післязбиральної обробки, перевезення, заготівлі та реалізації картоплі та овочів.

Застосування картопле- та овочезбиральних комбайнів дає можливість в

2 – 2,5 рази зменшити трудомісткість та витрати, однак питома вага механізованого збирання на даний момент ще досить низький.

Низький рівень механізації збирання врожаю, а також неузгодженість в роботі збиральної та транспортної техніки приводять до простоїв транспортних засобів в очікуванні до 40 – 50 % від часу в наряді.

Враховуючи специфіку збирання, обробки та реалізації овочів та картоплі і застосованих при цьому схем доставки їх споживачам, роботу автомобільного транспорту можна поділити на три етапи:

1) поле сільгоспвиробника – бурт, сортувальний пункт, овоче- картоплесховище;

2) сортувальний пункт – картопле- овочесховище;

3) сортувальний пункт, овочесховище – міські плодоовочеві бази, переробні підприємства, мережу торгівлі та громадського харчування, залізничні станції, річкові пристані та причали.

Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні [7. ст. 258-259] при перевезеннях картоплі та овочів Перевізники, вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов’язані вжити заходів по збереженню їх від механічних пошкоджень, а також від впливу атмосферних опадів, низьких та високих температур.

Приймання від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу картоплі та овочів виконуються Перевізниками за масою відповідно до товарно-транспортної накладної. При перевезеннях картоплі та овочів в автомобілях-фургонах на адресу одного вантажоодержувача вантаж може відправлятись за пломбою вантажовідправника.

При перевезенні овочів та картоплі в одному автомобілі декільком вантажоодержувачам вантажовідправник зобов’язаний розміщати їх у кузові так, щоб забезпечити розвантаження всього асортименту вантажів кожному адресату, і виписати товарно-транспортні накладні кожному вантажоодержувачу.

Для перевезення картоплі та овочів застосовують справну, чисту, суху, без зайвих запахів тару [7. ст. 307] (контейнери, ящики-клітки, кошики, мішки, лантухи). Застосовується також нестандартна тара, яка забезпечує цілісність вантажу при транспортуванні.

2.

Правилами [7. ст. 260-261] передбачаються умови перевезення свіжих фруктів, ягід, винограду та баштанних культур:

- від сільгоспвиробника та заготівельників на підприємства торгівлі, харчування та до овочесховищ;

- із овочесховищ на підприємства торгівлі і харчування.

Вантажовідправник повинен подавати до перевезення фрукти, ягоди, виноград та баштанні культури чистими, непошкодженими механічно, шкідниками та захворюваннями, однаковими за ступенем зрілості, упакованими в справну, чисту, суху, з гладкою внутрішньою поверхнею, без зайвих запахів тару [7. смт.308-309].

Для різних видів фруктів та ягід застосовують різну тару, що є визначним в автомобільних перевезення таких вантажів.

Тверді сорти яблук, айви та груш в торгівельну мережу перевозяться в ящиках місткістю 20-25 кг, м’які, складені в один шар – в ящиках-лотках або решетах; сливи та алича, вишні та черешні, абрикоси та персики перевозять в ящиках та корзинах місткістю 5-12 кг, в ящиках-лотках, в решетах та в піддонах місткістю 5-6 кг; для смородини, порічки та агрусу застосовують кошики, ящики місткістю до 10 кг, ящики-лотки, решета місткістю до 6 кг;

малину та суницю перевозять в плоских ящиках-лотках, кошиках – до 3 кг;

виноград – в лотках і решетах місткістю до 7 кг, в закритих ящиках місткістю до 10 кг; кавуни та дині – в контейнерах або клітках місткістю до 50 кг, або насипом на підстилці з соломи.

При перевезенні фруктів, ягід та винограду в ящиках, лотках або решетах однакових форми та розмірів, їх можна ув’язувати в пакети.

Для перевезення фруктів, ягід та винограду для перероблення місткість тари збільшується, а в деяких випадках (яблука, груші, виноград на сік чи вино) дозволяється перевезення навалом.

Перевезення кавунів та стійких сортів динь дозволяється здійснювати без тари. При цьому на підлогу кузова Замовником кладеться підстилка з шару соломи висотою не менше 10 см або рогожі, мати, брезент, мішковина тощо. Висота навантаження кавунів повинна бути не більше 1,3 – 1,4 м. Дині складаються рядами, не більше 5 рядів. Кожний ряд прокладається шаром соломи або іншим пакувальним матеріалом.

3.

Для перевезення картоплі, овочів, фруктів, ягід, винограду та баштанних культур застосовують як універсальний так і спеціалізований рухомий склад.

Зважаючи на те, що даний вантаж є вантажем ІІІ, ІV та V класу за ступенем використання вантажопідйомності, борти кузовів універсальних автомобілів нарощують до висоти 1,4 м від підлоги кузова.

Спеціалізований рухомий склад використовують при перевезенні швидкопсувних видів овочів та фруктів, на значні відстані та несприятливих кліматичних умовах (підвищена або знижена температура навколишнього середовища). До таких машин належать: автомобілі-фургони з термоізоляцією дна, бокових стінок та верху; автомобілі-холодильники з ізотермічними фургонами, що мають тимчасові джерела холоду (зероторного або батарейного типу); автомобілі-рефрижератори з вмонтованою холодильною установкою для піддержування встановленого температурного режиму протягом всього перевезення.

Лекція № 47

Тема: Технологія перевезення будівельних вантажів.

План

1. Класифікація будівельних вантажів та специфічність вантажопотоків.

2. Спеціалізований рухомий склад для перевезення різних вантажів.

3. Способи навантаження та розвантаження різноманітних будівельних вантажів

1.

Різноманітність вантажів будівництва є дуже широкою. До таких вантажів відносяться різноманітні матеріали, деталі, конструкції, які застосовують в будівництві житлових, комунально-побутових, культурно-масових, промислових, енергетичних будівель та споруд, будівництво шляхів сполучень, ліній зв’язку та електропередачі та інші об’єкти, а також вантажі, які з’являються внаслідок самого будівництва (земля, сміття, звільнена тара, відходи металу і т. і.).

Будівельні вантажі підпадають під категорію масових вантажів, які мають такі особливості:

1) вантажопотоки мають переважно односторонній напрямок;

2) структура вантажопотоків різноманітна за характером, видом та способом перевезення вантажів, змінюється в залежності від періоду виконання будівельних робіт і типу будівництва;

3) напрямок вантажопотоків міняється або взагалі припиняється в різні періоди виконання будівельних робіт та при закінченні будівництва окремих об’єктів.

Згідно умов перевезення будівельні вантажі можна поділити на такі групи: залізобетонні вироби, довгомірний метал та конструкції з нього, що потребують для перевезення спеціалізований рухомий склад; штучні (тарні та безтарні) вантажі різної ваги і розмірів, перевезення яких може здійснюватись рухомим складом з універсальним кузовом; навалочні та сипучі вантажі, перевезення яких потребує застосування самоскидного рухомого складу; сипучі, рідкі, напіврідкі (глевкі) вантажі, для перевезення яких застосовують рухомий склад зі спеціалізованими кузовами – цистернами.

Взявши до уваги те, що номенклатура будівельних вантажів нараховує декілька сотень видів, то доля вантажів, що перевозяться універсальним рухомим складом, займає відносно невелику питому вагу.

Питома вага універсального рухомого складу в перевезенні будівельних вантажів залежить від типу та характеру будівництва. Так при житловому будівництві універсальний транспорт має більшу питому вагу, а при промисловому будівництві значну питому вагу в загальній структурі парку, зайнятого перевезеннями вантажів, припадає на спеціалізований рухомий склад.

2.

При перевезенні будівельних вантажів використовують різноманітний рухомий склад (з універсальним, спеціалізованим, знімальним кузовами) и різноманітні способи доставки, які визначаються родом та характером вантажу, відстанню перевезення, прийнятою системою організації роботи рухомого складу.

В промисловому і житловому будівництві широке застосування набули типові вироби та конструкції з бетону і збірного залізобетону великої ваги та розмірів (панелі зовнішніх стін, міжквартирні перегородки, залізобетонні плити перекриття, залізобетонні колони, балки, східцеві марші та площадки, залізобетонні ферми, готові туалетні кабіни, кімнати і т. і.), що потребують при їх перевезенні використання спеціалізованого рухомого складу зі спеціальними кузовами, причепами та напівпричепами, для забезпечення збереження вантажу, безпечність та мінімальну трудомісткість транспортного процесу.

Конструкція кузова спеціалізованого рухомого складу повинна відповідати розмірам виробів, запобігати пошкодженню, зрушенню та падінню під час перевезення, забезпечувати зручність виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

Для перевезен6ня спеціальних будівельних конструкцій використовують автомобілі-тягачі різної потужності з причепами та напівпричепами, створюючи спеціалізовані автопоїзди: - панелевози; - плитовози; - фермовози; балковози; - для перевезення свай та колон; - для перевезення санітарно-технічних кабін; для перевезення блок-кімнат і т. і.

Будівельні розчини, рідкий бетон, гіпс, вапно, цемент перевозять спеціалізованими розчино- та бетоновозами, бетоно-змішувачами, цистернами-цементовозами.

3.

За великою різноманітністю будівельних вантажів стоїть одна з найважливіших операція транспортного процесу – навантажувально-розвантажувальна.

Враховуючи те, що більшість будівельних вантажів є штучними (окрім сипучих, навалочних, рідких та глевких), при виконанні навантажувально-розвантажувальних операцій використовують вантажні крани (мостові, козлові, баштові, автомобільні та тракторні), електро- та автокари, ручні та електроталі і кран-балки із застосуванням до них різних вантажозахватних пристроїв (строп, чалок, кліщів, грейферів, ковшів і т. і.). Пісок, глину, гравій та інші матеріали з жерловин, кар’єрів, відвалів навантажують екскаваторами різних моделей та об’ємом ковша.

Лекція № 48

Тема: Технологія перевезення небезпечних вантажів.

План

1. Види небезпечності вантажів.

2. Вибір та узгодження маршрутів перевезення небезпечних вантажів.

3. Додаткові вимоги до рухомого складу та до водіїв.

4. Особливі вимоги при перевезенні небезпечних вантажів.

1.

До небезпечних вантажів належать будь які речовини, матеріали, вироби, відходи господарської або другої діяльності, які в силу притаманним їм властивостям та особливостям можуть при перевезенні або зберіганні створювати загрозу для життя і здоров’я людей, нанести шкоду навколишньому середовищу, привести до пошкодження або знищення матеріальних цінностей. Небезпечні вантажі за вимогами ГОСТ 19433-88 «Вантажі небезпечні. Класифікація та маркування» та ДОПНВ («Європейське погодження про дорожнє перевезення небезпечних вантажів») поділяються на такі класи:

1-й – вибухові матеріали (ВМ);

2-й – гази стиснені, зріджені та розбавлені під тиском;

3-й – легкозаймисті рідини (ЛЗР);

4-й – легкозаймисті тверді речовини (ЛЗТ), самозаймисті речовини (СР); речовини, що виділяють вогненебезпечні гази при взаємодії з водою;

5-й – окислюючі речовини (ОР) органічні пероксиди (ОП);

6-й – отруйні речовини (ОР) та інфекційні речовини (ІР);

7-й – радіоактивні матеріали (РМ);

8-й – їдкі та (або) корозійні речовини (ЇК);

9-й – інші небезпечні вантажі.

Згрупувавши небезпечні вантажі за їх властивостями відповідно до існуючої класифікації, то можна виділити шість основних видів небезпечності: вибухонебезпечні, пожежно-небезпечні, корозійні речовини і речовини, що окислюють, радіоактивні матеріали, токсичні та інфекційні речовини.

2.

Внутрішні перевезення небезпечних вантажів здійснюються маршрутами, розробленими вантажовідправником (вантажоодержувачем) або перевізником. Розробка маршруту перевезення здійснюється з урахуванням схем організації дорожнього руху, а також таких основних вимог:

- маршрут перевезення не має пролягати через зони відпочинку, архітектурні, природні заповідники та інші території під особливою охороною;

- маршрут перевезення по можливості не повинен пролягати через населені пункти, а в разі перевезень всередині їх не повинен пролягати поблизу видовищних, культурно-освітніх, навчальних, дошкільних та лікувальних закладів, інших місць масового скупчення людей та великих промислових об’єктів.

Маршрут перевезення оформлюється на спеціальному бланку.

Маршрут перевезення небезпечного вантажу узгоджується:

- при проходженні маршруту територією одного району, міста – з підрозділом ДАІ органу внутрішніх справ відповідного району, міста;

- при проходженні маршруту територією одного суб’єкту держави – з підрозділом ДАІ МВС, ДУВС, УВС відповідного суб’єкту України;

- при проходженні маршруту територією декількох суб’єктів України – з кожним підрозділом ДАІ МВС, ДУВС, УВС відповідних суб’єктів України.

Строк дії узгодженого маршруту встановлюється відповідними підрозділами ДАІ МВС України на базі існуючих даних про стан вулично-дорожньої мережі, іншої інформації про різноманітні фактори, що впливають на безпеку дорожнього руху, відмітка про які робиться в маршрутному листі. Строк дії узгодженого маршруту не повинен перевищувати 12 місяців з дня його узгодження.

3.

Рух транспортних засобів здійснюється відповідно до Правил дорожнього руху, а також додаткових умов забезпечення безпеки дорожнього руху та спеціальними вимогами перевезення, що зазначаються в маршрутному листі.

До перевезення небезпечних вантажів допускаються водії, що мають безперервний стаж роботи в якості водія транспортного засобу даної категорії не менше трьох років та ДОПНВ – свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.

Небезпечні вантажі повинні перевозитись тільки спеціалізованими, спеціальними або спеціально обладнаними для даних цілей транспортними засобами, виконаними відповідно до нормативних документів та таких, що відповідають встановленим вимогам. Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, повинні бути зареєстровані у встановленому порядку.

Допуск до перевезення небезпечних вантажів переобладнаних (дообладнаних) транспортних засобів, зареєстрованих у встановленому порядку, здійснюється відповідно Порядку контролю за внесеними змінами в конструкцію транспортних засобів, зареєстрованих в ДАІ МВС України.

При перевезенні небезпечних вантажів на автомобілях повинен бути ввімкнений мигаючий сигнал жовтогарячого (або жовтого) кольору та ближнє світло фар. Швидкість руху не повинна перевищувати 60 км/год. Автомобілю, що перевозить небезпечний вантаж, не дозволяється обганяти інші транспортні засоби, що рухаються зі швидкістю понад 30 км/год. Водію забороняється паління за кермом автомобіля. Забороняється також знаходження в кабіні автомобіля сторонніх осіб (за виключенням занесених в подорожній лист).

Транспортні засоби, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів повинні мати міцний без щілин кузов, оббитий матеріалом, що не викликають іскріння, накриття з кріпкого, важко-займистого матеріалу. Автомобілі-цистерни повинні бути оснащеними заднім захисним пристроєм на всю ширину; трубопроводи та обладнання повинні бути захищені на випадок перевертання.

Транспортні засоби, що використовуються для перевезення вибухонебезпечних речовин повинні відповідати таким вимогам:

- вихлопна труба з глушником розміщена перед радіатором;

- паливний бак повинен бути захищений металевими щитками спереду та ззаду, а знизу – металевою сіткою 10х10 мм на відстані від баку 20 мм;

- двигун, трансмісія, гальма уповільнювача за кабіною повинні бути обладнаними надійно закріпленим теплозахисним екраном;

- обігрівач кабіни повинен бути розміщеним спереду;

- номінальна напруга електрообладнання не повинна перевищувати 24 В;

- електропроводка повинна бути надійно закріплена та захищена від механічного та теплового впливу;

- всі електричні ланцюги повинні бути захищені плавкими запобіжниками (заводського виготовлення) або автоматичними вимикачами;

- виводи акумуляторної батареї повинні бути ізольовані або закриті ізольованою кришкою;

- вимикач АКБ розміщується в безпосередній близькості до АКБ;

- лампи розжарювання не повинні мати різьбових цоколів;

- всередині кузова автомобіля не повинно бути зовнішньої проводки, а електролампи повинні мати міцну захисну сітку або решітку.

Встановлення на транспортний засіб, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, додаткових паливних баків, не передбачених заводом-виробником транспортного засобу, заборонено.

Кожен автомобіль, що перевозить небезпечний вантаж, повинен мати:

- мінімум 2 вогнегасники;

- мінімум 2 проти-відкочувальних упори;

- 2 знаки аварійної зупинки;

- жовтогарячий жилет для кожного члену екіпажу;

- один переносний ліхтар кожному члену екіпажу;

- засіб нейтралізації небезпечного вантажу, що перевозиться;

- засоби індивідуального захисту та ін.

4.

Маркування передбачає такі елементи:

- інформаційні таблиці, що встановлюються на транспортних засобах (спереду та ззаду);

- знаки небезпечності на упаковці і у встановлених випадках на транспортних засобах та транспортному обладнанні.

На інформаційних таблицях повинні бути вказані номери ООН відповідних небезпечних речовин або виробів та їх ідентифікаційні номери небезпеки.

Крім передніх та задніх застосовують інформаційні таблиці вздовж осі транспортного засобу:

- на автомобілях-цистернах – на обох сторонах кожної цистерни;

- на транспортних одиницях і контейнерах, у випадку перевезення навалом – на обох сторонах транспортного засобу або контейнера.

Для перевезення небезпечних вантажів окрім документів, передбачених другими нормативними актами, на кожній транспортній одиниці повинні бути такі документи:

Транспортний документ (товарно-транспортна накладна) з зазначеною інформацією про назву і походження небезпечного вантажу та доповнене при потребі технічною або хімічною назвою, його номер ООН, клас небезпечного вантажу, а для речовин 1 класу – класифікаційний код, кількість вантажу, вантажовідправник та вантажоодержувач (їх найменування та адреси).

Аварійна картка – для внутрішніх перевезень або письмова інструкція для водія – для міжнародних перевезень.

Маршрутний лист, оформлений у відповідності до вимог правил, - для внутрішніх перевезень.

Свідоцтво про допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу.

ДОПНВ – свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що залучаються для перевезення небезпечних вантажів.

Дозвіл на перевезення небезпечних вантажів, виданий відповідним компетентним органом в порядку, вказаному в Правилах перевезення небезпечних вантажів.

Лекція № 49

Тема: Перевезення вантажів торгівлі і громадського харчування.

План

1. Торгівельні вантажопотоки та схеми перевезень вантажів торгівлі.

2. Технологія перевезень промислових товарів торгівлі.

3. Перевезення продовольчих товарів торгівлі та громадського харчування.

1.

До торгівельних перевезень відносяться перевезення промислових та продовольчих товарів від постачальників на базові склади торгових організацій та в роздрібну мережу.

Завдяки маневреності, відносно високій швидкості руху та різноманітній вантажомісткості рухомого складу автомобільний транспорт відіграє важливу роль в організації та прискоренні товарообігу, виконання плану забезпечення населення промисловими та продовольчими товарами.

Вантажопотоки торгівельних вантажів за обсягом і структурі в зустрічних напрямках доволі різноманітні. В прямому напрямку перевозяться різноманітні за розміром та структурі партії продовольчих і промислових товарів, в зворотному – переважно тара. Вантажопотоки вантажів, що перевозяться без тари (меблі, предмети домашнього вжитку, кондитерські вироби, м’ясо та ін.), є односторонніми. В зв’язку з цим коефіцієнт нерівномірності вантажопотоків торгівельних вантажів дуже високий.

Вантажопотоки торгівельних вантажів мають різкі сезонні коливання за розміром, так і за структурою. Це пов’язано з сезонним характером виробництва та заготівлі овочів, фруктів та деяких видів сільськогосподарської продукції.

Перевезення торгівельних вантажів мають свої специфічні особливості, зумовлені характером вантажів, системою постачання ними населення, організацією торгівельної мережі, різноманітними формами її роботи, розташування торгівельних точок – в місті, приміській та сільській місцевості.

Постачання торгівельних підприємств здійснюється по спеціальним планам та місячним графікам, на базі яких розробляються добові графіки завозу товарів і складаються маршрути руху рухомого складу. На напрямках зі стабільними вантажопотоками встановлюються постійні маршрути.

На характер перевезень торгівельних вантажів впливає схема постачання торгівельних точок продуктами харчування та промисловими товарами. Існує три основні схеми постачання:

- підприємство-виробник продукції – склад оптової торгівлі – базисний склад торгівельної організації – торгівельна точка (магазин);

- підприємство-виробник продукції – базисний склад торгівельної організації – торгівельна точка (магазин);

- підприємство-виробник продукції – торгівельна точка (магазин).

Перевезення торгівельних вантажів здійснюються розвізними, розвізно-збірними кільцевими та маятниковими маршрутами.

2.

Перевезення промислових товарів торгівлі виражені в доставці вантажів штучного характеру з особливими умовами перевезення.

Основними умовами перевезення промислових вантажів торгівлі є те, що вони потребують особливих умов збереження та зберігання під час перевезення, що вказані на маркуванні більшості вантажів («Не кантувати», «Верх», «Низ», «Не кидати», «Обережно» і т. і.).

Для перевезення промислових товарів торгівлі часто застосовують контейнерний спосіб перевезення, який полягає в застосуванні невеликих контейнерів при перевезенні вантажів легкої промисловості та товарів народного споживання.

3.

Продовольчі товари в торгівельну мережу та заклади громадського споживання перевозять в різних видах. В залежності від виду постачання застосовується і спосіб доставки продовольчих товарів до споживачів.

При перевезенні вантажу в торгівельну мережу та на підприємства громадського харчування використовують товарно-транспортні накладні, що називаються рахунком-фактурою. Застосування накладних обов’язкове в усіх випадках, навіть при роботі автомобілів з оплатою по почасовому тарифу, бо вони є єдиним документом, що підтверджує факт виконання перевезення.

Продовольчі та промислові товари здаються одержувачам з досконалим зважуванням або перерахунком. При цьому можуть бути випадки розбіжності між вагою та кількістю товарів, які здаються одержувачу, що виникли в процесі перевезення внаслідок природного зменшення ваги, яке є особливістю самого вантажу, застосованої тари, умов перевезення і нормується за такими ознаками: усушка (зменшення змісту вологи в товарі за рахунок вивітрювання, випарювання, вимерзання); вивітрювання; розтрясання та розпил (при навантажуванні та розвантажуванні сипучих вантажів); просочування та протікання;

биття посуди (при перевезенні рідин в скляній тарі).

Норми природних збитків встановлюються диференційовано: по роду тари, відстані перевезення, періоду року.

Приклад норм природних збитків продовольчих товарів приведені в таблиці 14.1

Лекція № 50

Тема: Технологія перевезення швидкопсувних вантажів.

План

1. Вимоги до перевезення швидкопсувних вантажів.

2. Спеціалізований рухомий склад для перевезення швидкопсувних вантажів.

3. Терміновість та збереження вантажу.

1.

До швидкопсувних належать вантажі, які для забезпечення збереження при перевезенні потребують дотримання особливого температурного режиму.

Швидкопсувні вантажі поділяються на такі групи:

а) продукти рослинного походження: фрукти, овочі, ягоди, гриби тощо;

б) продукти тваринного походження: м’ясо різних тварин та птиці, риба, ікра, молоко, яйця і т. і.;

в) продукти переробки: молочні продукти, жири різноманітні, морожені плоди, ковбасні вироби та інші м’ясні продукти, сири та ін.;

г) живі рослини: сажанці, квіти тощо.

Як бачимо, переважна більшість швидкопсувних вантажів – це продукти харчування.

Швидкопсувні вантажі можна перевозити автомобільним транспортом в свіжому, охолодженому та замороженому вигляді. Температурний режим усередині кузова автомобіля в теплу пору року при цьому повинен складати (в залежності від вантажу, який перевозиться) від +13 до -25˚С.

Перевізник має право перевіряти стан пред’явлених до перевезення вантажних місць, відкрити, оглянути їх, виміряти температуру і т. і. Вантажі в герметичній упаковці не відкриваються.

Відкривання вантажу та подальше його пакування здійснює вантажовідправник.

В разі крайньої необхідності дозволяється перевезення разом в одному автомобілі різних видів швидкопсувних вантажів, що відносяться до однієї групи, для якої встановлений однаковий температурний режим, протягом часу, встановленого для перевезення найменш стійкого вантажу.

Не дозволяється перевезення разом вантажі різних груп, рибу морожену та охолоджену, копченості, плоди з сильним ароматом (апельсини, лимони, мандарини, дині), овочі з різким запахом (цибуля, часник), дріжджі хлібні.

2.

Для перевезення швидкопсувних вантажів, застосовуючи особливий температурний режим, використовують спеціалізований рухомий склад: авторефрежератори, автомобілі-холодильники.

Авторефрежератори мають холодильні установки (частіше всього фреонові), які самостійно виробляють холод, і застосовуються при перевезенні швидкопсувних вантажів на будь які відстані.

Автомобілі-холодильники являють собою ізотермічні фургони, обладнані тимчасовим джерелом холоду – зероторним або батарейним охолодженням.

Зеротор – бачок ємністю 5-6 л, наповнений евтектичним розчином різноманітних солей. Заморожений розчин відтає при інтенсивному поглинанні тепла, завдяки чому температура в кузові піддержується від – 9 до + 2˚С.

При батарейному охолодженні в кузові фургону розміщують холодильно-акумуляторний агрегат, що складається з однієї або декількох батарей та трубопроводів-змійовиків, заповнених евтектичним розчином хлористого натрію. За 3-4 години до перевезення розчин батарей заморожують аміаком і охолоджується кузов. Один заряд забезпечує піддержування температури в кузові від – 5 до + 3˚С протягом 8-10 годин при температурі навколишнього середовища + 25˚С.