Зна чення окремого провадження. 4 страница

2) змінити, скасувати і постановити нову ухвалу з цього
питання - у випадку вирішення судом першої інстанції вказаного питання з порушенням норм процесуального права або якщо при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її вчинення;

3) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції - якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

23.5. Ухвали та рішення суду апеляційної інстанції.

За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвали та ухвалює рішення. Порядок їх постановлення, вимоги щодо змісту та форми визначаються загальними правилами ст. 19 і гл. 7 розд. 3 ЦПК з урахуванням винятків та доповнень, зазначених у ст.ст. 314-316 ЦПК.

Рішення суду апеляційної інстанції оформляється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування, зміни та ухвалення нового рішення. Ухвала постановляється у всіх інших випадках.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції визначено ст. 315 ЦПК. Відповідні елементи змісту, що об'єднані найближчою метою, згруповані у чотири частини: вступну, описову, мотивувальну, резолютивну.

У вступній частині ухвали зазначається: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого і суддів; прізвище та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та повні імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі. Також тут міститься вказівка, у якому засіданні — відкритому чи закритому — розглядалась справа.

Описова частина ухвали суду апеляційної інстанції має містити зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, викладених у стислій, але вичерпній формі. В цій частині ухвали зазначаються також узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути мотивованою. Мотивувальна частина зазначеної ухвали — це її аналітична частина, що слугує основою для висновків суду апеляційної інстанції щодо законності, обґрунтованості оскарженого судового рішення, та свідчить про якість перевірки. Викладення мотивів визначає, як судом оцінені докази, чим керувався суд при вирішенні справи, чому дійшов саме такого висновку, має велике значення як для учасників процесу, так і для суду апеляційної інстанції, робить ухвалу суду переконливою. Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 315 ЦПК в цій частині зазначаються мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Мотиви мають бути ретельно аргументовані, спиратись на матеріали, наявні в справі, нові докази.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає мотиви цього. Дійшовши висновку щодо необхідності скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в ухвалі зазначають, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.

У резолютивній частині ухвали, що є завершальною, суд у точній відповідності до своїх повноважень, визначених ст. 307 ЦПК, має коротко і чітко сформулювати свій кінцевий висновок щодо наслідків розгляду апеляційної скарги. Як при скасуванні рішення, так і при залишенні його без змін в резолютивній частині ухвали слід зазначити, рішення якого суду і в якій справі скасовується або залишається без змін. Також має міститись вказівка щодо розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та щодо права на її оскарження. Крім того, якщо оскаржуване рішення вже виконане, суд апеляційної інстанції у разі скасування рішення із закриттям провадження у справі, залишенням позову без розгляду має зазначити в резолютивній частині про поворот виконання (ст. 380 ЦПК).

За змістом рішення суду апеляційної інстанції має відповідати вимогам ст. 316 ЦПК. За загальним правилом, воно також складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Стосовно вимог до вступної частини рішення, то вони такі самі, як в ухвалі суду апеляційної інстанції.

В описовій частині коротко вказуються зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції, стисло зазначається зміст вимог апеляційної скарги, викладаються узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших осіб, які беруть участь у справі.

У мотивувальній частині наводяться всі міркування суду апеляційної інстанції, на яких ґрунтується рішення у справі: мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Мотивувальна частина містить також опис підстав за доведення вимог: чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду. Необхідним атрибутом цієї частини є посилання на закон, на основі якого вирішено справу, з зазначенням назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту, а також процесуальний закон, яким суд керувався.

У резолютивній частині рішення зазначаються: висновок апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог; розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження. Вказується про поворот виконання за умов, передбачених ст. 380 ЦПК, у разі негайного виконання рішення суду першої інстанції, а також у випадку виконання рішення, якщо пропущений строк апеляційного оскарження було поновлено.

Якщо суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові повністю, у резолютивній частині рішення має зазначатись, кому саме, в чому і проти кого суд відмовляє. Якщо позовні вимоги задоволене частково, то має бути зазначено, які вимоги задоволені і в чому відмовлено. З метою запобігання неясностям при виконанні рішення у резолютивній частині зазначається точне і повне найменування організації, прізвище, ім'я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

Постановлена ухвала, ухвалене рішення суду апеляційної інстанції проголошуються за правилами, встановленими ст. 218 ЦПК. Вони набирають законної сили згідно зі ст. 319 ЦПК з моменту проголошення.

Суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу відповідно до загальних положень ст. 211 ЦПК, а також у випадках порушення норм права і помилок, допущених судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Судові рішення апеляційного суду оформляються, видаються або надсилаються в порядку, передбаченому ст. 222 ЦПК.

Контрольні питання:

1. Які суди в Україні виконують функцію судів апеляційної інстанції?

2. Хто наділений правом оскарження в апеляційному порядку рішення суду І-ї інстанції?

3. Які ухвали суду І-ї інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення?

4. Назвіть строки апеляційного оскарження.

5. Назвіть форму і зміст заяви про апеляційне оскарження.

6. Назвіть форму і зміст апеляційної скарги.

7. В який строк може бути подана апеляційна скарга без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження?

8. Ким повинні бути підписані заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга?

9. Які документи і в якій кількості повинні бути додані до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги?

10. Назвіть порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги?

11. В який строк суд І-ї інстанції надсилає апеляційну скаргу разом зі справою до апеляційного суду?

12. Протягом якого строку після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом?

13. Які правові наслідки настають у випадку подання апеляційної скарги з порушенням встановленої форми і змісту (ст. 295 ЦПК), а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи?

14. Чи може бути оскаржена в касаційному порядку ухвала судді про повернення апеляційної скарги?

15. В який строк апеляційний суд, після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, повинен надіслати копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі?

16. В який строк може бути подано заяву про приєднання до апеляційної скарги?

17. В які, встановлені законом терміни, особа, яка подала апеляційну скаргу, може доповнити, змінити апеляційну скаргу або відкликати її чи відмовитись від неї?

18. Протягом якого строку з дня отримання справи суддя-доповідач повинен вчинити підготовчі дії щодо розгляду справи апеляційним судом?

19. Які підготовчі дії щодо розгляду справи апеляційним судом повинен вчинити суддя-доповідач?

20. В який строк після закінчення дій підготовки справи до розгляду остання має бути призначена до розгляду?

21. В яких межах апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції?

22. З приводу яких підстав апеляційний суд має право досліджувати докази у справі?

23. В яких випадках апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги?

24. Назвіть порядок розгляду справи апеляційним судом.

25. Якими повноваженнями наділений апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду?

26. Назвіть підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін?

27. Назвіть підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення?

28. Назвіть підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду?

29. Назвіть підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд?

30. Якими повноваженнями наділений апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду І-ї інстанції?

31. Який існує порядок ухвалення рішень та постановлення ухвал апеляційним судом?

32. Підстави для постановлення ухвали апеляційним судом.

33. Підстави для ухвалення рішення апеляційним судом.

34. Зміст ухвали апеляційного суду.

35. Зміст рішення апеляційного суду.

36. Який існує порядок проголошення рішення та ухвали апеляційним судом?

37. З якого моменту рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили?

38. В який строк після закінчення апеляційного провадження справа повинна бути направлена до суду першої інстанції, який її розглянув?

Тема 24. Касаційне провадження.

24.1. Поняття та значення касаційного провадження.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (від лат. "саззайо" -скасування, знищення, або франц. "каззег" - зламати) - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників цивільного процесу, спрямованих на перевірку законності судових рішень, які набрали законної сили, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження є однією із конституційних гарантій охорони прав, свобод та законних інтересів осіб в цивільному процесі, адже завдяки йому учасники цивільного судочинства отримують можливість обстоювати свої права вже після набрання судовим рішенням законної сили, якщо є підстави сумніватися в законності останнього.

Аналіз змісту норм ЦПК дає можливість визначити риси, які є найбільш характерними для касаційного провадження в цивільному судочинстві України:

• касаційна скарга подається на судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, які набрали законної сили;

• подання касаційної скарги обумовлено неправильним застосуванням судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права;

• суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вирішує тільки питання права, тобто юридичний бік справи;

• під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими;

• за результатом розгляду справи касаційний суд може направити справу на новий розгляд в суд першої чи апеляційної інстанції, а у певних випадках також вирішити її по суті;

• розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснюється з додержанням загальних засад судочинства.

24.2. Право касаційного оскарження та процесуальний порядок його реалізації.

ПРАВО КАСАЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ — це право на порушення діяльності суду касаційної інстанції з перевірки законності рішення суду першої та (або) апеляційної інстанції, що набрало законної сили.

Суб'єктами права касаційного оскарження є (ч. 1 ст. 324
ЦПК): ________________________________________________________

Сторони (позивач та відповідач) та інші особи, які беруть

^ участь у справі (треті особи, як ті, що заявляють самостійні

вимоги щодо предмету спору, так і ті, що не заявляють таких вимог)

Правонаступники (ст.37 ЦПК)

Представники сторін та третіх осіб (ст. ст.27 і 44 ЦПК)

Особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст.ст. 45 і 46 ЦПК)

Особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, і які мають відповідну цивільну процесуальну правосуб'єктність

Об'єктом касаційного оскарження можуть бути судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали суду апеляційної інстанції. При цьому самостійним об'єктом оскарження може бути як рішення в цілому, так і його частина. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, тільки якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Підставами порушення касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Тобто, не будь-яке рішення чи ухвала можуть бути оскаржені в касаційному порядку, а тільки ті, щодо яких є сумніви в їх законності.

Відповідно до ст. 325 ЦПК право касаційного оскарження може бути реалізоване (строк) протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення цього строку з поважних причин, суд касаційної інстанції, за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, може поновити цей строк, але не більше ніж у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. У разі, якщо касаційну скарга подано після закінчення строку на касаційне оскарження і не порушене питання про поновлення цього строку або у поновленні строку відмовлено, суд касаційної інстанції повертає скаргу особі, яка її подала. Про поновлення строку на касаційне оскарження та про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції постановляє відповідні ухвали (ст. 325 ЦПК).

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання належним чином оформленої касаційної скарги. Касаційна скарга - це звернення до суду касаційної інстанції з вимогою про перевірку рішення суду першої та (або) апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, на предмет його відповідності нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга подається в письмовій формі, її зміст визначається конкретними обставинами справи, проте ст. 326 ЦПК містить перелік обов'язкових реквізитів, які повинні бути зазначені в скарзі:

о Найменування суду, до якого подається скарга;

• Ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

• Ім' я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

• Судове рішення (ухвала), що оскаржується;

• В чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального

права;

• Клопотання особи, яка подає скаргу;

• Перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційну скаргу підписує особа, яка подає скаргу, або її представник. До касаційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

До касаційної скарги додаються також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Ця вимога обумовлена тим, що отримавши вищевказані матеріали, особи, які беруть участь у справі, можуть підготуватися до захисту своїх прав, зокрема підготувати та подати заяву про приєднання до касаційної скарги тощо. Також повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Касаційна скарга подається до суду особисто заявником або відправляється поштою. Якщо скарга подана особисто, завідувач канцелярії повинен відмітити час її надходження, засвідчивши це своїм підписом на скарзі. Час здачі скарги на пошту засвідчується печаткою на конверті, а час надходження в суд - зазначенням відповідної дати на скарзі.

Касаційна скарга подається за правилами ст. 327 ЦПК безпосередньо до суду касаційної інстанції. Однією з додаткових гарантій реалізації суб'єктивного права на касаційне оскарження є закріплене у ст. 330 ЦПК правило, згідно з яким особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити, змінити її або відкликати.

Доповнити або змінити касаційну скаргу може тільки особа, яка її подала, до початку розгляду справи у суді касаційної інстанції, а відмовитися від скарги - до закінчення касаційного провадження.

Встановлення такого строку для доповнення або зміни касаційної скарги обумовлене тим, що суд касаційної інстанції розглядає справу в межах касаційної скарги. Відповідно її зміна чи доповнення мають бути здійснені до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції, оскільки це впливає на межі судового розгляду.

При відкликанні касаційної скарги постановляється ухвала про повернення скарги, а в разі відмови від скарги - закривається касаційне провадження. У першому випадку повторне звернення з такою самою скаргою допускається, у другому - не допускається.

24.3. Порушення касаційного провадження, підготовка та розгляд справи судом касаційної інстанції.

Діяльність суду касаційної інстанції побудована на тих само засадах, що й суду першої інстанції. Касаційне провадження базується на його основних принципах, однак реалізація деяких з них має свої особливості, що обумовлені спеціальною метою цього провадження - розглянути постановлені судові рішення, які набрали законної сили, на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права.

Умовно можна виділити три складові частини касаційного провадження:

Етап порушення касаційного провадження починається з моменту надходження касаційної скарги до канцелярії суду касаційної інстанції та її реєстрації. Після цього скарга передається в порядку черговості судді-доповідачеві, який протягом десятиденного строку вирішує питання про прийняття її до розгляду касаційним судом та про можливість зупинення виконання оскаржуваного рішення (ухвали) суду.

Одержавши оформлену належним чином касаційну скаргу, суддя-доповідач постановляє ухвалу про її прийняття. У разі надходження касаційної скарги, яка не відповідає встановленим ст. 326 ЦПК вимогам, несплати суми судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, до неї застосовуються правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК, — суддя залишає таку скаргу без руху та призначає строк для усунення недоліків, про що постановляється відповідна ухвала. Якщо в межах встановленого строку недоліки будуть виправлені, касаційна скарга вважатиметься поданою в день її первісного подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною і повертається позивачеві.

Обсяг повноважень суду касаційної інстанції на стадії проведення необхідних підготовчих дій визначено ст. ст. 331, 332 ЦПК. Протягом десяти днів з моменту постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги суддя-доповідач надсилає її копії та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу, та витребовує справу. Після отримання справи він протягом десяти днів зобов'язаний підготувати доповідь, у якій викласти обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, та з'ясувати питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Протягом п 'яти днів після складення доповіді має бути призначено та проведено попереднє судове засідання, на якому суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

За результатами попереднього розгляду справи, якщо немає підстав для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. За наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд скасовує його. У всіх інших випадках справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.

Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується усім складом суду.

Розгляд справи судом касаційної інстанції складається з комплексу процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення наявності підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Розгляд справи відбувається у судовому засіданні в приміщенні суду касаційної інстанції колегією у складі п'яти суддів.

Відповідно до ст. 333 ЦПК справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, обумовленими метою та завданнями касаційного провадження, межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

У підготовчій частині засідання процесуальні дії суду складаються з: відкриття головуючим судового засідання; оголошення інформації про справу (яка справа, за чиєю скаргою та на судове рішення суду якої інстанції розглядається); перевірки явки осіб, які беруть участь у справі, встановлення їх особи і перевірки повноважень представників (якщо вони є) та інших учасників процесу (перекладачів, експертів тощо); вирішення питання про розгляд справи за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання; роз'яснення головуючим прав і обов'язків учасникам процесу (в тому числі право заявляти відводи); вирішення питання про розгляд справи у даному складі суддів; вирішення заявлених відводів і клопотань.

На етапі розгляду касаційної справи по суті суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги. Винятком є ситуація, коли під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Суд касаційної інстанції не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, в своїх поясненнях, які вони дають в суді касаційної інстанції, мають наводити доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

За загальним правилом, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони — першим позивач. Суд може обмежити тривалість дачі пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання. При вирішенні цього питання суд повинен враховувати обставини справи та особу присутніх.

За розгляду справи в порядку касаційного провадження немає такої частини судового засідання, як судові дебати, оскільки суд касаційної інстанції не досліджує фактичних обставин справи, нових доказів, а отже, немає потреби підбивати підсумки та давати оцінку проведеному дослідженню.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати. Усі питання в нарадчій кімнаті вирішуються за загальними правилами вирішення питань колегією суддів (ст. 19 ЦПК).

Суд касаційної інстанції може тільки один раз перевірити законність судового рішення, яке набрало законної сили. Це правило повинно виконуватися й у тому випадку, якщо подано відразу кілька касаційних скарг. Проте цивільне процесуальне законодавство містить і ряд винятків.

Відповідно до ст. 348 ЦПК суд касаційної інстанції повторно перевіряє законність судового рішення у порядку касаційного провадження у таких випадках: по-перше, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в межах строку на касаційне оскарження, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи; по-друге, якщо строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи.

Суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами касаційного провадження. Причому за наявності підстав може скасувати попередньо постановлені ним по цій справі ухвалу чи рішення.

24.4. Повноваження суду касаційної інстанції.

ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ -

це сукупність його прав та обов'язків щодо здійснення встановлених законом процесуальних дій з перевірки судового рішення, яке набрало законної сили та є предметом перевірки за касаційною скаргою.

При розгляді справи в порядку касаційного провадження повноваження суду визначаються його основними завданнями: всебічної перевірки законності акту суду, забезпечення виправлення судом першої та (або) апеляційної інстанцій порушень закону. У зв'язку з цим, ЦПК містить детальний перелік підстав, за яких постановляється те чи інше рішення суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 336 ЦПК, за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право: • Відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду без

змін;

• Скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;

• Скасувати судові рішення і ухвалити нове або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд;

• Повністю або частково скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;

• Скасувати судові рішення і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду.

При перегляді ухвали суду в касаційному порядку суд касаційної інстанції наділений такими повноваженнями:

• Змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;

• Відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу без змін;

• Скасувати ухвалу і залишити в силі ту, що була помилково скасована апеляційним судом;

• Скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Перелік підстав для ухвалення того чи іншого рішення, постановлення ухвали судом касаційної інстанції закріплено у ст. ст. 337-342 ЦПК.

Відповідно до ст. 344 ЦПК за результатами розгляду справи судом касаційної інстанції постановляється УХВАЛА або РІШЕННЯ. Причому ухвала не може передбачати зміну рішення суду першої або апеляційної інстанції чи ухвалення нового рішення по справі без передачі справи на новий розгляд.

Зміст рішення, ухвали суду касаційної інстанції визначений ст. ст. 345, 346 ЦПК і передбачає, що УХВАЛА СКЛАДАЄТЬСЯ З ТАКИХ ЧАСТИН:

• вступної, в якій зазначається: час і місце її постановлення; найменування суду; прізвища та ініціали головуючого та суддів; прізвища та ініціали секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

• описової, в якій повинен міститися короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень; узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу; виклад доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій;

• мотивувальної із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався;