Умови лістингу цінних паперів на біржі

До торгівлі на УФБ за категорією лістингових цінних паперів можуть бути допущені цінні папери, які відповідають наступним умовам (не стосується державних цінних паперів, емісія яких згідно з законодавством України не підлягає регулюванню ДКЦПФР):

· випуск та проспект емісії цінних паперів зареєстровані відповідно до чинного законодавства України;

· здійснена державна реєстрація звіту про результати розміщення цінних паперів;

· згідно з законодавством України не існує заборони щодо торгівлі цінними паперами на фондовій біржі;

· емітент та його цінні папери відповідають лістинговим вимогам, встановленим біржею.

Для внесення та перебування цінних паперів у котирувальному списку «А» (першому рівні лістингу) цінні папери та їх емітенти додатково до зазначених вище умов повинні відповідати лістинговим вимогам визначеним залежно від виду цінного паперу.

Для внесення та перебування цінних паперів у котирувальному списку «Б» (другому рівні лістингу) цінні папери та їх емітенти додатково до зазначених вище умов повинні відповідати лістинговим вимогам, визначеним залежно від виду цінного паперу.

Ініціатором лістингу на біржі цінних паперів може бути лише емітент цих цінних паперів, за винятком державних цінних паперів, які можуть бути внесені до біржового реєстру за ініціативою біржі на підставі проспекту їх емісії відповідно до законодавства.

Для розгляду питання щодо включення цінного паперу до відповідного котирувального списку біржового реєстру емітент повинен подати на УФБ: письмову заяву; пакет документів, необхідних для розгляду питання щодо включення цінного паперу до біржового реєстру.

Торговельно-інформаційна система (ТІС) – юридична особа, яка здійснює діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку та володіє або управляє електронною торговельно-інформаційною системою (ЕТІМ) або іншою системою засобів, що надає можливість обміну пропозиціями купівлі та продажу цінних паперів. ТІС може використовувати ЕТІМ, не зареєстровану як суб'єкт підприємницької діяльності.

Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто є членами біржі й пов’язані між собою та найбільшими інституційними інвесторами. До основних ознак позабіржового ринку належать такі:

• чисельність продавців цінних паперів завдяки відсутності жорстких (порівняно з біржею) умов реєстрації учасників;
• відсутність єдиного курсу на однакові цінні папери (курс узгоджується під час переговорів між покупцем і продавцем);
• торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час;
• відсутність єдиного центру, який організовує торгівлю цінними паперами і відпрацьовує її методологію.

В Україні організаційно оформлений позабіржовий ринок почав формуватисья у 1996 р. Одним із таких об’єднань була асоціація «Позабіржова фондова торговельна система» (ПФТС) – з липня 1996 р. через власну електронну торговельну систему почала здійснювати торги цінними паперами. Фактично ця асоціація в Україні була альтернативою «мертвих» бірж. Вона концентрувала попит-пропозицію на цінні папери, статус саморегульованої організації, що давало змогу виходити на регульовані органи з ініціативами взаємодії з питань РЦП і обстоювати права своїх членів. Оскільки кодекси (арбітражний, дисциплінарний) були певними гарантіями при здійсненні операцій у межах цієї системи.

Значний період часу в Україні доволі значний сегмент ринку цінних паперів належав саме організованому позабіржовому ринку цінних паперів, ПФТС. Так, загальний обсяг торгів у ПФТС у 2001 р. становив 6,29 млрд грн, що дорівнювало 72,24 % загального обсягу торгів на ринку. До того ж щоденний обсяг торгів у ПФТС у 2001 р. становив 25,5 млн грн. Слід зазначити, що загальний обсяг торгів охоплював торгівлю на первинному (розміщення цінних паперів і аукціони Фонду державного майна України) і вторинному ринку – 97,36 % (6,12 млрд грн).

Депозитарій цінних паперів – юридична особа, що надає послуги основним учасникам фінансового ринку щодо зберігання та передачі цінних паперів незалежно від форми їх випуску з відповідним депозитним обліком переходу прав власності на них.

Клієнтами депозитарію є: зберігачі, які уклади з ним депозитарний договір; емітенти цінних паперів; інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

В Україні, відповідно до Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні”, створено Національну депозитарну систему: Національний депозитарій України; депозитарії, що ведуть рахунки зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів; зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів; реєстратори власників іменних цінних паперів.

Реєстратори цінних паперів (або держателі їх реєстру). Ними є юридичні особи, що здійснюють збір, фіксацію, обробку, зберігання і надання даних про реєстр власників цінних паперів емітента. Ведення реєстру може здійснювати і сам емітент. Використання послуг реєстратора є обов’язковим для емітента, якщо число власників перевищує 500.

Дозвіл на ведення реєстрів отримують юридичні особи, якщо реєстраційна діяльність передбачена їхнім статутом. При цьому органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора, а частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10 процентів.

Мінімальний розмір оплаченого статутного фонду реєстратора має становити 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.