Правове забезпечення установ і організацій, що виконують владні функції та суспільно-корисну діяльність

Завдяки важливості функцій, які виконують вищезгадані суб’єкти господарювання в організації економічної діяльності суспільства, вони можуть набувати статусу неприбуткових організацій (див. рис. 1). Це означає, що такі організації й установи звільняються від сплати податку на прибуток з доходів, перелік яких передбачений чинним податковим законодавством.

Рис. 1. Структура неприбуткових організацій.

Всі організації, що не мають на меті отримання прибутку, після набуття статусу юридичної особи вносяться до Реєстру неприбуткових організацій та установ, який ведеться Державною податковою адміністрацією України. При цьому варто звернути увагу на те, що чинним законодавством передбачаються різні підходи до встановлення неприбуткового статусу суб’єктів господарювання, а саме:

a. для державних організацій та установ (органів влади, закладів і установ освіти, науки, охорони здоров'я військових організацій тощо);

b. для державних установ культури;

c. для об’єднань громадян та громадських організацій.

Доходи (безповоротна фінансова допомога чи добровільні пожертвування, пасивні доходи, компенсація вартості отриманих державних послуг) органів державної влади України, органів місцевого самоврядування та створених ними установ або організацій (закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я та ін.), що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, зараховуються до кошторисів (на спеціальний рахунок) на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно з їх статутами).

У випадку, коли за наслідками звітного (податкового) року доходи кошторису на утримання зазначених організацій перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у кошторисі наступного року. При цьому з суми перевищення доходів над витратами зазначених організацій податок на прибуток не сплачується.

2. Критеріями встановлення статусу неприбутковості для державних організацій та установ культури визнано такі умови (Закон України “Про внесення змін до Основ законодавства України про культуру”):

a. кошти та інше майно, майнові права (у грошовому виразі), набуті неприбутковою організацією внаслідок її фінансово-господарської діяльності, за результатами звітного періоду не можуть більше, ніж у три рази перевищувати її надходження за той же період у вигляді бюджетних коштів, коштів та іншого майна, майнових прав (у грошовому виразі), наданих організації засновником (засновниками) організації, в тому числі у вигляді членських внесків, внесків учасників, а також безповоротної фінансової допомоги чи допомоги товарами, роботами, послугами (за їх ринковою вартістю), що надані безоплатно;

b. обсяг майна суб'єктів підприємницької діяльності (часток у їхньому майні), яке на встановленому законом праві належить неприбутковій організації, не може більше, ніж у три рази перевищувати загальний обсяг іншого майна, що належить неприбутковій організації на кінець звітного періоду. Таке перевищення належить усунути упродовж року, наступного за звітним шляхом його передачі установі культури за цінами, не нижчими від звичайних.

3. Статус неприбуткової організації об’єднань громадян та громадських організацій, діяльність яких регулюється додатковим законодавством, встановлюється податковою службою на підставі спеціального розрахунку про рух і використання доходів таких організацій.

Незважаючи на свій неприбутковий статус, вищезазначені суб’єкти господарювання мають право виконувати діяльність, безпосередньо не пов’язану з основною, і, відповідно, виконувати норми податкового законодавства та нести майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями перед контрагентами.

У зв’язку з цим відзначимо таке:

1. При проведенні прибуткових господарських операцій державні організації та установи не втрачають статусу неприбуткових. Отримані державними організаціями доходи від надання майна в оренду, після оподаткування у встановленому порядку, можуть залишатися у їх розпорядженні або спрямовуватися до бюджету. Наприклад, доходи, отримані державними організаціями від надання державного майна в оренду, розподіляються і використовуються таким чином:

2. за окремо індивідуально визначене майно (крім нерухомого) – залишається у розпорядженні організації;

3. за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу організації – 70 процентів орендної плати залишається організації, 30 процентів – до державного бюджету;

4. за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу організації, який перебуває у віданні Національної академії наук (НАН) – кошти у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань НАНу;

5. за майно, закріплене за закладами та організаціями Збройних Сил – кошти у повному обсязі спрямовуються до державного бюджету.

Для громадських організацій проведення прибуткових господарських операцій призводить до втрати неприбуткового статусу. У такому випадку, усі доходи, включаючи благодійні надходження, доходи від надання послуг, що відповідають функціональному призначенню організації, пасивні доходи, а також надходження від проведення господарських операцій, підлягають оподаткуванню у встановленому порядку.

2. Майнова відповідальність організацій та установ, яка може наступити в результаті проведення господарської діяльності, залежить від інституту засновників. Так, державні організації та установи несуть майнову відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки в межах власного майна, крім тієї частини, яку держава надала їм у користування, а також наявних грошових коштів на рахунках. Недержавні організації та установи за своїми зобов’язаннями відповідають усім своїм майном.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на принципах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи вказаних гілок влад здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Бюджетно-правовий статус державних органів влади передбачає право на: власний бюджет; отримання бюджетних доходів і залучення їх до відповідного виду бюджету; формуванняі використання цільових або резервних фондів; використання бюджетних коштів на потреби держави за призначенням; розподіл бюджетних доходів

Місцеві органи влади, як всі органи держави, створюються, відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування” та Конституції України, шляхом безпосередньої чи представницької демократії, виконують передбачені зконом функції, мають державно-владні повноваження, діють у встановленму порядку і є складовою апарату держави.

Розглядаючи організаційно-правову, матеріальну і фінансову основи органів місцевого самоврядування, потрібно зазначити, що:

1. органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються Законами України власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність;

2. матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

3. відповідні ради від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють права суб'єкта комунальної власності і управляють майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад;4. ради наділяють частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передають їм відповідні кошти, матеріально-технічні ресурси;

5. відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями будуються так:

- з установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності – на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності;

- з установами та організаціями, які не перебувають у комунальній власності – на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Фінансове управління державними установами і організаціями, що створюються органами виконавчої влади, регулюється Законом України „Про державний бюджет”, Постановою ВР АР Крим, рішення місцевої ради про місцевий бюджет, що дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Відповідно до Конституції України та Закону України “Прооб'єднання громадян” такими об'єднаннями є добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Створення та організація діяльності неприбуткових суб’єктів господарювання ґрунтується на правомочності володіння, користування і розпорядження майном, господарській правоздатності, господарсько-правовій відповідальності, а також на фінансовому забезпеченні, що відповідає основному напрямку обраної діяльності (членські внески, пожертви, доходи від господарської діяльності тощо).

Для громадських організацій важливою є наявність статусу неприбуткової організації. Цей статус вони отримують, як і державні організації, після включення їх до Реєстру неприбуткових організацій і присвоєння в ідентифікаційному номері ознак неприбуткової організації.

Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), яке створене і діє на основі добровільності, рівноправності його учасників, самоврядування, законності та гласності й легалізоване у встановленому порядку, може набувати двох форм:

– громадської організації , створеної громадянами, які досягли 14 років (та/або колективними членами), для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів;– політичної партії, добровільного об'єднання громадян, які досягли 18-річного віку, – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (Закон України „Про політичні партії”).Таким об’єднанням громадян держава гарантує невтручання у їх діяльність; надає пільги щодо оподаткування доходів за окремими видами господарської або іншої комерційної діяльності; встановлює максимальні розміри окремих та загальних річних пожертвувань на користь політичних партій, надає матеріальну допомогу. Об’єднання громадян є статутними суб’єктами господарювання і мають статус юридичної особи. Статутні документи (статут або положення) містять: назву та інформацію про статус та юридичну адресу; мету та завдання об’єднання; порядок оформлення членства громадян, їх права та обов'язки; утворення і повноваження статутних органів та осередків; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання; здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; порядок звітності, контролю; внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання; порядок припинення його діяльності.Вказані вище об’єднання громадян після їх реєстрації в установленому порядку як юридичних осіб підлягають офіційному визнанню. Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України та місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад.Про офіційне визнання об'єднання громадян легалізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.Об'єднання громадян на добровільних засадах засновують або вступають до них (союзи, асоціації тощо), утворюють блоки та коаліції, укладають між собою угоди про співробітництво і взаємодопомогу. Створення і легалізація спілок об'єднань громадян, порядок їх діяльності та ліквідації здійснюються аналогічно до порядку, описаному вище.

Приклад: Народна допомога - недержавне об’єднання громадян, створене однодумцями професіоналами соціальної роботи, з метою сприяння соціальній інтеграції, захисту прав та надання допомоги вразливим людям. Сьогодні “Народна допомога” активно працює в трьох містах України – Чернівцях, Києві та Львові – на ринку соціальних послуг бездомним та іншим соціально-незахищеним людям. В сфері соціальної роботи з бездомними людьми „Народна допомога” є однією з найкращих практик в Україні. В 2004 р. у залі Європейського Парламенту (м. Брюссель) „Народна допомога” була першою організацією з України, яка отримала почесну міжнародну нагороду „Срібна троянда” за роботу із найбільш вразливими категоріями населення – бідними та бездомними.
Наші цілі: 1. Захист прав соціально незахищених громадян України. 2. Подолання соціальної ізоляції та сприяння реінтеграції маргіналізованих груп суспільства. 3. Сприяння побудові міцного громадянського суспільства як важливого елементу демократичного розвитку країни.

Відповідно до Конституції України, Законів України “Про об'єднання громадян” і “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, профспілка є громадською організацією, яка створюється з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів її членів.Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі чи організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю, а також особи, які навчаються або забезпечують себе роботою самостійно. Члени профспілки – це особи, які входять до складу профспілки, визнають статут та сплачують членські внески. Закон, який регулює діяльність профспілок, не забороняє подвійного членства, але передбачає, що такі обмеження можуть передбачатись у статутах окремих профспілок.

Первинною профспілковою організацією є добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності і видів господарювання, або у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Профспілки набувають статусу місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Статус місцевих набувають профспілки, до яких входять три і більше первинних організації, що діють на підприємствах, установах, організаціях або об’єднують не менше 9 членів профспілки, які працюють у різних робото-давців в одній адміністративно-територіальній одиниці.Статус обласної профспілки визначається за однією із трьох ознак: наявність організаційних ланок профспілки у більшості адміністративно-територіальних одиниць області, м. Києва та Севастополя; наявність організаційних ланок профспілки, де розташовані підприємства, організації та установи певної галузі; об’єднання більшості членів профспілки, які працюють за даною професією чи фахом в області, містах Києві та Севастополі.Для координації профспілкової діяльності та її впливу на суспільно-політичні процеси в регіоні формуються обласні ради професійних спілок, які теж легалізуються, є статутними об’єднаннями зі статусом юридичної особи. Ознаками для визначення статусу всеукраїнських профспілок є: наявність організаційних ланок профспілки у більшості адміністративно-територіальних одиниць України; наявність організаційних ланок профспілки, де розташовані підприємства, організації та установи певної галузі, які об’єднують не менше третини членів профспілок певного фаху, професії; об’єднання більшості членів профспілки, які працюють за даною професією чи фахом в Україні.Координація діяльності профспілок у сфері соціального захисту людей праці та їх правове забезпечення покладено на Федерацію незалежних профспілок України (ФНПУ).Профспілки відповідають за своїми зобов’язаннями своїми коштами і власним майном. Члени профспілок не відповідають за зобов’язаннями профспілки та її органів.Характерним для профспілкових організацій є те, що вони отримують у своє розпорядження частину майна роботодавця як для створення умов своєї діяльності, так і для надання послуг членам профспілкової організації.Підприємства, установи, організації та відповідні фонди, засновані профспілками та їх об’єднаннями, наділяються статусом юридичних осіб і самостійно здійснюють свою діяльність відповідно до мети і завдань, передбачених їхніми статутами (положеннями) та законодавством України. Для зазначених підприємств, організацій та установ встановлюються нормативи відрахувань від прибутку на статутну діяльність профспілки.

Профспілкові організації створюють кредитні спілки, статути яких із питань кредитування та розрахунків погоджуються з Національним банком України і затверджуються постановою Національного банку України. Кредитні спілки належать до неприбуткових організацій.

Приклад: Профспілка працівників освіти і науки України здійснює представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів своїх членів, має високий рейтинг в органах законодавчої та виконавчої влади, серед роботодавців.

Профспілка працівників освіти і науки України об'єднує педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл, дошкільних та позашкільних установ, науково-педагогічних працівників, професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів, а також адміністративно-господарський, допоміжний персонал установ та закладів освіти, непрацюючих пенсіонерів.

На початок 2011 року Профспілка об'єднувала 29683 первинних організацій загальною чисельністю 2 млн. 26,9 тисячі осіб.

Центральний комітет як вищий виборний орган Профспілки в період між з'їздами організовує виконання рішень з'їзду. Основних напрямів діяльності Профспілки, координує діяльність організаційних ланок Профспілки. Сформована президія Центрального комітету Профспілки та її бюро.

Діяльність творчих спілок регламентується Законом України “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”. Творча спілка – добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

Основною діяльністю спілки є індивідуальна чи колективна творчість професійних творчих працівників, результатом якої є твір чи його інтерпретація, що мають культурно-мистецьку цінність.

До основних напрямків діяльності творчої спілки відносять:

· правовий, соціальний та професійний захист членів творчої спілки;

· творчу діяльність у галузі культури і мистецтва, розроблення і втілення в життя культурно-мистецьких заходів, організацію творчих конкурсів, виставок, авторських вечорів, прем'єр, фестивалів тощо;

· видання газет, журналів, книг та іншої друкованої продукції, створення кіно- та відеофільмів, аудіовізуальної продукції з метою популяризації досягнень української та світової культури і мистецтва, творчого доробку членів спілок;

· створення умов для творчої праці, підвищення професійного, наукового та загальнокультурного рівня членів творчої спілки, виховання творчої молоді;

· сприяння відродженню, розвиткові та популяризації народної творчості, утвердженню демократії;

· співпрацю з педагогічними та науково-педагогічними колективами навчальних закладів;

· надання допомоги педагогічним колективам у патріотичному, культурному та інтелектуальному розвитку дітей та молоді, у морально-етичному та естетичному вихованні;

· сприяння обміну культурними цінностями тощо;