Завдання демографії

Головне завдання будь-якої науки – пізнання законів розвитку (рухів) у певній частині суспільства й природи. Але разом із цим у кожної науки є і практичні завдання. Є вони і в демографії. Їх три: 1) вивчення тенденцій і чинників демографічних процесів; 2) розробка демографічних прогнозів; 3) розробка заходів демографічної політики.

1. Виявлення справжніх тенденцій демографічних процесів – зовсім не просте завдання. Потрібно вміти оцінити достовірність статистичної інформації і вибрати відповідні для кожного випадку показники (або сконструювати їх). Різні показники, залежно від їх індивідуальних властивостей, можуть абсолютно по-різному характеризувати напрям та інтенсивність одного й того ж процесу. Наприклад, в один і той же період часу одні показники народжуваності можуть свідчити про її зниження, тоді як інші, зовсім навпаки, – про її зростання. Аналітику необхідно встановити, що ж відбувається насправді – зменшується народжуваність чи зростає? Правильна оцінка особливо важлива, якщо, наприклад, аналітик є урядовим експертом з питань демографічної політики. Чи треба пояснювати, що оцінка аналітика в даному випадку матиме важливе практичне значення (чи розробляти якісь плани щодо впливу на народжуваність або спрямувати зусилля держави на вирішення більш термінових проблем)? При цьому важливо мати на увазі, що демографічні процеси мають велику інерційність, розвиваються дуже повільно (за людськими мірками), відлік часу в демографії часто правильніше вести не за роками, а за поколіннями. Тому надзвичайно важливо вчасно побачити, у якому напрямі розвиваються демографічні процеси, щоб своєчасно почати розробляти заходи демографічної політики, які покликані запобігати несприятливому розвитку.

Не менше значення має вивчення чинників демографічних процесів. Говорячи про чинники, часто розуміють причини явищ і процесів. У словниках найчастіше між чинником та причиною не проводиться принципової межі. Водночас у мовах різних наук вживання цих двох найважливіших понять відрізняється. “Причина” – поняття філософське, таке, що позначає суть, що породжує певний наслідок. Причина діє об'єктивно, незалежно від свідомості суб'єкта, що пізнає, отже, далеко не завжди проявляє себе на поверхні явищ, часто важко її впізнати. Тим часом головні цілі будь-якої науки – пізнання справжніх причин проблем, що вивчаються, адже тільки впливаючи на фактичні причини можна отримати бажані висновки.

У філософських науках майже не використовується поняття “чинник”. Зате у статистиці, з якою демографія перебуває в давній спорідненості, навпаки, переважно говорять про чинники, а не про причини. Це тому, що статистика намагається встановити причинно-наслідкові зв'язки шляхом вимірювання кореляційних залежностей між явищами. При цьому часто залишається незрозумілим, яке із взаємопов'язаних явищ – причина, а яке – наслідок (вони всі можуть бути наслідком причин, спостережень, що залишилися зовні). На відміну від філософії, статистика завжди має справу з конкретними, вимірюваними предметами (явищами) і процесами, у яких причинно-наслідкові зв'язки встановлюються не безпосередньо, а за їх зовнішніми індикаторами (показниками).

Такими зовнішніми індикаторами, ознаками причин (наслідками причин) і є чинники (ознаки чинників). Коли механізм причинно-наслідкового зв'язку досить добре відомий, немає необхідності говорити про чинники процесу, можна вказувати безпосередньо про причини (хоча можна й помилитися, і це часто буває, коли за причину приймають щось схоже на неї, що відповідає власним уявленням про неї). Про чинники у статистиці говорять, зазвичай, у тих випадках, коли роль тієї або іншої причини визначена недостатньо або взагалі тільки передбачається. Отже, чинник є статистично спостережуваним віддзеркаленням причини. На відміну від причини чинник завжди спостережуваний (вимірювальний). У цьому й полягає відмінність між ними. І ця обставина, жодним чином не принижує значення чинника як елемента, ступеня на шляху до пізнання причини.

2. На основі вивчення тенденцій демографічних процесів і причинно-наслідкових зв'язків демографічних процесів з іншими суспільними процесами, демографи розробляють прогнози майбутніх змін чисельності та структури населення. Ці прогнози потрібні не тільки самим демографам для оцінки вірогідного характеру демографічного розвитку. Дуже небагато вчених, за межами вузького кола демографів, знають, що саме на демографічні прогнози значною мірою спирається планування всього народного господарства: виробництва товарів і послуг, житлового і комунального будівництва, трудових ресурсів, підготовки кадрів, шкіл і дитячих дошкільних установ, доріг і засобів транспорту, військово-призваного контингенту та ін. Демографічні прогнози охоплюють фактично весь господарський і військовий потенціал країни. Саме тому в недавньому минулому вони зберігалися як секретні дані. Їх навіть не дозволялося розробляти без спеціального дозволу “органів”. Неабиякою мірою з тієї ж причини подібні прогнози сьогодні мало кому відомі за межами дуже вузького кола фахівців, хоча, здавалося б, повинні бути предметом обговорення широкого кола громадськості.

3. На основі пізнання реальних тенденцій демографічних процесів, на основі встановлення їх причинно-наслідкових зв'язків з іншими суспільними процесами, на основі демографічних (а також соціально-економічних, військово-політичних та ін.) прогнозів і планів визначаються цілі і заходи демографічної та соціальної політики. Слід підкреслити, що розробка програм демографічної політики не є метою тільки демографів. Розробка програм демографічного розвитку повинна мати комплексний характер, охоплювати широке коло чинників суспільного життя, враховувати багатоманітні і багатоаспектні наслідки демографічних процесів. Тому, окрім демографів, у розробці заходів демографічної політики неодмінно повинні брати участь економісти, фінансисти, юристи, соціологи, психологи, медики, фахівці з реклами і, ймовірно, ще багато інших фахівців.

Звідси видно широке коло знань, що залучаються до вирішення демографічних проблем. Рамки предмета демографії, який деякі вчені називають “вузьким”, зовсім не обмежують комплекс методів, який використовується у демографії для пізнання закономірностей і законів демографічного розвитку.