Тема 1. Сутність і функції грошей

План

1. Концепції походження грошей.

2. Суть грошей та їх еволюція.

3. Форми функціонування грошей.

4. Функції грошей.

Рекомендована література: [16], [17], [18].

1. Гроші відіграють досить важливу роль у економічному і соціальному розвитку суспільства. Вони в центрі уваги усіх верств населення і, зокрема, науковців. Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій, людство і сьогодні не має однозначної і остаточної відповіді на питання сутності грошей.

В економічній теорії виділяються дві основні концепції походження грошей: еволюційна і раціоналістична.

Раціоналістична – гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави з метою полегшення обміну товарів. Представники: Арістотель, П. Самуельсон.

Обґрунтування цієї концепції здійснив Арістотель (384–322 до н.е.) у праці «Нікомахова етика»: «Усе, що бере участь в обміні, повинно бути якимось чином зіставленим. За загальною згодою з'являється монета.., яка існує не по природі, а завдяки встановленню». Ця концепція панувала до кінця XVIII ст. У міру ускладнення відносин обміну суб’єкти господарювання шукали і домовлялися про найбільш зручний засіб, здатний обслуговувати ринкові відносини. На певному етапі цю роль стали виконувати дорогоцінні метали, а також їхні замінники – паперові гроші.

Різновидом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа (1842-1926), який у «Нарисах державної теорії грошей» стверджує, що гроші – це продукт права, продукт держави. На його думку, створені державою гроші, приймаються незалежно від їхнього металевого вмісту і є умовними знаками, наділеними державною владою певною платіжною силою.

Фрідмен М. і Шварц А.: «…гроші являють собою певну річ, якій ми даємо чисельну величину за допомогою відповідної процедури; вони не мають природної основи…» (див. М. Фрідмен, А. Шварц «Грошова статистика США»). У підручнику П. Самуельсона «Економіка» стверджується, що гроші є штучною соціальною умовністю, яка визначається суспільством. Ідея про гроші як «витвір домовленості» переважала аж до кінця ХVІІІ ст., археологічні дослідження розвінчали її постулати.

Представники концепції еволюційного походження вказують на товарну природу грошей.

Гроші – продукт історичного розвитку, що має товарну форму. Розвиток товарного виробництва (ринку) зумовлює необхідність у загальному засобі обміну. У різні часи в різних народів таким засобом були найрізноманітніші товари: худоба, хутро, зерно, прикраси, золото як особливий товар-еквівалент.

Еволюційна – гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

Послідовниками еволюційної концепції походження грошей стали представники класичної школи політичної економії А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс та ін.

СмітА. (1723–1790) у праці «Дослідження про причину та природу багатства народів» (1776) аргументує положення про те, що розвиток грошей пов’язаний з історичним процесом суспільного поділу праці: «…гроші зробилися загально прийнятим засобом торгівлі з тих пір, як закінчилась мінова торгівля, але подібних до всіх інших товарів, золото і срібло обмінюється у своїй вартості…».

Сміт А. та Рікардо Д. розглядають гроші не інакше як технічне знаряддя для обміну та торгівлі, ставлячи на перше місце їхню функцію обігу.

2. Гроші – економічна категорія, що означає специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

У працях К. Маркса зроблено аналіз історичного процесу еволюційного розвитку грошей за рахунок багаторівневої спеціалізації виробництва, суспільного поділу праці та розширення масштабів суспільного обміну і сформовано в таких формах:

1) проста, або випадкова, форма вартості (Т_А-Т₁) – товари вироблялись як правило для себе і обмінювались один на один випадково;

2) повна аборозгорнута форма вартост і (ТА=Т₁,Т₂,Т₃) – зростання обсягів товарів на ринку перетворює обмін на регулярний процес. Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів. Наприклад, один мішок зерна дорівнює:

· одній тварині;

· одній сокирі;

· одному аршину полотна тощо.

3) загальна або еквівалентна (Т₁,Т₂,Т₃ = Т_А) – товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагнув отримати загальний товар, який потрібний усім. У зв’язку з такою об’єктивною необхідністю з товарної маси почали виділятися товари, що виконують роль загального еквівалента. Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, слонова кістка. Однак у цій ролі товари затримувалися недовго, оскільки не задовольняли вимог товарного обігу і за своїми властивостями не відповідали умовам еквівалентності.

Внаслідок розвитку обміну загальним еквівалентом протягом тривалого періоду стає один товар, здебільшого метал. Цей процес становлення товару як загального еквівалента дуже складний і тривалий. Він визначив появу четвертої форми вартості – грошової (Т₁,Т₂,Т₃, Тх,= золото), для якої характерні такі риси:

· загальне визнання цього факту як покупцем, так і продавцем, тобто обидва суб’єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на товар-гроші;

· наявність особливих фізичних властивостей у товару-грошей, придатності для постійного обміну;

· тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.

Цілком очевидним є висновок, що гроші виникли з обміну стихійно, а не за згодою сторін. У ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали – золото і срібло.

Таким чином, гроші – історична категорія, яка розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом, що ускладнюється зі зміною умов виробництва.

3. У своєму розвитку гроші виступали в двох основних формах: повноцінні гроші та неповноцінні (замінники повноцінних грошей або кредитні гроші).

Повноцінні гроші (товарні та металеві) – гроші, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості.

Товарні гроші – предмети першої необхідності – худоба, сіль, зерно, м’ясо, риба, хліб тощо та предмети розкоші (намиста, перлини, хутро).

Подальшим розвитком грошей стало використання різних металів (міді, бронзи, заліза та ін.), а згодом і карбування металевих монет. Монета виявилась найдосконалішою формою повноцінних грошей; вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета розвивалась і змінювалася.

Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу VІІІ–VІІ ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько ХХ ст. до н.е. в Ассирії почали карбувати монети із золота.

Назва «монета» походить від першого монетного двору, що був відкритий у Римі при храмі Юнони-Монети в 269 р. до н.е., де почали карбувати срібні монети «нуммі» за зразком грецьких «драхм». Пізніше в Римі було введено нову грошову одиницю «денарій». Ця монета практично п’ять сторіч залишалася головною грошовою одиницею Риму та підвладних йому земель.

Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в ІХ–ХІ ст. – здебільшого срібні, частково золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів.

Головну роль у розрахунках та обміні відігравала срібна гривня. Походження «гривня» виводять від «гриви» – волосся.

У 20-их рока ХХ ст. практично всі країни розпочали нову епоху в грошовому обігу – перехід від повноцінних до неповноцінних (кредитних) форм грошей. Цей процес набув форм демонетизації золота:

· на першому етапі спочатку зменшують вагову кількість дорогоцінного металу в монетах та поступово взагалі відмовились від обігу срібних (кінець ХVІІІ ст.) та золотих (кінець ХІХ ст.) монет;

· на другому етапі поступово зменшують золотий вміст у національних одиницях, а згодом і повністю зупинено обмін паперових грошей на золото в будь-якій формі (друга половина ХХ ст.), гроші стають виключно неповноцінними.

Неповноцінні гроші (замінники повноцінних грошей, кредитні гроші) – це гроші, номінальна вартість яких вища від реальної (набувають своєї вартості виключно в обігу), тобто фактично витраченої на їхнє виробництво суспільної праці. До них належать:

· паперові гроші (казначейські білети, банкноти);

· кредитні гроші (банкноти, білонна монета,

· квазігроші (облігації, векселі, чеки),

· депозитні гроші (не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках),

· електронні гроші (банківська система переказу грошових засобів за допомогою ПК).

Вважають, що перші паперові гроші були випущені в Китаї ще в ХІІІ ст.

У Російській імперії паперові асигнації з’явилися в 1769 р., в період царювання Катерини ІІ. Всі вони вільно розмінювались на срібні гроші і замінювали в обігу громіздкі срібні та мідні монети.

Кредитні гроші пройшли такий шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Вексель – це боргове зобов’язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

Банкнота – кредитні гроші, які випускає центральний (емісійний) банк країни. За суттю, вони є національними грошима на всій території держави. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи, щоб ускладнити їхню підробку.

Чек – вид кредитних грошей, що виступає як грошовий документ установленої форми, який містить безумовний наказ власника рахунка в кредитній установі виплатити держателю чека зазначену суму.

Користування електронними грошима здійснюється за допомогою електронного гаманця – будь-якої пластикової картки або функції картки, що містить реальну цінність у формі електронних грошей, які власник вніс на рахунок у банку. Таким чином, картка — це інструмент безготівкових розрахунків, тому її існування пов’язане з функціонуванням певної платіжної системи. Носієм електронних грошей є пластикові картки.

Депозитні гроші – це різновид кредитних грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються в безготівковій формі. Рух їх здійснюється за рахунками в банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів – чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Квазігроші, або майже гроші, – це специфічні грошові форми, в яких грошова сутність істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

4. Суть грошей виявляється у їх функціях. Функція – це певна дія або "робота" грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення, тобто дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Незалежно від того, в якій формі виступають гроші – у вигляді золота, діамантів, паперових грошей чи банківських рахунків, вони виконують такі функції:

· міра вартості;

· засіб обігу;

· засіб платежу;

· засіб нагромадження і створення скарбів;

· світові гроші.

Усі п'ять функцій у їх єдності становлять реальний рух грошей. Зміст тієї чи іншої функції відображає особливості досягнутого етапу розвитку грошей.