Зоотехнічний облік у тваринництві

Для ведення зоотехнічного обліку, недопущення плутанини з походженням тварин всім при народженні присвоюють індивідуальні номери, які записуються у відповідні документи. Цей номер зберігається за твариною протягом усього її життя. У практиці тваринництва застосовують різні способи мічення.

Велику рогату худобу мітять за допомогою вищипів на вухах, нластикових бірок, татуювання на внутрішній стороні вуха, випалювання на рогах, нашийників з металевими пластинками. Для свиней використовують пластикові бірки, вищипи на вухах (рис. 2.8) татуювання з зовнішньої сторони вуха.

Дорослих коней мітять гарячим або холодним тавром, а лошат татуюванням на внутріш­ній стороні верхньої губи. У вівчарстві використо­вують металеві сережки, кнопки з вибитими на них номерками. Кролів і кліткових хутро­вих звірів мітять татуюванням на внутрішній поверхні вуха. У птахівництві використо­вують кільцювання на правій нозі. Молодняк птиці часто нумерують криломїтками.

■

.

Рис.2.8. Ключдо нумерації свиней впщниаімн

При будь-якому способі мічення в господарстві не допускають повторення однакових номерів. Таврування проводять холодним і гарячим способом. При гарячому - тавро добре нагрівають і прикладають на 10-20 секунд на лопатці нижче верхньої частини холки або на крупі. При холодному методі - тавро охолоджують до мінус 190 градусів у рідкому азоті і на 20-30 секунд прикладають до тулуба. На місці тавра виростає біле волосся.

Татуювання проводять спеціальними щипцями на внутрішній поверхні вуха, цифри голчастого типу вставляються в щипці до номера 9999.

Крім мічення, тваринам присвоюють клички, які одночасно з індивідуальним номером заносять до акту про приплід і у всі інші документи. Клички повинні бути простими, короткими, зрозумілими,

не збігатися з іменами людей, організацій, назвами національностей, міст, країн.

У свинарстві клички молодняку беруться по матері або по баїькові, наприклад, всі свинки отримані від Волшебниці мають кличку матері, а самці - кличку батька. У більшості господарств клички самців і самок великої рогатої худоби дають за першою літерою матері. У конярстві з давніх часів існує дещо інший порядок: у кличці тварини обов'язково мусять бути перші літери батька і матері, наприклад, видатний плідник орловської рисистої породи Г1ІОН -батько Отклік, мати Гіриданіца. Вибираючи клички для худоби, користуються словниками, енциклопедіями та іншою довідковою літературою.

Контрольні запитання

.....

1. Що таке добір і підбір, який між ними зв'язок?

2. Який добір називають природним, а який штучним?

3. Методи і форми добору.

4. Які ознаки входять до комплексної оцінки тварин при доборі?

5. У чому різниця між однорідним і різнорідним підбором?

6. Для чого проводиться оцінка тварин за походженням і якістю потомства?

7. Як присвоюються клички тваринам?

8. Якими способами проводять мічення тварин?

■ 2.11. МЕТОДИ РОЗВЕДЕННЯ

Під методами розведення розуміють системи підбору тварин з урахуванням їхньої видової та породної належності: У тваринництві застосовують такі методи розведення: чистопородне, схрещування та гібридизацію.

2.11.1. Чистопородне розведення

Чистопородним розведенням називається система парування тварин, що належать до однієї породи. Одержане при цьому потомство буде чистопородним. Чистопородними вважаються ті тварини, у яких чистопородні батько й мати, а також ті, що одержані від вбирного схрещування, але не нижче п'ятого покоління. Підтвердженням

чистопородності є родовід у племінному свідоцтві. Належність тварин до породи встановлюють також з інших племінних записів.

При чистопородному, або чистому, розведенні здійснюється, як прийнято говорити, розведення "в собі", тобто відтворення ведеться ізольовано від тварин інших порід.

Чистопородне розведення здійснюється за допомогою різних методів, форм і варіантів добору й підбору, використання інбридингу, розведення за лініями та родинами. Особливу увагу при чистопородному розведенні відводять добору плідників. Значення їх зростає із впровадженням великомасштабної селекції.

Розведення за лініями. Вищий ступінь племінної роботи -розведення за лініями. Це система племінної роботи із заводськими породами сільськогосподарських тварин, що Грунтується на створенні ліній та їх раціональному використанні. Основна мета при цьому -збереження спадкових якостей родоначальника лінії, збагачення її новою цінною спадковістю й нагромадження в стадах породи ознак і властивостей, характерних для лінії.

Розрізняють генеалогічні та заводські лінії. До перших відносять усе потомство, яке походить від спільного предка, незалежно від якості тварин. До заводської лінії належать ті тварини, які походять від видатного родоначальника і мають схожість із ним за конституцією і продуктивністю.

На розвиток ліній впливають добір, підбір та інбридинг. Для збереження й розвитку цінних якостей ліній треба правильно добирати плідників - продовжувачів лінії. Часто найвидатніших за продуктив­ними якостями тварин одержують у результаті кросів ліній.

Парування тварин двох різних ліній у межах породи називається мізіслініїшим кросом. Його застосовують у заводських стадах для освіження крові, збагачення спадковості та створення нових ліній.

Лінії не можна відривати від породи. Робота із лінією є одночасно роботою з породою. Цінних плідників лінії використовують у племінних і товарних господарствах через штучне осіменіння тварин. 1 фермер, який займається розведенням племінних тварин, повинен опиратися на видатних плідників. Щоб запобігати стихійному інбридингу, в товарних господарствах треба застосовувати ротацію ліній - систематичну заміну плідників однієї лінії плідниками другої, третьої і т.д.

Успішна робота із лініями неможлива без родин. Високопродук­тивні родини створюють за допомогою використання видатних плідників. Одночасно із цим створення та розвиток ліній досягають з

участю родоначальниць родин або їх послідовниць. Саме із крайніх родин, як правило, добирають родоначальників і продовжувачів ліній. Цінність високопродуктивних родин зростає у зв'язку з можливостями їх використання для трансплантації ембріонів.