Експериментальний метод надає можливість оцінити компетентність експертів під час виконання конкретного завдання, що відповідає профілю їх діяльності, тобто на практиці

Означені методи спираються на врахування, переважно, професійних, іноді – суто формальних ознак здатності до експертної діяльності. Водночас, участь у проведенні експертизи передбачає наявність у фахівців й цілої низки особистісних якостей, які, з одного боку, визначають ефективність виконання дорученого завдання, а з іншого – забезпечують злагодженість роботи у групі. Важливими для експертів якостями є оригінальність мислення, допитливість, самокритичність, здатність до генерування нових ідей – конструктивних та нетривіальних. Бажано, щоб експерт демонстрував незалежність своїх суджень, був спроможним відстоювати, за необхідністю, власну точку зору. Водночас, це не виключає готовності йти на компроміс, визнавати правоту інших, якщо вона є достатнім чином аргументованою.

Після розробки програми дослідження та підбору експертів їх ознайомлюють з проблемною ситуацією, метою та завданнями дослідження, забезпечують необхідною для проведення експертизи первинною та додатковою інформацією. Дуже важливим аспектом підготовки експертного опитування є створення сприятливих умов для ефективної роботи членів експертної групи. Атмосфера, в якій відбувається процедура опитування, повинна бути діловою, але водночас невимушеною, такою, що забезпечує дійсно творчу та плідну діяльність експертів.

Наступним етапом опитування експертів є безпосередньо генерування експертних оцінок, з послідуючим їх узгодженням (якщо необхідно дійти єдиного рішення). Основний інструментарій експертних опитувань – анкета чи бланк інтерв’ю, які матимуть свою специфіку. По-перше, в опитувальник традиційно вводяться групи питань стосовно досліджуваної проблеми та характеристик експертів, але втрачає смисл контроль наданої інформації за допомогою спеціальних питань, як це робиться у масових опитуваннях (оцінки експертів апріорі вважаються обґрунтованими). У більшості випадків для одержання якомога більш повної інформації застосовуються відкриті питання, які не обмежують свободу висловлювання думки експертом. “Закриття” питання можливими позиціями відповідей є доцільним, коли дослідник має достатньо інформації для формулювання гіпотез, тобто певних припущень щодо специфіки досліджуваного об’єкта. Ці припущення дозволяють формалізувати опитувальник експерта (див. додаток 3).

Сутність етапу опрацювання та аналізу результатів експертного опитування полягає в інтегруванні (узгодженні) одержаних експертних оцінок. Ця процедура може здійснюватися в декілька способів.

1. Шкалювання виявлених оцінок, тобто їх співставлення за номінальною, порядковою чи метричною шкалами. Так, якщо застосовується порядкова п’ятипунктова шкала, кожна думка експертів (А, В, С і т.д.) набуває певного числового значення (від 1 до 5) у залежності від позиції, яка їй присвоюється за шкалою кожним експертом:

1 2 3 4 5

А В С

2. Ранжування наданих експертами варіантів вирішення досліджуваної проблеми, тобто їх упорядкування за певними критеріями. Цими критеріями можуть бути: представленість позиції у колективній думці експертів; ступінь реалістичності, тобто можливості практичної реалізації; ефективності; економічної доцільності та інші. В зв’язку з тим, що соціальні проблеми є за своїм характером багатокритеріальними (їх не можна оцінювати за якимось одним параметром, наприклад, економічним чи морально-психологічним), висловлені пропозиції, як правило, “пропускаються” через свого роду “батарею” критеріїв. В даному випадку ранг кожної пропозиції чи думки можна розрахувати як середнє сукупності присвоєних їй рангів.

3. Парних, послідовних та множинних порівнянь. Зокрема, метод парних порівнянь полягає у тому, що всі об’єкти (думки експертів) об’єднуються у пари, а респондент надає перевагу певному об’єкту у кожній парі. Наприклад, якщо об’єктів три (А, В, С), одержуємо три пари сполучень А-В, А-С, В-С, в кожній з яких вибирається один об’єкт. Нехай у першому випадку це В, у другому – С, у третьому – С; таким чином найбільшого значення за результатами ранжування набуває об’єкт С.

4. Узгодження оцінок у груповій дискусії (ця процедура буде описана нижче).