Структура опитувальника. Види питань анкети

Логіка побудови анкети повинна враховувати, перш за все, психологію респондента, аніж послідовність завдань, що вирішуються з допомогою опитування. Треба також брати до уваги те, що питання анкети є результатом інтерпретації основних понять дослідження і повинні чітко співвідноситься з ними, а також із дослідницькими завданнями.

Логіка побудови процесу опитування полягає у послідовному розгортанні декількох його етапів. Відповідно, й структура анкети складатиметься з декількох частин.

1. Вступ. В цій структурній частині опитувальника містяться відомості щодо організації, яка проводить опитування, мети дослідження (вона повинна вказувати на наукову чи практичну значущість результатів дослідження, що сприяє створенню у респондента мотивації участі в опитуванні), способу заповнення анкети. Респонденту необхідно надати гарантії анонімності (як правило, використовуються звороти типу “результати застосовуватимуться в узагальненому та знеособленому вигляді” чи “отримані дані використовуватимуться лише у наукових цілях”). Можна заздалегідь висловити подяку за участь у дослідженні.

2. Основна частина починається з так званих контактних питань, чи питань-криголамів, призначення яких – пробудити інтерес респондента до теми опитування, поступово включити його до роботи. Легкість початкових питань є запорукою того, що респондент не перерве процес заповнення анкети, доведе його до логічного кінця.

Складні питання, до яких можна віднести відкриті та мотиваційно-оціночні (відповіді на них, як правило, вимагають від респондента певних розумових зусиль) слід розташовувати ближче до середини чи кінця опитувальника.

3. Заключна частина містить зазвичай не дуже складні, переважно закриті питання; це також можутьбути невеликі таблиці (матричні питання). Наприкінці анкети слід розташовувати так звану паспортичку – сукупність запитань про статус респондента.

В зв’язку з тим, що кожному дослідницькому завданню відповідатиме певне коло питань анкети, останні доцільно організовувати у змістовно-смислові блоки. В результаті питання всередині блоку виявляються пов’язаними за смислом, переходи ж від одного блоку до іншого повинні бути логічними. Наприклад: “А зараз поговоримо про матеріальні умови вашого життя”. Для того, щоб у респондента не склалося враження про більшу значущість для дослідника деяких проблем у порівнянні з іншими, блоки слід роботи приблизно однаковими за обсягом.

Кількість питань у анкеті визначається не тільки переліком вирішуваних завдань та їх складністю, але й допустимим часом на опитування кожного респондента, який не слід роботи більшим за 40-50 хвилин, щоб не перевтомлювати респондента.

В опитувальнику зазвичай використовують різни види питань, які залежать від типу інформації, що отримується за їх допомогою.

За характером всі питання анкети розділяються на:

1. Статусно-кваліфікаційні – питання про стать, вік, освіту, професію, кваліфікацію чи місце навчання, сімейний стан, територіальний статус, національність, доход респондентів та ін. Формулюючи такого роду питання, досліднику слід врахувати всі можливі категорії відповідей. Дуже часто для визначення градацій ознаки (наприклад, віку) застосовуються параметри, що використовуються у державній статистиці. Це доцільно робити, коли у дослідника немає чіткої гіпотези щодо впливу вивчаємого фактора на об’єкт. Наприклад, у статистиці прийнято виділяти наступні градації ознаки “вік” у дослідженнях молоді:

15-19 років

20-24 років

25-29 років

Якщо ми не маємо за мету дослідити відмінності респондентів всередині кожної із таких груп, чи впевнені, що ці відмінності не матимуть статистично значущого характеру, доцільно скористатися саме такими позиціями відповідей.

Питання про статус можуть мати й відкритий характер, коли респондентові пропонується вписати відповідь самостійно.

Деякі дослідники достатньо слушно рекомендують звертати увагу на тактовність формулювання подібних питань та варіантів відповідей до них. Так, за думкою В.А.Ядова, нетактовною буде позиція відповіді на запитання про рівень кваліфікації респондента “некваліфікований робочий”. В даному випадку йому доцільніше запропонувати вузький перелік професій, які після ми віднесемо до певної категорії.

Не слід також пропонувати респондентові важкі завдання. Так, прохання “визначте середній за останні шість місяців дохід на кожного члена сім’ї” є невиправдано складним. В даному випадку респондентові буде більш легко розрахувати сукупний щомісячний дохід всіх працюючих чи отримуючих інші види доходів членів сім’ї за даний період.

2. Питання про події, факти, явища.

Перед тим, як адресувати респондентові питання подібного характеру, необхідно засвідчитися у його поінформованості щодо подій, фактів, явищ, проблем, про які надалі буде йти мова. Якщо при опитуванні експертів їх оцінки, як правило, прирівнюються до об’єктивних, а думка вважається апріорі обґрунтованою, у масових опитуваннях виявленню думки чи отриманню оцінки респондентів може передувати питання на поінформованість. Наприклад: “Чи поінформовані Ви щодо видів послуг, які надають ЦССМ?” Якщо об’єкт, подія, явище, які нас цікавлять, знайомі респондентові, то подальші надані ним відомості будуть з більшою ймовірністю достовірними, якщо ж ні – він не буде у змозі виразити думку з проблеми, чи висловлена думка не буде обґрунтованою.

Для того, щоб відокремити від інших групу респондентів, яких певна проблема безпосередньо стосується чи стан якої вони у змозі оцінити внаслідок своїй поінформованості, застосовуються питання-фільтри.

Фільтри можуть мати наступні форми:

1. Конструкція типу: “Якщо..., то...”. Наприклад: “Якщо Ви на теперішній час працюєте, то вкажіть Вашу посаду за основним місцем роботи. Якщо ні – переходьте до питання № __”.

2. Конструкція “Увага! Наступні __ запитань – для тих, хто на теперішній час має роботу”.

3. Фільтр як один з варіантів відповідей. Наприклад, питання про посаду може супроводжуватися переліком можливих варіантів відповідей, серед яких (як правило, наприкінці переліку) буде варіант “на теперішній час не працюю”.

Інший вид питань, що дозволяють виявити некомпетентність респондентів щодо оцінювання певних явищ, проблем чи об’єктів, називають питаннями-пастками. Наприклад, у перелік об’єктів, ставлення до яких необхідно оцінити респондентові (це можуть бути назви законодавчих актів чи громадських рухів, прізвища відомих постатей і т.і.), можна включити неіснуючий; якщо респондент визначає ставлення до вимишленого об’єкту, його компетентність чи відвертість можна поставити під сумнів.

Для перевірки послідовності позиції, яку займає респондент, застосовується такий прийом, як “розщеплення питання”. Респонденту у опитувальнику пред’являються ідентичні за змістом, але протилежні за формулюванням питання. Наприклад:

Оцінить ваше ставлення до наступних суджень:

	Повністю згодний	Скоріше згодний	Не знаю	Скоріше не згодний	Зовсім не згодний
Тільки змістовна, цікава робота заслуговує на те, щоб займатися нею протягом значної частини свого життя
Скільки завгодно можна займатися будь-якою роботою, яка дає гарний заробіток

Якщо відповіді респондента є суперечними, надана інформація визнається недостовірною. В даному випадку, якщо респондент, відповідаючи на перше запитання, обрав 1 чи 2 позицію, за логікою у відповідь на друге запитання він повинен обрати 4 чи 5 варіант. Звичайно ж, для того, щоб респондент не зміг здогадатися про намір дослідника “перевірити його”, результати розщеплення розподіляються по анкеті у хаотичному порядку.

Питання, які містять прохання оцінити тривалість певного процесу, слід супроводжувати варіантами відповідей з чіткими кількісними межами інтервалів. Наприклад, замість відповідей на питання про доход респондента, сформульованих із застосуванням описових категорій – “дуже високий”, “високий”, “середній”, “низький” - доцільніше використовувати варіанти з конкретними вказівками щодо рівня доходу, вираженому у цифрах (грошових одиницях). Це дозволяє уникнути суб’єктивізму у трактуванні різними людьми одних й тих самих категорій – “багато – мало”, “далеко – близько” і т.і.

3.Мотиваційно-оціночні питання. Надати відповіді на питання, що пов’язані із мотивами, оцінками, думками, є для респондентів, мабуть, найскладнішім завданням. В цьому випадку дослідникові бажано додержуватися деяких рекомендацій.

1. Питання слід формулювати у оціночно-нейтральній формі: його текст не повинен навіювати респондентові певної відповіді. Наприклад, зворот типу “В якому ступені Ви схвалюєте...?” краще замінити на більш нейтральний “Як Ви ставитеся до...?” чи “В якому ступені Ви схвалюєте (не схвалюєте)...?”

2. Бажано уникати шаблонів при побудові фрази питання. Оригінальне формулювання запитання дозволяє запобігти концентруванню відповідей навколо однієї чи декількох позицій.

Для виявлення думок респондентів, їх позицій з тих чи інших проблем часто застосовують проективні питання: вони конструюють певні ситуації, які можуть мати місце у реальності та вибір з переліку яких пропонується зробити респондентові. Наприклад: “Якщо б Вам довелося обирати роботу, якому виду діяльності Ви б надали перевагу – такому, що передбачає високий заробіток, але й одночасно ризик його втратити, чи роботу з низьким, але стабільним доходом?”

По відношенню до особистості респондента питання бувають особистісними та безособистісними. Перші апелюють безпосередньо до особистості респондента та можуть мати конструкцію “Як Ви вважаєте...?”, “Яке Ваше ставлення до...?”. Респондент не завжди готовий відповідати на таке прямо порушене запитання, особливо якщо воно пов’язане з його приватним життям чи стосується суспільно несхвальних зразків поведінки (вживання алкоголю, наркотиків, паління і т.і.). В такій ситуації доцільно застосовувати знеособлені формулювання типу: “Деякі вважають, що... Чи згодні Ви з цією думкою?” Звичайно ж, такого роду питання не слід розташовувати на початку анкети; вони передбачають наявність поступово досягнутого контакту с респондентом.

Досвід проведення соціальних досліджень свідчить про те, що знеособлені формулювання “делікатних” питань забезпечують більшу достовірність відповідей. Наприклад, із двох суджень “Чи згодні Ви з тим, що міську інфраструктуру слід розвивати за рахунок підвищення податків?” та “Чи готові Ви сплачувати більші податки для того, щоб розвивалася міська інфраструктура?” у першого - більш знеособленого - є “більше шансів” для того, щоб схилити респондента до позитивної відповіді.

За ступенем стандартизації питання поділяють на відкриті, закриті та напівзакриті. На відкриті питання респондент надає свій власний варіант відповіді. Крім основної ролі, які відіграють відкриті питання у масових опитуваннях, їх часто застосовують на стадії розробки анкети з метою визначення на основі опитування невеликої сукупності респондентів можливих для даного питання варіантів відповідей. Опрацювання відповідей на відкриті питання полягає у побудові їх угрупувань за певними критеріями – такими, які б можна було застосувати при формулюванні відповідей на аналогічні закриті питання.

За допомогою відкритих питань можна контролювати інформацію, що надається респондентами у відповідь на закриті питання. Чим простішим є досліджуваний об’єкт, тим більшою буде ймовірність збігу відповідей на ідентичні відкриті та закриті питання. До того ж, у випадку, якщо досліднику важко однозначно сформулювати ті чи інші можливі варіанти відповідей, йому слід обрати відкриту форму питання. Але в зв’язку з тим, що далеко не всі респонденти внаслідок певних причин надають відповіді на відкриті питання, доля останніх у масових опитування не є дуже великою (як правило, не більш 10-15 %).

Закриті питання передбачають наявність переліку можливих варіантів відповідей. За своєю формою вони можуть бути різних видів.

1. Альтернативні питання містять перелік взаємовиключних варіантів відповідей. До цієї категорії належать дихотомічні (наприклад, питання про стать респондента) та шкальні питання (питання про соціальний статус респондента, про рівень задоволеності певним аспектом життєдіяльності, ступінь згоди з тим чи іншим судженням ті ін.). Останні передбачають обрання респондентом певної позиції на шкалі, наприклад:

Наскільки Ви задоволені (не задоволені) якістю послуг, які надають ЦССМ?

1. Повністю задоволений

2. Скоріше задоволений

3. Скоріше не задоволений

4. Зовсім не задоволений

5. Важко відповісти

Кількість позицій на шкалі залежить від специфіки питання та може включати три, чотири, п’ять, сім і навіть більше альтернатив відповідей. Бажано, щоб шкала була симетричною, тобто на, скажімо, два позитивні варіанти відповіді приходилися два негативні; одна позиція буде нейтральною (як у наведеному вище прикладі).

Шкали бувають дескриптивними, коли варіанти відповідей виражаються словами, та графічними. Приклад графічної шкали наведений нижче.

Як би Ви описали психологічну атмосферу у вашому колективі?

1 2 3 4 5

несприятлива сприятлива

До шкальних також відносять питання, в яких міститься прохання ранжувати, тобто упорядкувати певні об’єкти (за ступенем значущості, за пріоритетністю та ін.). Наприклад:

Нижче перераховані цінності, які слугують людям орієнтирами в їх житті. Пронумеруйте їх за ступенем значущості для Вас: №1 – найзначиміша, №2 – менш значуща і т.д. у порядку убування.

ЦІННОСТІ №№

Спілкування

Незалежність

Сім’я

Робота

Авторитетність

Благополуччя

2. Поліваріантні (питання меню) допускають можливість обрання із запропонованого респонденту переліку відповідей одночасно декількох з них. Такі питання слід супроводжувати вказівками на кількість варіантів, які можна одночасно обрати респондентові. Якщо ця кількість, за рішенням дослідників, обмежується, процедура носитиме параметричний характер, якщо ж ні – вона набуватиме характеру непараметричної.

Наприклад:

Яким умовам повинна відповідати ваша робота? (можна обрати до трьох варіантів відповідей)

Відповідність спеціальності

Висока заробітна плата

Стабільний доход

Можливість кар’єри

Можливість реалізації власних здібностей

Високій суспільний престиж

Сприятливі умови та режим праці

Гарний колектив

Напівзакриті питання містять, поряд з запропонованими варіантами відповідей, також й позицію “Інше” чи “Ваш варіант”. Їх доцільно застосовувати, коли дослідник не впевнений, що може передбачити всі можливі варіанти відповідей чи коли їх перерахування робить перелік відповідей занадто громіздким.

Закриті та напівзакриті питання можуть оформлюватися у вигляді таблиць. Табличний варіант закритих питань є найбільш компактним способом подання великої сукупності суджень чи запитань, хоча збільшення розміру таблиці підвищує ймовірність технічних помилок, тобто випадків, коли відповідь фіксується у неправильний спосіб. Наприклад, респондент в зв’язку з перевтомою чи внаслідок нерозуміння завдання може в одному рядку обвести декілька позицій відповідей, що суперечитиме здоровому глузду. Для цього пояснення до табличних питань треба формулювати в більш чіткій формі. Бажано також, щоб шрифт коментарю до питання відрізнявся від шрифту тексту питання і тексту відповідей.

Кількість таблиць у опитувальнику не повинна бути занадто великою в зв’язку з можливістю виникнення гала-ефекту під час заповнення таблиці респондентом. Гала-ефект (ефект відгуку) полягає у впливі вибору позиції відповіді на послідуючий вибір. З метою подолання цього ефекту застосовуються буферні питання чи судження, які контрастують за своїм характером з попередніми та тим самим “гасять” ефект взаємовпливу відповідей на поруч розташовані питання.