Практичне заняття

Мета заняття: поглибити та закріпити знання студентів про організаційні аспекти діяльності адвоката при розгляді судових справ в порядку позовного, наказного та окремого провадження, а також у третейському суді, набути вміння складати правові документи, пов’язані з належним оформленням повноважень на представництво інтересів довірителя у цивільному процесі.

Обладнання: бланки та зразки процесуальних і організаційно-розпорядчих документів, матеріали адвокатської та судової практики.

Опорні поняття: “адвокатське досьє", "позовне провадження", "наказне провадження", "окреме провадження", "довіреність", "третейський суд", "витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи".

План практичного заняття

v Розгляд теоретичного питання “Представництво адвокатом інтересів клієнта при розгляді цивільних справ судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій”

v Складання правової документації, пов’язаної з належним оформленням повноважень адвоката на представництво інтересів довірителя у цивільному процесі.

Теми рефератів, докладів

1. Адвокатське досьє у цивільній справі.

2. Правовий статус адвоката при розгляді справ третейським судом.

3. Правові можливості адвоката-представника на стадії касаційного розгляду цивільної справи

4. Адвокат у виконавчому провадженні

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1) Назвіть права представника сторони у цивільному процесі

2) У чому полягає відмінність позовного від окремого провадження

3) Які документи посвідчують повноваження представників третіх осіб у цивільному судочинстві

4) Якими повноваженнями наділений адвокат при третейському розгляді справи

Методичні рекомендації

На відміну від законодавства багатьох західних країн (США, Англія, Франція та ін.), де передбачається можливість здійснення договірного представництва виключно адвокатами, наше законодавство визначає досить широке коло осіб, які можуть виступати як представники в суді.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. У справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.
Повноваження представників сторін можуть бути посвідчені довіреністю фізичної особи, яка повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони.

При розгляді питань участі адвоката у третейському судочинстві необхідно виходити з того, що третейський суд як юрисдикційний орган не входить до судової системи, яка покликана здійснювати правосуддя в Україні, розглядає спори, що виникають між суб’єктами цивільних та господарських правовідносин виключно за наявності їх згоди, що об’єктивується в третейській угоді.

В процесі практичного заняття викладач роздає тим, хто навчається, практичне завдання, що містить фабулу практичної ситуації, за результатами аналізу якої студенти мають скласти текст письмової (не нотаріальної) довіреності на представництво адвокатом інтересів довірительки у цивільній справі, яка має бути засвідчена за місцем проживання позивачки, з урахуванням її небажання надати представнику право відмови від позову (до фабули завдання додаються зразки довіреностей з інших питань).

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

13. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

14. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.

15. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.

16. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

17. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.

18. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 24. - ст.207

19. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

20. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

21. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. – К., 2006.

23. Наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2011 N 3047/5 “Про затвердження Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги”.

24. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Література

1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

2. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

3. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

4. Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный университет, 2010. - 349 с.

5. Зейкан Я.П. Адвокат: цивільні справи: методичні поради. - К., 2012. – 688 с.

6. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

7. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

8. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

9. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

10. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

11. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі: Науково-практичний посібник – К.: КНТ, 2006. – 448 с.

12. Шаповал Л. І. Представництво за довіреністю у цивільному праві // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 7. – С. 111–117.

Додаткова література

1. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

2. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000.

3. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.

4. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

5. Козлов О. Адвокат. Зачем нужен? Как выбрать? – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009. – 128 с.

6. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

7. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

8. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.

9. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 5.2 Представництво адвокатом інтересів довірителя при розгляді справ адміністративним судом

Семінарське заняття

Мета заняття: перевірити, поглибити і закріпити знання студентів про зміст діяльності адвоката при розгляді адміністративних справ судами, а також організацію участі адвоката у розгляді справ про адміністративні правопорушення як окремому напрямку його роботи у сфері адміністративної юрисдикції

Опорні поняття: "спеціалізовані суди", “адміністративний суд", "юридична особа", "суб’єкт владних відносин", "публічно-правовий спір", "адміністративний позов", “адміністративний договір”, “публічна служба”, “адміністративна юстиція”, “адміністративна юрисдикція”.

План cемінарського заняття

Підготовча робота адвоката до участі у розгляді адміністративних справ судом

Участь адвоката у розгляді адміністративних справ судом

Участь адвоката у розгляді справ про адміністративні правопорушення – окремий напрямок організації його роботи у сфері адміністративної юрисдикції

Теми рефератів, докладів

1. Правовий статус адвоката в адміністративному процесі

2. Інститут безоплатної правової допомоги в адміністративному судочинстві: стан та перспективи

3. Правове положення адвоката при розгляді справ про адміністративні правопорушення

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1) Розкрийте зміст поняття “розумний строк” розгляду
адміністративної справи

2) Інтереси яких суб’єктів може представляти адвокат при розгляді судом адміністративної справи

3) Чи може адвокат-представник передати повноваження представника іншій особі (здійснити передоручення) в адміністративному судочинстві

4) Розкрийте правове значення розпоряджень довірителя для адвоката, який представляє його інтереси

Методичні рекомендації

Інститут адміністративної юстиції є особливим різновидом правосуддя, що передбачає діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративного спору, який ініціюється шляхом оскарження протиправних дій чи бездіяльності органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у відповідності з правилами адміністративного судочинства.

Адміністративна юстиція є правозахисним інструментом, який спрямований на забезпечення законності в сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування. Сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації. Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.

Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

У розгляді справи про адміністративне правопорушення адвокат бере участь як захисник та має право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу тощо.

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - Харків: Консум, 2012. – 182 с.

4. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

5. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011 року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. - ст.577.

6. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”. – К., 2006.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305 “ Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.

10. Наказ Міністерства юстиції України від 21.09.2011 N 3047/5 “Про затвердження Порядку роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги”.

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу”.

12. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Література

1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

2. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

3. Баев М.О. Теория профессиональной защиты: тактико-этические аспекты. – М.: “Юрлитинформ”, 2006. – 336 с.

4. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

5. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.

6. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

7. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

8. Мойсак С.М. Роль адвоката при складанні адміністративного позову // Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 29-32.

9. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

10. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

11. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

Додаткова література

1. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

1. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

2. Козлов О. Адвокат. Зачем нужен? Как выбрать? – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2009. – 128 с.

3. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

4. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

5. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.

6. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 5.3 Участь адвоката у розгляді судом господарських справ

Семінарське заняття

Мета заняття: перевірити, поглибити і закріпити знання студентів про правові основи участі адвоката у господарському судочинстві, порядок залучення адвоката до досудового врегулювання господарських спорів та його участі на судових стадіях вирішення господарської справи.

Опорні поняття: "юридична особа", "господарський суд", “права людини", "міжнародно-правові гарантії", "юрисдикція", “претензія”, “наказ господарського суду ”.

План cемінарського заняття

1. Правові основи участі адвоката у господарському судочинстві

2. Залучення адвоката до досудового врегулювання господарських спорів

3. Участь адвоката-представника на судових стадіях вирішення господарської справи

Теми рефератів, докладів

1. Роль та правові можливості адвоката у досудовому врегулюванні господарських спорів

2. Правовий статус адвоката на стадії апеляційного перегляду господарської справи

3. Співвідношення повноважень прокурора та адвоката у господарському процесі

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1) Про вжиття яких запобіжних заходів може клопотати представник позивача у господарському процесі?

2) Чи може адвокат представляти інтереси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору?

3) Які правові документи може підготувати адвокат з метою досудового врегулювання господарського спору?

4) Назвіть права адвоката-представника при розгляді господарської справи судом першої інстанції

Методичні рекомендації

Виходячи з принципів побудови судової системи, судовим органом, який повинен розв’язувати господарські спори між юридичними особами — суб’єктами господарської діяльності, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності тощо, є господарський суд.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,
що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. При цьому, керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Особливістю статусу адвоката-представника є те, що у матеріально-правових та процесуально-правових відносинах він не є самостійним суб’єктом правовідносин, оскільки виражає свою волю не на власний розсуд, а виконуючи вказівки особи, яку представляє. Своїми діями він створює права і обов’язки безпосередньо для того, кого представляє. На аналогічних засадах визначається правове становище представника і в правових системах інших країн.

Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим способом правового захисту, наданим державою учасникам господарських правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають способи захисту своїх прав. Досудове врегулювання спору можливе також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин та відсутності у договорі застереження щодо такого способу врегулювання спору.

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.

3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

4. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.

5. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

6. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 24. - ст.207

7. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.

8. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

9. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

10. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України”.

11. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Література

1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

2. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

3. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

4. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.

5. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

6. Колишный В. Инновации для доступа. “Хозяйственники” искали новые формы и методы организации работы и администрирования // Закон и бизнес. – 2013. - № 17. – С. 3.

7. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила успеха. Пособие для специалистов. – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.

8. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

9. Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.

10. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

11. Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. – К.: Ін Юре, 2003. – 328 с.

12. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

Додаткова література

1. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.

2. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000.

3. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.

4. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

5. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

6. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

7. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.

8. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

15. Інформаційні ресурси

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua

Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua

Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua

Вищий господарський Суд України http://www.arbitr.gov.ua

Вищий адміністративний суд України http://www.vasu.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Національне Центральне Бюро

Інтерполу в Україні http://icpo.centrmia.gov.ua

Академія правових наук України http://www.aprnu.kharkiv.org

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

Управління МВС України

в Луганській області http://www.lugmia.gov.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

ОБСЕ http://www.osce.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 6.1 Організація роботи адвоката у конституційному судочинстві та Європейському Суді з прав людини

Лекція

Мета заняття: поглибити та систематизувати знання студентів про правовий статус адвоката у конституційному судочинстві, можливості міжнародних механізмів захисту прав людини, правові та організаційні основи діяльності адвоката-представника у Європейському Суді з прав людини.

Опорні поняття: "конституційне подання", "конституційна юстиція", "внутрішні засоби правового захисту", “комунікація", "греф’є", "legal aid", "меморандум", "регламент суду", "прецедент".

План лекції

1. Участь адвоката у конституційному судочинстві.

1. Використання адвокатом можливостей міжнародних судових та позасудових механізмів захисту прав людини
2. Організація підготовки та участі адвоката у розгляді справ Європейським Судом з прав людини.

Тези лекції

1.Участь адвоката у конституційному судочинстві.

Конституція України визначає, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд. Цей орган в основному вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Порядок підготовки матеріалів до розгляду на засіданнях Конституційного Суду, порядок розгляду справ, основні правила етикету на пленарних засіданнях, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду врегульовані Регламентом Конституційного Суду України, що прийнятий Конституційним Судом 5 березня 1997 року.

Особливість доказової та іншої діяльності адвоката-представника у конституційному судочинстві полягає у тому, що його роль зводиться значною мірою до консультування клієнта з питань права і фактично до науково-дослідної роботи, що передбачає глибоке дослідження і розуміння Основного Закону, наукових доктрин, які стосуються проблем, що розглядається, світових тенденцій розвитку права та законодавства зарубіжних держав (в основному Суд не займається дослідженням фактичних даних та побудовою версій – фактичні обставини з‘ясовуються лише тією мірою, якою вони можуть вплинути на конституційність нормативно-правового акту) та практики Євросуду.

2.Використання адвокатом можливостей міжнародних судових та позасудових механізмів захисту прав людини

Окрім національних засобів правового захисту, що з об’єктивних чи суб’єктивних причин можуть виявитися недостатньо ефективними для захисту інтересів особи, адвокат може звернутися до міжнародних судових та позасудових механізмів захисту прав людини.

Значний правозахисний потенціал та досвід накопичено такими інституціями як Міжнародний Суд ООН, міжнародні трибунали щодо колишньої Югославії та щодо Руанди, Європейський суд з прав людини, міжнародні комерційні (арбітражні) суди, Комітет ООН з прав людини, Комітет ООН проти тортур, Комісар Ради Європи з прав людини тощо, звернення до яких здійснюється з дотриманням встановленої процедури, строків і підстав.

3.Організація підготовки та участі адвоката у розгляді справ Європейським Судом з прав людини.

Із набуттям чинності закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При складанні звернення до Європейського суду з прав людини адвокат повинен дотримуватися умов прийнятності звернень до Євросуду, зокрема дотримання вимог предметної та територіальної юрисдикції, компетенції в часі та за колом суб’єктів, вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, дотримання 6-ти місячного строку звернення тощо.

Європейський Суд не може надати заявнику юридичну допомогу на оплату послуг адвоката для підготовки первинної заяви. На подальшій стадії провадження, а саме після рішення Суду про повідомлення відповідного уряду про заяву для подання письмових зауважень, заявник може претендувати на отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо йому бракує коштів для оплати послуг адвоката, якщо надання такої допомоги Суд визнає необхідним для належного розгляду справи.

Особливу увагу адвокатом має бути приділено чіткості і достовірності складання документації у справі, адже специфікою розгляду справ Європейським судом з прав людини є їх переважно письмовий характер розгляду (усні слухання з викликом сторін проводяться рідко та значно обмежені у часі).

Рекомендована література

Базова література

Нормативні акти та матеріали судової практики

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.

3. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. – 192 с.

4. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010. – 160 с.

5. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.

6. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

7. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.

8. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.

9. Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

10. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.

11. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.

12. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.

13. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Кон­гресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.

14. Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.

15. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". – К.: Юрінком, 2000. – № 1.

16. Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

17. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 24 – 30.

18. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.

Література

1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А. Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 592 с.

2. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.

3. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.

4. Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект // Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.

5. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ за КПК 2012 року. – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.

6. Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі (КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.

7. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.

8. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.

9. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2013. – 256 с.

10. Святоцька В. Адвокатура в Україні крізь призму загальних принципів організації та діяльності адвокатури у державах ЄС // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 375-379.

11. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты: новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб. пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х.: Право, 2012. - 516 с.

12. Сонькин С.Б. Адвокат в Европейском Суде по правам человека: Информационно-методические материалы и комментарии / Под общ. ред. А.П. Галоганова. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 288 с.

13. Тесленко М.В. Судебный конституционный контpоль в Укpаине / HАH Укpаины. Ин-т госудаpства и пpава им. В.М. Коpецкого. — К., 2001. — 344 с.

14. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

Додаткова література

1. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.

2. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.

3. Пилипенко Ю. С. Адвокатская тайна. Теория и практика. – М.: Информ-Право, 2009. – 208 с.

4. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.: Спарк, 1997. – 112 с.

5. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.

Електронні ресурси

Національні електронні ресурси

Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua

Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua

Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua

МВС України http://www.mvs.gov.ua

Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua

Уповноважений Верховної Ради України

з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua

Академія адвокатури України http://www.aau.edu.ua

Спілка адвокатів України http://www.cay.org.ua

Асоціація адвокатів України http://www.uaa.org.ua

Центр інформації та документації

Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua

Луганський державний університет внутрішніх

справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua

міжнародно-правові сайти

Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org

Рада Європи http://www.coe.int

Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int

Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int

Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov

Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr

Федеральна палата адвокатів Росії http://advpalata.ru

Тема 6.2 Методика складання адвокатом звернень до Конституційного Суду України та Європейського Суду з прав людини