Під невизначеністю треба розуміти неможливість оцінки майбутнього розвитку ситуацій, як з точки зору імовірності їх реалізації, так і з точки зору виду їх проявлення

До факторів невизначеності в економіці (на конкретному підприємстві) треба віднести:

1. Зміни, які виникають внаслідок науково-технічного прогресу.
2. Непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, які стосуються підприємства або його партнерів (змінення цін, зміни у податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни у соціально-політичній ситуації, зміни у законодавстві, зміни умов переміщення товарних, трудових і фінансових ресурсів між підприємствами, поява нових митних правил тощо).
3. Зміни відносин підприємства з контрагентами (укладення більш вигідної угоди, змінення термінів угоди, зміна ділової орієнтації партнерів і т.д.), що призвело до перегляду досягнутих раніше домовленостей або відмови від них.
4. Зміни, що відбуваються всередині підприємства (коливання фінансового положення підприємства, неадекватність реагування управлінського персоналу на зміни його внутрішнього и зовнішнього середовища, зміни у статусі підприємства або його продукції на ринку, невідповідність розвитку матеріально-технічної бази підприємства).

Усі фактори виникнення невизначеності поділяються на дві групи – зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх відносяться фактори, які не залежать від конкретного підприємства. Підприємство повинно будувати свою діяльність таким чином, щоб згладжувати їх деструктивний вплив і використовувати сприятливі можливості, що виникають.

В свою чергу, зовнішні фактори ризику поділяються на фактори безпосереднього впливу і фактори опосередкованого впливу.

До зовнішніх факторів безпосереднього впливу відносяться:

• законодавчі і нормативно-правові акти, які регулюють господарську та підприємницьку діяльність;
• бюджетна, фінансово-кредитна і податкова системи;
• дії органів влади;
• дії контрагентів (постачальників, споживачів, торгових та збутових посередників тощо);
• конкуренція;
• дії криміналітету.

До зовнішніх факторів ризику опосередкованого впливу відносяться:

• політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни;
• стихійні лиха;
• міжнародні економічні зв’язки та торгівля;
• науково-технічний прогрес тощо.

До внутрішніх належать фактори, які характеризують безпосередньо конкретне підприємство:

• стратегія розвитку;
• маркетинг;
• виробничі потужності;
• технології;
• кадри та мотивація їх діяльності;
• якість продукції;
• система управління;
• місце розташування і т.д.

Внутрішні фактори є такими, що керуються, їх вплив можна звести до нуля або мінімізувати.

Зовнішні і внутрішні групи факторів мають загальні елементи, які тісно взаємодіють один з одним. Тому розглядати ці дві групи факторів треба разом у їх логічному взаємозв’язку.

Поряд з невизначеністю характерними особливостями ризику є протиріччя та альтернативність.

Протиріччя ризику виявляється у різних аспектах. З одного боку, ризик орієнтований на отримання позитивних для підприємства результатів. З другого боку ризик може призвести до негативних соціально-економічних наслідків, оскільки вибір варіанту прийняття рішення ґрунтується на неповній, нечіткій і недостовірній інформації.

Альтернативність припускає необхідність вибору одного або кількох управлінських рішень з багатьох їх варіантів. Відсутність можливості вибору рішення означає і відсутність ризику.