Положення

ПРО МЕДИЧНИЙ ОГЛЯД ПРАЦІВНИКІВ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р.

№ 45

1. Загальні положення

1.1. Розроблене відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст.19).

1.2. Положенням встановлюється:

- єдиний порядок організації та проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного медичного огляду осіб віком до 21 року;

- обов’язки, права і відповідальність власника або уповноваженого ним органу (далі - власник) підприємства, установи, організації, працівника, органу і закладу Міністерства охорони здоров’я України.

1.3. Питання розслідування, обліку профзахворювання, відшкодування збитків, визначення ступеню втрати працездатності, інвалідності, пенсійного забезпечення у зв’язку з професійними захворюваннями регламентуються відповідними законодавчими і нормативними актами.

1.4. Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують:

- власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- органи і заклади Міністерства охорони здоров’я України: лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні, медичні інститути (університети), на території обслуговування яких знаходяться підприємства, установи, організації, колгоспи, радгоспи, фермерські, орендні, кооперативні, малі, спальні підприємства, об’єкти харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об’єкти.

1.5. Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики.

1.6. Попередні медичні огляди при прийнятті на роботу проводяться з метою установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань (інфекційних та ін.), які становлять загрозу зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року.

1.7. Періодичні медичні огляди:

- проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов’язкові медичні огляди працівників, а для осіб віком до 21 року - відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 10.04.81 р. № 387 «Про заходи по удосконаленню медико-санітарної допомоги підліткам»;

- забезпечують динамічний нагляд за станом здоров’я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань;

- можуть проводитись в період перебування працівника в стаціонарі, або у випадках, коли він звернувся за медичною допомогою. Результати проведеного обстеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.

1.8. Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів віком до 21 року та висновки про стан здоров’я заносяться в «Картку особи, яка підлягає медичному огляду», що є вкладишем до «Медичної картки амбулаторного хворого» (форма 025iY - 87), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.87 р. № 1338 «Про введення нової форми медичної картки амбулаторного хворого», і зберігається в лікувально-профілактичному закладі, який проводить медичні огляди.

При переході на інше підприємство картка надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує працівників цього підприємства.

1.9. Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформлюються заключним актом, який складається у чотирьох примірниках (для лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового комітету і санітарно-епідеміологічної станції).

1.10. На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутів (університетів) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

1.11. Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України.

2. Порядок організації медичних оглядів власником

Власник:

2.1. Разом із санітарно-епідеміологічною станцією, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, і складає в двох примірниках поіменний список, узгоджуючи його в санепідстанції. Один примірник списку направляється в лікувально-профілактичний заклад, другий залишається на підприємстві (у відповідального за організацію медогляду органу).

2.2. Направляє осіб, які приймаються на підприємство або змінюють професію і місце роботи, для проходження попереднього медичного огляду з направленням встановленої форми.

2.3. Знайомить особу, яка приймається на роботу, з притаманними конкретній професії шкідливими і небезпечними виробничими факторами і речовинами, з нормативними актами з охорони праці.

2.4. Виділяє асигнування на організацію медоглядів, частково відшкодовує витрати на обстеження і лікування працівників в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних інститутів, медичних інститутів (університетів), обстеження умов праці з складанням санітарно-гігієнічних характеристик, професійну реабілітацію осіб з профзахворюваннями.

2.5. Видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально-профілактичними закладами, призначає відповідальних за організацію медогляду.

2.6. Сприяє створенню або покращанню матеріально-технічної бази медико-санітарних частин, лікувально-профілактичних закладів для проведення медичних оглядів, клінічних та інших досліджень.

2.7. Виділяє приміщення для проведення медоглядів.

2.8. Направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад і здійснює контроль за терміном його проходження.

2.9. Забезпечує працюючих медичними і санітарними книжками згідно з формами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України, та бланками-направленнями на медогляди.

2.10. Забезпечує виконання рекомендованих оздоровчо-профілактичних заходів.

2.11. Здійснює працевлаштування працівників у відповідності з результатами медичних оглядів.

2.12. Проводить облік, контроль і оцінку параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів і речовин на конкретних роботах, які потребують проведення медоглядів працівників.

2.13. Проводить аналіз показників стану здоров’я працівників.

3. Порядок організації і проведення медичних оглядів закладом Міністерства охорони здоров’я України

3.1. Лікувально-профілактичний заклад:

3.1.1. Щорічно видає наказ про створення комісії для проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення, переліку спеціалістів-лікарів, клінічних та інших досліджень. Очолює комісію заступник головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, який має підготовку з професійної патології.

3.1.2. Розробляє, погоджує з власником і санепідстанцією план-графік проведення медоглядів.

3.1.3. Проводить медичний огляд працівників, клінічні та інші дослідження.

3.1.9. За медичними показаннями направляє працівника на обстеження в лікувально-профілактичні заклади, яким надано право встановлювати діагноз професійного захворювання.

3.1.10. Направляє працівника для уточнення або підтвердження діагнозу інфекційного чи паразитарного захворювання до інфекційної лікарні, відділення.

Документом, який підтверджує професійний характер інфекційного чи паразитарного захворювання, є “Картка епідеміологічного обстеження осередка інфекційного захворювання”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 04.10.80р. № 1080 (ф. 357/У).

3.1.11. Направляє працівника за медичними показаннями на медико-соціальну експерту комісію (МСЕК).

3.1.16. Здійснює диспансерний нагляд за хворими на профзахворювання, які продовжують трудову діяльність, їх лікування та професійну реабілітацію.

Методи вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

У кожній установі, на підприємстві або організації, по кожній галузі промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, для осіб, зайнятих у сільському господарстві щокварталу складається «Звіт про причини тимчасової непрацездатності» (ф. №23-ТН). Цей звіт містить зведення про всі причини невиходу на роботу (через хворобу, у зв'язку з травмами в побуті і на виробництві, санаторно-курортним лікуванням, по догляду за хворою дитиною тощо). У ньому вказується, скільки було випадків утрати працездатності в зв'язку з зазначеними причинами і кількість пропущених днів. Ці дані можна використовувати для розрахунку інтенсивних показників рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також частоти і важкості захворювання. Більш повні дані можна одержати з листків непрацездатності, які є фінансовим і юридичним документом, і в силу цього зберігаються в бухгалтеріях підприємств 3 роки, тому треба вчасно домовитися з підприємством про збереження цих документів за потрібний період. Копії листків непрацездатності можна групувати за статтю, віком, стажем, діагнозом та іншими ознаками.

.

Таблиця 1

Перелік основних показників, застосовуваних при аналізі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ТВП) контингентів працюючих протягом року

№ пп	Показники	Спосіб обчислення
1.	Особи, що хворіли	Число осіб, що хворіли, (Б) х 100 Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
2.	Особи, що не хворіли	Число осіб, що не хворіли, (НБ) х 100 Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
3.	Випадки тимчасової втрати працездатності через хворобу	Число випадків ТВП у зв'язку з хворобою (З) х 100 Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
4.	Дні тимчасової непрацездатності через хворобу	Число днів ТВП у зв'язку з хворобою (Д) х 100 Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
5.	Середня тривалість одного випадку тим­часової непрацездатності через хворобу	Число днів ТВП по всім або окремим захворюванням (Д) Число випадків ТВП за всіма або окремими захворюваннями (З)
6.	Загальна середня тривалість тимчасової непрацездатності (в усіх випадках, разом узятих) осіб, що хворіли	Загальне число днів ТВП за всіма випадкам (Д) Загальне число осіб, що хворіли, (Б)
7.	Розподіл осіб, що тимчасово втратили працездатність у зв'язку з хворобою, за кратністю випадків захворювань	Число осіб, що мали за рік визначене число випадків ТВП через хворобу (1,2,3, 4 і більш) х 100 Усього осіб, що хворіли, (Б)
8.	Частота осіб, що хворіли, які мали I, 2, 3, 4 випадки і більше тимчасову непрацездатність через хворобу, на 100 працюючих протягом року	Число осіб, що мали визначене число випадків ТВП через хворобу (1.2, 3, 4 і більш) х 100 Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
9.	Структура осіб, що хворіли, за тривалістю тимчасової непрацездатності через хворобу, %	Чисельність осіб, що хворіли, ТВП яких через хворобу складала менше 10 днів (10–19,20–29 днів і т.д.) х 100 Число осіб, що хворіли, (Б)
10.	Частота осіб, що хворіли, з визначеною тривалістю тимчасової непрацездатності через хворобу на 100 працюючих протягом року	Чисельність осіб, що хворіли, ТВП яких через хворобу складала менше10 днів х (10–19, 20–29 днів і т.д.) х 100 Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
11.	Структура випадків за тривалістю тимчасової непрацездатності (у % до загального числа випадків тимчасової непрацездатності через хворобу)	Число випадків з ТВП через хворобу менше 10 днів (10–19, 20–29 днів і т.д.)Х100 Загальне число випадків ТВП через хворобу (В)
12.	Структура випадків тимчасової непрацездатності за різними формами (групами) захворювань	Число випадків ТВП у зв'язку з даної хворобою (або групою захворювань) х 100 Загальне число випадків ТВП за усіма захворюваннями
13.	Повторність загострень окремих хронічних захворювань	Число випадків загострень хронічного захворювання, що супроводжуються ТВП Число осіб, що хворіли даним хронічним захворюванням
14.	Повторюваність випадків окремих гострих захворювань	Число випадків ТВП за даною нозологічною формою з гострим протіканням Число осіб, що хворіли даною нозологічною формою
15.	Відсоток непрацездатності (відсоток осіб, що умовно не працювали в досліджуваному році)	Число календарних днів ТВП з причини захворювань х 100 Число днів у році (365) х Чисельність контингентів працюючих протягом року (Рк)

Після розрахунку показників захворюваності розраховують середнє квадратичне відхилення (σ) і середню помилку (m) показників за формулами:

________

σ = √p q; (1)

_____

m= √p q/n; (2)

Статистична значимість розбіжностей показників, розрахованих для двох груп, оцінюється за критерієм Стьюдента:

t = (p₁ – p₂)/√m₁²+m₂²; (3)

де p₁ і p_{2 –} середні відносні величини в першій і другій групах;

m₁ і m₂ -– середні помилки першої і другої середньої величини.

Розбіжності показників є статистично достовірними з імовірністю 95%, якщо критерій Стьюдента >2.

Приступаючи до аналізу матеріалів дослідження, насамперед, піддають аналізу дані про чисельність працюючих, визначають наповненість окремих груп, віково-статевий і профе-сійний їхній склад, а також склад за стажем. На цьому етапі вибирають градації віку, стажу й інших ознак, вирішують питання необхідності об'єднання або виключення нечисленних груп.

Одержавши таблицю з абсолютними і відносними даними, їхній аналіз починають з огляду підсумкових показників – осіб, що хворіли, випадків і днів непрацездатності по підприємству в цілому, по окремих цехах і професіях. Установлюють послідовність у розташуванні показників за величиною. При необхідності застосовують той чи інший метод стандартизації цих показників за статтю, віком та іншими ознаками, оцінюють статистичну вірогідність розбіжностей порівнюваних коефіцієнтів. На цьому етапі дають якісну оцінку рівням захворюваності, використовуючи для цього шкалу, приведену в табл.2.

Таблиця 2

Шкала оцінки показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

Рівень показників	Відсоток осіб, що хворіли	Тимчасова утрата працездатності на 100 працюючих
число випадків	число днів
Дуже високий	80 і більше	150 і більше	15000 і більше
Високий	70-79	120-149	1200-1499
Вищий за середній	60-69	100-119	1000-1199
Середній	50-59	80-99	800-999
Нижче середнього	40-49	60-79	600-799
Низький	35-39	50-59	500-599
Дуже низький	Менше 35	Менше 50	Менше 500

Для порівняння залучають дані по відповідній області промисловості, по інших заводах даної області, а також матеріали наукової літератури.

Потім з'ясовують, у яких цехах (професіях) висока захворюваність тією або іншою нозологічною формою хвороби, визначають захворювання, що займають за частотою осіб, що хворіли, випадків і днів непрацездатності перше, друге і наступні місця (по заводу, цехам і іншим групам працюючих). Тим самим виявляють захворювання, що в основному визначають загальні рівні захворюваності. На додаток до цих показників аналізують показники питомої ваги окремих захворювань, що характеризують структуру захворюваності. Конкретна гігієнічна характеристика виробництва повинна містити дані про параметри основних факторів, відповідності їх існуючим нормативам, оцінку санітарно-побутового обслуговування й організації роботи. Розбіжності, встановлені в рівнях захворюваності з тимчасовою втратою працездатності порівнюваних виробничо-професійних груп працюючих, заслуговують на особливу увагу. Важливим доказом впливу факторів виробництва на здоров'я працюючих може вважатися також зміна рівнів захворюваності в цілому і за окремими формами патології в міру збільшення виробничого стажу. Ці зміни далеко не однозначні. В одних випадках спостерігається послідовний її ріст, в інших – захворюваність найбільш висока в осіб з невеликим стажем, у початковому періоді їхньої роботи в нових умовах роботи (наприклад, у перші роки контакту зі шкідливим хімічним агентом), потім захворюваність знижується (настає адаптація), щоб знову вирости в результаті виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів.

Додаток 1

План санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів

Заходи	Час виконання	Відповідальний за виконання
Санітарно–гігієнічна і санітарно–протиепідемічна робота.
1. Забезпечити постійну роботу системи водопостачання підприємства (душові, санітарно-побутові приміщення тощо), систем освітлення, опалення, каналізації та харчування.	Протягом року	Головний енергетик, нач. цехів, цехові лікарі
2. Проводити систематичний санітарний нагляд за цехами та відділами, в першу чергу за роботою системи водопостачання та каналізації, освітлення, опалення, вентиляції, діяльністю харчових об’єктів (їдалень і буфетів).	Протягом року	Начальники цехів, цехові лікарі
3. Систематично проводити аналіз якості води, повітря, змін температури та руху повітря, вологості, шуму в усіх цехах підприємств (в першу чергу на дільницях з несприятливими умовами праці)	Протягом року	Промислово-сані-тарна лабораторія.
4. Організувати підвищення санітарно-гігієнічної грамотності робітників шляхом проведення санітарно-гігієнічного інструктажу серед робітників, які розпочинають роботу на підприємстві, підвищення кваліфікації робітників харчових об’єктів за встановленою програмою, проведення лекцій та бесід з питань профілактики захворювань	Протягом року	Лікарі та медичні сестри
5. Проводити екстрені лікарсько-епідеміологічні обстеження всіх випадків інфекційних захворювань на підприємстві, повідомляти про кожний випадок повідомляти в СЕС міста.	Протягом року	Лікарі та епідеміологи
6. Проводити щеплення проти інфекційних захворювань у відповідності з планом міської СЕС та за епідеміологічними показаннями.	Протягом року	Цехові лікарі та медичні сестри.
Загальні лікувально-профілактичні заходи та заходи, що спрямовані на боротьбу з окремими захворюваннями
1. Проводити комплексні профілактичні медичні огляди щодо виявлення хронічних захворювань серед робітників та службовців підприємства, робітників-підлітків, робітників, робота яких пов’язана з впливом токсичних речовин (за спеціальним графіком), робітників, які працюють на ділянках з несприятливими факторами виробництва (шум, пил, температурні коливання та ін.)	Протягом року	Дільничні лікарні. Промислові санітарні лікарі.
2. Здійснювати диспансерне обслуговування робітники, які працюють з токсичними речовинами та знаходяться в умовах впливу інших несприятливих чинників (пил, шум, температурні коливання та ін.), робітників підлітків, робітників харчових об’єктів, вагітних жінок, керівного складу, робітників провідних професій; а також хворих з хронічними захворюваннями(виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки, хронічні гастрити, гіпертонічна хвороба та ін.).	Протягом року	Цехові лікарі.
3. Проводити заходи, спрямовані на боротьбу з окремими захворюваннями (туберкульоз, грип, ангіна, гострі шлунково-кишкові захворювання, гнійничкові захворювання шкіри; професійні захворювання, промислові і побутові травми).	Протягом року	Цехові лікарі і лікарі вузьких спеціальностей.
4. Організувати облік та розслідування (сумісно з відділом охорони праці та техніки безпеки) кожного випадку промислового отруєння або захворювання.	Протягом року	Відділ охорони праці та техніки безпеки, лікарі-хірурги, цехові лікарі.
5. Забезпечити транспортом всіх хворих робітників і службовців виробництва;	Протягом року	Директор заводу медсанчастини
III. Підвищення кваліфікації робітників медико-санітарної частини
1. Проводити науково-практичні конференції лікарів з винесенням на них доповідей, що присвячені розгляду та аналізу лікувально-діагностичних помилок	2 рази в місяць	Начальник медсанчастини і зав. відділенням.
2. Проводити конференції середнього медичного персоналу згідно програми, що встановлена для кожного відділення стаціонару.	Щотижня	Зав. відділеннями.
3. Проводити заняття з санітарками за програмою санітарно-технічного мінімуму і догляду за хворими.	Один раз в місяць	Старші медичні сестри відділення стаціонару і поліклініки.
4. Проводити консультації з кожним ординатором в поліклініці і стаціонарі з одночасною перевіркою медичної документації.	Один раз на тиждень	Зав. відділеннями та зав. кабінетами.
5. Проводити семінари лікарів по експертизі працездатності з різних захворювань.	Один раз на рік	Нач. медикосані-тарної частини.
6. Проводити семінари лікарів з технології виробництва, гігієни праці і професійної патології на даному підприємстві.	Один раз на рік	Нач. медикосані-тарної частини, зав. відділенням СЕС.
Організаційно–масова робота.
1. Проводити обговорення звітних доповідей лікарів про стан захворюваності робітників та заходи щодо його зниження на засіданнях Ради соціального страхування завкому і цехових комітетів.	Один раз в квартал	Нач. медсанчастини, цехові лікарі.
2. Проводити інструктаж страхових делегатів з питань контролю за виконанням режиму хворих вдома, виявлення хворих і складання актів у випадках побутових травм.	Один раз в квартал	Цехові лікарі і медичні сестри.
3. Проводити заняття з санітарним активом (санітарі дружини, санітарні пости) в цехах та відділах підприємства і здійснювати керівництво його роботою.	Один раз в квартал	Цехові лікарі і медичні сестри.

Ситуаційні задачі