Бюджетний календар 30 страница

• розпорядники бюджетних коштів позбавлені можливості отримувати бюджетне фінансування на банківські рахунки і самостійно вирішувати питання доцільності та обсягу використання наявних державних коштів;

• оплату видатків виконують органи Державного казначейства після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів;

• органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю касових видатків розпорядників коштів напрямам та обсягу встановлених бюджетних призначень, виділеним асигнуван­ням та прийнятим зобов'язанням;

• органи Державного казначейства здійснюють платіж на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги бюджетним установам.

Основне завдання органів Державного казначейства України при каз­начейському обслуговуванні місцевих бюджетів полягає в сприянні виконан­ню бюджетної політики місцевого самоврядування та здійсненні ефективно­го управління коштами місцевих бюджетів. При цьому основним завданням цієї діяльності повинно бути створення оптимальної системи оперативного управління місцевими фінансами і забезпечення своєчасних розрахунків за зобов'язаннями місцевих органів влади та розв'язання проблеми короткост­рокової незбалансованості місцевих бюджетів (покриття касових розривів).

Функціонування казначейської системи за видатками місцевих бюд­жетів полягає в забезпечення того, щоб усі трансакції з бюджетними кошта­ми були належно санкціоновані, задокументовані, зареєстровані в інфор­маційній системі і, головне, не перевищували обсягів встановлених бюджет­них призначень та відповідали їм.

Проблема тимчасової нестачі грошових коштів, яка виникає перед місцевими бюджетами, та покладення на органи Державного казначейства покриття касових розривів у процесі управління грошовими потоками місцевих бюджетів є ключовою при ухваленні рішення про переведення коштів місцевих бюджетів на казначейське обслуговування. При цьому такі операції мають здійснюватися шляхом використання тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на рахунках Державного казначейства замість за­лучення кредитів на банківському ринку, як це прийнято в усьому світі. Са­ме функція процесу управління грошовими потоками повинна забезпечува­ти оптимізацію здійснення платежів з видатків у межах асигнувань, передба­чених місцевими бюджетами. Роль казначейства полягає пе у виконанні ок­ремих видаткових повноважень, а, радше, в комплексному обслуговуванні всіх учасників бюджетного процесу.

Облік бюджетних зобов'язань та контроль бюджетних повноважень

В органах Державного казначейства з 1 січня 2001 р. запроваджено облік зобов'язань розпорядників коштів державного бюджету. Облік зо­бов'язань розпорядників коштів та контроль за їх дотриманням здійснюється органами Державного казначейства згідно з вимогами «Поряд­ку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства» (далі - Порядок).

Зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асиг­нування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операції! протягом бюджетного періоду, стосовно яких необхідно виконати платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 8 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Зобов'язання розпорядників поділяються на:

— договори, угоди, контракти тощо, прийняті розпорядниками в межах бюджетних асигнувань, передбачених їм у відповідному бюджеті на поточний бюджетний рік;

- фінансові зобов'язання, а саме: рахунки-фактури, платіжні вимоги, акти виконаних робіт тощо, тобто документи, які отримує розпоряд­ник на виконання зареєстрованих зобов'язань (договорів, угод, кон­трактів тощо).

Основна мета Порядку - здійснювати облік зобов'язань розпорядників коштів бюджету в межах бюджетних асигнувань, одержаних розпорядника­ми бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису, та удосконалювати механізм використання бюджетних коштів.

Головні розпорядники коштів розподіляють бюджетні асигнування і доводять їх своїм підвідомчим установам, що слугує основою для складання кошторису. Кошторис - основний плановий документ установи, який падає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає об­сяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, тобто взяття зобов'язань на відповідний бюд­жетний період.

Органи Державного казначейства здійснюють облік зобов'язань розпо­рядників коштів державного бюджету на рахунках позабалансового обліку

Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №119.

Відповідно до вимог Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання щодо видатків держав­ного бюджету в межах кошторисних призначень, виходячи з потреби у забез­печенні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення пла­тежів для погашення зобов'язань за минулі періоди. У разі скорочення бюд­жетних асигнувань розпорядники повинні вжити заходів щодо ліквідації або скорочення обсягу взятих зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань. Будь-які зобов'язання, взяті розпорядниками коштів без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бю­джет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Видатки дер­жавного бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Порядок розрахунково-касової о обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів

З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджет­них коштів органи Державного казначейства України в процесі розрахунко­во-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюють контроль:

— на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових;

— на етапі здійснення оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів.

Здійснення касових видатків розпорядників та одержувачів бюджет­них коштів відповідно до кошторисів доходів і видатків, планів асигнувань або планів використання бюджетних коштів проводиться органами Держав­ного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних ра­хунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів) шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах Державного казначейства Ук­раїни. Відповідно до покладених завдань, Державне казначейство контролює цільове направлення бюджетних коштів на стадії проведення платежу на підставі підтвердних документів, наданих розпорядниками бюджетних коштів. Відповідальність за цільове використання бюджетних коштів несуть розпорядники та одержувачі бюджетних коштів (рис. У).

Документи на здійснення видатків приймаються органами Держав­ного казначейства від:

розпорядників бюджетних коштів:

• за видатками загального фонду та іншими коштами спеціального фонду відповідно до зареєстрованих в органах Державного казначей­ства зобов'язань, згідно з кошторисними призначеннями та помісяч­ними планами асигнувати», у межах залишку коштів па рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;

• за спеціальним фондом (крім інших коштів спеціального фонду) відповідно до кошторисних призначень та в межах загального залиш­ку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку. одержувачів бюджетних коштів - відповідно до зареєстрованих в ор­ганах Державного казначейства зобов'язань і згідно з планом вико­ристання бюджетних коштів у межах залишків наявних на рахунку коштів.

Перевірка підтвердних документів на оплату рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється в органах Державного казначейства за наявності: зареєстрованих зобов'язань;

— залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків за загальним фондом відповідно­го бюджету або залишків коштів за спеціальним фондом відповідно­го бюджету;

— відповідності змісту операцій, представлених підтвердними доку­ментами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.

При цьому перевіряється законність підстави (наявність підтвердних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а та­кож правильність оформлення розрахункових документів.

Підставою для здійснення платежу розпорядників та одержувачів бюд­жетних коштів с платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків, та підтвердні документи, які потверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, дого­вори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо). Порядок оформлення і подання цих документів до органів Державного казначейства рег­ламентується вимогами щодо обліку зобов'язань, згідно з якими розпорядник коштів бюджету як споживач має сплатити належну суму виконавцю робіт та послуг або постачальнику товарів за умови виконання договірних умов.

Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства в двох примірниках або в кількості примірників, потрібній для всіх учасників безготівкових розрахунків, за встановленою Національним банком України формою. В окремих випадках, за погодженням з Державним казначейством України, платіжне доручення подасться у довільній формі за умови обов'яз­ковою забезпечення наявності та графічного розташування усіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи) згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів платіжних доручень.

Крім того, подані в органи Держказначейства від розпорядників та одержувачів бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються казначеями на правильність заповнення реквізитів та відповідність зразкам підписів і відбитка печатки.

При невиконанні будь-якої з цих вимог орган Державного казначейст­ва України відмовляє в оплаті та повергає документи на доопрацювання.

В оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів може бути відмовлено: • за відсутності затверджених та взятих па облік кошторисів видатків та планів асигнувань;

— за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках бю­джетних установ чи організацій та/або бюджетних чи кошторисних призначень, крім установлених випадків;

- у разі обмежень здійснення бюджетних видатків, що визначаються чинними і нормативно-правовими актами;

при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати ра­хунків;

при недотриманні або порушенні встановленого порядку викорис­тання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

-- за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів взятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань;

- якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не потверджують цільового направлення коштів;

— у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності про виконання кошторисів доходів і видатків та викорис­тання бюджетних коштів.

В оплаті рахунків одержувачів бюджетних коштів може бути відмовлено: за відсутності затвердженого та погодженого плану використання бюджетних коштів;

- за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках одержувачів, крім установлених випадків;

— у разі обмежень здійснення бюджетних видатків, що встановлюють­ся чинними нормативно-правовими актами;

при неподанні необхідних підтвердних документів для оплати ра­хунків;

— якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не потверджують цільового направлення коштів;

— у разі неподання одержувачами бюджетних коштів фінансової звітності про використання бюджетних коштів:

за відсутності в бухгалтерському обліку виконання бюджетів взятих одержувачами бюджетних коштів зобов'язань.

Органи Державного казначейства України повідомляють своїх клієнтів про відмову в оплаті у письмовій формі. Платіжне доручення, не прийняте до виконання у зв'язку з неправильним заповненням реквізитів (якщо не запов­нено хоча б один із реквізитів, відсутні підтвердні документи, щодо яких пе­редбачено подання разом із платіжним дорученням), органи Державного каз­начейства повертають розпоряднику коштів без виконання в день його отри­мання. На зворотному боці платіжного доручення робиться запис про причи­ну повернення без виконання та зазначається дата його повернення за підпи­сами головного бухгалтера або його заступника та виконавця з проставлен­ням штампу органу Державного казначейства. Платіжне доручення та всі підтвердні документи, подані разом із ним і не прийняті до виконання, не пізніше наступного робочого дня повертаються розпорядникам бюджетних коштів (одержувачам, іншим клієнтам), від яких вони надійшли.

Вимоги щодо заповнення розрахункових документів, що подаються органам Державного казначейства, аналогічні вимогам, установленим для установ банків і визначеним Правилами заповнення розрахункових доку­ментів на паперових носіях, їх реєстрів і заяви на відкриття акредитива (до­даток № 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України.

Розпорядники і одержувачі бюджетних коштів відповідають за пра­вильність заповнення розрахункового документа, у тому числі номерів ра­хунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної кла­сифікації та достовірність даних у підтвердних документах, які є підставою для здійснення платежу органами Державного казначейства.

Після проведення всіх контрольних операцій на відповідність платіжного зобов'язання бюджетним призначенням на першому примірнику прийнятих платіжних доручень ставиться відмітка про дозвіл на проведення платежу з рахунків бюджету у вигляді відбитка штампа казначея «Підлягає оплаті». Після здійснення платежу па платіжних дорученнях та підтвердних документах, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбит­ка штампа казначея «Оплачено».

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першо­го примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в органі Державного казначейства, а з розрахункових документів у електронному вигляді на підставі розрахункового документа з доданням примірни­ка на паперових носіях.

Розрахункові документи повинні подаватися як у паперовій формі, так і у електронному вигляді. Реквізити розрахункового документа в електрон­ному вигляді повинні повністю відповідати реквізитам документа у папе­ровій формі.

При здійсненні видатків шляхом проведення платежів з рахунків роз­порядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів орган Держав­ного казначейства надає розпоряднику, одержувачу бюджетних коштів або іншому клієнту виписки за результатами попереднього операційного дня.

Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків па службові відрядження та інших коштів, призначених на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпоряд­ники бюджетних коштів, одержувачі коштів бюджету та інші клієнти пода­ють до органів Державного казначейства заявку па видачу готівки.

Заявки подаються органам Державного казначейства вдвох примірни­ках, один з яких після видачі готівки повертається розпоряднику бюджетних коштів, одержувачу коштів державного бюджету або іншим клієнтам з відповідним відбитком штампа казначея, зберігається як обов'язковий доку­мент і є додатком до бухгалтерських регістрів, що підтверджують обсяг та цільове направлення бюджетних коштів.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою па видачу готівки розпорядники бюджетних коштів та одержувачі коштів бюджету повинні подавати платіжні доручення на одночасне перера­хування платежів, утримуваних із заробітної плати працівників та нарахову­ваних на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів, або документально підтверджувати їх попередню сплату.

Крім того, у інформації до цього реквізиту зазначається, що податки до бюджету та збори до державних цільових фондів, утримані із заробітної пла­ти та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються пропорційно сумі виплаченої за­робітної плати. Відповідальність задані, зазначені в реквізиті платіжного до­ручення «Призначення платежу», несе платник.

Після отримання матеріальних цінностей, придбаних за готівку, до ор­ганів Державного казначейства України подаються документи, які підтверд­жують здійснені видатки та взяття на облік (за потреби) матеріальних цінно­стей (акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, розда­вальна відомість з підписами осіб, що одержали матеріальні цінності тощо).

Залишок невикористаних готівкових коштів повертається уповно­важеними особами розпорядників бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов'язково вказується номер реєстраційного (спеціального реєстра­ційного) рахунку, на який повинні бути зараховані кошти. Органи Державного казначейства перераховують зазначені кошти на рахунки їх власників.

При застосуванні системи безготівкової виплати заробітної плати кош­ти перераховуються (за згодою працівників установ та організацій) на вкладні рахунки (рахунки фізичних осіб, відкриті в установах банків). Об­слуговування таких операцій здійснюється за окремим порядком, визначе­ним відповідним органом Державного казначейства України та погодженим з банком (який обслуговує ні операції). При цьому до органів Державного казначейства подаються платіжні доручення, до яких додається реєстр з пе­реліком номерів рахунків фізичних осіб.

При перерахуванні коштів на рахунки групи 257 «Кошти до виплати» Плану рахунків комерційних банків України або вкладні рахунки кошти, обов'язкові до перерахування з утримання із заробітної плати і прирівняних до неї платежів (прибутковий податок з громадян, збір па обов'язкове пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування тощо), перерахо­вуються органами Державного казначейства на підставі платіжних доручень, які подаються розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами коштів державного бюджету та іншими клієнтами.

9.2. Звітність про виконання місцевих бюджетів

Структура, періодичність та терміни подання

Структура, періодичність та терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством України відповідно до вимог, встановлених для подання звітності про виконання Державного бюджету України в статтях 58-61 Кодексу (пункт 1 статті 80).

Звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти скла­дають територіальні органи Державного казначейства України за правилами та формами, встановленими Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно передаються територіальними ор­ганами Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів України, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконав­чих органів відповідних рад на умовах положень статей 58-61 Кодексу (пункт 2 статті 80).

Стаття 58 містить загальні вимоги до надання звітності:

— зведення, складання та надання звітності про виконання місцевих бюджетів здійснюється органами Державного казначейства України: розпорядники бюджетних коштів відповідно до єдиної методології звітності складають та подають детальні звіти, що містять бухгал­терські баланси, дані про виконання кошторисів, результати діяль­ності та іншу інформацію за формами, встановленими законодавст­вом України;

— єдині форми звітності про виконання місцевого бюджету встановлю­ються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України;

звітність про виконання місцевих бюджетів є оперативною, місяч­ною, квартальною та річною.

Стаття 59 визначає, що місячна звітність про виконання місцевих бюд­жетів подасться Державним казначейством України відповідним місцевим фінансовим органам у терміни:

— місячна звітність про виконання місцевого бюджету не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним;

— зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених статей місцевого бюджету, про використання коштів з резервного фонду надається Державним казначейством Ук­раїни не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бю­джетну заборгованість надається не пізніше 15 числа другого місяця, наступного за звітним.

Статтею 60 визначаються складові частини квартального звіту про ви­конання місцевих бюджетів:

— звіт про фінансовий стан (баланс) місцевого бюджету;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про виконання місцевого бюджету;

— інформація про стан боргу Автономної Республіки Крим та місцево­го самоврядування;

зведені показники звітів про виконання бюджетів;

звіт про кредити та операції, що стосуються гарантійних зобов'язань.

Органи стягнення відповідно до пункту 3 статті 80 Кодексу надають місцевим фінансовим органам такі звіти:

— місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів (обов'яз­кових платежів) та інших доходів до бюджету, місячний звіт про по­даткову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат (у га­лузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності), не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним;

— квартальний звіт про втрати доходів внаслідок податкових пільг, а також про суми реструктуризованої та списаної податкової заборго­ваності (у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності) і суми відстрочених та розстроче­них платежів не пізніше 35 днів після закінчення кварталу.

Стаття 61 Кодексу визначає структуру річного звіту про виконання місцевих бюджетів, зокрема:

• звіт про фінансовий стан (баланс) місцевого бюджету;

• звіт про виконання місцевого бюджету;

• звіт про рух грошових коштів;

• інформація про виконання захищених статей видатків місцевого бю­джету;

• звіт про бюджетну заборгованість;

• звіт про використання коштів з резервного фонду бюджету;

• інформація про стан боргу Автономної Республіки Крим, місцевого

самоврядування;

• звіт про кредити та операції, що стосуються місцевих гарантій щодо

виконання боргових зобов'язань;

• зведені показники звітів про виконання бюджетів;

• інформація про виконання місцевих бюджетів;

• інша необхідна інформація для пояснення звіту, обсяг і форму якої визначає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада.

Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету пода­ються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради чи міським, селищ­ним, сільським головою (у разі якщо відповідні виконавчі органи не ство­рені) у двомісячний термін після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим (щодо використання органами виконав­чої влади коштів бюджету Автономної Республіки Крим) чи комісією з пи­тань бюджету відповідної ради, після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету або приймають інше рішення з цього приводу (пункт 4 статті 80 Кодексу).

Місячна звітність

Відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про Державний бюджет України на 2002 рік», інших нормативно-правових актів форми місячної фінансової звітності, порядок їх заповнення та подання встановлені Інструкцією, затвердженою наказом Державного казначейства № 18 від 31 січня 2002 року.

Відповідно до зазначеної Інструкції головні розпорядники бюджетних коштів, установи, організації, які отримують кошти місцевого бюджету, місяч­ний звіт про виконання кошторисів подають у такому обсязі за формами:

• №2мм «Звіт про виконання кошторису установи»;

• №4-1мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

• №4-2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

• №4-Змм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

• №7мм «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

• №8мм «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ».

Госпрозрахункові підприємства та організації (одержувачі бюджетних

коштів), що отримують кошти загального фонду місцевих бюджетів, склада­ють місячну фінансову звітність про використання отриманих бюджетних коштів за формою №2мм, а про використання коштів спеціального фонду - за формою №4-Зміст. При цьому підприємства та організації, що не мають стату­су бюджетної установи за отримані бюджетні кошти загального фонду, пода­ють до органів Державного казначейства України звіт за формою №8мм.

Форма №2чм «Звіт про виконання кошторису установи» складається установами, що отримують кошти загального фонду місцевих бюджетів. Звіт складається за кожним кодом тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів у розрізі кодів економічної класифікації видатків.

План асигнувань відображається за скороченою економічною кла­сифікацією видатків: 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ», 1120 «Нарахування па заробітну плату», 1160 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв», 1340 «Поточні трансферти населенню», 5000 «Інші видатки».

У разі прийняття скорочення (обмеження) видатків загального фонду заповнюється відповідна графа.

Касові видатки за звітний період відображаються у розрізі кодів еко­номічної класифікації як сальдо видатків загального фонду бюджету, що проведені шляхом перерахування коштів з реєстраційних (поточних) ра­хунків, зменшених на суми, що надійшли на реєстраційні рахунки на віднов­лення касових видатків.

Залишок коштів на кінець звітного періоду відображається в розрізі кодів економічної класифікації видатків.

Звіти про надходження і використання коштів спеціального фонду складаються установами, які отримують кошти місцевих бюджетів у розрізі кодів тимчасової класифікації видатків місцевих бюджетів за формами:

• №4-1 мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

• №4-2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

• ЛЗД-Змм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду».

Форма№4-1мм «Звіт про надходження і використання коштів, отрима­них як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» складається установами, що отримують плату за послуги, які надаються бюджетними ус­тановами відповідно до чинного законодавства України. Вони мають постійний характер і обов'язково плануються у кошторисі та використову­ються за цільовим призначенням. Форма №4-1мм включає плату за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджет­ної установи; кошти, що отримуються бюджетними установами від госпо­дарської та/або виробничої діяльності; плату за оренду майна бюджетних ус­танов; кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна.

Форма №4-2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отрима­них за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ» скла­дається установами, що отримують гранти та дарунки (благодійні внески), а також кошти на виконання окремих доручень (суми за дорученнями). Ці ко­шти не мають постійного характеру та плануються лише у випадках поперед­нього укладення угод або за календарними планами проведення централізо­ваних заходів.

Форма №4-Змм «Звіт про надходження і використання інших надход­жень спеціального фонду» складається установами, які за розподілами голо­вних розпорядників коштів отримують кошти, що відносяться до інших над­ходжень спеціального фонду бюджету.

Форма №4-Змм складається у розрізі кодів економічної класифікації ви­датків.

Форми №4-1мм та №4-2мм складаються за кодами економічної кла­сифікації видатків тільки за касовими видатками.

Надходження коштів до спеціального фонду відображається за кож­ним джерелом надходжень.

Бюджетні установи складають та подають звіти за формою К«4мм відповідно до джерел надходжень спеціального фонду, які є в даній установі.

Зведені місячні звіти за формами №2мм, №4мм, №7мм головними розпо­рядниками коштів до Державного казначейства України не подаються.

Форма №7мм «Звіт про заборгованість бюджетних установ» скла­дається установами, що отримують кошти місцевих бюджетів па підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням кошторису за поточ­ний та минулі роки. Звіт складається в розрізі кодів економічної та тимча­сової класифікації видатків місцевих бюджетів і містить інформацію про заборгованість бюджетних установ як за видатками, так і за нарахованими доходами.

Дебіторська та кредиторська заборгованість відображає суму дебіторської заборгованості установи, що виникла при виконанні кошторису за поточний та минулі роки і перебуває на бухгалтерському обліку за станом на дату складання звіту. При цьому, прострочена кредиторська заборго­ваність па звітну дату із загальної суми кредиторської заборгованості устано­ви виділяється окремо.