Бюджетний календар 17 страница

6) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, крім визначених у пп. а) п. 5 статті 90);

7) державні програми розвитку фізичної культури і спорту (дитячо-юнацькі спортивні школи місцевого значення; заходи з фізичної куль­тури і спорту, крім визначених у п. 6 статті 90).

До видатків на виконання делегованих державних повноважень, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим, належать видатки па:

1) державне управління:

а) республіканська представницька і виконавча влада Автономної Рес­публіки Крим;

б) обласні органи місцевого самоврядування;

2) освіту:

а) загальна середня освіта для громадян, які потребують соціальної допо­моги та реабілітації (спеціальні заклади освіти для дітей, які потребу­ють корекції розумового та (або) фізичного розвитку; загальноосвітні школи-інтернати, крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, визначених пп. б) п.2 статті 89); загальноосвітні санаторні школи-інтернати, ди­тячі будинки, крім дитячих будинків, що фінансуються з бюджетів міст обласного значення, та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у власності Автономної Республіки Крилі) і виконують державне замовлення;

в) вища освіта (вищі заклади освіти І та II, III та IV рівнів акредитації, що знаходяться в комунальній власності і виконують державне за­мовлення);

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів і центри підвищення кваліфікації державних службовців рес­публіканського та обласного значення);

д) інші державні освітні програми, виконання яких делеговано державою в установленому порядку;

3) охорону здоров'я:

а) загальна медична допомога (лікарні широкого профілю республікансь­кого та обласного значення);

б) спеціалізовану медичну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції перели­вання крові);

в) санаторно-курортна допомога (санаторії для хворих на туберкуль­оз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації):

г)інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи, виконання яких делеговано державою в установленому порядку;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального захисту та соціального забезпе­чення (дитячі заклади-інтернати; навчання та трудове влашту­вання інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів, притулки для неповнолітніх, крім притулків, визначених пп.а) п.4 статті 89);

б) програми Фонду соціального захисту інвалідів;

в) республіканські і обласні програми і заходи щодо реалізації державної політики з питань дітей, молоді, жінок, сім'ї;

г) інші соціальні програми, виконання яких делеговано державою в уста­новленому порядку;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

6) державні театрально-видовищні програми (республіканські та об­ласні театри, палаци і філармонії);

в) інші культурно-мистецькі програми, що делеговані державою в уста­новленому порядку;

б) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з фізичної культури і спорту (навчально-трену­вальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл республіканського та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту);

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (республікансь­кий та обласні центри з інвалідного спорту і реабілітаційні школи;

проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного спорту).

До видатків бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування міст, сіл, селищ у частині виконан­ня ними власних повноважень;

2) місцеву пожежну охорону;

3) позашкільну освіту;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення з питань дітей, молоді, жінок, сім’ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення;

5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

6) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

7) програми підтримки засобів масової інформації місцевого значення;

8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

9) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітек­тури місцевого значення;

10) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуа­таційними підрозділами міліції);

в) будівництво та утримання доріг місцевого значення;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) фінансування інших програм, затверджених відповідною радою згідно з законодавством.

Передача видатків на виконання власних повноважень між місцеви­ми бюджетами. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень. Міські міст республіканського та обласного значення ради та районні ради можуть передати виконання частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів бюджету Автономної Республіки Крим чи обласному бюджету у вигляді трансфертів. Сільські, селищні та міські ради, за винят­ком міст обласного значення, можуть передати всі або частину власних по­вноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів відповідному бюджету у вигляді трансферту. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах. Усі угоди про передачу повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує наступному бюджет­ному періоду.

Передача видатків на виконання делегованих державних повнова­жень. Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих дер­жавних повноважень до бюджетів сіл, селищ та їх об'єднань і міст районного значення може здійснюватися за рішеннями районної або міської міст рес­публіканського чи обласного значення ради. Міські міст обласного значення ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих держав­них повноважень з відповідними коштами районній раді, а також районні ра­ди можуть передати частину делегованих державних повноважень з відповідними коштами міській раді міста обласного значення. Ця передача здійснюється на підставі рішень відповідних рад і укладення договору. Якщо іншого не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання де­легованих державних повноважень мас бути пропорційний частці користу­вачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за нормативами бюджетної забезпеченості для бюджету, який передає ці повно­важення. Якщо на території міста обласного значення чи району недостатньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг у обсязі, визначеному нормативами бюджетної забезпеченості, обрахований обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується при визначенні трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги. Всі угоди про передачу делегованих державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису. Виділення коштів фінансовим органом/казначейством на фінансування затвердженого бюдже­ту повинно ґрунтуватися на затверджених планах на рівні розпорядника бю­джетних коштів. Для цього потрібно розподілити затверджені бюджетні при­значення (тобто повноважень на фінансування) у вигляді розпису або графіка виділення фактичних коштів протягом року. До затвердження роз­пису фінансовим органом затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Потім призначення надається або розписується фінансо­вим органом для розпорядника бюджетних коштів протягом місяця після прийняття рішення про місцевий бюджет, як правило, за програмами, ор­ганізаційно-структурними одиницями або функціями. Розпис визначає про­цес виділення коштів відповідно до структури призначень. Метою є розроб­ка прозорої програми видатків, яку можна контролювати з погляду відповідності первинним призначенням.

Затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів. Роз­пис - це основа для кінцевого кошторису. Кінцевий кошторис є продуктом розпису для розпорядників коштів і розподілу коштів за розпорядником коштів. Кошториси розподіляють бюджетні повноваження (тобто призна­чення) між різними розпорядниками нижчого рівня в межах конкретного розпорядника вищого рівня.

Отже, кінцевий кошторис є розподілом розпису в межах однієї бюд­жетної установи. Кошторис, затверджується на рівні розпорядника коштів, і є головним плановим документом бюджетної установи. Іншими словами, ко­шторис є внутрішнім розподілом за статтями видатків, який надає повнова­ження на отримання доходів та фінансування видатків протягом бюджетно­го періоду. Кошторис виконує роль головного засобу контролю розпорядни­ка коштів і встановлює сферу відповідальності для керівника, розпорядника, фінансового органу та казначейства. Відповідно до статті 51(3), казначейст­во здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджет­них коштів розпису місцевого бюджету. Розпорядники коштів звітують про видатки згідно власних кошторисів органам казначейства, які звіряють ці звіти з розписами. Таким чином, видатки розпорядників регулярно звіря­ються з розписами (затвердженими планами) і контролюються з боку фінан­сового органу та казначейства.

Взяття бюджетних зобов'язань. Слід здійснювати контроль як за ви­датками, так і за зобов'язаннями. Інакше може виникати незапланований дефіцит поточного бюджету. Двома головними категоріями видатків є:

1) оплата праці;

2) інші видатки.

Розпорядники коштів здійснюють видатки за постійними статтями, та­кими як заробітна плата персоналу.

По-перше, витрати на персонал розраховуються в процесі формування бюджету як постійні витрати. У більшості випадків ці витрати відомі і фінан­совані. Отже, бюджетні управління застосовують «контроль посад», щоб не допустити створення несанкціонованих посад або виплат несанкціоновано­му персоналу. Обласні, районні та міські бюджетні управління розглядають запити на прийняття нових працівників, заповнення вакантних посад або пе­рерозподіл існуючих посад. Стаття видатків на оплату праці регулярно включається до розписів та кошторисів. Крім того, розпорядники прийма­ють періодичні нерегулярні зобов'язання, які можуть включатися або не включатися до розписів або кошторисів. Як правило, існують закупівлі, які здійснюють на замовлення, через контракти та за рахунками протягом року. Стаття 51 зазначає, що розпорядники коштів відповідають за управління своїми бюджетними асигнуваннями, взяттям зобов'язань та здійсненням ви­датків у межах затверджених загальних сум кошторису.

По-друге, як правило, найбільшою статтею видатків, яка не відноситься до оплати праці, є придбання предметів постачання та обладнання протягом року. Закупівлі розпорядника коштів повинні здійснюватися відповідно до звичайного циклу закупівлі:

1) складання списку учасників тендеру, запрошення до тендеру, аналіз можливостей заміни чи ремонту об'єктів або ж виняток з правил для незначних сум закупівель;

2) замовлення - планування з урахуванням знижок і уникнення штрафів для постачальників;

3) доставка, перевірка, сплата - передача повноважень відділу за­купівель щодо отримання звітів, пакувальних відомостей та систем звірки попередніх замовлень;

4) управління та контроль запасів - встановлення критеріїв щодо об­сягів та розміщення запасів, визначення оптимальної суми замов­лення.

Щоб не допустити перевищення обсягів кошторису, існує три запобіжні засоби. По-перше, відділ закупівель розпорядника повинен затвердити замов­лення на поставку. Це засіб бюджетного контролю на рівні розпорядника. По-друге, підрозділи внутрішнього аудиту розпорядника здійснюють попередній аудит кожного запиту на видатки з огляду на достатність коштів

(відповідність лімітам розпису). Це бухгалтерський контроль на рівні розпо­рядника. По-третє, казначейська система звіряє залишок, вільний від зо­бов'язань, і відкидає ті зобов'язання, які перевищують граничний обсяг.

Отримання товарів, робіт та послуг. Розпорядники здійснюють кон­троль за фактичним отриманням придбаних предметів. Контроль поставки, звірка замовлень, перевірка та порівняння з первинними зобов'язаннями (тобто замовленням на поставку) - це кроки, які часто ігнорують місцеві ор­гани. Отримання звітів - це надзвичайно важливий засіб контролю, який за­стосовується для забезпечення принципу співвідношення ціни та якості при закупівлі. Ігнорування цього етапу призводить до корупції та марного витра­чання обмежених бюджетних ресурсів.

Здійснення платежів. Після доставки та перевірки розпорядник дає розпорядження про сплату. Залежно від типу казначейської моделі фінансо­вий відділ розпорядника коштів здійснює платіж і вносить дані про операцію до казначейської системи або ж передає розпорядження про сплату тери­торіальному органу Казначейства.

У кожному з цих випадків засоби внутрішнього контролю розпорядни­ка мають звірити замовлення на поставку та звіт про прийом до того, як на­давати рекомендацію про сплату. Розпорядник вносить сплачену суму і відповідно дебетує суми зобов'язань. У випадку з пошкодженими товарами або помилковими замовленнями сплачена сума може відрізнятися від попе­редньої суми замовлення, тому їх слід збалансувати шляхом внесення змін у зобов'язання.

Використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних про­грам. Коли товари або послуги отримано і за них сплачено, вони готові до споживання. Товари легко оцінити, віднісши їх до запасів, як, наприклад, товари шкільного постачання, медичне обладнання та медикаменти, пред­мети для будівництва та обслуговування доріг. Основними питаннями є: на основі обсягу запасів, який оптимальний обсяг замовлення і куди його слід направляти? Важливе питання внутрішнього аудиту, який зосереджується на показниках діяльності або співвідношенні ціни та якості: наскільки доб­ре та ефективно використовуються товари в процесі надання послуг?

Послуги оцінити дещо важче. Місцеві органи можуть укладати угоди на надання послуг. При цьому важливо здійснювати контроль, який забезпе­чив би дотримання принципу співвідношення ціни та якості в розписах і ко­шторисах. Місцеві органи укладають угоди на надання певних послуг, і в угодах указуються як суми платежів, так і фактичні результати надання по­слуг. Зобов'язання щодо звітів місцевих органів стосовно послуг зі сторони мають задовольняти як Казначейство, так і фінансові органи.

Ефективне управління видатками потребує постійного здійснення всеосяжного аналізу стану виконання бюджету. Для цього потрібно нала­годити процедуру отримання необхідних даних щодо виконання зведеного бюджету та бюджетів, що входять до його складу.

Аналіз стану виконання бюджету має здійснюватись як виходячи з да­них оперативної, квартальної, річної звітності, так і шляхом складання до­даткових аналітичних таблиць. Для аналізу надходження доходів доцільно мати дані щодо обсягу платежів за кожним доходним джерелом у динаміці як за попередні бюджетні періоди, так і помісячно в поточному році. Аналіз над­ходження доходів у динаміці потребує його здійснення у порівнянних з по­точним роком умовах. При цьому необхідно враховувати (якщо має місце внесення змін у чинне законодавство щодо оподаткування) вплив змін в опо­даткуванні та адмініструванні податків. Надходження до місцевих бюджетів аналізуються з урахуванням податкової заборгованості, обсягу переплат та наданих пільг. Особливої уваги потребує питання ефективності падання пільг за рішеннями місцевих рад.

У процесі аналізу стану виконання місцевих бюджетів за доходами обов'язковим є аналіз загальних показників економічного стану платників податків, обсягу промислового виробництва, фонду заробітної плати тощо. Процес аналізу даних щодо виконання місцевих бюджетів неможливий без вивчення стану здійснюваного запозичення як на покриття тимчасових касо­вих розривів, так і дефіциту бюджету.

Залучення банківських позик доводить, що було допущено декілька помилок при розробці місячного плану доходів і плану асигнувань видатків. Запозичення ресурсів вимагає додаткових бюджетних коштів. Отже, при плануванні місячних бюджетних потреб, слід пам'ятати лише про найбільш пріоритетні видатки.

Місячний дисбаланс доходів і видатків у процесі виконання бюджету зумовлює "ручне" втручання в процес розподілу бюджетних ресурсів, причо­му губиться соціальна орієнтація.

При аналізі виконання бюджету за видатками мають використовува­тись як показники у грошовому виразі, так і показники за мережею, штатами та контингентами. Серед таких показників мають бути показники видатків па одного учня в різних типах бюджетних установ освіти, вартість функціонування ліжко-дня в установах охорони здоров'я, розмір середньої заробітної плати у типових установах тощо.

Особливої уваги потребують дані щодо обсягу видатків за їх еко­номічною характеристикою. Аналіз цих даних свідчитиме про ефективність роботи відповідної бюджетної установи, доцільність її утримання, дасть змо­гу здійснити заходи з підвищення якості послуг, що надаються цією устано­вою громадянам.

При аналізі даних за їх економічною ознакою насамперед необхідно пе­ресвідчитись, наскільки забезпечується принцип пріоритетності видатків щодо захищених статей та розрахунків за енергоносії. При цьому обов'язко­во слід проаналізувати стан заборгованості, що враховує:

• обсяг заборгованості за функціями, статтями видатків на початок бю­джетного періоду та 1-ше число кожного місяця;

• зміну обсягу проти початку року та на 1-ше число кожного місяця по­точного року;

• частку заборгованості в обсязі видатків бюджету, заборгованості за функцією в загальному обсязі заборгованості по бюджету;

• частку заборгованості за економічною ознакою в загальному обсязі видатків бюджету та за кожною функцією;

• відсоток фінансування видатків на функцію, статтю до затверджених бюджетних призначень свідчить (за відсутності заборгованості) про

реальність визначення обсягу коштів па утримання функції, установи, виду витрат або порушення принципу пропорційного фінансування.

Аналіз виконання місцевих бюджетів - надзвичайно важлива функція. Послідовне, постійне її здійснення дасть можливість своєчасно відкоригува­ти допущені при плануванні бюджету похибки поточного бюджету та закла­сти реальну базу для бюджету на наступний період.

6.2. Аналіз виконання відповідного бюджету за доходами та видатками

Аналіз стану надходження доходів до відповідного бюджету

Відповідним структурним підрозділом місцевого фінансового органу моніторинг стану надходження доходів до місцевого бюджету має здійсню­ватися щоденно, щомісячно, щоквартально та за рік. Поряд з аналізом даних щодо поточного надходження доходів до місцевого бюджету необхідно здійснювати розрахунки очікуваного надходження на наступні періоди бюд­жетного року.

Аналіз має здійснюватись за кожним джерелом доходів, окремо за об­сягом доходів, що враховуються та не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, загального та спеціального фондів, до затверджених показників на рік та на відповідний звітний період.

Аналізується відповідність обсягу фактичних надходжень затвердже­ним, як у абсолютному, так і у відсотковому співвідношенні. При цьому об­сяг фактичних надходжень за кожним доходним джерелом зіставляється з надходженнями у бюджетні періоди попередніх років і обов'язково - у порівнянних умовах.

Для виявлення резервів додаткового надходження доходів місцевим фінансовим органам потрібно тісно співпрацювати з органами стягнення та використовувати детальну інформацію щодо фінансового стану значних платників податків (у розрізі підприємств, установ тощо). Щодо кожного доходного джерела потрібно з'ясувати динаміку показників за поточний та попередні бюджетні періоди, що є визначальними при розрахунку платежів до бюджету. Наприклад, прибутковий податок з громадян - фонд заробітної плати, податок на прибуток підприємств комунальної власності - прибуток комунальних підприємств та організацій, плата за землю - площа та кате­горія земельних угідь тощо. Щодо земельного податку та орендної плати за землю, то, як правило, необхідно один раз на півроку звіряти бази даних зе­мельного відділу та державної податкової інспекції. Особливої уваги потре­бує аналіз сплати земельного податку підприємствами-орендарями приміщень неплатників земельного податку (бюджетних установ).

На підставі показників виконання місцевого бюджету за доходами по­точного року обов'язково слід складати прогноз надходження на наступний місяць, квартал, до кінця року. Показники очікуваного надходження доходів до місцевого бюджету дадуть можливість забезпечувати фінансовими ресур­сами бюджетні зобов'язання поточного періоду та проводити ефективну ви­даткову політику в наступних періодах. В умовах стабільного недонадходження доходів до місцевого бюджету показники очікуваного обсягу платежів дають можливість заздалегідь провести відповідну роботу з головними роз­порядниками коштів щодо тимчасового обмеження асигнувань запільного фонду бюджету або скорочення бюджетних призначень.

За поданням місцевих фінансових органів, підсумки виконання місце­вого бюджету за доходами і видатками та пропозиції щодо вирішення про­блем, які виникають у цьому процесі, мають розглядатись відповідними ор­ганами виконавчої та представницької влади.

Аналіз виконання місцевого бюджету за видатками

Показники виконання місцевого бюджету за видатками аналізуються у порівнянні із затвердженими показниками видаткової частини бюджету з обсягом касових видатків за звітом відповідного бюджетного періоду. Аналізу підлягають показники звіту у співвідношенні до річних затвердже­них обсягів видатків, обсягу видатків відповідного періоду, у порівнянні з попередніми бюджетними періодами та бюджетними роками, в абсолютній сумі та відсотковому визначенні, за функціональною та економічною кла­сифікаціями. Порівнюються такі показники звіту місцевого бюджету за ви­датками:

• обсяг видатків загального фонду;

• обсяг видатків спеціального фонду;

• обсяг видатків за кожним головним розпорядником бюджетних коштів (розпорядником);

• показники виконання бюджету за економічною ознакою;

• показники за мережею, штатами та контингентами;

• стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

• стан міжбюджетних розрахунків;

• обсяг здійснених запозичень;

• використання резервного фонду.

Поряд з аналізом загальних показників виконання місцевого бюджету за видатками відповідного бюджетного періоду здійснюється аналіз діяль­ності головного розпорядника бюджетних коштів щодо використання бюд­жетних коштів та якості надання населенню соціальних послуг. Аналіз вико­нання показників зведеного кошторису головного розпорядника бюджетних коштів повинен стосуватись видатків як загального, так і спеціального фондів, загальних показників діяльності і стосовно кожної економічної скла­дової бюджетної класифікації.

Головний розпорядник бюджетних коштів насамперед повинен забез­печити проведення видатків щодо захищених статей бюджету, визначених рішенням відповідної ради про бюджет та відповідно до помісячного розпису видатків. До першочергових відносяться видатки на проведення розрахунків за електричну, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами.

Аналіз стану кредиторської та дебіторської заборгованості, що має місце за наслідками діяльності головного розпорядника коштів, здійснюється за зміною її обсягу, термінами виникнення (прострочена) та видами неоплачених одержаних та наданих послуг. Аналізуються показники за мережею, штатами, контингентами (кількість ставок, наповнюваність класів, ліжко-днів тощо), що свідчать про ефективність функціонування бю­джетної установи та здійснювану головним розпорядником коштів роботу щодо реформування структури закладів галузі у напрямку її оптимальності.

Аналізуються звітні дані про витрачання власних коштів бюджетних установ на предмет відповідності цільовому призначенню цих коштів, їх ефективності та економного використання.

6.3. Моніторинг виконання бюджету

Затверджений кошторис є безпосереднім засобом контролю. Положен­ня Бюджетного кодексу передбачають, що суми видатків не перевищувати­муть обсягів затвердженого бюджету і не спричинятимуть значних відхи­лень від його затвердженої структури протягом року. Це юридичний вимір бюджетного контролю, порушення якого тягне за собою відповідальність згідно із положеннями Кодексу (глава 18). Місцевим фінансовим керівни­кам потрібні інструменти для моніторингу виконання бюджету, які слугува­ли б широким правовим цілям збалансування та контролю, але в той же час надавали їм інформацію, необхідну для прийняття правильних фіскальних рішень. Фінансовому управлінню потрібна інформація для планування об­сягів видатків, вжиття коригувальних заходів, таких як перегляд робочих планів, зменшення обсягу завдань з надання послуг або скорочення видатків, які не є необхідними для забезпечення найважливіших послуг. Це уп­равлінський вимір бюджетування. Є багато випадків, коли тиск часових ра­мок, спричинений реаліями виконання бюджету, призводить до конфлікту між правовим і управлінським вимірами.

Уточнений базовий план видатків. Одним з методів уникнення конфлікту і надання керівникам необхідної інформації є уточнений базовий план видатків. Цей план надає фіскальним менеджерам схеми попереднього використання бюджетних коштів в особливих умовах бюджету поточного року, які можуть скластися після затвердження бюджету та кошторису. За умови включення інформації про доходи він може також застосовуватися і для планування доходів.

Звіт про фактичні видатки порівняно з квартальним планом. Як еле­мент своєї моніторингової функції, бюджетне управління здійснює моніто­ринг кварта.?!ьних обсягів видатків порівняно з річним планом, щоб передба­чити проблеми майбутніх кварталів.

Місячний бюджетний звіт. Учасники розглядають метод бюджетної звітності, який включає нездійснені видатки та заборгованість. Це важливо, оскільки при цьому фіксуються і стають відомими неоплачені замовлення та угоди, які вимагатимуть платежів. Оскільки ця заборгованість виникає протя­гом усього року, вона не запланована на початку і може призвести або до боргу, або до дефіциту. Система обліку не фіксує цієї заборгованості - дебет вносить­ся лише коли змінюється власник грошей. Змішані системи нарахувань, зо­бов'язань або заборгованості, навпаки, включають заборгованість для кращого управління бюджетом.

Аналіз відхилень. Протягом фіскального року бюджетне управління здійснює моніторинг відхилень фактичних видатків від запланованих у бю­джеті. Різниця може бути спричинена поєднанням: а) секвестрування; б) трансфертів між статтями й програмами; в) недостатністю надход­жень/збільшенням видатків, які часто призводять до заборгованості. Для по­вної картини управління також здійснює моніторинг відхилень за минулий рік (рік до року) і квартальних відхилень.

Управлінський облік або облік витрат. Системи обліку витрат пере­творюють видатки на платежі для: 1) встановлення точних сум платежів за платні послуги; 2) оцінки рішень щодо укладення угод на надання конкрет­них послуг; 3) обґрунтування бюджетів з точки зору вартості за одиницю при оцінці наданих послуг (запити на основі результатів діяльності); 4) визна­чення графіка роботи. Системи обліку витрат поділяють організації на цен­три витрат і центри відповідальності з метою розподілення витрат і фіксу­вання управлінської відповідальності за результати. Наприклад, оскільки центр витрат, як правило, надає вимірювані результати, всі види діяльності із забезпечення підходять для обліку витрат. Центри витрат можуть мати форму спеціальних фондів, таких як кошти внутрішніх послуг (наприклад, для забезпечення оброблення даних), для яких обчислюються доходи й ви­датки.

Види витрат. Є два види витрат у плані виконання бюджету: прямі й непрямі. Прямі витрати включають роботу, матеріали та обладнання, які змінюються залежно від виду робо ти. Непрямі, або накладні, витрати, такі як офісна підтримка, телефонний зв'язок, відрядження, час керівника уп­равління та додаткові виплати, не змінюються прямо, залежно від роботи. Ці витрати накопичуються і розподіляються пропорційно на рівні управління.

Відношення витрат і обсягів. Існує чотири основні відношення, які ут­ворюються між рівнем витрат і обсягом послуг: постійні, напівпостійні, змінні та папівзмінні (рис. 7). Постійні витрати не змінюються залежно від роботи, що виконується, як наприклад, оренда, комунальні послуги, борги та послуги за контрактом. Напівпостійні, або перехідні, витрати зростають у певних інтервалах, скажімо, заробітна плата керівникам до прийняття на ро­боту нового керівника. Змінні витрати залежать від змін обсягів роботи, та­ких як постачання, робоча сила та обладнання. Напівзмінні витрати включа­ють як постійні, так і змінні витрати, як, наприклад, обслуговування. Витра­ти на комунальні послуги також є напівзмінними, оскільки місто часто спла­чує місячні платежі за послуги плюс приріст за використання.