Штурмовик Су-25 6 страница

Частини військово-транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії противника. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і хибні аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній авіаційній частині може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

Загальний порядок використання цих аеродромів визначається Керівництвом по експлуатації аеродромів ЗС України Та Інструкцією з виконання польотів у районі аеродрому.

Відповідальність за утримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності за організацію охорони, оборони, перепускного режиму, переміщення транспорту і особового складу на аеродромі несе командир авіаційної частини.

Він повинен забезпечити охорону літаків, обслуговування екіпажів (відпочинок, харчування), підготовку і випуск в подальший політ заявлений час, відповідно польотному завданню, з урахуванням підготовки екіпажів та мете умов.

При базуванні на аеродромі авіаційних частин Повітряних Сил спільно з авіаційними частинами (підрозділами, групами) інших видів ЗС порядок їх взаємодії з авіаційною частиною додатково визначається спеціальним наказом командира цієї частини та командира частини, що базується. Крім того, складається план спільного використання аеродрому.

7.1.3. Основні елементи аеродрому.

На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;

2. Службово-технічна забудова;

3. Казармове та житлове містечко;

4. Під’їзні шляхи.

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;

2. Рульові доріжки, які розподіляються на магістральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

- магістральні РД з’єднують кінці ЗПС;

- з’єднувальні РД зв’язують МРД з ЗПС в місцях передбаченого закінчення пробігу літаків;

- допоміжні РД з’єднують окремі групи місць стоянки літаків (МС) та спорудження службово-технічної забудови, спеціальні майданчики з МРД або з ЗПС;

- вивідні РД з’єднують індивідуальні МС з допоміжними або МРД.

3. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів);

4. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки;

5. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

- технічна позиція №1 для огляду та розрядки зброї;

- технічна позиція №2 для підготовки до повторного вильоту (ЦЗ);

- технічна позиція №3 для технічного огляду літаків (вертольотів) перед вирулюванням на ЗПС;

- майданчики для розміщення наземних засобів забезпечення польотів;

- майданчики для стоянки чергових та літаків, які перелітають, і вертольотів.

6. Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

Службово - технічною забудовою (СТЗ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів;

2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу;

3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки;

4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки;

5. Зберігання авіаційного та іншого палива, мастил, озброєння, боєприпасів, авіаційно - технічного майна та ін.;

6. Експлуатаційного утримування та ремонту льотного поля та аеродромних споруджень;

7. Захисту о.с. та техніки;

8. Охорони та оборони аеродрому.

Для рішення цих завдань основними спорудженнями та і обладнанням СТЗ є:

1. Командний пункт бригади (КП авбр), який має бути розміщений в місці, що забезпечує необхідні умови маскування та захисту від різних засобів ураження, на відстані 3-5 км. від центру ЗПС, як правило, поза зон розосередження.

Біля КП авбр розміщуються:

- метеостанція;

- засоби зв’язку;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

- КП підрозділів забезпечення (бато, бзРТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт (стартовий командний пункт) розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250-300 м. від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС;

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення;

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків;

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів;

6. Споруди ТЕЧ авбр - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження;

7. Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів;

8. Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА;

9. ПУ ІАЗ і бато розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків;

10. Споруди автопарків батз, бз РТЗ;

11. Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше);

12. Склади (АТМ, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального);

13. Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово - технічної забудови.

За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1,5-2 км. від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1. Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ);

2. Захищений склад авіапалива;

3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ;

4. Сховище для зйомного обладнання літаків;

5. Сховище для о.с.;

6. Сховище для наземної техніки;

7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150-200 м від МС, або в одному з ЗБУ;

8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше 100 м);

9. Майданчик для спецобробки АТ;

10. Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;

2. житлові;

3. казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються:

1. штаби;

2. службові та навчальні споруди;

3. казарми;

4. їдальні;

5. клуб;

6. медичний пункт з лазаретом;

7. вартове приміщення;

8. об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);

9. спортивні майданчики;

10. склади (продовольчого, речового та інших видів майна);

11. пожежне депо.

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км. від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, мед. заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами.

Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг.

При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);

2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);

3. польотів на дозвуковій швидкості;

4. для набору стелі;

5. очікування;

6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;

7. групових польотів;

8. вимушеного покидання літака;

9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі авіачастина.

Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира авіаційної частини з залученням фахівців авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу авіаційної бригади та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Таким чином, розташування авіаційних частин на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої - забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення аеродрому.

2. Класифікація аеродромів.

3. Основні елементи аеродрому.

4. Які вимоги пред’являються до розміщення об’єктів авіаційної частини на аеродромі?

§ 7.2. Охорона та оборона аеродромів

Аеродроми, на яких базується авіаційна техніка, запаси пального, зброї та різних матеріальних засобів є одним з основних об’єктів, які будь-який агресор, починаючи бойові дії, вважає першочерговими. Досвід ІІ світової війни, сучасних війн і конфліктів підтверджує те, що бойові дії починаються з нанесення ударів по аеродромах шляхом знищення на них авіаційної техніки, складів пального та боєприпасів, пунктів і засобів управління. Цим досягається завоювання переваги в повітрі в найкоротший термін та неможливість нанесення зворотного удару авіацією.

Так розпочиналась війна фашистської Німеччини проти Польщі, Франції, СРСР.

В перший день війни на заході (10 травня 1940 р.) німецька авіація піддала ударам 72 аеродроми англійців та французів. На протязі двох діб було знищено близько 400 літаків. Крім цього, на ряд аеродромів було скинуто повітряний десант.

Таку ж тактику фашистська авіація застосувала розпочавши війну проти СРСР. В перший день ВПС СРСР втратили близько 800 літаків на землі і біля 400 в повітрі.

БНС (багато національні сили) в січні 1991 р. при звільненні Кувейту нанесли масовий авіаційно-ракетний удар по аеродромах Іраку, практично не давши йому можливості застосувати свою авіацію для вирішення завдань оборони.

Бойові дії Російських ВПС по роззброєнню чеченських бойовиків розпочались із знищення літаків на землі (до 200 літаків).

В сучасних умовах по аеродромах можуть наносити удари: авіація, крилаті і балістичні ракети, застосовуватися повітряні десанти та рейдові диверсійні групи. По майданчикам базування армійської авіації можуть застосовуватись, крім того, артилерія та системи залпового вогню.

Тому, незважаючи на те, що аеродроми знаходяться в тилу основних угрупувань військ, вони потребують вирішення питань організації ППО, створення наземної системи охорони і оборони. Важливим є також вирішення питання маскування та ЗЗМУ.

7.2.1. Протиповітряна оборона аеродрому

ППО аеродрому організовується з метою недопущення ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника та здійснюється за планом оперативного командування в загальній системі ППО з централізованим використанням винищувальної авіації, зенітно-ракетних і зенітно-артилерійських частин, спеціальних частин і підрозділів РЕБ.

Протиповітряна оборона кожного аеродрому включає:

1. Організацію виявлення повітряного противника і своєчасне попередження про нього підрозділів ППО та особового складу;

2. Організацію прикриття зенітними засобами, винищувальною авіацією та засобами РЕБ;

3. Розосередження і укриття особового складу, авіаційної та техніки забезпечення, засобів та систем навігації і управління, матеріальних засобів;

4. Маскування аеродрому;

5. Проведення заходів по ліквідації наслідків нападу повітряного противника.

Основними елементами аеродрому, по яким повітряний противник буде намагатися нанести удар, є літаки на стоянках, склади ПММ та боєприпасів, ЗПС і МРД, ПУ і навігації.

Засобом нанесення ударів є тактична авіація і крилаті ракети. В деяких випадках можуть застосовуватись літаки і інших родів авіації.

Удар по аеродромах авіація наносить, як правило, з малих висот, що забезпечує несподіваність удару і знищує можливості засобів ППО з виявлення та обстрілу літаків противника.

Виявлення повітряного противника та попередження про нього є важливим елементом в системі ППО аеродрому, воно здійснюється силами радіотехнічних засобів ППО оперативного командування або Повітряного командування. Інформація про повітряного противника надходить на КП авіаційної частини та командний пункт зенітно-ракетної частини, яка прикриває аеродром.

Безпосередньо в системі ППО аеродрому організовується своя система виявлєння повітряного противника та попередження про нього, яка включає в себе:

1. Радіолокаційні засоби командного пункту авіаційної частини;

2. Засоби розвідки частини ППО, яка прикриває аеродром;

3. Пости візуального (повітряного) спостереження.

Інформація зі всіх засобів розвідки і постів візуального спостереження надходить на КП авіаційної частини, КП зенітної частини і відділення зенітних кулеметів і розрахунку ПЗРК.

При виявленні повітряного противника КП авіаційної частини керує діями особового складу підрозділів і частин, які базуються на аеродромі, а також силами та засобами ППО.

Відповідальність за організацію виявлення повітряного противника та попередження про нього лягає на начальника штабу авіаційної частини.

Заходи з протиповітряної оборони об’єктів авіаційної частини здійснює безпосередньо батальон охорони, до складу якого входить відділення зенітних кулеметів і розрахунок переносного зенітно-рекетного комплексу.

В інтересах ППО батальон охорони застосовує зенітно-кулеметні установки та ПЗРК по літальних апаратах, що атакують об’єкти авіаційної частини, для нанесення їм поразки або для ставання на перешкоді прицільному застосуванню ними засобів ураження.

Крім того, для безпосереднього прикриття аеродрому авіаційній частині можуть виділятися розрахунки (підрозділи) зенітних засобів, а також чергові сили винищувальної авіації.

Командир приданого підрозділу ППО оперативно підпорядковується командиру авіаційної частини, являється його заступником з ППО і за його вказівками організовує систему зенітного вогню, намічає позиції зенітних засобів, засобів РЕБ, організовує взаємодію з силами та засобами ППО вищого рівня, а також розробляє порядок застосування зенітної артилерії в інтересах наземної оборони.

Винищувальна авіація застосовується для прикриття найбільш важливих аеродромів і діє, як правило, до зони вогню зенітних засобів аеродрома, а також вище їх зони ураження.

Відповідальність за ППО аеродрому покладається на командира авіаційної частини або начальника авіагарнізону, при базуванні на аеродромі декількох авіаційних частин.

Заходи по роззосередженню та укриттю особового складу й техніки, маскування аеродрому проводяться одночасно з заходами по ЗЗМУ та маскуванню.