Штурмовик Су-25 5 страница

- задоволення господарсько-побутових потреб о.с.

Так, в ході бойових дій в Республіці Афганістан значне місце в тиловому забезпеченні займали питання, пов’язані із розвитком аеродромної мережі.

Паралельно з її розвитком здійснювалося забудова аеродромів службово-технічними будовами і спорудами для організації ремонту та обслуговування АТ, засобів наземного забезпечення польотів, спорудами охорони і оборони аеродромів, побутового забезпечення військ. В результаті зробленої тилом ВПС роботи по створенню сприятливих умов для базування авіаційних підрозділів і частин до кінця 1984 року практично вся авіація була розміщена на аеродромах та майданчиках із штучним покриттям. Необхідність розвитку аеродромної мережі в Афганістані полягала в тому, що до початку введення військ в цю країну, існувало тільки два більш-менш підготованих аеродроми Кабул і Баграм.

Видами тилового забезпечення є:

- матеріальне забезпечення;

- інженерно-аеродромне забезпечення;

- аеродромно-технічне забезпечення;

- транспортне забезпечення;

- ветеринарне забезпечення;

- торгівельно-побутове забезпечення;

- квартирно-експлуатаційне забезпечення;

- фінансове забезпечення.

Матеріальне забезпечення (МЗ) організовується і здійснюється з метою своєчасного і повного задоволення потреб апч у матеріальних засобах. До матеріальних засобів відносяться усі види озброєння, бойової та іншої техніки, АЗУ, ракетне паливо, пальне, авіаційно-технічне майно, інженерні засоби захисту, речове, медичне та інші види майна, харчі, матеріали та рідини різноманітного призначення, а також вода.

Своєчасне і повне МЗ апчз досягається завчасним створенням необхідних запасів МЗ, безперервним поповненням їхніх втрат, маневруванням запасів, ощадливим їх витрачанням.

Так, за роки ВВВ авіаційний тил забезпечив до 31 млн. авіабомб загальною масою близько 700 тис. т, було подано понад 1 млн. 6ОО тис. тон пального і змащувальних матеріалів.

В теперішній час для ведення бойових дій апчз різних родів авіації вимагаються різноманітні матеріальні засоби ще в більшій кількості. Так, наприклад, якщо в найбільших стратегічних операціях ВВВ, що проводилися 3 - 4радянськими фронтами, вимагався 1 млн. т різноманітних МЗ, то зараз, за досвідом навчань, для забезпечення стратегічної операції їх слід мати 5 - 5, 5 млн. т, тобто у п’ять разів більше. Зокрема, для забезпечення бойових дій авіаційної бригади, озброєної літаками Су - 24 потрібно 426 т пального.

Інженерно-аеродромне забезпечення ( ІАЗ) організовується і здійснюється з метою своєчасної підготовки і розвитку аеродромної мережі, що створюється з урахуванням забезпечення високої бойової готовності і живучості апч, їх розосередженості базування і можливості маневру під час бойових дій.

Воно включає проведення наступних заходів:

- проектування, будівництво, відбудова аеродромів та під’їзних шляхів до них;

- проведення заходів щодо маскування аеродромів;

- утримання аеродромів у постійній експлуатаційній готовності;

- влаштування інженерних загород й розмінування аеродромів;

- ліквідація наслідків застосування ЗМУ та звичайних засобів.

Інженерно-аеродромне забезпеченняздійснюється інженерно-аеродромними частинами (підрозділами) авіаційного об’єднання (з’єднання) та аеродромно-експлуатаційним підрозділом авіаційної частини.

Аеродромно–технічне забезпечення (АТЗ) організується і здійснюється з метою безпосереднього забезпечення на аеродромах польотів окремих ЛА і апчз.

АТЗ включає:

- підготовку до польотів аеродромів, аеродромних споруд і наземної техніки забезпечення польотів;

- забезпечення ЛА ПММ, АЗП та іншим МЗ;

- організацію харчування та побутового обслуговування льотного і інженерно-технічного складу;

- евакуацію літаків (вертольотів), що зазнали аварію або здійснили вимушену посадку в районі аеродрому (посадкового майданчика).

АТЗ здійснюється підрозділами тилу авіабригади

АТЗ є однією з основних завдань тилу авіації ПС. Так, наприклад, під час ВВВ авіаційний тил забезпечив близько 4 млн. бойових вильотів, завдяки цьому вніс величезний внесок в перемогу над фашистською Німеччиною.

Транспортне забезпечення організовується і здійснюється з метою створення умов для успішного здійснення підвозу МЗ, перевезень військ та евакуації.

Основні заходи:

- підготовка і утримання в експлуатаційному стані під’їзних шляхів до аеродромів;

-виділення, розподіл і підготовка автомобільних транспортних засобів для виконання перевезень.

Транспортне забезпечення організується з урахуванням вимог комплексного використання різних видів транспорту. Для здійснення військових перевезень в інтересах авіаційної частини можуть використовуватися усі види транспортних засобів, військові автомобільні дороги загального користування, залізничні, водні та повітряні комунікації.

Ветеринарне забезпечення авіаційної частини включає:

- ветеринарно-профілактичні, протиепізоотичні та лікувальні заходи;

- ветеринарно-санітарний нагляд за забезпеченням авіаційної частини продовольством.

Ветеринарне забезпечення авіаційної частини здійснюється відповідними установами оперативного командування.

Торговельно-побутове забезпечення організується і здійснюється з метою своєчасного і повного задоволення потреб о.с. в товарах і побутовому обслуговуванні.

Воно включає:

- продаж товарів військового асортименту, промислових і продовольчих товарів;

- ремонт обмундирування (взуття та одягу) надання інших побутових послуг.

Торговельно-побутове забезпечення авіаційної частини здійснюється відповідними установами оперативного командування.

Квартирно-експлуатаційне забезпечення (КЕЗ) організується і здійснюється з метою створення необхідних житлово-побутових умов для о.с. при розквартируванні і тимчасовому розміщенні.

Воно включає:

- надання апч казармено-житлового фонду та усіх видів комунальних послуг;

- технічну експлуатацію і ремонт квартирно-житлового фонду та комунальних споруд;

- забезпечення апч казарменим та пожежним реманентом, меблями та іншим квартирним майном, а також твердим паливом.

КЕЗ здійснюється закладами КЕЗ оперативного командування.

Фінансове забезпечення організується і здійснюється з метою своєчасного і повного задоволення потреби апч та установ в грошових коштах.

Воно включає:

- фінансове планування і фінансування частин (підрозділів);

- відшкодування, отримання, зберігання, ощадливе і доцільне витрачання грошових коштів;

- фінансовий контроль, облік та звітність.

Фінансове забезпечення авіаційної частини здійснюється через установи Державного казначейства України.

Таким чином тилове забезпечення організується і здійснюється з метою підтримання високої бойової готовності та боєздатності апчз, а також створення їм сприятливих умов для базування.

6.1.5. Основний зміст медичного забезпечення

Медичне забезпечення організується і здійснюється з метою збереження боєздатності і зміцнення здоров’я о.с., своєчасного надання медичної допомоги пораненим і хворим, а також швидкого повернення їх до складу.

Медичне забезпечення передбачає:

- збереження боєздатності й зміцнення здоров’я особового складу;

- своєчасне надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуацію лікування та швидке повернення до строю;

- попередження виникнення і розповсюдження захворювань особового складу;

- організацію і проведення лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, а також заходів медичної служби, щодо захисту особового складу від ЗМУ;

- здійснення медичного контролю за станом здоров’я та працездатності особового складу, що бере участь у виконанні польотів та перельотів.

Воно включає: лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, заходи по медичному забезпеченню польотів, захисту льотного складу від ЗМУ і забезпечення медичним майном.

Лікувально-евакуаційне забезпечення – являє собою сукупність заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуації (доставка із зон бойових дій і місць ураження в медичні пункти і лікувальні заклади) і лікування.

Лікувально-евакуаційні заходи в авіації організовуються відповідними начальниками медичної служби.

Медична допомога в авіації надається на місці ураження (на аеродромі), в медичних пунктах і в лікувальних закладах.

Основною метою санітарно-гігієнічних заходів є збереження здоров’я особового складу авіації Збройних Сил, поліпшення його фізичного розвитку, зниження захворюваності і підвищення боєздатності.

Для успішного вирішення цього завдання медична служба організовує медичний контроль за дотриманням норм і вимог, що регламентують діяльність і побут особового складу.

Основною метою протиепідемічних заходів є попередження виникнення інфекційних захворювань в підрозділах і частинах, а у випадку виникнення – попередження їх розповсюдження серед особового складу і ліквідація епідемічних джерел.

Медичне забезпечення польотів у мирний час проводиться з метою збереження здоров’я і підтримання високої працездатності членів льотних екіпажів.

Медичне забезпечення польотів у воєнний час являє собою сукупність заходів, направлених на підтримку професійної працездатності і успішне виконання бойового завдання льотним і інженерно-технічним складом.

Медичне забезпечення польотів організує начальник медичної служби авіаційної частини.

Медична служба проводить заходи з медичного захисту особового складу частин і підрозділів авіації від зброї масового ураження.

Військово-медичне постачання являє собою сукупність заходів, направлених на своєчасне і повне забезпечення військ медичним майном з найбільш економічною ефективністю його використання.

Медичне забезпечення авіаційної частини організовується медичною службою Повітряних Сил України, медичною службою авіаційного об’єднання (з’єднання) та та медичною службою оперативного командування.

Постачання авіаційній частині медичного майна і медикаментів здійснюється медичною службою оперативного командування через відповідні органи постачання.

6.1.6. Основний зміст морально-психологічного забезпечення

Зарубіжний воєнний досвід свідчить про те, що закони збройної боротьби на сучасному етапі розвитку військової справи, як це завжди було в історії війн і воєнних конфліктів, перш за все, залежать від ходу і результатів бойової підготовки, від боєздатності та кількості військ (сил), рівня підготовки командирів, бойової майстерності особового складу, від наявності та можливостей бойової техніки і зброї, запасів і ресурсів, від морально-політичного, психологічного стану, дисциплінованості особового складу. Недооцінка будь-якого з цих факторів може призвести до поразки збройних сил у сучасній війні (збройному конфлікті). Це вимагає здійснення разом з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням такого виду забезпечення підготовки та застосування військ (сил), як морально-психологічне, яке є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов'язковою умовою успішного виконання бойових завдань і перемоги у сучасній війні.

МПЗ бойових дій - це комплекс заходів державного і воєнного керівництва щодо формування високого морально-психічного стану, бойових і психічних якостей усього населення України та її Збройних сил для забезпечення обороноздатності держави у воєнний час, максимального зниження бойових психічних втрат у військах, перехоплення і утримання морально-психічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових завдань.

Воно здійснюється на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях, організовується у всіх видах бойової діяльності, бойової служби та бойового чергування військ (сил) у воєнний час.

Об'єктами МПЗ є: цивільне населення України; особовий склад Збройних сил України (офіцери, прапорщики (мічмани), сержанти, старшини, солдати і матроси); цивільний персонал Збройних сил України; військові колективи; сім'ї військовослужбовців; конкретні види бойової діяльності; форми та способи застосування військ (сил).

Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні й психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси та якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу.

Метою МПЗ у воєнний час є формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей населення України та її воїнів, досягнення високої морально-психологічної стійкості та готовності військовослужбовців до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості країни взагалі, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником, сприяння виконання конкретного бойового завдання-зокрема.

Зазначені напрямки МПЗ реалізуються шляхом здійснення:

- інформаційно-пропагандистського забезпечення;

- психологічного забезпечення;

- воєнно-соціальної роботи;

- культурно-виховної роботи;

- інформаційно-психологічної протидії.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення- це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на основі своєчасного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх виконання.

Основними завданнями інформаційного забезпечення є:

- збір та аналіз інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування;

- захист інформаційного простору навколо Збройних сил України;

- консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного ставлення до Збройних сил України;

- формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов'язку.

Психологічне забезпечення бойових дій - це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, які забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання у будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є:

- прогнозування морально-психологічного стану військ;

- здійснення психологічної підготовки військовослужбовців до бойових дій;

- психологічне супроводження бойової діяльності;

- психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, надмірне психічне психофізіологічне і фізичне навантаження;

- психологічна і соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців.

У контексті завдань МПЗ важливе значення мас сукупність завдань воєнно-соціальної роботи, яка організується у військових підрозділах з метою створення соціально-правових обставин для успішного і ефективного виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов'язків в умовах бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.

Основними завданнями військово-соціальної роботи є:

- мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності;

- досягнення свідомого виконання особовим складом вимог Законів України;

- формування переконань у необхідності дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

- підтримання високої дисципліни, організованості та порядку;

- реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Культурно-виховна робота - це діяльність, яка спрямована на відновлення моральних, психічних і фізичних сил особового складу, його мобілізацію на виконання бойових завдань, задоволення духовних потреб військовослужбовців.

Основними її завданнями є:

- підтримка та відновлення моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань;

- формування товариських взаємин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, різних конфесій України, виховання національної гідності та патріотизму;

- задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців і членів їх сімей.

Інформаційно-психологічна протидія - це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційного і психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.Ця робота повинна мати випереджальний характер.

Основними завданнями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є:

- оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об'єктів і їх можливого впливу;

- роз'яснення військовослужбовцям мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій противника;

- надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад Збройних сил України;

- безперервне, об'єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове інформування військовослужбовців;

- розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий морально-психічний станнаселення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризує всебічну готовність і здатність як окремого військовослужбовця, так і всіх Збройних сил України до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу по захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

Питання для самоконтролю

1. Суть і мета забезпечення бойових дій.

2. Суть оперативного забезпечення.

3. Мета і шляхи здіснення технічного забезпечення.

4. Мета та види тилового забезпечення.

5. Суть та зміст інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій.

6. У чому полягають особливості інженерно-авіаційного забезпечення польотів?

7. Основні напрямки щодо організації захисту особового складу при веденні бойових дій з зараженого аеродрому.

8. У чому полягає робота особового складу стосовно забезпечення бойових дій з зараженого аеродрому?

9. Основні способи маскування аеродромів і авіаційних частин.

10. Основні прийоми маскування.

11. Мета та види медичного забезпечення.

12. Суть та шляхи морально-психологічного забезпечення.

Глава 7. Базування та перебазування авіаційних підрозділів і частин

§ 7.1 Базування авіаційних підрозділів і частин

Організація базування авіаційних підрозділів, частин і з’єднань є основою високої бойової готовності і визначається рішенням старшого начальника в залежності від характеру виконання завдань, задумки майбутніх дій, наявності аеродромів та їх ємності, льотно-технічних даних літаків та умов обстановки. Базування авіації має забезпечити при любих обставинах організовано, в установлені терміни приведення авіаційних частин в готовність до ведення бойових дій та успішне виконання покладених на них бойових завдань вдень та вночі в будь-яких погодних умовах.

Крім того, базування авіаційних частин організується з врахуванням реалізації бойових можливостей авіаційних комплексів, мінімального часу польоту до цілі, здійснення швидкого аеродромного маневру, а також забезпечити високу живучість авіаційних частин й техніки при нанесенні противником ударів по аеродрому.

7.1.1. Основні поняття про аеродроми і аеродромні вузли.
Класифікація аеродромів

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин і з’єднань на аеродромах і аеродромних вузлах, що забезпечує необхідні умови для підтримання постійної бойової готовності і ведення бойових дій.

Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування авіаційних частин та підрозділів.

Авіаційному з‘єднанню призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми авіаційних частин та хибні аеродроми.

В залежності від роду авіації, злітно-посадкових характеристик ЛА, які знаходяться на озброєнні цих родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за наступними ознаками:

1. За їх бойовим призначенням:

- основні – аеродроми, призначені для постійної дислокації ав. частин в мирних умовах і ведення з них бойових дій в військовий час;

- оперативні – аеродроми, які виділяються для створення авіаційних угруповань за задумом проведення перших операцій;

- розосередження – аеродроми, які закріплені за авіаційними частинами для їх розосередження в особливий період з метою зниження уразливості від ударів противника з повітря;

- запасні – аеродроми, які виділяються авіаційній частині (підрозділу, екіпажу) на випадок неможливості використання основних;

- маневру – аеродроми, призначені для короткочасного базування авіачастин для забезпечення виконання покладених завдань;

- взаємодії – аеродроми, призначені для використання різними авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні єдиного завдання;

- підскоку – аеродроми, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення з противником, які використовуються для проміжної посадки при польоті до цілі або поверненні з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основного аеродрому;

- засади – аеродроми, які розташовані в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення з противником і використовуються для здійснення найбільш раптових бойових дій;

- передові – для тимчасового базування для збільшення глибини дії на об’єкти противника;

- тилові – для формування, переформування авіаційних частин, додаткової підготовки льотних екіпажів, ремонту АТ у військовий час;

- дозаправки – для заправки ЛА ПММ, а також для відпочинку льотного складу при виконанні дальніх перельотів;

- завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки або матеріальних засобів для ВТА.

2. За відомчою належності:

- військові – аеродроми авіації ПС, ВМС та МВС;

- цивільні – аеродроми цивільних відомств;

- спільного базування – аеродроми військового і цивільного відомств.

3. За специфікою використання:

- навчальні – для проведення навчальних польотів в льотних ВНЗ;

- випробувальні – для забезпечення випробувальних польотів ЛА;

- трасові – для забезпечення перельотів по повітряних трасах;

- хибні – для введення противника в оману відносно дійсного базування авіації.

4. За ступенем обладнаності:

- постійні – ті, що мають ЗПС, РД і МС з штучним покриттям, капітальне спорудження і стаціонарне (пересувне) устаткування;

- польові – ті, що мають ЗПС, РД і МС ґрунтові або з штучним покриттям збірно-розбірного й перехідного типу, мінімум споруджень і пересувного устаткування.

5. За технічними характеристиками: Технічними характеристиками є довжина ЗПС та нормативне одноколісне навантаження, під якими розуміється допустиме навантаження на покриття ЗПС від однієї одноколісної опори ЛА з тиском в пневмошині не більше 10 кгс/кв.м для аеродромів І і ІІ кл. і 8 кгс/кв.м для аеродромів ІІІ класу. В залежності від цих характеристик аеродроми розділяються на:

- позакласові;

- І, ІІ, ІІІ класів;

- посадкові майданчики.

Класифікаційні показники аеродромів.

	Клас аеродрому
Посадкові показники	Позаклас.	І	ІІ	ІІІ	Посад. майданчики
Нормативна довжина робочої площини льотної смуги (довжина ЗПС), м	Більше 2500				300-800
Нормативне одноколісне навантаження	25 і більше				-

Крім характеристик ЗПС, аеродроми характеризуються радіосвітлотехнічними системами та обладнання для забезпечення зльоту, посадки літальних апаратів та керування ними в районі аеродрому, злітним і посадковим мінімумом за типами літальних апаратів вдень і вночі в важких метеорологічних умовах.

6. За типом покриття ЗПС:

- ґрунтові;

- зі штучним покриттям (бетонними, металевими, асфальтно-бетонними та ін.).

Знання класифікації аеродромів необхідно, як для бойової підготовки авіації ПС в мирний час, так і в ході підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань.

Для кожної авіаційної частини один і той же аеродром може класифікуватися по різному. Так військовий аеродром першого класу з бетонним покриттям для авіаційної частини на якій вона базується є основним. В той же час, для інших авіаційних частин різних родів авіації він може бути оперативним, розосередження, маневру, запасним, взаємодії, передовим або тиловим, дозаправки, завантаження або розвантаження військ.

Класифікація і всі необхідні дані про аеродроми занесені в збірники та переліки аеродромів. Ці книги є одним з основних довідників штурманської служби та знаходяться в кожній частині авіації Повітряних Сил.

7.1.2. Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади(ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:

- швидке приведення їх в бойову готовність;

- розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

- можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

- укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

- зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

- гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого - забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За авбр закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для військ транспортної та армійської авіації також завантаження (розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертольотній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертольотній ескадрильї - майданчик базування.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того, поблизу лінії бойового зіткнення з противником можуть створюватися майданчики підскоку і організовуватися засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко від противника, а в наступальних операціях вони наближаються до лінії бойового зімкнення з противником. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації 50-80 км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків 100-150 км.; розвідникам не менше 150 км.; бомбардувальникам - не менше 100 км. від лінії бойового зіткнення.