Водні ресурси та їх господарське використання

Водне господарство слід розглядати як частину економіки регіону. Воно забезпечує потреби суспільства в воді потрібної якості й кількості. Для цього потрібно вести постійний облік, вивчати, охороняти водні ресурси, запобігати шкідливому впливу на водні ресурси, а також передбачати раціональні заходи щодо використання води.

Наявність водних ресурсів і можливість їх використання впливають на розміщення промисловості, інтенсивність використання сільськогосподарських земель, промислове й комунальне водоспоживання. Стік річок є основним джерелом систем водопостачання населених міст і промислових підприємств. Річковий стік, використання якого планується, є величиною непостійною, схильною коливатися протягом року та з року в рік. Крім того, він нерівномірно розподіляється на території України. Об’єктивним показником природної забезпеченості території є величина річкового стоку місцевого формування, що надходить на 1 км² площі. Для найбільш забезпечених водними ресурсами областей цей показник дорівнює 618-225 тис. м³/рік. Це Івано-Франківська, Закарпатська та Львівська області. А для посушливих областей Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей він складає від 5 до 23 тис. м³/рік. Найменша кількість водних ресурсів знаходиться там, де зосереджені великі водоспоживачі, такі як Донбас, Криворіжжя та південні області. Зі зростанням суспільного виробництва збільшується споживання води промисловістю, особливо металургійною, хімічною і нафтохімічною. Значна її кількість використовується на задоволення потреб населення та комунального господарства. В зв’язку з підвищенням водоспоживання при обмежених видних ресурсах необхідно розробляти науково обґрунтовані заходи щодо раціонального та економічного використання води і збільшення доступних для використання ресурсів.

Водозабір свіжої води збільшується кожні 10 років приблизно в 1,5 рази, що потребує значного росту капіталовкладень, матеріальних та трудових ресурсів. Ураховуючи дефіцит води слід застосовувати заходи щодо скорочення витрат свіжої води.

Для вирішення водогосподарських завдань необхідно порівняти наявні водні ресурси і потреби водоспоживачів. Для цього складають водогосподарський баланс в межах регіону, що розглядається. Він відображає складну взаємодію між наявними водними ресурсами, формування яких обумовлено природними, антропогенними факторами та потребами в воді водогосподарського комплексу, що визначаються економічними, технологічними і соціальними факторами. Тобто визначають підсумок між прибутковою та витратною частинами балансу.

Водогосподарські баланси (ВГБ) складають для державного обліку і планування використання вод. Для цього визначають кількість і якість поверхневих вод, кількість споживання води водокористувачами та розмір безповоротних втрат, обсяги води в природних умовах і внаслідок заходів щодо регулювання стоку, а також розмір стоку для використання його за межами території, що розглядається.

Метою складання водогосподарського балансу є встановлення надлишку або дефіциту наявних водних ресурсів для забезпечення водою існуючих водокористувачів, та перспективних.

Залежно від того, яке питання вирішується, розрізняють звітний, оперативний, плановий і перспективний ВГБ.

Для аналізу використання водних ресурсів за минулий період складають звітний ВГБ, який є складовою частиною Державного водного кадастру. Він дає можливість оцінити ефективність роботи існуючих водогосподарських систем і розробити заходи щодо забезпечення зростання водоспоживання, якщо така тенденція намічається.

Оперативний ВГБ розробляють на найближчий період – рік, сезон, місяць для раціонального розподілу очікуваних водних ресурсів між об’єктами водокористування, для уточнення режимів експлуатації водосховищ та водогосподарських систем і оперативного планування водорозподілу в напружених згідно з балансом річкових басейнах.

Планові ВГБ розробляються згідно з планом розвитку водного господарства і містять обсяг та перелік водогосподарських заходів щодо їх реалізації. Їх складають з метою перевірки збалансованості зростання потреб у воді відповідно до планів та наявності водних ресурсів.

Перспективні ВГБ розраховують у схемах комплексного використання і охорони вод, у проектах і техніко-економічних обґрунтуваннях водогосподарських споруд та систем на наступні 15-20 років. Вони дозволяють виявити необхідність у проведенні заходів щодо збільшення наявних водних ресурсів та проаналізувати стан водозабезпеченості на перспективу.

У разі дефіциту води слід впроваджувати регулювання річкового стоку за часом. Це забезпечується будівництвом водосховищ, які акумулюють стік дощових паводків і весняних повеней, що дозволяє використовувати його під час межені.

Середньорічний обсяг відновлюючих водних ресурсів річкового стоку під час створення водосховищ не збільшується, а навіть декілька зменшується за рахунок випаровування з їх поверхні. Але це дозволяє зробити річковий стік більш рівномірним протягом року, а інколи з року в рік при багаторічному регулюванні. Водосховища суттєво збільшують обсяг доступних для використання водних ресурсів річок.

За допомогою водосховищ підвищується надійність водопостачання населення і промисловості, знижується концентрація забруднюючих речовин в річках за рахунок розбавлення стічних вод, здійснюється боротьба з паводка-

ми, створюються умови для використання гідроенергетичного потенціалу річок.

Якщо регулювання стоку річок не вирішує проблеми забезпечення водою споживачів, або його неможливо запровадити, то удаються до територіального перерозподілу річкового стоку. Існує внутрішньобасейновий і міжбасейновий перерозподіл стоку, що забезпечує подачу води з басейна донора. Найбільш розповсюджений спосіб перерозподілу стоку – це подача води по відкритих каналах.

Водосховища, що створюються в басейнах річок, збільшують запаси води в руслах, але зменшують інтенсивність водообміну і впливають на обсяги стоку, який надходить до океану.

Їх утворення пов’язане зі значними витратами земельних ресурсів за рахунок їхнього затоплення. Водосховища можуть негативно впливати на гідрологічний режим річки, на водні і наземні екосистеми. Прогноз негативних наслідків створення водосховищ дозволить науково обґрунтувати і розробити заходи щодо їх запобігання.