Таб.6. Рекомендовані площі приміщень приймально-вестибюльної групи приміщень ( по ДБН В.2.2-20:2008 )

РЕКОМЕНДОВАНІ ПЛОЩІ ПРИМІЩЕНЬ ВЕСТИБЮЛЬНОЇ ГРУПИ

Приміщення	Місткість, місць	Площа приміщень, м2, не менше, і залежно від категорії готелю	Примітки
	*	**	***	****	*****
1 Вестибюль
		-
		-	-
		-	-	-		-
2 Бюро прийому і реєстрації							При вестибюлі
		-
		-	-
		-	-	-		-
3 Бюро бронювання		-	-	-			При вестибюлі
		-	-
		-
		-	-
		-	-	-		-
4 Пункт оперативного та факсимільного зв'язку							При бюро бронюван або прийому
		-
		-	-
		-	-			-
5 Кімнати чергового персоналу							1-2 кімнати
		-
		-	-
		-	-	-		-
Продовження Таб. 6
6 Службовий санітарно-технічний блок							Санвузол, душові, кімната особистої гігієни
		-
		-	-
		-	-	-		-
7 Кімната чергового адміністратора		-	-	-
		-
		-	-
		-	-	-		-
8 Сейфова		-	-	-	-	-	При кімнатах чергового персоналу або відділен- нях банків
		-
		-
		-	-
		-	-	-		-
9 Швейцарська і примі-щення носильників		-	-	-	-	-	Поблизу головного входу
		-
		-
		-
		-	-
		-	-	-		-
10 Камера схову
		-
		-	-
		-	-	-		-
Продовження Таб. 6
11 Приміщення охорони						8x2	Допускається об'єднан-ня декількох кімнат
						8x2
			8x2	8x2	8x2	8x3
		-	8x2	8x2	8x2	8x3
		-	-	8x3	8x3	8x4
		-	-	-	8x3	-
12 Приміщення посильних		-	-
		-
		-
		-
		-	-
			-	-		-
13 Відділення зв'язку		-	-	-
		-
		-	-
		-	-	-		-
14 Телефонний переговор-ний пункт міжміського зв язку		-					Допускається встановлення телефонів-автоматів. У готелях категорій **** і ***** передбачається супутниковий зв'язок
		-
		-	-
		-	-	-		-
15 Відділення банків, пункт обміну валюти	500-1000						Допускається розмі-j щення в бюро обслуго-| вування з відповідним! скороченням площ
Продовження Таб. 6
16 Бюро обслуговування (включаючи кабінет завідуючого, операційний зал, кімнату перекладів, стенографів, машбюро, бюро множильної техніки, каси тощо)	50-100						Допускається суміщення з бізнес-центром
17 Гардероб	500-1000						3 розрахунку обслуговування до 10 % проживаючих і гостей
18 Приміщення портьє	50-1000						При застосуванні системи "Портьє"
19 Багажний вестибюль	100-1000	За завданням на проектування з розрахунку 0,1 м2 на одного гостя з обсягу організованного потоку, але не менше 12 м2	Рекомендується для забезпечення обслуговування організованих потоків
20 Приміщення для багажних візків	100-1000	3 розрахунку 3 м2 на 100 проживаючих у готелі, але не менше 3 м2	За відсутності багажного вестибюля і піднощиків багажу
21 Комора прибирального інвентаря	50-1000	3 розрахунку 3 м2 на 100 м2 вестибюля, але не менше 3 м2	Обладнати раковиною і трапом
22 Медпункт		-	-	-	-
	-			І4
	-
	-
	-	-
	-	-	-		-
23 Санвузол (роздільний для жінок та чоловіків) з умивальниками у шлюзах		За розрахунком на кожні 100 місць не менше: для жінок - два унітази, для чоловіків - один унітаз, один пісуар

ЖИТЛОВІ ПОВЕРХИ

Житлові поверхи становлять приблизно 65% загального готельного простору, причому виступають у ролі найважливіших компонентів функціональної, композиційної та планувальної структури готелів.

При проектуванні житлових поверхів готелів необхідно старатися досягти максимально раціонального використання просторів, при якому найбільші площі відводяться під житлові номери, а площі комунікаційних зон зводяться до мінімуму.

При виборі конфігурації готелю визначальне значення має загальна містобудівна ситуація. Житлові номери готелів, по можливості, необхідно орієнтувати у сприятливому напрямку з точки зору інсоляції та освітленості, враховуючи також особливості оточуючого пейзажу. Необхідно домагатися забезпечення мінімальних енергетичних затрат по опаленню і кондиціонуванню готельних споруд, зменшити вітровій вплив на їх структуру. В багатоповерхових готелях слід приділяти особливу увагу підвищеним протипожежним вимогам, що стосується, в першу чергу, вертикальних та горизонтальних комунікацій.

Організація плану будь-якого готелю повинна бути вирішена таким чином, щоб забезпечити мінімальну довжину шляхів, що їх необхідно проходити пішки клієнтам готелів та обслуговуючому персоналу. Житлові поверхи бажано проектувати так, щоб залишалась можливість варіативності щодо організації житлових номерів (об’єднання одномісних номерів у номери-люкс, використання одномісних номерів у якості номерів для сімейних пар, а двомістних – для сімейних пар з дітьми і таке інше).

У наведеній схемі можна розглянути приклади найбільш характерних рішень готелів з різними архітектурно-планувальними схемами типових житлових поверхів.

Галерейна планувальна схема

Коридорна планувальна схема

Вузлова планувальна схема

Компактна планувальна схема

Атріумна планувальна схема

Таб. 7. Планувальні схеми рішення житлових поверхів готелів.

До складу приміщень житлового поверху готелів відносяться: житлові номери, номери-апартаменти, приміщення обслуговуючого персоналу, ліфти та сходи для клієнтів та для персоналу, площі під електрощитові, телефонні вузли та управління автоматизованими системами, поверхові холи або салони-вітальні.

Визначення конфігурації плану житлових поверхів готелів – один з перших етапів його проектування. Планувальну структуру житлової частини готельних споруд можна звести до п’яти основних типів, які можуть у свою чергу розподілятися на окремі під-варіанти: галерейна, коридорна, вузлова, баштова та атріумна. Зупинимося на особливостях окремих типів планувальної структури таких поверхів.

Галерейна планувальна структура. Таке рішення забезпечує невелику ширину корпусу, та водночас максимальну протяжність зовнішніх огороджувальних конструкцій на одиницю житлової площі номерів. За техніко-економічними показниками такі готелі, як правило, виявляються малоефективними, а тому виправданим таке рішення може бути при умові, якщо з якихось причин обмежена ширина будівлі готелю, або ж бажана орієнтація всіх житлових номерів на якийсь один бік, а також у місцевостях із спекотним кліматом.

Вертикальні комунікації у більшості випадків розміщуються по інший бік від готельних номерів. На поверсі зазвичай розміщується від 15 до 30 номерів. Ширина будівлі готелю при такій конфігурації складає приблизно 10 м.

Коридорна планувальна структура. Найбільш поширена та традиційна структура житлових поверхів готелів, при якій житлові номери розміщуються по обидва боки від коридору загального користування. Можливе рішення таких готелів з конфігурацією у вигляді літер “L” та “T” (Таб.7.6-7). А також по двохкоридорній та коридорно-кільцевій схемі (Таб.7.8-9). Останні використовуються при великій місткості та поверховості готелів. При такому рішенні вздовж зовнішніх стін розміщуються житлові номери та евакуаційні сходи, а інші вертикальні комунікації, ліфтові холи та обслуговуючі приміщення розташовуються між коридорами. Для покращення орієнтації житлових номерів та збагачення об’ємно-планувального рішення номерів та готелів вцілому, номери іноді розташовують під певним кутом до коридору (Таб.7.5).

На житловому поверсі при такій конфігурації зазвичай розташовують від 16 до 40 номерів. Орієнтовна ширина корпусу при цьому – 18 м, при двохкоридорній та коридорно-кільцевій схемі – 24 м.

Вузлова планувальна структура. Така схема приймається у багатоповерхових готелях великої місткості. Для неї характерним є розміщення основного комунікаційного вузла, від якого розходяться протяжні гілки з коридорною або галерейною структурою. Загальна композиційна схема таких готелів відрізняється великою різноманітністю, що зумовлюється загальною містобудівною ситуацією, орієнтацією, образним та композиційним рішенням.

На одному поверсі розміщується 24-40 номерів і більше.

Баштова схема. Як правило така схема використовується при проектуванні багатоповерхових готелів в умовах щільної міської забудови. Для даної планувальної структури найбільш характерними бувають: квадратна, кругла та трикутна форма плану. Складні в плані готелі-вежі зустрічаються рідше.

Основний вузол вертикальних комунікацій з ліфтовим холом займає, як правило, центральне острівне положення в оточенні кільцевого коридору загального користування. (При цьому важливого значення набуває нормативна документація щодо освітлення та провітрювання вертикальних шляхів евакуації.

При зменшенні зовнішнього периметру значно ускладнюється рішення внутрішнього ядра будівлі, при його збільшенні (у круглих за конфігурацією в плані) – виникає проблема з надмірною протяжністю зовнішніх стін житлових одиниць. При проектуванні квадратних та прямокутних в плані веж найбільші ускладнення виникають при рішенні кутових номерів, в той час як при трикутній формі плану - кутові номери вирішуються легко, але значно зважчується проектування центрального комунікаційного вузла. Готелі-вежі з круглою формою плану вирішуються як з радіальним, так і з ортогональним розміщенням номерів. Але, як показує практика, радіальне рішення видається більш раціональним.

При квадратній (прямокутній) формі плану на житловому поверсі важного типу готелів розміщується 16-24 номери. При цьому рекомендовані розміри в плані – 34х34 м. При круглій формі плану, з розміщенням 16-24 номерів, діаметр споруди коливається від 27 до 40 м., а відповідно периметр зовнішніх стін на один номер варіюється від 4,9 до 5,8 (при радіальному розміщенні житлових одиниць). Трикутні в плані башти значно різняться своїми розмірами, але вцілому мають більшу площу в плані порівняно з круглими та квадратними рішеннями, та нараховують більшу кількість житлових номерів – 24-30.

Атріумна планувальна схема. При даній планувальній схемі житлові номери розташовуються навкруги внутрішнього “дворового” відкритого або перекритого простору. Атріумна схема вирішення готелів з внутрішнім відкритим двором застосовувалась у будівництві з давніх давен. Перекриті внутрішні атріумні простори у будівлях готелів були вперше використані наприкінці ХІХ сторіччя в Америці в готелях “Браун-Пелес” у Денвері та “Пелес” у Сан-Франциско. Схема ж багатоповерхового готелю з критим заскленим внутрішнім простором, на який виходять відкриті (рідше засклені) галереї житлових поверхів, була вперше запропонована (а потім одержала широке розповсюдження по всьому світові) у США у 1967 році архітектором Джоном Портманом у його проекті знаменитого готелю “Хайат-Редженсі” в Атланті.

Споруди з атріумною структурою можуть мати різну конфігурацію: пустотілої піраміди, циліндра, призми чи паралелепіпеда. Внутрішній простір займає атріум, а зовнішній – створюють житлові номери. Зустрічаються також змішані планувальні схеми вирішення готелів, в тому числі такі, що поєднують атріумний простір, від якого відходять окремі “крила” житлових поверхів, які мають традиційну систему розміщення номерів по обидва боки від коридору.

Атріум може бути відкритим, перекритим над першим або другим поверхом, або ж перекритим на останньому поверсі. У першому випадку житлові поверхи можуть мати галерейну або коридорну схему рішення. У випадку перекриття атріума на рівні першого або другого поверхів – його простір використовується для різних приміщень громадського призначення: вестибулі, холи, вітальні, ресторани, танцзали і т.д. При перекритті атріума у рівні останнього поверху – створюється цікавий внутрішній простір, куди виходять галереї житлових поверхів, внутрішні засклені панорамні ліфти. Простір атріума у таких випадках зазвичай розбивається на зимові сади, вітальні, салони, бари, куточки відпочинку, розташовані у різних рівнях.

При всій виразності та багатстві внутрішнього простору, при проектуванні готелів із критим заскленим атріумом виникає ряд проблем, пов’язаних насамперед із складністю конструктивного рішення, інженерних комунікацій, протипожежними заходами (зв’язку з можливістю швидкого задимлення і складностями димовидалення та евакуації людей) та обґрунтуванням раціональності використання об’ємно-просторової структури будівель.

Як показує практика, одним з найбільш раціональних шляхів використання готелів із атріумною схемою може виступати їх рішення як готелів, всі номери яких мають зону вітальні (“суїт-готелі”). В такому випадку номери виступають у ролі “студій”, що мають значну глибину, причому у бік заскленого атріуму виходять вітальні їх частини, а до зовнішнього боку –спальні зони (у деяких країнах – навпаки,-в залежності від нормативної бази). Таке рішення дозволяє значно покращити техніко-економічні показники та спрощує рішення інженерних комунікацій, розташованих між номерами “суіт”.

На житлових поверхах готелів з атріумною схемою розташовують 24 та більше номерів, орієнтовна ширина таких споруд приймається від 27 м.

Наведемо схему типового житлового поверху міського готелю.

(Див. Рис.2)

Рис. 2. Типовий план житлового поверху міського готелю.

ЖИТЛОВІ ОДИНИЦІ

Основна складова частина житлової групи громадських закладів з тимчасовим проживанням – житлові чарунки. У світовій практиці готельного господарства зустрічаються різноманітні типи таких житлових одиниць. Враховуючи відмінності у термінології та класифікації в окремих країнах, а також особливості перекладу, виникає деяка плутанина у назвах, класифікації, а відповідно, і у вимогах щодо проектування окремих житлових чарунок та всього комплексу закладу тимчасового проживання.

З 2006 року в Україні в ДСТУ 4527:2006 наводяться офіційно визначені назви житлових одиниць у закладах тимчасового проживання та основні вимоги до їх складу (Див. Таб.8.1-8.3). Однак, оскільки даний ДСТУ в першу чергу розрахований на використання у сфері регулювання туристичної діяльності, на думку авторів, він у даному питанні не в повній мірі відповідає вимогам до проектування житлових чарунок у сучасних готелях та інших закладах тичасового проживання.

Пропонується, для забезпечення ясності у підходах до проектування, виділити наступні основні типи житлових чарунок у закладах тимчасового колективного проживання:

1. Житлова кімната (Найпростіший тип житлової одиниці, що складається з одного приміщення, до складу якого входить лише зона відпочинку та сну. Найчастіше зустрічається у гуртожитках, таборах, та готельних закладах невисокого рівня комфортності).

2. Номер (Найпоширеніший тип готельних житлових чарунок, що складається з одного або кількох житлових приміщень, зони передпокою та санітарного блоку. При наявності окремої зони або приміщення вітальні, носить у міжнародній практиці назву suite („суіт” або „сьют”), (у вітчизняній термінології – номер „люкс”).

3. Апартаменти (Житлова готельна одиниця, що включає, крім однієї або кількох житлових кімнат, передпокою, санітарного вузлу, зону або приміщення для приготування та прийому їжі. Цей тип чарунок найбільшою мірою наближений до звичайної житлової квартири).

У даній сфері класифікації простежуються деякі невідповідності – “апартаментами” у нашій країні часто називають готельні номери-“люкс”; у деяких інших країнах, де назва “апартаменти” збігається у перекладі з поняттям житлової квартири, до “суїтів” часто відносять і номери з зоною приготування їжі. Однак, вищенаведений розподіл та назви готельних житлових одиниць видаються досить конкретними та чіткими, що дає можливість виробити рекомендації та вимоги до їх проектування та експлуатації. Таким чином, за номерами із зоною вітальні, приготування та прийому їжі (тобто максимально наближеними за складом до житлових квартир) пропонується залишити назву апартаменти, а готельні номери підвищеного рівню комфортності називати номерами-„люкс”. У ролі останніх можуть виступати як апартаменти, так і „сюіти”.

Зона приготування їжі може виступати у ролі фактора, що підвищує загальний рівень комфортності номера, або ж просто підміняти функції підприємств громадського харчування, здебільшого при тривалому тимчасовому проживанні. У першому випадку номери-“апартаменти” виступають у ролі номерів-“люкс” у складі звичайних або спеціалізованих готелів.

Однокімнатні одномістні номери з ліжком на одну людину застосовуються рідко, у зв’язку з їх економічною недоцільністю – вигідніше запропонувати двомісний номер одній людині, але мати можливість прийняти в ньому двох проживаючих або сімейну пару, ніж мати меншої площі номери, але розраховані завжди тільки на одного проживаючого.

У складі готельного номеру мають бути представлені наступні функціональні групи: зона передпокою, спальна, робоча, зона відпочинку та особистої гігієни. Для номерів-„суітів” та „апартаментів” – ще зона пройому гостей, їдальні та приготування їжі, відповідно. Розташування вказаних зон може вирішуватися по-різному. Наведемо приклади типових рішень номерів загального типу та «апартаментів». (Див. Таб.8.1- 8.3)