Конкуренція на сучасному ринку промислової продукції та її дослідження

Конкуренція — притаманне товарному виробництву змаган­ня між окремими господарськими суб'єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, а також у задоволенні різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Розрізняють такі основні функції конкуренції: регулюваль­ну, інноваційну, адаптаційну, розподільчу та контролюючу.

Фірма здійснює свою діяльність, перебуваючи в конку­рентному середовищі, яке характеризується не тільки дією двох підприємств, а також впливом інших сил і факторів.

За методами здійснення конкурентної боротьби конку­ренцію поділяють на цінову і нецінову. Цінова конкуренція здійснюється за допомогою зниження ціни на товар. Розрізняють такі способи зниження ціни:

—знижка з прейскурантів;

—використання демпінгових цін;

—сезонний розпродаж;

—розпродаж за зниженими цінами продукції, термін ре­алізації якої закінчився;

—подовження строків споживчого кредиту на придбання товарів довгострокового користування.

В умовах сучасного ринку підприємці повинні приділяти особливу увагу якості продукції, її новизні, оформленню, обслуго­вуванню, рекламі, іміджу. Отже, доцільно робити ставку на нецінову конкуренцію. Нецінова конкуренція — метод конку­рентної боротьби, де вирішальну роль відіграють:

—зміна властивостей продукції;

—надання продукції якісно нових властивостей;

—створення нової продукції для задоволення як існуючих, так і нових потреб;

—оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;

—удосконалення послуг, які супроводжують товар.

Нецінова конкуренція висуває на перший план споживчі

властивості товару, які містять не лише набір техніко-економічних параметрів, а й певний рівень умов постачання, технічне обслуговування тощо.

На сучасному ринку розрізняють слідуючи види конку­ренції:

— функціональна - конкуренція технічних засобів, які при­значені для виконання однакових функцій (обробка ме­талів можлива декількома методами, наприклад, різан­ням, куванням, тисненням, штампуванням);

— видова - конкуренція товарів, які призначені для задоволення одних і тих же потреб, але розрізняються парамет­рами (автомобілі з різною потужністю, взуття повсякден­не і святкове тощо);

— предметна - конкуренція ідентичних товарів, але різної якості.

Отже, розглянуті методи конкурентного суперництва не лише співіснують, а й взаємодіють. Науково-технічний прогрес створює ши­рокі можливості для нецінової конкуренції: розширює техніко-технологічний потенціал виробництва, забезпечує модифікацію і дифе­ренціацію існуючих продуктів, створює нові та більш якісні продукти.

Згідно з теорією М. Портера, існує п'ять сил конкуренції, які підлягають вивченню в процесі маркетингових досліджень:

—нові (потенційні) конкуренти, які хочуть увійти у галузь;

—компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої по­зиції в галузі;

—загрози з боку товарів-субститутів;

—дії постачальників;

—дії споживачів (клієнтів).

М. Портер виокремлює такі основні перешкоди для проник­нення на ринок нових конкурентів (бар'єри на вході).

—економія на масштабах виробництва, досвід (це потребує значних інвестицій від нових конкурентів);

—диференціація продукції (унікальність, визнана торгова марка, есклюзивність угоди з постачальниками);

—потреби в капіталі (досить великі початкові вкладення);

—витрати конверсії, переорієнтація підприємства на ви­пуск нової продукції, патенти і авторські права;

—недостатня кількість каналів розподілу продукції для но­вих фірм-конкурентів

Конкуренція серед функціонуючих підприємств відбу­вається за старими схемами досягнення вигідного становища в галузі. Ці схеми охоплюють пропозицію товарів за зниженими цінами, рекламу, надання споживачам додаткових послуг, після-продажне обслуговування тощо. Інтенсивність конкуренції серед функціонуючих фірм може набирати різних масштабів. М. Портер зазначав такі фактори впливу на ступінь інтенсив­ності конкуренції:

—велика кількість конкурентів або приблизна рівність їх сил;

—повільне зростання галузі;

—високий рівень постійних витрат;

—відсутність диференціації;

—високі вхідні бар'єри.

Поява товарів-субститутів обмежує можливості отримання прибутку в галузі, визначає верхні межі цін, які можуть встанови­ти підприємства без зниження норми прибутку.

Група споживачів може істотно впливати на конкуренцію в галузі за таких умов:

—обсяги купівлі продукції більші, порівняно з обсягами продажу постачальників;

—продукція, яку купують споживачі, становить значну час­тину їх витрат чи закупівель;

—продукція, яку купує група, стандартизована або недифе-ренційована;

—нечутливість до витрат конверсії;

—низькі прибутки;

—від продукції галузі не залежить істотно якість власної продукції чи послуг споживача;

—споживачі добре поінформовані щодо попиту, цін тощо.

Постачальники можуть впливати на конкуренцію в галузі, загрожуючи підвищити ціну або знизити якість товарів чи послуг.

Група постачальників вважається сильною, якщо відповідає та­ким критеріям:

—у ній домінують кілька компаній, концентрація в ній ви­ща, ніж у галузі, якій вона продає свою продукцію;

—не конкурує з виробниками замінників продукції, які во­на продає галузі;

—галузь не є одним з важливих її замовників;

—продукція її має вирішальне значення для галузі;

—продукція її диференційована;

—є реальною загрозою для проникнення покупців у її га­лузь за допомогою вертикальної інтеграції.

Підприємство може самостійно визначити свої сильні та слабкі сторони, аналізуючи сили, які впливають на конкуренцію в галузі, де воно функціонує, і причини, що лежать в їх основі.

Вибір найбільш прийнятної стратегії залежить від наявних можливостей. Так, якщо обладнання застаріло, кваліфікація працівників невисока і відсутні технічні новинки, а заробітна пла­та та інші витрати на виробництво невисокі, то можна прийняти стратегію.

Базові стратегії конкурентоспроможності підприємств

Підприємства	Характеристика типу підприємств	Можливі базові стратегії конкуренто­спроможності
Технологічного типу	Функціонують па основі системи базових технологічних процесів, заміна яких призвела б до зміни профілю підприємства і по суті до організації нового підприємства	Стратегія лідерства за витратами; сфокусована стратегія низьких затрат
Кон'юнктурного типу	Базуються на реактивній взаємодії з ринком, не маю й, стабільної технології і випускають вироби, які не потребують складного освоєння виробництва	Стратегія оптимальних витрат
Маркетингового типу	Орієнтуються на поточні погреби ринку, намагаються вчасно підготу­вати технологію до майбутніх вимог ринку, активно впливають на ринковий попит майбутніх періодів	Стратегія "парти­занської війни"; стра­тегія запобіжного удару
"Технологічної атаки"	Еволюційно змінюють технологію виробництва під впливом НТП, самостійно чи раніше за інших роблять стрибкоподібні зміни технології	Наступальна стратегія
Віоленти	Фірми-гіганти, на яких виробництво стандартних товарів можна нала­годиш ефективніше і з меншими витратами, ніж виробництво невели­ких партій диференційованих товарів	Віолентна стратегія ставка на зниження витрат виробництва
Пацієнти	Вузькоспеціалізовані фірми, що виготовляють особливу продукцію для певного кола споживачів	Патієнтна стратегія -випуск обмеженої кількості вузькоспе-ціалізованої продукції високої якості; стра­тегія фокусування
Комунанти	Малі неспеціалізовані підприємства	Комунантна стратегія - гнучке задоволення локальних потреб ринку
Експлеренти	Фірми, що займаються ризикованим бізнесом і перші виходять на ринок з новим продуктом	Експлерентиа стратегія - орієнтація на радикальні нововведення
3 моно-сегментним ринком постачальників	Співробітництво з одним (однією групою) постачальником і закупівля в нього 90 % ресурсу певного виду	Стратегія вертикальної диверсифікації
3 домінантно-сегментним ринком постачальників	На одного постачальника припадає 70 90% обсягу закупівлі ресурсу певного виду	Стратегія верти­кальної диверсифі­кації; стратегія якості ресурсів
3 полі сегментним ринком постачальників	Підприємство співробітничає з великою кількістю постачальників	Стратегія якості ресурсів
Лідер	Фірма посідає провідне місце, розвиває нові технології, пропонуючіїнку нові продукт	Стратегія оборони І закріплення
Що йде за лідером	Копіювання дій лідера, витрачання великих коштів на адаптацію виробництва до номенклатурної динаміки лідера	Наступальна стратегія; стратегія імітації; стратегія "партизанської війни"
Аутсайдер	Працює на "хвостах" життєвого циклу виробів	Стратегія "збирання врожаю"; стратегія відступу
Функціонує на насиченому ринку	Зменшує обсяги виробництва, стимулює попит	Стратегія експорту; стратегія скорочення витрат виробництваі реалізації продукції; стратегія викорис­тання конкурентних переваг
Діє на иенасиченому ринку	Складність у виборі найефективніших технологій та переваг у властивостях товару	Стратегія інновацій­ного підходу до марке­тингу; стратегія стиму­лювання торгівлі
Діє на застійному ринку	Функціонування в умовах послаблення попиту та зниження рентабельності продукції	Стратегія виокрем­лення перспективних напрямків бізнесу; фокусування

Різним групам підприємств властиві різні види конкурентних стратегій. Ці стратегії, у свою чергу, мають певні можливості реалізації. Так, для великих технологічно орієнтованих компаній довгострокове підвищення конкурентоспроможності пов'язане насамперед зі зміною виробничого апарату. Для підприємств з високим науково-виробни­чим потенціалом стратегічні рішення передбачають розробку нового виду продукції та її виведення на ринок. Для фірм, які спрямовують свою діяльність на задоволення першочергових потреб населення, найважливішим є раціональна поведінка на ринку свого продукту.

Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства:

—метод переваг

—структурний та функціональний методи

—«методом профілів»

—матричні методи

—метод інтегральної оцінки.

—бальна оцінка конкурентоспроможності

Визначення рівня конкурентоспроможності фірми (значення кожного

фактора оцінюється від 1 до 5 балів)

Фактори конкурентоспроможності	Конкуренти
Фірма	А	Б
1. Продукт Якість Технічні параметри Стиль Престиж торгової марки Упаковка Ремонтопридатність Гарантійний строк експлуатації Унікальність Надійність

Захищеність патентами 2. Ціна Розмір прейскурантної ціни Розмір знижок Строки платежів Умови кредитування 3.Канали розподілу Кваліфікація торговельних представників Розвиток системи оптових посередників Кваліфікація торговельного (збутового) персоналу Раціональність структури каналів Фактори конкурентоспроможності 4. Система комунікацій Розвиток реклами — для споживачів Індивідуальний(персональний) продаж — презентація товарів; — навчання і підготовка збутових служб Система стимулювання збуту Загальна кількість балів:

Аналіз конкурентної позиції підприємства

Показники	Вага	Рейтинг	Цінність
Доля ринку	0,1	4,0	0,4
Зростання долі ринку	0,15	2,0	0,3
Якість продукту	0,1	4,0	0,4
Репутація торговельної марки	0,1	5,0	0,5
Канали розподілу	0,05	5,0	0,2
Ефективність просування	0,05	3,0	0,15
Виробничі потужності	0,05	3,0	0,15
Ефективність виробництва	0,05	2,0	0,1
Вартість товару	0,15	3,0	0,45
Матеріально-технічне забезпечення	0,05	5,0	0,25
Менеджмент	0,05	4,0	0,2

Одним з найсучасніших підходів до визначення конкурен­тоспроможності підприємства є метод бенчмаркінгу. Сукупність визначень бенчмаркінгу швидко збільшується, і тому важко сфор­мулювати його точну характеристику. Ціль бенчмаркінгу заклю­чаемся в тому, щоб на основі дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємства. Одне з визначень бенчмаркінгу характеризує його як метод виявлення того, що інші роблять кра­ще, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій.

Організаційні заходи, спрямовані на підвищення конкурен­тоспроможності підприємства:

—підвищення техніко-економічних і якісних показників продукції фірми;

—орієнтація якості та техніко-економічних параметрів про­дукції на вимоги споживачів;

—виявлення і забезпечення переваг продукту порівняно з його замінниками;

—виявлення переваг і недоліків товарів-аналогів, які випу­скаються конкурентами, і використання одержаних ре­зультатів у діяльності фірми;

—визначення можливих модифікацій продукту;

—виявлення і використання цінових факторів підвищення конкурентоспроможності продукції;

—віднаходження і використання нових пріоритетних сфер використання продукції;

—пристосування продукції до роботи в різних (у тому числі екстремальних) умовах;

—диференціація продукції;

—посилення впливу на споживачів (просування).