Н.В. Ільченко

ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА

ПІДПРИЄМСТВІ

Навчальний посібник

УДК 65.012.2

ББК 65.9 -290

Рецензенти:

Демиденко В.В., к.е.н., доцент

Мартюшева Л.С., к.е.н., доцент

Шигимага А.Ф., Ільченко Н.В.

Планування і контроль на підприємстві. Навчальний посібник - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

Практика показує, що підприємці, особливо ті, які не мають спеціальної економічної освіти, нерідко вважають, що їхній успіх або невдачі не мають нічого спільного з плануванням, впровадженням наукових методів організації праці та виробництва, системою внутрішньозаводського контролю, а є наслідком особистого хисту, таланту чи прорахунків. Спостерігається зниження до ролі організації планової роботи, особливо цехової та внутрішньо цехової. Причиною цього є постійна зміна кон’юнктури ринку, але ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.

Основним завданням навчального посібника «Планування і контроль на підприємстві» є допомогти студентам опанувати основи планової роботи, аналізу та оцінки діяльності підприємства усіх форм власності, що в майбутньому сприятиме молодим спеціалістам у швидкій адаптації до практичної діяльності.

Посібник написаний відповідно до навчальної програми дисципліни «Планування і контроль на підприємстві», який рекомендується для підготовки бакалавра за спеціальністю «Економіка підприємства».

Дисципліна «Планування і контроль на підприємстві» ґрунтується на знаннях, набутих студентами при вивченні таких дисциплін: політична економія, макроекономіка, економіко-математичне моделювання, статистика, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, бухгалтерський облік, економіка праці та інші.

За темами і змістом посібник дає системне уявлення про форми, методи та процеси планування і контролю на підприємстві, особливості маркетингових досліджень для складання планів збуту продукції та матеріально-технічного забезпечення виробництва, механізм розробки фінансового плану підприємства і контролю за його виконанням, а також планування організаційно-технічного розвитку та складання бізнес-планів.

Програма передбачає вивчення наступних проблем, що відносяться до здійснення планування та контролю на підприємстві:

· особливості здійснення планування на підприємстві;

· система планів підприємства;

· планування збуту та контролю продукції;

· планування та контроль виробництва продукції;

· оперативно-календарне планування і контроль;

· планування матеріально-технічного забезпечення виробництва;

· забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю;

· планування персоналу та оплати праці;

· виробнича інфраструктура;

· планування витрат виробництва;

· фінансове планування і контроль на підприємстві;

· організаційно-технічний розвиток;

· бізнес-планування.

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати і вміти:

· основні методи та стратегії планування і контролю всієї фінансово-господарської та інноваційної діяльності підприємства в умовах ринкових відносин;

· принципи планування на підприємстві;

· технологію планування діяльності підприємства, його підрозділів;

· основні планові показники, норми, нормативи, які використовуються при складанні планів, і методику їх розрахунків;

· основних учасників планової діяльності на підприємстві;

· процес організації та контролю планової діяльності на підприємстві.

· досліджувати та планувати стратегію розвитку виробництва та основі аналізу ринкових можливостей підприємства в умовах конкуренції;

· застосовувати на практиці планові показники, норми та нормативи, які використовуються при складанні планів;

· організовувати маркетингові дослідження та складати плани збуту продукції;

· розробляти оптимальну виробничу програму та організовувати оперативно-календарне планування і контроль за його виконанням;

· планувати матеріально-технічне забезпечення виробництва і забезпечувати операційну діяльність виробничою потужністю;

· визначати потребу в персоналі підприємства та оплату його праці;

· розраховувати потребу в допоміжних та обслуговуючих службах та витрати на їх утримання;

· визначати загальні планові витрати на виробництво продукції і складати планові калькуляції в розрізі окремих видів продукції;

· складати фінансовий план і забезпечувати контроль за його виконанням;

· планувати організаційно-технічний розвиток виробництва;

· складати бізнес-плани;

· розробляти дієвий контроль за виробничо-господарською та фінансовою діяльністю підприємства.

При написанні посібника були використані навчальні посібники для вивчення цієї дисципліни підготовлені колективом авторів за загальною редакцією М.О.Данилюка, В.Є.Москалюка, а також авторів Г.М.Тарасюк і Л.І.Шваб.

РОЗДІЛ 1 СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність планування, його предмет та об’єкт

Планування як функція управління підприємством

1.3 Принципи і методи планування

Запитання для перевірки знань.

Тести підсумкового контролю

1.1 Сутність планування, його предмет та об’єкт

Сутність планування - це передусім особлива сфера людської діяльності. Головні властивості людського розуму - здатність до передбачення і вибору. А саме вони є основними етапами і метою планування: спрогнозувати розвиток подій і явищ та вибрати найкращий варіант.

Цим займаються усі люди й усі колективи. Кожна людина, сім’я, господарство повсякденно складають усний або письмовий план дій у роботі, навчанні, відпочинку, фінансових та інших справах на наступний день, місяць, рік і навіть десятиліття.

Планування означає, перш за все, вміння мислити наперед і передбачає системність у роботі.

Для початку треба відповісти на питання:

· для чого ми плануємо?

· навіщо потрібно планування?

Ми плануємо тому, що:

· хвилюємось за те, що повинно відбутись;

· хочемо передбачити і діяти, випереджаючи час;

· прагнемо уникнути помилок і використати усі надані нам можливості.

Планування – це система дій, потрібних, щоб подолати розбіжність між тим станом об’єкта управління, який найбільш ймовірний без втручання суб’єкта управління, і тим, який є бажаним (заданим).

Недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму, частіше за все приводить до значних економічних втрат. В сучасних умовах планування стає у багато разів важливішим, оскільки його основними перевагами є:

· усунення невизначеності;

· точне визначення цілей і дій для їх досягнення;

· поява можливості осмислення дій;

· уникнення помилок в майбутній діяльності;

· можливість передбачати і діяти, випереджаючи час.

На думку Петера Друкера: «Планування не говорить нам, що ми будемо робити завтра. Воно говорить нам, як ми повинні діяти сьогодні, щоб справитись з невизначеністю майбутнього; як ми можемо краще підготуватися до розв’язання проблем, що виникають».

Планування як наука оформилось у самостійну галузь знань на початку ХХ ст. і являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування і функціонування різних господарських систем.

Суть планування полягає:

· в розробці та обґрунтуванні цілей;

· у визначенні найкращих методів і способів їх досягнення при ефективному використанні всіх видів ресурсів;

· у встановленні взаємодії поставлених завдань.

Ціль науки планування як складової економічної науки - описати, обґрунтувати та передбачити процес і явища дійсності. В сучасних умовах роль науки планування та потреба в ній з боку суспільства зростає внаслідок ряду факторів:

1. Зміна методів господарювання потребує перебудови систем планування на всіх рівнях управління економікою. Система централізованого планування в СРСР пронизувала від верху до низу діяльність усіх суб’єктів управління. Плани набували силу закону, за їх невиконання суб’єкти господарювання карались адміністративно та економічно. Це призвело до орієнтації виробництва не на споживача, а виключно на план, що в свою чергу спричинило кризу концепції соціалістичного планування. При ринковій концепції планування суб’єкти господарювання є повністю самостійними й незалежними в правовому та економічному відношенні, і без глибоких розрахунків, без обґрунтування і передбачення змін у майбутньому, вижити в конкурентній боротьбі стає неможливим.

2. До другого фактора зростання ролі планування можна віднести розвиток науково-технічного прогресу та зростання чисельності управлінських кадрів.

3. Крім того в сучасних умовах надзвичайно зростають масштаби суспільного виробництва, ускладнюються господарські зв’язки та розширяються міжнародні зв’язки.

На рівні підприємства процес планування має багато складових, які характеризують його діяльність, під якою розуміють виконання ним своїх функцій.

Основними функціями (видами діяльності) підприємства є:

1. Господарська діяльність, основний вид діяльності, спрямований на одержання прибутку для задоволення соціальних та економічних інтересів власників майна і членів трудового колективу. Вирішити це завдання можна тільки на основі виробництва і реалізації необхідних суспільству продукції і послуг.

2. Соціальна діяльність, що забезпечує умови для відтворення працівника і реалізації його інтересів (політика оплати праці, забезпечення безпечних умов усіх хто працює на підприємстві, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів).

3. Екологічна діяльність, що спрямована на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на довкілля.

Саме діяльність підприємства і являється об’єктом планування.

Оскільки планування - це процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їх досягнення шляхом оцінки альтернативних варіантів дій, їх прийняття завжди пов’язано із використанням ресурсів, які і являються предметом планування на підприємстві.

В практиці планування виділяють такі види ресурсів:

1. Трудові ресурси - частина працездатного населення, яке має певний фізичний розвиток, розумові здібності та знання, котрі потрібні для роботи на підприємствах для вирішення тих завдань, що відповідають їх цілям.

2. Виробничі засоби - сукупність матеріальних ресурсів, за допомогою яких працівники підприємства впливають на предмети праці для перетворення їх в готову продукцію. Розрізняють основні та оборотні засоби.

3. Інвестиції - фінансові та матеріальні ресурси, а також всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Предметом планування є три види інвестицій:

· реальні, під якими розуміють довгочасні вкладання коштів у матеріальне виробництво;

· фінансові - придбання цінних паперів та майнових прав;

· інтелектуальні, що передбачають вкладання коштів в персонал (підготовку спеціалістів, придбання ліцензій, «ноу-хау», спільні наукові розробки).

4. Інформація - специфічний ресурс, що являє собою формалізовану сукупність знань наукового, технічного, виробничого, управлінського, економічного, комерційного або іншого характеру.

5. Часовий ресурс - ресурс, що присутній у показниках планування, враховується при оцінці різних підприємницьких проектів.

Планування як функція управління підприємством

Планування можна розуміти як процес прийняття рішень, який передує майбутнім діям.

У процесі планування кожне підприємство повинно відповісти на такі запитання:

· Що повинно бути зроблено і для чого?

· Коли це буде зроблено і хто його буде робити?

· Де це буде зроблено, і що для цього необхідно?

Вирішення цих питань є функцією планування, яка є спеціалізованим видом управлінської діяльності серед 5-ти функцій управління організацією.

Основою для прийняття управлінських рішень є планування, якому передує прогнозування - його завдання полягає в науковому передбаченні розвитку виробництва, а також у пошуку оптимальних рішень.

Організація - це діяльність, що направлена на створення та розвиток структури господарської системи, включає регламентацію окремих елементів процесу управління і, залежно від об’єкту, поділяється на організацію виробництва, організацію праці і організацію управління.

Завданням координації є забезпечення необхідної узгодженості дій працівників підприємства, тобто координація їх дій відповідно до плану.

Функція регулювання полягає в ефективному регулюванні та забезпеченні нормального проходження виробничих процесів на підприємстві.

Облік є базою для планування та аналізу виробничо-господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності виробництва шляхом виявлення резервів.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотного зв’язку в системі управління. До процесів контролю включають:

· визначення результатів діяльності на основі зіставлення результатів здійснення рішень із запланованими;

· порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;

· аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

· перевірка припущень;

· перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу.

Активізація в управлінні досягається комплексним застосуванням методів морального і матеріального стимулювання.

Новим явищем у теорії та практиці сучасного управління, економічного аналізу та планування є контролінг. Термін «контролінг» походить від англійського «to control» - контролювати, керувати. Роль та завдання контролінгу в плануванні полягає:

· в координації планів різного рівня,

· розробці методів планування,

· розробці графіків складання планів та надання інформації для них,

· перевірці планів, складених підрозділами підприємства.

Координуючи діяльність всієї системи управління підприємством контролінг виконує функцію «управління управлінням». Ціллю планування в системі контролінгу є координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану в рамках як короткострокового, так і довгострокового планування, складання бюджету та розробка планової та цільової інформації.

Планування - цеодин із способів для досягнення загальних цілей підприємства. Реалізація цієї функції управління передбачає:

· визначення положення, в якому перебуває фірма на даний момент;

· визначення бажаного стану;

· визначення шляхів переходу від фактичного до бажаного стану.

Будь яке підприємство функціонує у певному середовище, аналіз якого передбачає дослідження трьох його складових:

1. Макросередовище, основними компонентами якого є політичні, економічні, соціальні та технологічні.

2. Мікросередовище - учасники ринку, які безпосередньо контактують з підприємством і впливають на нього (споживачі, постачальники, конкуренти, посередники).

3. Внутрішнє середовище - це виробництво, маркетинг, персонал, фінанси тощо.

Основні завдання, що вирішуються в процесі планування:

· виявлення напрямів розвитку споживчого попиту на продукцію (роботи, послуги);

· збільшення обсягів продажів продукції підприємства;

· збільшення стійкого збалансованого зростання обсягів виробництва в цілому по підприємству та в його підрозділах;

· збільшення прибутку і рентабельності виробництва та забезпечення високої фінансової стійкості;

· зниження витрат на основі кращого використання всіх виробничих ресурсів підприємства;

· підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення якості, освоєння нових виробів та зниження цін;

· орієнтація всіх підрозділів підприємства на досягнення високих кінцевих результатів.

Принципи планування

Загальною основою планування є система об’єктивних економічних законів, і передусім закон попиту і пропозиції.

Крім того, у плануванні потрібно дотримуватись певних закономірностей, що одержали назву принципів планування (від латинського principium - початок, основа). Правильне дотримання цих принципів створює передумови для ефективної роботи підприємства та зменшує можливість негативних результатів в плануванні.

Головними з принципів планування є:

1. Принцип цільової спрямованості передбачає чіткий поділ генеральної цілі підприємства на цілі відповідних рівнів: науково-технічна, виробнича, економічна, соціальна та організаційно-управлінська. Кожна з цих цілей може бути представлена цілями другого порядку. Наприклад, економічною ціллю може бути збільшення обсягу продажів та підвищення ефективності виробництва. Останню ціль можна деталізувати цілями 3-го порядку: поліпшення використання основних та оборотних засобів, поліпшення використання трудових ресурсів, зниження собівартості продукції тощо.

2 Принцип єдності (системності) означає, що існує сукупність елементів планування, які взаємопов’язані, мають єдиний напрямок розвитку, що орієнтовані на загальні цілі. Взаємозв’язок між підрозділами здійснюється на основі:

· координації планової діяльності на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (виробничий, фінансовий, відділ маркетингу), це означає, що будь які зміни в планах одного з підрозділів мають бути відображені в планах інших підрозділів;

· інтеграції планової діяльності в межах вертикальної єдності підрозділів (підприємство в цілому - цех - дільниця - бригада) виражається в тому, що кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства.

3. Принцип безперервності означає підтримування безперебійності планової перспективи, взаємоузгодження довго-, середньо- та короткострокових планів, тобто планування повинно здійснюватись постійно в межах установленого циклу. Також, розроблені плани мають постійно змінювати один одного, це пов’язано із невизначеністю зовнішнього середовища та наявністю непередбачених змін, тому зазнає змін і уява підприємства про свої внутрішні цінності і можливості.

4. Принцип оптимальності стосується використовуваних ресурсів, і означає, що підприємство, орієнтуючись на потреби, умови та кон’юнктуру ринку, повинне інтенсифікувати виробництво, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, максимально реалізовувати як виробничі, так і організаційні резерви.

5. Принцип збалансованості означає, що між взаємопов’язаними розділами та показниками плану має бути необхідна та достатня кількісна відповідність і найголовніша відповідність між потребами та ресурсами.

6. Принцип адекватності означає, що будь які зміни в кон’юнктурі ринку, асортименті товарів, застосуванні нової техніки повинні відображатися у всій системі планування.

7. Принцип участі, який реалізує одну з головних аксіом планування: «План має складати той, хто буде його виконувати». Цей принцип означає, що кожен стає учасником планової діяльності незалежно від посади і своїх функцій. Реалізація цього принципу дає значний ефект:

· кожен з учасників починає глибше розуміти і аналізувати різні сторони життя підприємства,

· особиста участь всіх працівників у плануванні сприяє появі нових мотивів до ефективної праці.