Особливості мислення

Сприйняття і переробка інформації в аутичних дітей відбуваються особливим чином. їм дуже важко бути гнучкими і взаємодіяти з мінли­вими обставинами, дивитися на речі з різних боків. У навколишньому вони цінують визначеність, намагаються виділити постійні умови, спо­соби дії і не руйнувати їх.

Навчальний матеріал вони теж прагнуть «схопити» цілим «шмат­ком» у тому контексті, у якому його подає вчитель, і тому виробляються навички, жорстко пов'язані для них із ситуацією навчання. Тому вони І відтворюють його так, як засвоїли, і важко адаптують в іншій ситуації.

їм складно самим зіставляти засвоєні знання, пов'язувати їх зі сво­їм життєвим досвідом. Знання і досвід лежать начебто в різних осере­дках свідомості і не взаємодіють одне з одним. І це стосується не тіль­ки навчального матеріалу: усе сприйняття світу фрагментарне, скла-

дається з окремих картин, образів, ситуацій. Така розрізненість і ство­рює враження механістичності сприйняття в аутичних дітей, хоча окремі події можуть ними глибоко переживатися і цікаво осмислювати­ся. Часто вчителі і близькі відзначають, що вони розуміють набагато більше, ніж можуть висловити.

Відомо, що багато дітей з аутизмом мають непогані здібності до наочно-дієвого і наочно-образного мислення. Часто обговорюється питання про здатність таких дітей до символічного мислення, оскільки для них, як вже вказувалося, характерне буквальне розуміння сказано­го: їм важко зрозуміти підтекст.

Досвід свідчить, що сама можливість символізації, узагальнення в таких дітей збережена: вони можуть використовувати в грі й у навчанні досить складні символи. Проблема полягає в тому, що ці символи жо­рстко фіксуються і не переносяться в іншу ситуацію. Так, одного разу породжений дитиною ігровий образ не змінюється і перекриває мож­ливість створення інших, адже для такої дитини значуща насамперед визначеність. Тому їм важко допустити, що зв'язок між подіями, що відбуваються, може бути неоднозначним, що той самий результат мо­же бути зумовлений різними причинами, що в деяких випадках існує декілька правильних відповідей на питання.

Отже, необхідна корекційна робота, що дозволяє дітям зрозуміти, що можуть існувати різні думки з однієї проблеми. Потрібно дати дити­ні можливість обговорювати те, що відбувається з різних точок зору. Така робота може починатися досить рано на матеріалі найпростіших дитячих вражень, зіставлень (що любиш ти, а що люблю я і т.п.). Про­дуктивно, якщо вона ведеться в малій групі дітей, що звичайно з задо­воленням розмовляють на такі теми і дають своєму особливому одно­класникові необхідний досвід прийняття неоднозначності.

У цілому, визначаючи умови навчання такої дитини, ми повинні підкреслити, що знання і навички необхідно подавати їй в добре орга­нізованому вигляді. Цьому можуть сприяти наочні матеріали, достат­ньо повні, але не перевантажені подробицями словесні формулюван­ня, а також відтворення разом з дитиною потрібної дії, потрібної пове- дінкової реакції, щоб вона могла «схопити» їх у цілому, а вже потім, повторюючи, привласнювати і деталізувати.

Навчання такої дитини повинно бути дуже осмисленим. Особлива увага приділяється обговоренню значення набутих знань або умінь, їх конкретної користі для дитини. Важливо постійно допомагати їй пов'я­зувати отримані знання в цілісну картину, вбудовувати в життєві сюже­ти, програвати їх. Потрібно увесь час протистояти тенденції тримати всі знання «у різних кишенях» і просто накопичувати їх.

Корисною є спеціальна робота з розвитку символічного мислення, розуміння контексту і підтексту ситуації. Тут може бути використане

спільне читання: повільне, з детальним обговоренням того, що відбу­вається, з залученням особистого досвіду дитини, з угадуванням, що мав на увазі той або інший герой книги.

Уся ця робота повинна активно розпочинатися вже в початковій школі, без неї навчання в середніх і старших класах може зовні йти успішно, але реально буде полягати у формальному нагромадженні знань, якими дитина не вміє користуватися.