Особливості корекційно-педагогічної роботи з дітьми з пору­шеннями мовлення

Діагностикою мовленнєвих патологій і їхньою корекцією займаєть­ся логопедія. Мовленнєві порушення найчастіше бувають проявом більш серйозних проблем (наприклад, захворювань центральної нер­вової системи), тому дуже часто діти з такими відхиленнями мають слабке здоров'я в цілому, схильні до запаморочень, нападів слабкості, перепадів артеріального тиску. Відповідно, процес навчання утрудню­ється зниженими можливостями сприйняття.

До завдань корекційної педагогіки щодо дітей з мовленнєвими по­рушеннями належать: своєчасне виявлення і виправлення порушень, навчання батьків і педагогів загальним поняттям логопедії. Під час корекційних занять відбувається стимулювання пізнавальних потреб дитини, корекція патологій і допомога в оволодінні процесом розумової роботи, яка, у свою чергу, необхідна для продуктивного освоєння мов-

лення. Мовленнєва активність також має потребу в підвищеній стиму­ляції, тому що діти з порушеннями вербалізації своїх висловлювань відрізняються зниженим комунікативним рівнем. Для цього здійснюєть­ся стимуляція не тільки мовленнєвої, але і мовленнєво-розумової дія­льності учня, що передбачає вмотивованість висловлювань, передба­чення кінцевого результату, навчання відбору лексичних, граматичних, синтаксичних форм вираження своїх думок.

Особливості проведення корекційно-педагогічної роботи полягають в урахуванні нестійкого психофізичного стану таких дітей, отже, постій­но змінюється їх настрій на роботу, виникає розсіювання уваги, швидка стомлюваність. Варто пам'ятати і про те, що сприйняття оцінок і за­уважень педагогів украй загострено. Приймаючи в увагу усе вищеска­зане, при корекцій ній роботі рекомендується полегшений режим на­вчання. Таке навчання характеризується індивідуальним підходом і створенням особливого психологічного клімату. Педагог повинен м'яко і коректно вказувати на помилки учня, більш детально і докладно по­давати свої інструкції, звертаючи увагу на манеру власного мовлення. Воно повинно бути чітким, виразним, а речення - короткими, без скла­дних оборотів. Наприклад, дітей, що заїкаються, рекомендується опи­тувати з місця, не в першу чергу або після занять, не заміняючи усну відповідь письмовою.

У випадку більш важких порушень пропонується перехід дитини до спеціальної школи, де існує два різновиди класів - для дітей з важким ступенем заїкуватості і ураженням центральної нервової системи (на­приклад, афазією). Навчальна програма в таких школах більш розтяг­нута в часі (12 років навчання) і має ряд специфічних корекційних при­йомів. Характерна і низька чисельність учнів у класі (не більше 12 осіб). Після закінчення такої школи діти одержують атестат про непов­ну середню освіту. В освітніх програмах таких шкіл передбачена сере­дня спеціальна освіта. При цьому освітня робота поєднується з лікува­льно-оздоровчими заходами. Важлива умова єдність корекції мовлен­ня, загальної життєдіяльності організму і психічних процесів. Робота з словниковим запасом дітей спрямована на розширення його пасивного й активного складу, уміння оперувати лексичними одиницями з повним усвідомленням їх семантики для побудови зв'язного і точного вислов­лювання.