Загальна характеристика дітей з порушеннями слуху

Практика спеціальних шкіл для глухих дітей свідчить, що спільне на-вчання різних груп дітей з недоліками слуху не дає позитивного результату. Відомі різні принципи класифікації дітей з порушеннями слуху.

Одним з перших класифікував порушення слуху в дітей у XVI ст. Д.Кардано, який виділив три групи глухих залежно від наявності мовлення:

1) глухі від народження;

2) рано втратили слух (до появи мовлення);

3) пізніше оглухлі, що зберегли мовлення.

Лікар паризького інституту глухонімих Ж. Ітар виділив п'ять груп глухих у залежності від можливості сприйняття на слух немовленнєвих жуків і мовлення:

1) сприймаючі гучне мовлення біля вуха;

2) розрізняючі голосні і приголосні;

3) сприймаючі лише окремі голосні;

4) не сприймають звуків мовлення, але чують дуже сильні немов-леннєві звуки навколишнього світу;

5) цілком глухі діти.

Найбільш повне уявлення про стан слуху і тих, хто погано чує дає класифікація, розроблена Нейманом:

1) сприймають найнижчі частоти - 125- 250 Гц; ці діти не розріз­няють звуків, реагують на гучний голос біля вуха;

2)125-250-500 Гц. Реагують на голосний голос, розрізняють голо­сні о, у;

3) 125-250-500-1000 Гц. Реагують на звичайний голос біля вуха, розрізняють 3-4 голосних, деякі знайомі слова;

4) 125-2000 Гц. Чують розмовний голос на невеликій відстані, розріз- няють майже всі голосні, деякі приголосні, окремі знайомі слова і фрази.

Для науково обґрунтованої побудови системи навчання важливим є знання біологічних і соціальних факторів розвитку дітей з недоліками слуху. Своєрідність взаємодії дитини з навколишнім середовищем ви- значається тим, що в неї не розвинуте мовлення як засіб спілкування і знаряддя мислення. Соціальне середовище по-різному впливає на про- цес розвитку дитини. Тому необхідно створити такі умови, які б врахову­вали особливості дітей з порушенням слуху і сприяли їх розвитку.

Стан слуху впливає на мовленнєвий і психічний розвиток дитини. При порушенні слухового аналізатора в дітей у першу чергу й найбільшою мірою страждає мовлення. Порушення слуху зумовлює виникнення цілого ряду вторинних порушень у розвитку мислення, пізнавальної діяльності. У дітей з порушеннями слуху майже або абсолютно не простежується ди- наміка мислення від наочно-образного до словесно-абстрактного. Інші сторони психіки в цих дітей не зазнають такого значного впливу з боку мовлення, що є характерним для нормального розвитку. Це стосується насамперед сприйняття, у тому числі слуху: він не стає мовленнєвим.

На основі класифікації дітей з порушеннями слуху здійснюється диференційована фахова освіта. Рекомендації для дітей того або ін­шого виду спеціальної школи враховують не тільки характер і ступінь порушення слуху, але й рівень мовленнєвого розвитку.