Визначте поняття та зміст кваліфікації злочинів

Головним у змісті та призначенні Особливої частини кримінального права є кваліфікація злочинів. Кваліфікувати злочин – означає встано­вити повну відповідність його ознак ознакам норми, що передбачає відповідальність за вчинення цього злочину. Тобто, кваліфікація злочину полягає в пошуку (визначенні) статті КК (статей, їх частин або пунктів), що передбачає відповідальність за скоєне суспільно небезпечне діяння.

Кваліфікація ж злочину – це реалізація кримінального закону, застосування до вчиненого діяння конкретної кримінально-правової норми чи підведення певного злочину під ознаки конкретної норми.

Слід зазначити, що кваліфікація злочину – це й певна пізнавально-оцінювальна діяльність, розумовий процес, при якому використовуються певні прийоми та беруться до уваги особливості певних кримінально-правових ситуацій (конкуренція кримінально-правових норм, множинність злочинів тощо). У процесі кваліфікації встановлюються фактичні обставини, що мають значення для кваліфікації (фактичний склад злочину), здійснюється їх зіставлення з юридичним складом злочину, задіюється правосвідомість особи, яка репрезентує правозастосовчий орган, і відбувається тлумачення кримінального закону. Все це загалом має вплинути на висновок щодо відповідності фактичних обставин скоєного діяння юридичному складу злочину.

Зміст кваліфікації злочинів полягає в тому, що вона:

1) здійснюється уповноваженими на те органами держави – дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

2) проводиться у відповідній процесуальній формі, а її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;

3) тягне правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для державних органів;

4) спрямована на оцінку суспільно небезпечної поведінки особи, тому визначається кримінально-правова норма, що передбачає відпо­відальність за скоєне діяння.

Передумовами правильної кваліфікації злочинів є такі вимоги:

1) глибокого вивчення та розуміння особою, що застосовує кримінально-правові норми, засад кримінального права, кримінально-право­вої політики держави та судово-слідчої практики;

2) правильного з’ясування та тлумачення змісту кримінального закону, всіх ознак конкретної кримінально-правової норми;

3) повного й усебічного дослідження фактичних ознак учиненого суспільно небезпечного діяння;

4) застосування правил кваліфікації злочинів, вироблених теорією та практикою, при обґрунтованому поєднанні ознак злочину, що встанов­лені законом, із ознаками вчиненого діяння.

Аналізуючи конкретний злочин, передбачений відповідною статтею Особливої частини КК України, пропонується дотримуватися такої послідовності (схеми):

1) визначити суспільну небезпеку злочину, його місце в системі Особливої частини кримінального права;

2) дати законодавче або теоретичне (за відсутності законодавчого) визначення злочину, що характеризується (приміром, що таке “вбивство”, “зґвалтування”, “крадіжка”, “одержання хабара” тощо);

3) розкрити об’єкт злочину, а також предмет і специфіку потерпілого, якщо вони зазначені у кримінально-правовій нормі;

4) вказати на ознаки об’єктивної сторони злочину (суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, спосіб, обстановку, засоби і знаряддя вчинення злочину) та підкреслити, яким за конструкцією об’єктивної сторони є даний склад (матеріальний, формальний або усічений);

5) розглянути суб’єкт злочину (фізична особа, осудність, вік кримінальної відповідальності, наявність ознак спеціального суб’єкта);

6) охарактеризувати суб’єктивну сторону злочину, визначивши форму та вид вини, а також мотив, мету та емоційний стан (якщо вони присутні у цьому злочині);

7) проаналізувати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину (якщо вони є);

8) відмежувати аналізований склад злочину від інших і суміжних складів злочинів.