Охарактеризуйте системи мотивації, методи, мотиватори , які допомагають формувати стратегічну поведінку. Чи слід використовувати НЛП в діяльності підприємств?

Стратегічну поведінку можна й потрібно свідомо формувати на основі певних стимулів, які, впливаючи на кожного суб’єкта зовні, спрямовують його діяль­ність на досягнення визначених цілей, створюють поведінкові норми, нормативи та межі діяльності. Мотивація сприяє формуванню поведінки індивіда, групи або організації загалом. Для визначення ролі мотивації СПЗ СУ слід звернути увагу на зміст сформульованих далі законів. Закон зростання складності завдань у процесі функціонування «внутрішньо ефективної організації». Його сутність така. Якщо в організації не вирішено проблему мотивації, кількість завдань зростатиме в квадратичній залежності від кількості персоналу в ній. Закон зростання невизначеності, який констатує: Якщо не вирішено проблему мотивації, то ступінь невизначеності або частка управлінських завдань, що первісно не піддаються вирішенню жодними з наявних методів управління, зростає зі зростанням чисельності персоналу. Прояв цих законів на практиці свідчить про недосконалість змісту СПЗ СУ організації та недоліки всієї системи стратегічного управління. Мотивація[1] у стратегічному управлінні орієнтується на поєднання змістових і процесуальних теорій мотивації з акцентом на біхевіористських поглядах Д. Макклеланда, Ф. Герцберга, В. Врума та Б. Ф. Скіннера. Зі змістових теорій мотивації запозичуються такі орієнтири, як «потреба у визнанні», «потреба в самореалізації» (А. Маслоу), «потреба у зростанні» (К. Алделфе­ра), що дає змогу пов’язати індивідуальні та організаційні потреби.